що тільки не визначає нашу долю...
те ж саме можна сказати й про батьків.. необачність під час вагітності, неготовність любити чи навпаки надмірна турбота щодо чада, реалізація в дітях того, чого не вдалось досягнути самим... і скільки ще в ранньому дитинстві випадковостей чи закономірностей з дядьками, цйотками, бабцями, випадковими перехожими, чи різномінітними трафунками в дусі собака покусав чи навіть в ліфті застряг.., усе, що відбивається на дитячій психіці і якимось чином формує особистість, тим самим в якісь мірі й визначайчи долю...
хтось там колись казав, що людина як монета кинута у світ випадковистей які й визначають як і куди вона впаде (нажаль цитата недостовірна й автора непригадую)
Як на мене доля - це якийсь цілий комплекс внутрішніх завдатків й зовнішніх факторів, які формують нас і які формуємо ми