"Почему это не готово?!"
(сценка для шкiльного ТЮЗу)

Дійові особи:

Дучє, атлетичний юнак, нордична краса i гiтлерюгендiвська зачiска; одягнут просто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних бокiв Дучє перетягнутий мiлiтарними шкiряними ремiнцями..
Бабай, скупий i хтивий куркуль, старший за званням.
А, трансседентна особа старанно прикрите замизганим в багнюку і сукровицю простирадлом.
Зігмунд Фрейд, відомий психіатр.

Дiя вiдбувається в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Другої Свiтової вiйни.
В землянцi збоку стоїть рояль "Стенвей". На ньому лежать шпроти. На стiнi висить національний
герб. На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмідя молоток, а в другій - балалайка. На кріслі
сидить Дучє і вишива комірець в косовороточці. Вiн наспівує "Камаріки". Бiля нього, начє привiд,
завiсло А. Непомітно, м'ягкою ходою підораса, входить Бабай.

Дiя перша.

Бабай: Ага, падлюки! Всім скидать штани і стати раком! Щас піздець вам буде, слівайте воду,
йобані масони, чи як вас там. Я залишав на обробку секретнi папiрцi! Стоiт мнє уєхать, як сразу всi
забили болт на службу i работу!

А почина дико реготати і літати по землянцi.

Дучє: Какой чудак, єй богу... (сам до себе) Спокiйнiше, дядьку, не хвилюйтесь! Роботу
зроблено все чьотко і нема на шо нам тут волати бо каждий день національні гімни ми хором iсполнялi
на балалайці поки вас не було. Престіж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у
маслі. Довольні хами, ситі в них єбала. Гораздо мєньшє стало підорасів, єбошать всі вони як папа
Карло на хімії в Черкасах. Лєсбіянки - усі на Соловках.
Бабай: Да?
Дучє: Да, єбать тебе через коромисло! I шоб ви знали, шо цю работу повинен був робить не я!!!
А я все зробив i хочу за це ордєн!
Бабай: А ти хуй в бєлкi вiдєл? (регочє i почина вiдбивать чочотку)

Розлючений Дучє пиздить Бабая дрючком, пиздячить герба з ведмедєм, потім заливає шампанськоє
в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.

Бабай: (кривлячись вiд болю) А-а-а-а!!! Всьоравно вам всєм пiздец!!!

Бабай рве на собі толстовку. Тихо грає музика, приємний голос співа "Яблучко". Зігмунд Фрейд
підходить до Бабая, коле його шприцем у сраку і уводить до божевільного дому. В землянцi
з'являються семеро матросів в жахливих чорних бушлатах. Пісня "Яблучко" переможно шириться.
Під веселі звуки "Яблучка" матроси мовчки страшно відбивають чочотку.

Завіса.