Oleh_Buryachok (UNA-UNSO) все записи автора

Заява Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО)

Виходячи із статтей Конституції України, які чітко визначають Україну, як державу позаблокову та унітарну, констатуючи, що процеси котрі відбувалися та відбуваються у так званій Кримській Автономії, ведуть до дестабілізації в Україні, ставлять під загрозу її територіальну цілісність, втягуючи нас у чергову залежність від Росії; усвідомлюючи, що план дестабілізації в Україні розроблений у Кремлі, фінансується російським капіталом, координується російськими спецслужбами, а втілюється в життя депутатами від партії «Союз» та іншими антиукраїнськими силами, часу на роздуми немає.

Українська Національна Асамблея вимагає від керівництва України скасувати Кримську Автономну Республіку, утворивши Сімферопольську область, рівну серед рівних братських областей України. Ми звертаємося до Президента України, Генерального прокурора, Голови СБУ з вимогою вжити усіх передбачених Конституцією і чинним законодавством заходів – відкрити кримінальні справи проти лідерів сепаратистського руху і вигнати за межі нашої держави представників спецслужб - громадян Росії, які розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Пропонуємо уряду України всебічну допомогу структур української народної самооборони для наведення конституційного порядку в Криму.

Сьогодні ми починаємо набір патріотів, бажаючих відкрити курортний сезон в Криму, роз’яснювальної роботи з депутатами ВР Криму, що своїми антиконституційними рішеннями призводять до конфронтації та міжнаціональні ворожнечі.

Україна понад усе! Слава Україні!

 

Oleh_Buryachok (UNA-UNSO) все записи автора

В умовах цілковитої дезорієнтації виборців представники Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій підписали декларацію про неучасть у виборчій агітації.

В зустрічі взяли участь провідники найбільших церков, зокрема, патріарх Української православної церкви Філарет та глава Греко-католицької церкви кардинал Гузар, а також президент Ющенко та урядовці.

Віктор Ющенко застеріг, що у разі, коли конфесії повторять досвід 2004 року й знову агітуватимуть на виборах, то це, за його словами, підірве їхній авторитет.

Кореспондент Бі-Бі-Сі каже, що деякі церкви вже залучилися до виборів і подекуди священики балотуються до місцевих органів влади.

Пан Ющенко також нагадав, що участь релігійних організацій в агітації суперечить законодавству.

З найбільших церков лише Українська Греко-Католицька офіційно оголосила, що забороняє своїм священослужителям балотуватися та брати участь в агітації на виборах.

 

 

Oleh_Buryachok (UNA-UNSO) все записи автора

Передвиборчі перегони відволікають українське суспільство від конструктивного обговорення рішень, які вже сьогодні потрібно було б запровадити в життя. Серед іншого, багато розмов точиться про те, де і як збирати гроші на розвиток в Україні нових технологій, освіти, науки. Якщо ж відійти від тимчасовості передвиборчого моменту, то стає зрозумілим, що рішення є.

 

Скільки років поспіль різні міжнародні організації довбають Україну за порушення авторських прав, в тому числі у галузі програмного забезпечення. І це попри те, що величезна кількість українців працює на західні та московські фірми, розробляючи найдосконаліші комп’ютерні програми (від іграшок до складних баз даних). Державні й приватні організації, які намагаються дотримуватись законів, сідають як на наркотик на програмне забезпечення Майкрософт, виплачуючи цій фірмі шалені гроші. Цю ситуацію можна порівняти з податками: чим вище податок, тим більше податківців, які слідкують за його сплатою (за рахунок цього ж податку).

Проте вже більше десяти років існує операційна система Лінукс, яка побудована на відкритому коді, на так званій відкритій ліцензії, яка дозволяє не тільки вільно поширювати цю операційну систему, а й адаптувати її під власні потреби та завдання. На Заході (як, до речі, і на динамічно крокуючому до науково-технічної перемоги Сході) вже давно минули часи не тільки великих суперечок щодо життєздатності Лінукса, але й великої ейфорії, пов’язуваної з цією системою. Вона просто зайняла своє місце: понад 60% серверів у світі працюють на Лінуксі.

ЧОМУ?

По-перше, це дешевше. Якщо стандартний пакет Майкрософта для користувача в Україні обійдеться десь у $170 (не враховуючи спеціалізованих програм), то повний пакет Лінукса коштуватиме всього 12 гривень. Хоча відкрита ліцензія не забороняє й безкоштовного його розповсюдження, але в цьому випадку на нього не буде надаватися програмна підтримка. Не треба думати, що ці кошти — турбота суто приватних користувачів. Підрахуйте кількість комп’ютерів не тільки в державних урядових установах (їх більше 50 тисяч), але й у вищих учбових закладах та школах. Можливо, що в деяких з цих закладів ще користуються піратським програмним забезпеченням, але як довго це може відбуватися (і чи гарно привчати молодь до протиправних дій, навіть списуючи це на бідність держави)?

По-друге, використання Лінукса безпечніше. Операційна система з відкритим кодом фактично не залишає “дірок” ані для несанкціонованого доступу, ані для вірусних атак. Не будемо ідеалізувати цю операційну систему, бо абсолютних ідеалів не існує. Проте варто згадати, що всі сервери таких серйозних державних інституцій, як Пентагон, ЦРУ чи ФБР у Сполучених Штатах працюють саме на Лінуксі. А для тих, у кого алергія на все американське, можна привести інший приклад. Ще в кінці минулого року керівництво Китаю заявило, що всі державні комп’ютери з метою підвищення безпеки будуть перелаштовані на Лінукс. І що цікаво — тільки китайської розробки.

По-третє, без врахування фактора Лінукса неможливо говорити про передові технології в Україні, а також про її конкурентоздатність у високотехнологічних галузях. До консорціуму, який робить ставку на використання Лінуксу для побутової техніки та електроніки, входять таки світові монстри, як Sony, Hitachi, Philips, Samsung, Sharp, Toshiba, Matsushita, NEC, ARM. Це, до речі, стосується й мобільних телефонів: всі моделі нового покоління будуть збиратися в Китаї, який переводить на Лінукс не тільки державні комп’ютери, але й все своє виробництво. І до цього треба бути готовими.

ПРИХОВАНІ ГРОШІ

Окрім переваг, які можна легко підрахувати, існують і більш далекосяжні аспекти. Наприклад, серед плюсів використання Лінукса в освіті є не тільки те, що на два комп’ютери з Майкрософтом можна придбати двадцять машин з Лінуксом. Студенти, які навчаються на операційній системі з відкритим кодом, мають можливість використовувати її як найкращий підручник — вони бачать всі переваги й недоліки кожної програми на базі Лінукса, мають можливість самостійно виправляти помилки, створювати власні програми, порівнюючи їх з іншими не тільки на етапі результатів, а й із самого початку розробки.

Також треба брати до уваги інтереси власне українського ринку програмного забезпечення. Навіть у маленькій Чехії всі програмні продукти працюють на чеській мові. Це обов’язкова умова як інформаційного захисту національного мовного середовища, так й захисту ринку, на якому працюють свої талановиті розробники програмного забезпечення, залучені не тільки до “перекладу” та адаптування ПЗ, а й до його розробки під конкретні вимоги й потреби на місцевому ринку. До речі, в чеській мові навіть не вживаються такі міжнародні слова як “комп’ютер” і “принтер”, бо чехи знайшли для цього власні назви.

Не треба також забувати, що крім переваг цієї операційної системи (дешевизна, надійність та стабільність в роботі, захист інформації та прав доступу, швидший інтернет, відсутність вірусів), сьогодні є й велике відставання України в розробці на базі цієї ОС прикладних продуктів, які б повністю задовольняли потребам кожного українського користувача — від великої корпорації до маленької родини. А це, звичайно, стримує її розповсюдження. Проте, вирішуючи ці проблеми, Україна могла б не лише економити державні кошти (наприклад, для тієї ж освіти), але й стимулювати підвищення професійного рівня своїх комп’ютерних фахівців та формувати фундамент для розвитку високотехнологічних галузей.

ДОВІДКА

25 серпня 1991 року Лінус Торвальдс, студент факультету комп’ютерних наук Гельсінкського університету, оприлюднив в інтернет-конференції повідомлення щодо початку розробки невеликої нової операційної системи. Протягом кількох років до розробки Лінукса приєдналися десятки й сотні програмістів з усього світу, яких привабила ідея вільного поширювання операційної системи, яка б за своїми функціональними можливостями не поступалася комерційним продуктам. Перша версія ядра Лінукс з’явилася вже у вересні 1991 року.

Сьогодні задумка Торвальдса працює на комп’ютерах з процесорами Intel x86, Sun SPARC, PowerPC, ARM, MIPS, Motorola 68000, Intel IA-64 тощо.

Тільки за останній квартал 2003 року прибутки від продажу серверів під Лінуксом зросли на 63,1% у порівнянні з 2002 роком. У першому кварталі 2004 року обсяг продаж Лінукс-серверів зріс на 56,9%, а в грошовому відношені це дотягнуло до 1 млрд доларів.

Головною і найвідомішою компанією, яка займається активним просуванням Лінукса, є IBM. З самого початку ця компанія надавала перевагу серверам та корпоративним рішенням на базі Лінукса. Останні два роки вона серйозно займається використанням Лінукса на ринку індивідуальних користувачів.

Головний менеджер всесвітньо відомого онлайнового магазину Amazon з корпоративних систем Уолт Нельсон заявив, що перехід магазину на Лінукс дозволив скоротити технічні витрати компанії на 25%. Хто вміє рахувати гроші, той зрозуміє ці цифри.

Аналітик російської компанії IDC-Росія Олена Семенівська відмічає, що за результатами опитування серед 159 російських ІТ-менеджерів 35% опитуваних використовують Лінукс-сервер Red Hat, SUSE Лінукс, ASPЛінукс, а 21% - Лінукс-клієнти Star Office та Open Office. Як вважає Олена Семенівська, підтримка Лінукса такими компаніями як IBM, Novell, Oracle, HP дозволяє говорити про гарні перспективи розвитку цієї операційної системи. Додамо, що російське міністерство зв’язку відкрило Центр вивчення Лінукса.

На Далекому Сході Китай є не єдиною (хоча одною з найпотужніших) держав, яка розраховує на нові розробки з використанням у них цієї операційної системи. Японський телекомунікаційний холдинг NTT приєднався до компаній, що розробляють безкоштовну операційну систему на базі Лінуксу для використання в телекомунікації. Зараз проходить випробування нової системи на 20 тис. серверів, що обслуговують міжнародний та національний зв’язок.

Міністерство освіти Південної Кореї оголосило про те, що незабаром комп’ютери в усіх початкових і середніх школах країни, а також у пов’язаних з ними урядових закладах будуть переведені на ОС Лінукс.

Ще в жовтні 2002 року уряд Індії наголосив на обов’язковому переході всіх державних комп’ютерів країни на Лінукс (а сьогодні Індія є одним зі світових лідерів ІТ-технологій). Хоча, як і в Китаї, “лінуксоізація” Індії пов’язується як з фінансовими, так і з політичними міркуваннями. (До речі, відомий “комп’ютер для бідних” Simpiter був задуманий та створений в індійському штаті Карнатаке).

Не відстає від Сходу і Західна Європа. Першим у Європі втекло від Майкрософту німецьке місто Баден-Вюртемберг, де державні служби повністю відмовились від програм Майкрософт й переорієнтувалися на Лінукс. Вивчивши цей досвід, у травні цього року влада Мюнхену також замінила у 14 тисячах комп’ютерів держслужбовців операційну систему Windows на Лінукс. Вивчивши німецький досвід Єврокомісія цього року закликала європейські країни відмовитися від диктату Майкрософт. Особливу увагу в своїх рекомендаціях Єврокомісія звернула на питання безпеки, взаємодії комп’ютерних мереж та малі витрати.

УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Не можна казати, що Україна повністю залишається на узбіччі цих світових процесів. Виявляється у нас також вміють рахувати гроші. Першою державною структурою, яка переозброїла свої комп’ютери з Windows на Лінукс, стало Міністерство юстиції України. Державне замовлення з боку цього міністерства стало поштовхом для об’єднання кращих умів та розробників програмного забезпечення, які ще не повтікали за кордон, у фірму з назвою МайЛінукс. Фахівці вважають розробку програмного забезпечення на базі Лінукс під це державно-корпоративне замовлення одним з найкращих в Україні. А що далі? Що за цим кроком?

Про це мало хто знає не тільки з державних керівників й урядовців, але й серед ентузіастів-комп’ютерщиків, для яких факт подібного замовлення і державної підтримки міг би стати хоча б моральною підтримкою і надією, що подібні замовлення з боку держави будуть поширюватися.

Зрозуміло, що потрібна єдина комплексна державна програма, яка б заохочувала перехід державних і приватних користувачів комп’ютерів на нову операційну систему. Це дозволить не лише зберегти великі кошти державного бюджету і закрити багаторічні суперечки з Майкрософтом щодо масового використання в Україні піратського програмного забезпечення. Найважливіше, що державна програма й державна підтримка дозволить вдихнути нове життя в сучасний український ринок програмного забезпечення, об’єднавши талановитих розробників навколо державних замовлень.

Поширення нової операційної системи в учбових закладах всіх рівнів сприятиме не тільки активнішій їх комп’ютерізації за рахунок збережених коштів, але й дозволить підвищити рівень комп’ютерної грамотності української молоді. А створення і поширення власного українського програмного забезпечення ще більше підніме престиж української мови. Очевидно, що робота з таким ПЗ (особливо на етапі дванадцятирічного шкільного навчання) сприятиме консолідації українського суспільства і формуванню передової української нації.

ЩО РОБИТИ?

Для реалізації великих можливостей, які відкриває перед Україною ОС Лінукс, потрібні колективні зусилля розробників програмного забезпечення, приватних і корпоративних користувачів, прихильників української культури, а також відповідальних політиків для лобіювання ідеї українського ПЗ на державному рівні. Природними кроками в цьому напрямку мають стати:

1) загальнонаціональна дискусія на тему українського ПЗ на базі Лінуксу;

2) створення міжнародної громадської організації прихильників українського ПЗ;

3) активна робота цієї організації з удосконалення українського Лінуксу, розробка на його базі вітчизняного ПЗ, широка просвітницька діяльність, розширення всесвітнього ринку українського ПЗ і його просування у сферах державного управління та освіти України.

З огляду на переможну ходу ОС Лінукс по планеті описаний розвиток подій в Україні виглядає закономірним і навіть неминучим. Питання в іншому — хто зробить перший крок?

 

 

 

Oleh_Buryachok (UNA-UNSO) все записи автора

Націоналістичні партії із 7 європейських країн зібрались у минулі вихідні у Відні, щоб об’єднати сили.

“Патріотичні та націоналістичні партії та рухи” підписали так звану “Віденську декларацію”, що закликає зупинити імміграцію в Європейський Союз та захистити Європу від “тероризму, агресивного ісламізму, глобального імперіалізму та економічної агресії країн з низькою заробітною платою”. Також партії відкинули Європейську Конституції та висунули вимогу, що “географічно, культурно, релігійно та етнічно неєвропейські території в Азії та Африці” повинні бути вилучені з приєднання до Європейського Союзу.

На запрошення австрійської Партії Свободи прибули Національний Фронт Жана-Марі Ле Пена з Франції, Azione Sociale Алесандри Муссоліні з Італії, іспанська Alternativa Espanola, анти-угорська Велико Румунська Партія, відверто антисемітська болгарська партія Атака та найбільша бельгійська партія Vlaams Belang. Італійська Lega Nord, данська Народна Партія та польська правляча партія Закону та Справедливісті не були присутні, але було оголошено, що вони надіслали свої привітання.

Партії домовились створити європейську контактну групу з постійним офісом у Відні. Також вони планують збиратись щорічно на конференції. Але головна мета – створити спільну групу в Європейському парламенті. Починаючи з 2009 року Євросоюз, до якого у 2007 приєднаються Болгарія та Румунія, дозволятиме брати участь у євро-виборах лише пан-європейським партіям. Це примушує крайньо-праві партії, що часто мають дуже різні погляди, співпрацювати на спільній основі.

До сьогодні ворожнеча між Жаном-Марі Ле Пеном та лідером Партії Свободи Йоргом Гайдером робила неможливою міжнародну кооперацію. Обидва – Ле Пен і Гайдер – вважали себе провідною фігурою європейських правих націоналістів. Але минулого квітня Партія Свободи розкололась, і Гайдер заснував нову партію BZO. В той час, як Ле Пен старіє, в якості можливого нового лідера європейських правих націоналістів розглядається Філіп Девінтер (Filip Dewinter) харизматичний богатир із Vlaams Belang (VB).

Девінтер, який вже давно є близьким другом Ле Пена, в понеділок заявив австрійській пресі, що Гайдер завжди був для нього прикладом для наслідування, але тепер він в ньому розчарувався: “Він більше не той Гайдер, якого я знав”.

В той же час всередині самої VB є незадоволеність планами міжнародної співпраці. VB є партією, що бореться за незалежність Фландрії, голландо-мовної півночі Бельгії. Це найбільша партія в Бельгії, що примусило всі інші партії об’єднуватись проти неї. Опитування прогнозують її подальше зростання. Це може зробити неможливим для інших партії сформувати коаліцію в 2009 році – це те, що з великою імовірністю може привести Бельгію до розпаду.

Але VB складається з різних угруповань, яких об’єднує спільне прагнення до незалежності Фландрії та їхня опозиція мультікультуризмові, але не економічні погляди, або етичні цінності. В партії є крило з консервативною англо-саксонською орієнтацією, яке скоріше буде співпрацювати з британськими євроскептиками, ніж з континентальними крайньо-правими. Партійна Рада, вищий керівний орган партії, два роки тому вирішив, що VB не буде вступати в союзи з жодною іноземною політичною партією.


Довідка: Paul Belien є редактором фламандського квартальника Secessie і головним редактором The Brussels Journal. Також він веде колонки у фламандському тижневику Pallieterke і фламандському місячнику Doorbraak та є постійним співробітником фламандського консервативного щомісячнику Nucleus, одним із співзасновників якого (1990 р.) він є.


Far Right Parties in Europe Join Forces
“The Brussels Journal”, 17 листопада 2005.

 

 

Oleh_Buryachok (UNA-UNSO) все записи автора 1. КРИЗА ПЕРЕТВОРЕННЯ

Цивілізація вичерпала існуючу екологічну нішу й увійшла в глобальну кризу. Для виходу з неї потрібен стрибок у чистий простір. У грядущій боротьбі вистоять ті народи, які спроможуться здійснити світоглядну революцію, організаційний, екологічний і технологічний прориви. Український народ дедалі більше усвідомлює себе господарем рідної землі і розуміє, що може покладатися лише на власні сили. Час перетворити мрії на реальність і сформувати державу, спроможну вистояти в планетарній кризі та дати своїм громадянам вихід на вищий рівень самореалізації.

2. СВІТОГЛЯДНИЙ ПЕРЕХІД

Сильну, здорову і одухотворену державу можна побудувати лише на фундаменті раціонального мислення і морального закону, що лунає в наших душах. Людина - це втілена божественна особистість, яка є частинкою Творця Всесвіту. Вона приходить у наш світ для його одухотворення і творчого впорядкування. Розвиток людини відбувається шляхом багаторазового земного втілення, зазвичай у середовищі того ж самого народу. Тому кожна людина є зацікавленою в тому, щоб лишити по собі здорових дітей, чисту природу і культуру.

Життєвий досвід людства вказує на істинність трьох універсальних принципів ефективних соціальних систем: єдиноначальність, свобода, справедливість. Для їх реалізації нам потрібна нова держава.

3. ДЕРЖАВА УКРАЇНСЬКОЇ МРІЇ

Головна проблема України в хибності моделі державної організації. Нинішній устрій не є демократичним, адже народ відсторонений від влади і не контролює її. Реальні зміни відбудуться лише після переходу до нового устрою.

ТРЕТІЙ ГЕТЬМАНАТ - ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА

Традиційний устрій України називаємо Третім Гетьманатом. Його стрижнем є повноцінне виконання 7 умов демократичного устрою.

1. НАРОД. Український народ - повновладний господар своєї землі. Для управління своїм господарством він запрошує кваліфікованих громадян.

2. КОНСТИТУЦІЯ. Головною метою держави є зростання якості життя українського народу. Для цього держава повинна захищати: а) права людини на свободу життя; б) права людини на продукт власної праці та творчості; в) національні надбання та інтереси. Основи національного способу життя фіксуються в Конституції, яку має ініціювати нова Верховна Рада.

3. ГЕТЬМАН. Державне управління має здійснюватися під керівництвом людини, яка несе персональну відповідальність за результати своєї діяльності - гетьмана. Він обирається всенародно. ЗА РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАН ВІДПОВІДАЄ ВЛАСНИМ МАЙНОМ, ВЛАСНОЮ СВОБОДОЮ І ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ. Цілковита відповідальність гетьмана забезпечується тим, що він керує роботою законодавчої, виконавчої і судової влади. Конституція повинна містити чітко прописаний механізм імпічменту гетьмана.

4. ВІДКРИТИЙ МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ВЛАДИ. Для оцінки діяльності Гетьмана має щоквартально публікуватися Національний індекс людського розвитку, який містить в собі Індекс людського розвитку ООН (індекс тривалості життя, досягнутого рівня освіти і реальних доходів на душу населення) та індекс народжуваності.

5. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАНА. Гетьман обирається терміном на 5 років. У день голосування громадяни заповнюють виборчий бюлетень і лист оцінки гетьмана за 5-бальною шкалою:

5 балів - гетьман має право на переобрання.

4 - не має права на переобрання.

3 - за незадовільне правління має відповісти власним майном.

2 - те ж саме плюс втрата свободи на визначений термін.

1 - те ж саме плюс довічне ув'язнення.

6. ВИНАГОРОДА. Новообраний гетьман здійснює винагороду попереднього або передає справу судовим органам.

7. ОПРИЛЮДНЕННЯ. Новообраний гетьман забезпечує об'єктивний аналіз діяльності попереднього гетьмана.

4. НАШІ ПЕРШОЧЕРГОВІ КРОКИ

УНА виступає за фундаментальні перетворення, структура яких випливає з необхідності оновлення всіх 7 базових рівнів життєдіяльності українського народу.

ВІДНОВЛЕННЯ ЧИСТОТИ І ЗДОРОВ'Я ЖИТТЄВОГО ПРОСТОРУ

1. Ми не допустимо ринкового розпродажу земель сільськогосподарського призначення. Родючі ґрунти - це загальнонародна власність, стратегічний ресурс.

2. Відновимо родючість орного шару українських чорноземів за допомогою сучасних біотехнологій.

3. Створимо загальнодержавну систему утилізації відходів, очищення земель, вод і повітря.

4. Розвантажимо великі міста шляхом розвитку малих міст і сіл.

ЕКОНОМІЧНА САМОДОСТАТНІСТЬ

5. Організуємо економічне переозброєння на передовій науково-технологічній і управлінській базі, досягнемо енергетичної і ресурсної самодостатності України. Ми сформуємо соціально і екологічно орієнтовану економіку з першочерговим вирішенням проблем житла, енергії, води, харчування і транспорту, створимо правову базу для реального захисту всіх видів власності.

6. Створимо потужні державні корпорації з ефективним управлінням для концентрації ресурсів на проривних напрямках розвитку і успішної конкуренції на глобальних ринках.

7. Сформуємо сприятливий і стабільний правовий простір для розвитку середнього бізнесу, надамо повну свободу малому бізнесу з простими і зрозумілими процедурами реєстрації та оподаткування.

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я І ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА

8. Перенесемо центр ваги на профілактичну медицину, формування культури здорового способу життя, самозцілення, системи фізичної культури і спорту, курортів, санаторіїв, внутрішнього туризму.

9. Втілимо в життя демографічну політику, спрямовану на збільшення народжуваності серед корінного населення країни, охорону дитинства, материнства, зміцнення сім'ї, плекання генофонду.

10. Різко підвищимо якість харчування шляхом державної підтримки виробництва натуральної продукції, жорсткого дотримання стандартів якості.

ДЕРЖАВА

11. Ми зініціюємо наукову розробку Конституції Третього Гетьманату з подальшим легітимним переходом України до нового політичного ладу.

12. Створимо систему відкритого моніторингу діяльності держави.

13. Реалізуємо курс на політичну самодостатність, здобуття статусу нейтральної держави.

14. Започаткуємо політику формування точок росту нової цивілізації - соціополісів.

15. Здійснимо адміністративно-територіальну реформу: поступовий перехід до трьохрівневої системи управління "центр - 100 органічних округів - місцева громада" з суттєвим розширенням місцевого самоврядування.

16. Проведемо реформу Збройних сил з формуванням воїнської верстви, створенням професійних військ швидкого реагування і системи територіальних формувань народної самооборони (новітнього козацтва).

17. Активно підтримуватимемо українську діаспору.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР

18. Очистимо його від бруду, агресивності та розпусти, підвищимо частку інформації культурного, наукового, освітнього, професійного, практичного характеру.

19. Збільшимо різноманітність іноземних джерел, при цьому загальна їхня частка не буде перевищувати 20%. Національний за змістом і походженням інформаційний продукт складатиме 80%.

РОДОВА ПАМ'ЯТЬ

20. Сприятимемо відродженню української Традиції, пробудженню в народі родової пам'яті, активізації енергетики сотень поколінь наших предків.

21. Пізнаватимемо і творчо використовуватимемо потенціал Української землі.

22. Нас цікавить актуалізація Традиції в сучасних умовах та її розвиток.

СОНЯЧНИЙ СВІТОГЛЯД

23. Сприятимемо поверненню до витоків Євангельського вчення як вищого рівня розвитку давньоукраїнської ведичної Традиції, реалізації прихованого в людях боголюдського потенціалу за прикладом втіленого Сина Божого.

24. Підтримуватимемо дослідження природи видимого і невидимого світу.

25. Створимо умови для формування єдиної духовної громади -Української Церкви, що гармонійно поєднає віру, науку, мистецтво і фізичну досконалість. Ми перетворимо Україну на планетарний духовний центр, що несе народам світло істинних знань, вищий моральний закон, досконалу соціальну організацію і передові технології, підтверджені добрими плодами Українського Способу Життя.

Oleh_Buryachok (UNA-UNSO) все записи автора

У 1989 році в ряді областей України молоді українські патріоти об'єднуються в Спілку Незалежної Української Молоді (СНУМ).
Спроба перетворити СНУМ на потужну загальнонаціональну організацію не вдалась. Проте, в СНУМ було сформовано націоналістичну фракцію, яка об'єднала рішучих і добре згуртованих людей. 30 червня 1990 р. було проголошено створення Української Міжпартійної Асамблеї, ядром якої стала націоналістична фракція СНУМ. УМА об'єднувала різноманітні за ідеологічними переконаннями партії, між якими час від часу виникали протиріччя. Зусиллями націоналістичної фракції СНУМ вдається очистити Асамблею від баласту, і на початку 1991 р. УМА постає монолітною силою, об'єднаною великою ідеєю. Однією з перших гучних акцій організації був смолоскипний похід вулицями Львова (30 червня 1991 року) та спалення хреста в центрі міста на знак початку Національної революції.

 

19 серпня 1991 р., під час невдалого заколоту в Москві, з ініціативи УМА почалося створення загонів УНСО, завданням яких було стояти на захисті процесу становлення незалежності України.

 

8 вересня 1991 р. УМА перейменовується в Українську Національну Асамблею. УНСО перетворюється в структурний підрозділ УНА, її силовий кулак. Український народ дає організації назву УНА-УНСО. Це ім'я досить швидко стає відомим в Україні та за її межами.

 

Восени 1991 р. в Києві розгорнула бурхливу діяльність російська шовіністична організація “Отєчєствєнний форум”. Оскільки державні органи на її антиукраїнську діяльність не реагували, цю справу взяла на себе УНА-УНСО. Остання крапка в цій історії була поставлена в листопаді 1991 року, коли унсовці розігнали в Києві мітинг російських фашистів, що призвело до перших недовготривалих арештів членів УНСО. Ця акція завершилась перемогою УНСО.

 

Навесні 1992 року, коли розпочалася перша хвиля активності сепаратистів у Криму, до УНА-УНСО звернувся духовенство УПЦ-КП з проханням забезпечити охорону священикам, які мали освятити місце розстрілу в 1918 році українських моряків більшовиками. Провід УНА-УНСО погодився на цю пропозицію. Для охорони священиків організація виділила 700 членів УНСО, які спеціальним “Поїздом дружби” були відправлені в Крим. На шляху виникали серйозні перешкоди, які провокували недоброзичливці українського народу, але після того, як члени УНСО у відповідь блокували залізницю, - поїзд продовжив свій рух на південь. Після цих подій організація набирає розголосу як в Україні, так і поза її межами.

 

Тієї ж весни, у розпалі збройного конфлікту в Придністров'ї, загони УНСО переходять кордон України й беруть під захист українців Придністров'я. У Придністров'ї УНСО показала яскраві зразки дисципліни, бойового духу й мужності. Організація має гарний бойовий досвід та, найголовніше, УНСО сприяє підняттю національного духу українців Придністров'я. Десятки унсовців нагороджуються медаллю “Захисник Придністров'я”.

 

Одночасно УНА-УНСО проводить колосальну роботу на Кавказі, яка завершується поверненням тисячі українських офіцерів з гарячих точок СНД в Україну.

 

На початку липня 1993 р., у відповідь на загрозу розростання Російської імперії, УНА-УНСО направляє в допомогу Грузії у боротьбі проти московських загарбників добровольчий корпус УНСО “Арго”, котрий особливо відзначився в боях під Сухумі. У цій війні сім українських революціонерів із УНСО полягли смертю хоробрих. Їх звитяга, героїзм - ще одне примноження слави Української нації.

 

У вересні 1993 р. багаточисельні уніформовані колони УНСО підходять до будинку Верховної Ради. Тисячі “беркутівців” також стягуються під Верховну Раду. УНСО кидає виклик режиму. У відповідь Верховна Рада приймає закон про заборону воєнізованих формувань, маючи на увазі загони УНСО.

 

У лютому 1994 р. відбувається масове затримання на Лисій горі, під Києвом, активістів УНА-УНСО з метою зірвати передвиборчу кампанію організації. Незважаючи ні на що, УНА-УНСО проводить трьох народних депутатів до Верховної Ради.

 

З початком війни в Чечні добровольці з УНСО прямують туди, щоб допомогти чеченцям у боротьбі проти російської експансії. У перших же боях унсовці виявили себе надзвичайно героїчними, високопрофесійними вояками. Увесь Кавказ складає про них легенди, а в Україні скажуть: “Вони зберегли честь нації”.

 

18 липня 1995 року, під час поховання Патріарха Володимира, унсовці першими беруть на себе удар озвірілого “Беркуту”, захищаючи власними тілами старих, жінок та дітей.

 

Весною 1996 року, на прохання білоруських патріотичних сил, до Мінську прибувають загони УНСО. Спільними зусиллями вдається підняти широкі верстви білоруського населення проти російського імперіалізму та продажного лукашенківського режиму. У ході цих подій сім членів УНА-УНСО потрапили до мінської в’язниці, де їм довелося відбути різні терміни покарання, але білоруські патріоти усвідомили, що тільки революційним шляхом можна повернути незалежність своєї Батьківщини.

 

Окрилені успіхом у Білорусі, російські шовіністи намагаються активізуватися в Україні. Їхньою відправною точкою стає місто Харків, де мав відбутися установчий з’їзд харківської філії ЛДПР (Жириновського). Місцеві правоохоронні органи беруть це антиукраїнське збіговисько під свій захист, але Харківська Команда кладе йому край. Знову арешти членів УНСО.

 

29 грудня 1997 року, під тиском громадськості, влада реєструє УНА-УНСО як політичну партію. Це дає можливість взяти участь у парламентських виборах, але через зраду окремих керівників, відсутність коштів, УНА-УНСО не вдається пройти чотирьохвідсотковий бар’єр. Незважаючи на це, УНА-УНСО продовжує боротьбу.

 

У травні 1999 р. відбувається черговий З'їзд УНА, на якому обирається новий Провід та вносяться зміни до Статуту, затверджуються організаційні принципи УНА-УНСО. Улітку цього ж року російські шовіністи під прикриттям Російської Церкви намагаються створити дестабілізацію в Україні, проводячи так званий хресний хід. Зусиллями УНА-УНСО вдається зірвати плани московських шовіністів.

 

Восени 1999 р. загони УНА-УНСО з'їзджаються до Умані для вшанування пам'яті героїв Коліївщини. У цей час хасиди влаштовують свій шабаш. Продажна влада надає всіляку підтримку хасидам та всіма засобами намагається не дати можливості провести заплановані акції, кинувши проти УНСО загони “Беркуту”. Не зважаючи на арешти й репресії з боку антинародного режиму, УНА-УНСО вдається вшанувати національних героїв Гонту й Залізняка в м. Умані.

 

У 2000 р. білоруські патріоти звернулися до керівництва організації за допомогою в боротьбі з режимом Лукашенка. Близько 150-ти унсовців дислокуються в таборах під Мінськом. Йшла підготовка до Білоруської революції. Нажаль, білоруси так і не наважились на виступ. Революція не здійснилася. Проте для УНА-УНСО ця подія дала можливість пройти екзамен мобілізації в умовах жорсткої конспірації. СБУ довго шукала загони УНСО на Кавказі, аж поки всі бійці не повернулись в Україну.

 

У цей час Україна переживала гострі суспільні потрясіння. Вбивство Гонгадзе, касетні скандали, оприлюднені в парламенті, спричинили невдоволення в широких колах суспільства, котрі вилились у масові протести громадськості. Розпочалася акція “Україна без Кучми”. УНА-УНСО, будучи в авангарді протестуючих, взяла на себе виконання найскладніших та найнебезпечніших завдань. Апогеєм протесту стали події 9 березня 2001 року. На захист народу від озвірілого “Беркуту” стали стрільці УНСО. Режим, визначившись із головним своїм ворогом, наніс удар. Близько трьохсот членів Організації були затримані, катовані, відбули адмінпокарання, а 19 активістів УНА-УНСО були заарештовані і засуджені по “справі 9 березня” до 2-3 років ув’язнення.

 

Ці події призвели до шалених репресій та тиску на членів УНА-УНСО. Антинародний режим отримав часткову перемогу. В Організації виникли певні непорозуміння та розколи.

 

Звільнившись з в’язниці, активісти УНА-УНСО гуртують навколо себе якісну й дієздатну частину Організації. Саме ця частина Організації взяла активну участь у Президентській виборчій кампанії. Акція сумських студентів, робота в штабах “Нашої України”, силові функції під час революції на Майдані - це далеко не повний перелік гідного чину членів УНА-УНСО.

 

15 жовтня 2005 р. відбувся ХІХ З'їзд УНА-УНСО, яким було завершено процес відродження організації. Головою Організації знову обрано п. Юрія Шухевича.

 

Організація живе, бореться, перемагає!

 

НАЦІЯ ПОТРЕБУЄ ПЕРЕМОГИ!

 

 

 

Oleh_Buryachok (UNA-UNSO) все записи автора TEST

м.Чернігів просп. Миру,68
(гот. “Градецький”)
4-й поверх, кім. 4-16
тел. 8(0462) 661-235 моб. 8(050)386-69-24
e-mail: una-unso@chernigiv.com