Привіт і тобі.
Без зізнання в коханні, без цьомків і компліментів, просто привіт. Привіт і тобі, суме, що засів десь в глубині серця, розморився і осів тутка, вирішивши передихнути після кількох останніх мандрівок.

Напевно десь там, в теби, відчувається присутність чогось, чи когось, що згорнулося клубком і випиває твою життєдайну силу, ту яка заставляє бути веселою, ні, просто жити, просто хотіти жити, ту що дає впевненість в своїх діях, і впевненість в бажанні робити ті дії.
Незнаю що то таке "живе" в тобі, що заставляє ховатися в шафу і розмазувати сльозинки по свому обличчі, мовчати і несміятися дзвінким сміхом, незнаю що може тебе спонукати спілкуватися з велетенським сумом – чи твоя егоїстична натура, якій мало звичайного смутку, чи якась біль, яку ти випадково підчепила прогулюючись вулицями міста, чи попиваючи духмяну каву, споглядаючи людей, їхні повадки і емоції. Я незнаю що ти там побачила, я незнаю що ти відчула - та це невірне рішення!!!


Краще підстав своє личко під сонячне проміння, обміняйся з ним добрими і дбайлвими посмішками, і віддай це тепло своїм навколишнім, будь то твої спвробітники, чи просто вуличні перехожі. Нетримай її в собі, відпусти! - воно піде, а потім повернеться, бо це її дім, бо ви наледити один одному, бо ти і є радістю, бо ти і є нею... і щоб там небуло всередині тебе, воно злякається і втече, зпопелившись від теплого проміння що променітиме в тобі!

...тільки виберися з своєї шафи, тільки посміхнися сонечку!...