1. Андріївка - 1648 рік. 

Село Андріївка належить до  Яснополянської сільської ради. Вперше було позначено на мапі де Боплана в 1648 році. Зустрічається також в 1734 на мапах походу фон Мініха.

2. Петрово-Солониха - 1767р.

Першими жителями стали гайдамаки, котрі тікали з Поділля після поразки Коліївщини та запорожці котрі полювали та рибалили у місцевих плавнях.

Село швидко почало розвиватися. В 1791 воно мало 32 будинки та більше 150 жителів. В селі існувала церква побудована з комишу.

В 1808 році почалося будівництво кам’яного храму святих Петра і Павла котрий існує досі. Поселення безперервно простежується на мапах починаючи з 1767.

3.1791р. - Ковалівка.

У письмових джерелах Ковалівка згадується в атласі «очаківська земля», як селище, що засноване в 1791 році.  До 1802 року входила до Херсонського повіту Новоросійської губернії, до 1803 – Миколаївської губернії, потім до Херсонського повіту(пізніше Одеського) Херсонської губернії. Першими поселенцями стали 36 родин колишніх запорізьких козаків, які у складі Чорноморського козацького війська брали участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 рр.

Займалися рибальством та скотарством. У 1792 році царський уряд подарував 6300 десятин землі у Ковалівці та її околицях першому комендантові Одеси полковнику Олександру Шостаку. Він переселив сюди ще 89 родин кріпаків. Пізніше у кріпосну залежність  потрапили і колишні козаки.

4. 1791 р. - Нечаяне.

Село Нечаяне було засноване полковником Козловим, який після закінчення російсько — турецької війни одержав від царського уряду 6430 десятин землі. До 1927 року село також називали Козлово. Першими жителями стали переселенці з Тульської та Рязанської губерній.

5. 1793 р. - Новогригорівка.

Засноване село, як Гончарівка, Чорноморськими козаками до 1791. Дата 1793 просто офіційно зафіксована в документах. Новогригорівка - одне із сіл Миколаївського району, підпорядковане Михайлівській сільській раді. Село невелике має в собі всього три вулиці та майже кожен будинок на них нагадує про величне минуле села, Кожен другий будинок покритий червоною черепицею та збудований за традиціями українського сільського архітектурного мистецтва. Розташоване воно в глибокій балці що може вивести до трьох сусідніх сіл: Новоселівки, Кам’яної Балки та Криничок. 

Одне із перших джерел, що повідомляє нам про існування поселення на місці сучасного села, є полька карта, котру склав відомий італійський картограф Річчі Заноні у 1767 році. На ній ми можемо бачити поселення Алмах розташоване на місці Чубівки. Зазначене поселення лежить на балці Сулонітца-Сові перед поселенням Еві, що відповідає Камяній Балці. В напрямку сучасних Трихат показано кочовище Іркхан Канглі, також, ми можемо бачити поселення Солонітца, що відповідає селу Петрово-Солониха, та невелике укріплення Оуцоун К. що може відповідати нинішньому селу Кір`яківка. Поруч можливо тогочасне село Трихати назване на карті Утш-Чехме.

Поруч з офіційною назвою – Новогригорівка, населенням досить часто використовується давня назва села - Чубівка, чому – розповідає легенда. Згідно з нею, після однієї з турецьких війн на місце де тоді ще текла річка Солониха прийшов козак. Набридло йому воювати вирішив спокійним життям пожити, думав дружину завести та діточок. Звали того козака Чубом, чи то за пишного чуба чи за його повну відсутність ніхто вже не скаже. Поселився Чуб на пригірку на місці де нині село, та й почав собі потихеньку господарювати. Одного дня вирішив Чуб оженитися, та й вибрав собі в дружини одну із козацьких дочок, або з Ковалівки, або з Солонихи, тай стали вони жити разом. Поступово збудували собі хатину. В цей же час до них приєднувалися втікачі з покріпачених земель України. Так виникло село Новогригорівка й нині воно називається жителями в пам'ять про козака Чуба Чубівкою. Навіть через дві сотні років жителі сусідніх сіл називають село за ім’ям першого жителя, а балку навколо нього - Чубівською.

6.  Стара Богданівка - кінець 18 століття.

В античні часи відносилась до сільськогосподарської округи давньогрецького міста-держави Ольвії – найбільшого, поряд з Херсонесом, центру античної цивілізації у північному Причорномор’ї.

Після того, як постійне життя тут припинилося, у середині ХVIII століття утворилося у цих місцях невелике татарське поселення з милозвучною назвою Діреклея, або Дереклея, по імені пологої балки, в якій розташоване селище. Що було названо раніше – поселення чи балка – вже відомим ніколи не буде, але коли на початку ХIХ століття селище змінило свою назву, то змінялася і назва балки.

Походження назви Дереклея – від тат. «Дерек» – дерево, ліс і суфікса «лі», тобто «Лісисте місце», «гай». Можливо, у балці, де розташоване село, був гай. В 1791 р. Петро Богданович,  відзначившись у російсько-турецькій війні,отримав у своє володіння землі сьогоднішньої Старої Богданівки і почав заселення земель вихідцями з центральних малоросійських губерній і вільними запорізькими козаками, звільненими від військової служби.

7. Велика Корениха кінець XIV-XV століття. 

Зараз В. Корениха належить до Миколаєва, але багато років була окремим селом із давньою історією.  Назва походить від турецького села Каранья-Кір — «Чорний степ» (існувало з XIV ст.). На плані 1795 року вже має назву «село Корениха». Однак на французьких мапах ще 1745 року видання, поселення позначене як Кінське Поле . На карті показана не існуюча зараз притока Південного Буга . Наразі це балка, котра ділить Велику Корениху навпіл. В самій балці періодично проводять археологічні дослідження. За два попереднійх польових сезони було досліджено культурний пласт, насичений керамікою кінця 5 ст. до н.е. - початок 2 ст. н.е.

фото: історик Віктор Дробний, з інтернету

https://vladagromadam.info/info/chudova-7---najdrevnishi-sela-mikolaivskogo-rajonu