Кажуть, життя вдивовижу логічне. Чула, що всі лінії перетинаються, а дороги ведуть лиш до потрібних нам людей. Одних ми вчимо, в інших – навчаємось, хмм… от би не сплутати… Я от думаю: а правда! В моєму житті є, ну хай був хтось, хто лиш брав.. якому я безкінечно віддавала(і рада, рада була віддати!).. ну і чесно кажучи, не найкращий той хтось мені трапивсь… а в іншого я лиш беру-беру-беру і віддати не вмію… прикладаю, як подорожник до рани, одужую, відкидаю, йду далі… і навіть згадувать не хочеться. А людина хороша. І не те, щоб я стерво егоїстичне була.. ні… просто у нього я лиш беру… напевне, то називається закон рівноваги в житті
А можливо, я себе так лиш втішаю…