”Всємiрная павутiна”

Дійові особи:

Дучє, літературознавець.
Бабай, тоже літературознавець.
Сало, їжа Дучє і Бабая, заповнює простір між шкірою та м'ясом свині, на вигляд біла, на смак жирна речовина.
Портвейн, напій, який Дучє і Бабай п'ють вранці, вдень, ввечері, а також вночі.

Дія перша.

Кімната в ”Будинку лiтератури”, в котрій працюють Дучє, Бабай і сало.
В кімнаті — два столи, тумбочка і стільцi. За одним столом сидить Дучє і їсть сало. На другому столi лежить Бабай у стані алкогольного токсикозу, загорнутий у ковдру.

Дучє: Щось випить хочеться, блядь, де ж взять гроші… (до Бабая) В тебе гроші є?
Бабай: Нє-є-є! (його нудить, вiн блює)
Дучє: Блядь, придумав. Щас гумореску запиздячу.

Дучє кладе сало, сідає до машинки і пиздить її по клавішам.

Дучє: Такий гумор щас пиздону, шо вони повсцикаються усі. (до Бабая) Ти ”Перець” читав?
Бабай: Нє-є-є! (його нудить, вiн блює)
Дучє: Очєнь даже напрасно. Там такі хохми єсть — вссатися можна. Там і моє тоже єсть. (Продовжує пиздить по клавішам, потом видира бумагу і комкає її). Ну його к хуям, кращє я оповідання про iсторiю Росiї напишу, блядь, i розмiщу в IНТЕРнетi. (до Бабая) Ти знаєш, шо такоє IНТЕРнет?
Бабай: Нє-є-є! (його нудить, вiн блює)
Дучє: (налива собi портвейн)Так от знай, пизда очката, шо IНТЕРнет — це всємiрная павутiна! (випиває шмурдяк i кривиться)

Бабая нудить щє бiльше, вiн блює. Дучє, спокойний як штангiст, пиздячить по клавішам.

Завiса.