У нас стало більше банків, де були магазини – зараз банки. І менше дівчат з цигарками на ходу ніж в Москві, вони в нас більш локально – у барах. А ще в нас все повільніііш… я тепер звикла бігати як лошиця, а вдома ходять чимчикують чеберяють павами. А ще мене навіть трошки дратувало, що я не можу в будь який час доби, і не зважаючи на вихідний день поповнити свій рахунок мобільно зв*язку… і насмішила реакція дівчинки-касира в супермаркеті, коли розрахувавшись за покупки, я протягнула двадцятку і попросила кинути її на номер мого телефону. Було враження, що мене мають за дуже дивну особу (а простіш – за ідіотку), а я просто звикла так поповнювати рахунок….
І чи не найбільше мені сподобалась нова пісня Океанів – «Я не здамся без бою!» можна використовувати як гасло, чи життєву позицію, як на мене