Гімн України складається всього з шести рядків

Доктор Валтерс готов бесплатно изготовить 30 постоянных и 30 временных высококачественных глазных протезов. Пятеро пациентов, которые требуют пластики орбиты отправятся в клинику доктора Валтерса в Риге для бесплатного лечения.

Записываться по телефону (044)408-29-88 нужно уже сейчас! 
==========================
Огромная просьба помочь с распространением данной информации! Друзья, подключайтесь к доброму делу!
Подробная информация ниже
===========================

19 - 23 січня 2015 року у приміщенні консультативно - діагностичного поліклінічного відділення «Центру мікрохірургії ока» за адресою м.Київ, вул. Метробудівська,12 буде відбуватися прийом хворих, що потребують протезування на очах. 
Прийом буде проводити відомий в Латвії спеціаліст з виготовлення протезів ока доктор Валдіс Валтерс. 
Доктор Валтерс – керівник єдиної у країнах Прибалтики «Лабораторії протезування ока Валтера».
За підтримки Фонду «Допомога Україні в Латвії», Міжнародного благодійного фонду «Реабілітаційний центр «Шпиталь Майдану», ГО «Патріотичний Рух України», ГО «Медіки та волонтери «Майдану», кафедри офтальмології НМАПО ім. Шупика та Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» протягом тижня (з 19.01 до 23.01 2015 р.) доктор Валтерс безкоштовно буде консультувати бійців АТО, що втратили око під час бойових дій. 
Доктор Валтерс готовий забезпечити тридцяти пораненим бійцям безкоштовне встановлення високоякісних протезів із креолітного скла та ще тридцяти бійцям – встановлення тимчасових протезів. П’ять бійців, які потребують складної пластики орбіти, будуть забезпечені безкоштовними ектопротезами безпосередньо у клініці доктора Валтерса в Латвії.

Попередній запис на консультацію проводиться за телефоном (044)408-29-88 з 29 січня 2014 року до 16 січня 2015 року

 

Это будет мой крайний грустный пост в уходящем году. В последнее время часто приходится слышать от беженцев и оставшихся жителей Донбасса, что, мол, «Мы, жители Донбасса, никогда бы не пошли войной на остальных украинцев, если бы они хотели отделиться», – пишет на своей странице в Фейсбук блогер Антон Сененко.

«Так вот, дорогие мои беженцы (я им действительно искренне сочувствую). Вы не только не разрешили бы отделиться Украине от Донбасса и, будем говорить прямо, от России... 

Вы сделали всё для того, чтобы даже пресечь попытки наших сограждан вылезти из под власти зека и жить нормально.

Опишу всего лишь две истории: 

1. Вы помните день, когда в Мариинском парке, который является гордостью садово-парковой архитектуры Киева, лежали трупы киевлян и жителей остальной Украины?

А сколько людей было покалечено... 

Тогда, при полном попустительстве милиции, титушки (напомнить, откуда они приехали или были привезены?) арматурой и битами избивали и УБИВАЛИ безоружных людей, у которых главной идеей было улучшение жизни. ПО ТЕМЕ «Беркут» и титушки финансировались на деньги Курченко. Найдите кадры сразу после избиения. 

Даже милиция, которая просто не вмешивалась, содрогнулась от жестокости проплаченных ублюдков Донбасса. 

18-РІЧНА ДОБРОВОЛЕЦЬ ІСКРА: "Я НАШКРЯБАЛА В СВОЄМУ ТЕЛЕФОНІ, ЩО НЕ ХОЧУ ПОМИРАТИ І ВСІХ ЛЮБЛЮ"

 

Війна нас змінює назавжди. Раніше я не розуміла, чому кажуть, що війна затягує. Просто ти повертаєшся сюди зовсім інший. Але бачиш, що тут нічого не змінилося. Ти бачиш ті самі незаконні забудови, які тепер прикриваються патріотизмом. Ти бачиш, що в тебе так само вимагають хабарі. А людям, які помирають за те, щоб їх не було, це важко витримати. Саме тому можна зрозуміти депресію тих, хто пройшов бої, бачив смерть і повернувся сюди. Тут інший світ. Там – жахливо, але там все по-справжньому. І це не відпускає.

 

Мене звуть Марина, але мене більше знають, як ІскрУ. Це мій позивний. Чесно кажучи, коли поверталася сюди, і мене питали, як тебе звуть, була пауза, тому що я реально забувала своє ім'я.

доброволец марина искра

 

Я навчалася в університеті Шевченка на філолога. Взяла академвідпустку, навіть сесію тоді не закрила і в червні поїхала на фронт. Батьки, звісно, поставилися до цього з істерикою, зі скандалами. Мама дізналася постфактум. Я живу в гуртожитку, я - не киянка, родом з Полтави. Одна із причин, чому я пішла на фронт, тому що я не живу десь у Львові, Тернополі і так далі. Полтава - це місто проукраїнське, але воно досить близько до прифронтової зони. Поруч Харків, у якому ситуація зараз дуже хитка. Тому є ймовірність отримати снаряди на своїй вулиці, але мені цього дуже не хочеться.

Я дуже довго ломилася воювати, батальйоном моєї мрії був "Азов", але склалося так, що потрапила в "Шахтарськ", після його розформування перейшла у підрозділ МВС "Свята Марія". Виконувала там функції медсестри.

 

Взагалі жінки стикаються з багатьма проблемами, і перш за все - це не сприйняття жінки на війні. Але ми можемо бути витривалішими, більш вмілими від чоловіка. Та все одно, те, що чоловікові йде автоматично, жінка має вигризати собі зубами. Постійно доводити, що вона може і часто безрезультатно. Зі Святої Марії я пішла саме через таке ставлення. Зараз я шукаю батальйон за таким принципом, що в штабі я сидіти не буду і застуду в тилу лікувати теж. Планую, що це буде батальйон ОУН.

 

Я поїхала воювати, тому що не можу інакше. Якби я цього не зробила, то, мабуть, усе своє подальше життя корила б себе за це. Там для кожного - однакові умови і в штани тобі ніхто не заглядатиме, але чомусь у суспільства є такий стереотип, що якщо у мужика буде на голої вавочка від осколочка, то це звичайна "боевая травма" - полікується і все мине. Якщо таке трапилося б у жінки - це резонанс, це трагедія. Через це я інколи в бою ненавиджу свою стать. Жінку постійно намагаються захистити, але мене не потрібно захищати.

Для мене дуже важливе ставлення бійців, коли тобі хлопець-шовініст, який вважає жінку лише інструментом для продовження роду, каже: "Іскра, бляха-муха, ти - мужик". Це вже щось означає.

Продовження.

Червоно-Чорний Сектор

Карма определяется нашей речью

 

 Ссылка:Сссс

Доброго времени суток !!!

Любуйтесь ...

Artira Comb Embroidery