Настроение сейчас - В бой!!! =)

Інколи і справді корисно побути наодинці, а ще краще, жити в спокої. Напевне, цього ми і прагнемо. Надіюсь.

Сьодні був в 1-ому корпусі універа, тра було забрати зошити з психології та педагогіки, жаль, я просидів там десь 50 хвл. Біля 138 ауд., але так і не дочекався викладчки… Треба буде наступний раз бути більш допитливим, щоб довідатися більше інфи про розклад викладача =) Але це неважливо. Все-таки, я прийшов туди з іншою метою.

Скажу чесно, багато я не дізнався =) За якісь 50 хвл. можна всяку чушь нести, але змінити свій світогляд треба поступово, не спіша. Я замітив, що коли я знаходжуся сам, де немає знайомих людей, і, що саме головне, мене ніхто не потривожить, що я однозначно знаю, я відчуваю себе вільним. Немов кузнечик, тобто коник. Він пригає вільно, бачить свій маленький світ, який ми не можемо розгледіти з своїх височезних висот. А він бачить, кольоровий гад =)

“Саме цю свободу шукає людина. Я? Аякже, без свободи ти не людина. В такому рабстві, ти більше всього засіб існування для когось. От ми повинні це усвідомити разом, чи не так?!”

 Симфонія ракет… Тишина мене завше тривожить, але не зараз. В такій ситуації, в якій немає нічого цікавого для зомбака, або кукло-людини (прим. ред. – слово не моє), напевне важко зловити сенс. В таких ситуаціях, коли дійсно знаєш, що тебе ніхто не тривожить, і що викладачка точно не прийде, і що тобі тут нічого робити, відчуваєш себе вільним. Все-таки, пробуджується якийсь стан Джокера – вільний, егоїстичний, цілеспрямований, хитрий, без меж та аморальний. Люблю цей стан.

Коли я там сидів, я дивувався, наскільки чисто прибрали цей поверх. Він був прекрасно вилизаний, немов прозоре скло. Тільки нічого особливого в цьому антуражі я не бачив. Не було краплі оригінальності, яка б приваблювала, лише відганяла. Хотілося б чогось природного, а не такої пихатості. Все-таки, ми люди, а не роботи. Хотілося б “хаосу”.

На рахунок людей. Цікаво було споглядати за ними. Багато дівчат, напевне, безглуздому мужику це сподобалося б, людині без розсудка. Але я не бачив в тих дівчат справжньої краси. Всі були замкнуті, не віддавали тепла, на них було гидко дивитися – кожна приховувала своє я під маскою, яку породило виховання та безглузда мораль. Пихатість. Хтось з дівчат хотів вразити подруг, надівши фіг знає що: панчохи, накрасивши носик кг бридоти, а хтось хотів вразити хлопців. Так, їм це вдавалося, але та ворожнеча, з якою вони хотіли це показати і проявити, просто мене жахала. Де усішки, де жага життя, любов… Так, у нас багато привабливих дівчат, не то що хлопців, але треба ж все-таки знати, що таке краса. Справжня краса.

Але були красиві люди. Мене вразила якась дівчина, не знаю, куди вона саме пішла, але її кольорова посмішка мене вразила. Зовнішність – не головне, хоч і коротке волосся і одяг не дуже, але усмішка вразить людину більше. Тепла дівчина. Спробую з нею познайомитися… =)