В колонках играет - Apocalypticahttp://www.liveinternet.ru/users/tarasius/post48926644/
Вiн встиг купити мозозива у буфетi. У Майка було довге волосся, яке вiн збирав ззаду резинкою, Макс не любив такi зачiскиё На його думку i зачiска, i одяг мають бути зручними. На лiвiй бровi Майка був шрамЁ отриманий у глибокому дитинствi вiд дурнох бiйки через якусь iграшку з сусiдським хулiганом. За яку саме, вiн не памятав. Одягався Майк на манер такого вуличного розбещеного хлопця: по сучаснiй модi рукава були довшi за довжину руки навiть з витянутими пальцями, штани були схожi гiбрид чогось iз старох реперськох культури i вiйськовох форми. Останню вони нагадували за незлiченною кiлькiстю рiзних карманiв та кармашкiв.
А дiвчина тим часом справилася з останнiм ворогом, випавшим на хх сектор патрулювання у цей час гри, i вилiзла з автомату пiд хохот та поздоровлення стоячих в черзi за нею. Адже тепер хм випаде бiльше часу пограти - сектор то тепер майже чистий, i автомат не викинегравця у навколишнiй свiт вiд вiртуальнох "смертi" свого пiлота.
Макс все ще дивився на нех. I це почало турбувати Мйка. Той потягнув його до найближчох сцени, де скоро мав вiдбутися розiграш путiвок на котрийсi iз супутникiв Сатурна, котрi славились свохми унiверситетами. Вихiдцiв iз Сатурна (маються а увазi супутники, адже на самому Сатурнi жити неможливо через газовий склад планети та величезну гравiтацiю) можна було зустрiти на багатьох псадах, потребуючих постiйнох роботи мозком. Тобто iнтелектуалiв, але аж нiяк не керiвникiв.
Макс з Майком не приймали участi в розiграшi, адже вони ще не доросли до розподiлення в унiверситети, але це мало трапитись вже скоро i вони хотiли знати якi шанси потрапити в той чи iнший бажаний унiверситет. Ця система iнколи нагадувала Максу стару казку, яку йому читала колись бабуся. У нiй учнiв дiлила на школи шляпа, яку мав кожен надiти i котра читала думки того,на кому в даний момент вона була. Як не дивно, незважаючи на купу недолiкiв такох системи, в 85 процентах випускники шкiл залишались задоволеними.
Цiкавiсть хлопцiв до цiух акцiх була зумовлена ще й тим, що в цей день мав отримати своу розподiлення i Майковий брат.
- Номер 897434, Джим Трумен. Мімас, унiверситет дизайну та сучасних техноогiй.
Десь iз заднiх рядiв:
- Ну от, я так i думав.
Механiчний голос продовжував начитувати.
- Номер 897435, Арчiбальд Старскi. Титан, льотне училище мiжпланетних сполучень.
- Це ж треба! Вiн же з дитинства мрiяв про космiчнi польоти! - Майк був вiдверто радий за брата.
- Поздоровляю!
Друзi одночасно повернулись на голос. Одразу за ними, виявляуться стояла та сама дiвчина, що так лихо клала на автоматах всiх направо i налiво.
- Сьогоднi ця професiя дуже актуальна. Перевозити груз на колонiх та шахти, кiлькiсть яких весь час зростау, ризикуючи загубитись у мiжзiрковiй постотi, дуже благородно.
Майк прийшов в себе. Нагадування про недосконалiсть системи нацiлення векторiв польоту отрезвило дитячi мрiх.
- Дякую. - нарештi сказав вiн.
- Доречi, мене звати Гло. Глорiя.
Повисло мовчання.
- Майк.
- Макс. - нарештi здогадались хлопцi.
Так, з дiвчатами вони спiлкувались, але щоб дiвчина отак сама почала знайомитись, так було не рийнято i трапилось з ними вперше. Адже навчання проходило в iзольованих однополих закладах, тобто або тiльки для дiвчат, або тiльки для хлопцiв. Виключення становили аспiрантури, в яких дуже часто траплялись подружнi пари.
Кінець першої глави
