Оригинал сообщения

Багато чоловіків, стаючи батьком, не до кінця усвідомлюють свою роль в нових обставинах. Вони не змінюють своє життя, наївно вважаючи, що їх спілкування з дитиною має розпочатися набагато пізніше, коли малюк трохи подорослішає.

Однак це не так. Відносини з дитиною мають бути розплановані на ранніх термінах вагітності. А ще краще в той момент, коли сімєю буде вирішено народити малюка. Справа в тому, що ще в утробі матері дитина відчуває зовнішнє відношення до матері, яке переводить на себе. Тому батькові слід вже тоді формувати в собі позитивне ставлення до життя: роботу, сімю, дружині і до суспільства в цілому.

Відносини з батьком повинні складатися до моменту народження. Тому вся відповідальність за спілкування лежить на батьках. Мати теж повинна допомагати своєму чоловікові зробити перший крок в цьому напрямку.

А далі ситуація може розвиватися за кількома схемами:

Схема перша. Батько підхопив рух матері і відноситься до ще не народженої дитини як до повноцінного члена суспільства. Коли малюк зявляється на світ, він продовжує своє спілкування з сином або дочкою. В цьому випадку у батька і дитини є непогані шанси побудувати свої відносини на довірі та дружбі.

Схема друга. Батько спілкується з ще не народженим малям, але після його народження лякається і «пропадає» з сімї на роботу. Тут малюк не розуміє куди пропав носій голоси, який постійно розмовляв з ним. Дитина може злякатися, шукати батька очима. Плач немовляти може означати не тільки голод або мокрі пелюшки. Таким чином він може закликати свого батька. В цьому випадку, якщо батько під час не візьме себе в руки, відносини дитини з татом будуватимуться на образі малюка.

Схема третя. Батько не виявляв по відношенню до вагітної дружини ніяких емоцій, але після народження малюка став піклуватися про дитину. Тоді у нього є непогані шанси стати другом для своєї дочки або сина.

Схема четверта. Батько залишався байдужим до свого чада до його повноліття. Тут можуть і зовсім не виникнути жодних стосунків.

LIci WP