Зимове відвідання Яготина не обіцяє надзвичайних вражень
попри багату історію і численні її зв'язки з видатними людьми
минувшини, з декількох музеїв ніц не працює, а легендарний парк
над Супоєм вщент завалений снігом, проте мета була іншою. Хотів
на три години відірватись від нервового стану присутності у
великому місті і походити там, де мало людей, але вони є, де люди
не позгубили природну вікову чемність і людяність. Чому саме Яготин?
Просто зручно дістатись.


Перепитую дорогу до центру в кіоску преси на розі Вокзальної і
Шевченка, в знак подяки купую місцеву газету "Вісті".


М'які і чутливі яготинці з лагідністю ставляться до істот, що вживають у їжу.


Крокуючи вулицею Шевченка, згадую, як в ЖЖ влаштували фотовиставку автобусних
зупинок, роблю собі перший експонат у власну колекцію.


Закінчується вулиця сакральним місцем, куди не запрошують гостей. Потонулі
в білих кучугурах могили трохи не звисають над обривом. Долі вкритий кригою Супій.


Голі дерева кістистими покрученими руками тягнуться з крутого схилу. Вдалині височіють
труби цукрового заводу.


Декілька років тому я мріяв жити в хаті біля цвинтаря, щоб янголи кружляли над
вікном, або неупокоєні душі ночами співали темних пісень. Мабуть приблизно так


Змією вигинається вузенька асфальтівка уздовж берега


На протилежному боці озера виросли перші дев'ятиповерхівки. Це початок
вулиці Незалежності з частково міською забудовою, яку прецінь можна
перерахувати по пальцях. Тротуарна ковзанка по-провінційному міцна,
незважаючи на слабкий мороз.


Дорогою мене поплутав біс, і замісць іти до центру попрямував у бік цукрозаводу


Знайома труба, я бачив її з кладовища, а це вже зовсім з іншої сторони, за межею міста


Розвернувся і кілька хвилин чекав на маршрутку


Центр міста. Герб поруч з міським парком


Всі визначні місця розташовані на вулиці Незалежності, в тому числі чотири музеї. Вулиця
довга і трохи одноманітна. Пам'ятник Тарасові Шевченку. Їх в Яготині два. Другий на
площі Танкістів перед будівлею міськради. Можливо колись там стояв Ілліч.


Новий торговий центр вразив декоративними тарілками від 5 грн за штуку. Шкода, що в мене
вдоста тарілок


Міськрада. Ну тут вже стоїть той, кому належить стояти в українському місті.


Відбудова Троїцької церкви. Церква - ... розташована на великому лузі, що складає тут майдан для ярмарку. Вигляд її зовсім круглий, з усіх сторін обнесена велетенськими колонами іонічного ордену, окрім вівтарної. Усередині надзвичайно простора і світла. Іконостас складає кам'яна стіна... Коштує вона близько 45 тисяч рублів, наповнена багатим начинням, – писав у дорожніх нотатках німецький мандрівник Отто фон Гун.
Унікального храму, збудованого на замовлення гетьмана Кирила Розумовського у 1800 році, якого не було ні в Києві, ні в Єрусалимі, не стало і в Яготині: у 1936-му церкву підірвали попередники Петра Симоненка.


Всього три години іншого світу, мирні бальзамові години, це легкий наркотик, котрий я вживаю, і звик до нього. Він не потребує щоразу збільшувати дози і ховатись від лівоохоронних органів. Ще засвітло від"їжджаю до постелі.