В принципі мені дуже сподобалося. При тому, наскільки мені важдо всидіти на місці, прочитав все, не відводячи очей! :-)

Тепер трошки детальніше. Почнемо з "Вайро":

Відверті мрії маленької дівчинки. :) Задум оповідки дуже цікавий. Незвичайний. Стиль також ідеально підходить. Особливо, якщо згадати, хто її пише.

Тепер критика :) Коли читаєш, по-перше, трошки дратують лексичні помилки. Щось на зразок:

"Будинок стояв на краю міста, весь такий сірий та неприступний. Його вінчала велика вивіска, яка абсолютно не справлялася зі своєю, вивісчиною, місією, так як нічого нікому не сповіщала. Вірніше як – вона-то сповіщала, колись давно-давно, однак дощі та сніги доклали усіх зусиль, аби ніякі літери не в(у)гадувалися. Одначе колись (по ідеї) там було написано наступне: “Будинок Манкур”.

У (-) те, що це Манкур, повірити було важко. Зазвичай Манкури прикрашали всілякими квіточками, коряво намальованими на рожевих стінах, пухленькими дітками, вирізаними з фанери, та іншої маячнею, яка мала б веселити юну душу. Бо в Манкурах займалися тим, що вирощували та виховували малих келькинят аж до 11 років. І тільки в цьому віці їх пропонували молодим жінкам, що хотіли мати дитину.

Взагалі у Келькії панував режим та порядок. Таких правильних людей (?).... чи то савучів, світ (ще?) не бачив.

Але (і) ніхто не жалівся на “маладьож”. Бо теперішнє покоління нічим не відрізнялося від попереднього, а попереднє, в свою чергу, від ще попереднішого."
і т.д...

Ці помилки навіть не дратують, ні. Просто трошки збивають, коли намагаєшся проникнутись цим цікавим, вигаданим світом...

По-друге, трошки змазана кінцівка. З оповідки виходить, що для Стоор не було особливої проблеми - забрати лише Вайру, чи обох дівчат. Я не автор, але можна було б пояснити, наприклад, наскількі Стоор закохалася у дівчинку, що навіть погодилася попри *** забрати її разом з її любою подружкою...

Маленька - я тебе просто обожнюю!! Цём! :-)

А друга оповідка - це початок чи завершена історія?

Вау, дякую, буду активно правити:)
Насправді я зараз трохи затягую з усім цим, бо.. Наразі на руках маю невідредаговану версію, відредагована - після вичитки - версія у мене на компі стаціонарному.... А пощу я з ноутбука... Перекинути відредаговану версію не так вже й просто - дисковода на ноуті немає, флеш-карта до стаціонарного не підключається, інтернет - віддала модем:( ось і фігня. Доводиться перед запощуванням проглядати і поверхово виправляти... невідредагований варіант. Блін, ото мізок горить, не можу джумки сформулювати...

Дякую-дякую:))) За критику:) супер.
Сонце, це ж тіки перший розділ.. далі там стає ясно, яка історія до якої ліпитсья.

Огооо! Я зрозумів!! :) Це буде цілий роман, з багатьох глав, так? Я спершу чомусь подумав, що це будуть не пов'язані одне з одним оповідки...

так, це роман з трьох книг... тільки у першій майже 400 сторінок... я попереджала...

Ну... Настю! Не муч нас!! Вивішуй продовження!!! :)

маєте...
але правлю по ходу, так що вибачайте за очєпятки і інше...

- Классно! :-) - скрикнув він, побачивши, скількі всього нового з'явилося за його відсутності, й пішов читати...

______________________________________________
Настю, в принципі саме редагування - не суттєва проблема! Головне - щоб була людинка, світосприйняття якої могло б народжувати такі от чудові оповідання! :-) А коли будемо їх видавати книжкою, то все одно все ще і ще раз прочитаємо й відредагуємо... То ж головне - пиши. Просто пиши, коли є натхнення. Коли є настрій і коли є нові думки та спогати. А все інше - пусте...

Цілую тебе! :-)

Сонце

Супер! Мне очень понравилось! Забиваю на все дела, и читаю продолжение...

:( Ви мене смущаєте...

А чего ":("? :)

Отже, нас лишилося тільки троє ;)