останні сережки в цій підбірці куплені вчора, а сфотографовані сьогодні. у вікні значно поменшало сонця, а на деревах – листя.
залізяччя різних цікавих форм буде окремо, тут переважно різні пластики.



ще...

відколи я почала викладати тут сережки, у мене назбиралося трохи нових. але їхній час іще колись прийде, поки що – вже давно зафотографовані дерев'яні штуки. фотографії трохи занадто сонячні, але це світло пасує до дерева.
і таке: earrings



ще...

з цими сережками найбільша проблема в тому, що вони легесенькі – надто вже легко їх загубити. ота, що другою фотографією, так і лишилася колись без пари одного осіннього вечора.
ну й "тканина" – то дуже відносний опис. дві пари нитяні, одна валяна з вовни (дуже люблю цих баранців), а одна, зафотографована з двох боків, казково тендітна, зроблена з мережива й левкасу.



ще...

переважно пластик, але є і дерев'яні (мона ліза має в комплекті ще й широкий дерев'яний браслет), і металеві основи.
дуже настроєві сережки.



more...

у цьому комплекті буде все на к. хоча, якщо бути зовсім точною, костяна пара зроблена з рогів. цікаво, що на сонці вона теж просвічується:



ще...

тепер у мене є таке:



абсолютно прекрасні і приємні на дотик. до останнього шва варті того, щоб чекати їх двадцять днів.

я відфотографувала свої сережки.
взагалі-то це мало б супроводжуватися розсовуванням їх по правильних коробочках і якимось, хоч приблизним, упорядковуванням. але впорядковування лишиться до кращих днів (коли я, наприклад, знайду рибальську коробку з відділеннями достатнього розміру і в достатній кількості, але щоб не дуже велику), а поки що все це щастя виглядає, як вчора й місяць тому, тобто отак:



викладати їх усі одразу не буду, бо яка з того радість. можна ж поступово, впорядковуючи їх принаймні віртуально.
частина перша – скло. той сережковий матеріал, перед яким мені, мабуть, найважче встояти. їх було дуже приємно фотографувати, бо від сонця скляні сережки наливаються світлом.



ще...

спроба перекладу із дуже гарного вірша марціна свєтліцького. збірка "zimne kraje", написаний у 1988.

Апокриф

Маленький Ісусик був нестерпний такий хлопчисько.
Одразу було помітно, що він не зовсім звідси.
Стада бабць точили про нього ляси
в супроводі тогочасних забобонних жестів.

У того хлопчиська була ненормальна пам'ять:
він пам'ятав детально весь космічний порядок
і використовував його на свій
виснажливий і незрозумілий лад.

Він вривався до ровесників із палицею в долоні,
влаштовуючи революції,
або перетворював злостивих бабусь
на птахів і мохи.

Батьки часто відводили сина в бік
і занепокоєно придивлялися до нього –
тоді він застережно підносив палець
і, знічені, вони поверталися до щоденної праці.

Тепер він висить на стінах між квітками
і над кушетками ліцеїсток,
його поглинули ті самі бабці,
ним користуються чоловіки в сукенках.

Але це, здається, не надто його турбує.
Він сидить на краю, б'ючи палицею об палицю.
Падає зірка, а інша
здіймається.

оригінал

чогось воно мене сьогодні наздогнало. спершу могла згадати тільки рядок про сумну-сумну ситуацію, потім нагадалася назва, потім прийшло здивування з того, що це елтон джон.
гарне ж.

епіграф до нової книжки ніла геймана:

I remember my own childhood vividly … I knew terrible things. But I knew I mustn’t let adults know I knew. It would scare them. (Maurice Sendak, in conversation with Art Spiegelman, The New Yorker, 27 September 1993)