Ullisa, я с тобою цілком згодна))...
і чудово тебе розумію (тому що сама маю знайому матусю, яка з захватом розповідала мені про особливості газовивілення своеї дитини), але нехай це просто буде нам прикладом на майбутнє, як не потрібно поводитись...

ай, то воте пукання тобі явно не припало до снаги. ну чо про нього не поговорити?, а зрештою подумай - а про що їм говорити? вони, себто мамам, говорять про все повязане з своїми чадами: про пукання, нюняня, писки, крики. і то не тільки всім найближчим, і то не тільки тоді коли це трапляється, але в пориві ностальгії, можуть згадати й через десяток-другий років.
але, то як на мій чоловічий(мається на увазі обмежений і всі інші епітети, які можна вжити до тої частини єства) розум, все залеже від того, кого "мамам" хоче бачити в майбутньому в лиці свого наслідника, і ким хоче бути біля нього. бо якщо якоюсь гнирою - то тре і далі продовжувати бавитися отим пуканням і складати про нього новітні легенди. бо якщо кимось більшим, то мабуть, треба розвивати ту дитину в який инший спосіб і показувати це їй спочатку своїм прикладом.
так то во, то мій погляд.

Suhrida, от цілком з тобою згодна!! сподіваюсь, ми будем зовсім інакші мамани!!!))))))) креативненькі та мудрі ;))
djabchyk, знаєш, то перша маман в моєму свідомому житті, котра так жваво обговорює клозетні теми. До цього часу жодна з кагали знайомих і рідних рожениць таку тему в моїй присутності не обговорювали. Як посміхається - казали. Розповідали, що чада з бісу розумні і впізнають своїх а ще -добрих людей. Відтворювали агукання. Про пукання - ні слова.... ))))))))))))) така оказія уперше в житті. Я ошелешена була просто))