В колонках играет - Мадина Рахматуллина - Балаларга фатиха
Три гори над Подолом з північного заходу до центру Києва вишикувались в лінійку – Юрковиця, Щекавиця і Замкова. За давніми легендами на Щекавиці був родовий маєток Щека, а років за 450, тобто близько 920-го віщий князь Олег захотів подивитись на кістки свого улюбленого коня, смерть від якого йому пророкувала віщунка. На Щекавиці його вкусила гадюка, що виповзла з кінського черепа, на Щекавиці його й поховали. Місцезнаходження могили Олега було відомо до початку ХХ століття, і померли на самоті останні, хто бачив притулок легендарного князя. На Щекавицю з вулиці Глибочицької, під якою у колекторі захована легендарна притока Дніпра, йде змієподібна Лук'янівська вулиця. Зачіпаючи спиною південно-східний схил Юрковиці, вона занурюється в улоговину, з якої видно радіовежу, вкопану в щекавицьку верхівку.


read more

Ще зовсім не було Києва, ще світ виглядав абсолютно не таким, як ми звикли його бачити, а пагорби над Борисфеном, що нині звуть Юрковицею і Щекавицею, були заселені людьми пізнього палеоліту, які залишили цілий шар культури в їх глибинах 20 тисяч років тому, це були найдавніші поселення на території сучасного Києва, але мова піде не про них, історичне значення цих заподільських гір навряд чи зверне увагу сучасного киянина або ж туриста. Дорога ліворуч веде на верхівку Юрковиці і зветься вулицею Отто Шмідта (колишня Верхньоюрківська).


read more

Саме дев'ятого травня, а не в третю його неділю, виникла думка відвідати і вклонитись місцю, не пам'ятати про яке має право хіба що моя кішка. Просто я усвідомлюю таке: не було б Биківнянської та кількасот інших трагедій, про які вголос заговорили в наш час, то й не було б 9 травня 1945 року, а Перемога над гітлеризмом могла статись вже у 41-му чи 42-му році. Не судилось. Комуністи крові не шкодують. Я ніколи ще там не був і не знав, що шлях пролягає просто Броварським шосе, відтого спершу довелось познайомитись з робітничим селищем Биківня.


read more

На 80-му кілометрі автострада Київ-Одеса загинається ліворуч, а прямо відгалужується дорога до Білої Церкви, якою прямує зі мною на передньому сідалі сквирська маршрутка.


read more

Йдучи Гімназійною кругом до центру бачимо затишні двори навколо житлобудівель соціалістичної архітектури, там можна трохи спочити на лаві за дерев'яним столиком, певний комфорт для подорожніх.


read more

Екскурсія Переяславом починається звичайно ж з ринку поруч з автостанцією, це є площа Привокзальна, маршрутка приїжджає рано, і вулицею Б.Хмельницького можна спокійно сунути до центру міста. Альта в Переяславі на плин непомітна, з мосту, наче болото, заросла брунатним моховинням, а верби на березі пишні і аж пухнасті.


read more

Після тяжкої тривалої хвороби нарешті помер відновив традицію подорожей вихідного дня пан просто сірий. Мені треба було поїхати до Вишгорода, де був відкладений недорогий фотоапарат olympus FE-115, от я ї вирушив туди разом з тим подивитись на містечко, де по бандитській юності колись гуляв. Автобус з Оболоні прибуває на площу Шевченка. Що одразу кинулось у вічі: перед міськдержадміністрацією втілено переказ про Святих Бориса та Гліба, Святополком убієнних і Ярославом Мудрим канонізованих, як святі заступники київських князів і охоронці їх єдності. Місцевий культ Бориса і Гліба існував у Вишгороді за часів Ярослава Мудрого, але вчинив спробу відродити його у 2011 році у монументі наш пан добродій президент, а ось чому? – відповідь напрошується: аби вишгородці злих псів на Межигір'я не спускали, собацюр у Вишгороді вистачає, йдучи вулицею Межигірського Спаса, бажано триматись середини, як тільки наближаєшся до чиїхось воріт, здіймається такий гавкіт, що стає страшно за без того хворе вухо.
далі

О восьмій ранку в суботу було досить холодно. Група ентузіастів-любителів історії і природи рушила лівим берегом Дніпра одразу ж від київського Південного мосту на південь в сторону Канева. За Осокорками почав накрапати дрібний дощ, казали, що в Києві того дня він не припинявся до самого вечора, іноді посилюючись і супроводжуючись громом з блискавками. Останні їх яскраві спалахи я вже спостерігав удома з вікна. Кілометрів за 25 ми залишили позаду величезну сіру хмару і зробили зупинку в районі Козинського ландшафтного заказнику.

далі

Зимове відвідання Яготина не обіцяє надзвичайних вражень
попри багату історію і численні її зв'язки з видатними людьми
минувшини, з декількох музеїв ніц не працює, а легендарний парк
над Супоєм вщент завалений снігом, проте мета була іншою. Хотів
на три години відірватись від нервового стану присутності у
великому місті і походити там, де мало людей, але вони є, де люди
не позгубили природну вікову чемність і людяність. Чому саме Яготин?
Просто зручно дістатись.


отже приїхав

В колонках играет - Chudoba - Holub na chereshni
Зовсім несподівано на не так вже й віддаленому від центру київському масиві Відрадний виникло козацьке село. Майстри-теслярі зробили таке диво, ніби собі, але більшість хат незаселені. На подвір'ях можна зачаровано чекати, доки загарцюють копита, а на шум вийде Тарас Бульба зустріти синів

тепло мого єства

20 років тому я відвідував це місце вперше. Добре усвідомлюючи, що повністю нормальних людей не буває, подумки малював свій передостанній притулок, інакше кажучи чистилище. От таким воно мало бути ззовні, ніц не домалюєш.


Читать далее

Кавалок справжнього зимового лісу із характерним правобережним ландшафтом починається з Сирецького парку, де запам'ятковано декілька історичних подій, починаючи з останньої - Куренівського пульпового потопу, після якого і закладений парк в урочищі Бісова Баба, або пізніше іменованого Бабин Яр. Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У 15 — 17 ст. згадується також як Бісова баба, Шалена баба. Мальовничі глибокі урвища перехоплюють подих на засніжених та скрижанілих краях.


Бабин Яр всесвітньо відомий, як місце кривавого ярмаркування німецьких окупантів у 1941 р. І зараз тут не завжди тиша. Десь унизу чути гомін великого гурту людей, які активно відпочивають, а вище через балку мажорно лаялось під пиво золоте гопництво, під 'їхавши машиною до залишків цвинтарного склепу. Це сьогодні, а тому 67 років все було інакше. «Голих людей шикували невеличкими шеренгами і вели у пролам, спішно видовбаний в урвистій піщаній стіні. Що за нею - не було видно, але звідти долинала стрілянина, і поверталися звідти лише німці та поліцаї за новими бранцями.» (с). По десятку людей, як в черзі до магазину дешевого конфіскату, пропускали до штучної вузенької стежки уздовж піщаної стіни. З протилежного боку працювали кулемети…

В колонках играет - Вежа Хмар - Плач
Снігоголовий пан спікер задоволено виголосив, що країна програла, проте косолиця прима спочиває від приємної втоми, вовків в державі небагато, та й ті, що є, лише в неї розуму вчаться. А середній клас у особі особисто мене з обіду стоїть у черзі. Звітує за минулий квартал. Фонд постраждалих від нещасного випадку, мов щур, забився у підвал горбистого дворику на схилах Кловського узвозу. Півтори години можна милуватись засніженими деревами або, як інші, втупити очі в носаки чоботів


Читать далее

Спекотне літо не здає позицій, але незважаючи на 30 градусів у тіні, листя дерев де-не-де почали наголошувати на тому, що канікули скінчились, взявши собі від сонця трохи кольору

Читать далее