Этим сообщением я начинаю цикл публикаций о наших предках. Это можно рассматривать, как некий мостик между русскоязычной частью аудитории и украиноязычной. Дело в том, что и яндекс и гугол отдают предпочтение региональному поиску, а потому ни один житель России или любой другой страны не сможет о украинских характерниках получать информацию, написанную украинским языком в том виде, в котором она выдается по запросам для украинских пользователей.
Если в процессе прочтения будут возникать вопросы с переводом - пишите, с удовольствием отвечу.
В первоисточнике множество фотографий и рисунков. Я здесь, дабы не переутяжелять, оставляю просто ссылки на первоисточник.
http://webcommunity.org.ua/2009/08/09/kozaky-harak...rajinski-nindzya-chy-samuraji/
характерник Петро Сагайдачний (за словами однієї бабці у Хотині)
Побувавши на місцях козацької слави, я настільки переповнився цим, що почав активно вишукувати інформацію про козацтво. Дещо мені розповіли, коли я був у Кам’янці-Подільському, дещо довідався у Хотині, але із того усього найбільше мені запам’ятались козаки-характерники. А чи чули ви про таких? Мабуть чули про самураїв, йогів, ніндзя та інших неймоворних воїнів чи медитаторів, а от про наших визначних та непересічних українських представників, мабуть, ні. Хотілось би якось заповнити цю порожнечу та більше розповісти вам про них.
charakternyk Козаки характерники: українські ніндзя чи самураї?
Характерник. Скульптура
На справді, інформації про характерників надзвичайно мало, здебільшого це якісь коротенкі записи, котрі в основному записані за спогадами звичайних людей, що робить їх оповитими небелицями та домислами, та спонукає ставитись до них як до досить умвного наукового джерела. Я витратив достатньо багато часу мандруючи інтернетом, щоб знайти хоча б якусь інформацію про характерників, я прекрасно усвідомлюю, що все те, що написано нижче не є на всі 100 відсотків правдою, і вам не слід сприймати це як беззаперечний факт. Просто хотілось, щоб ця інформація підштовхнула вас до певних роздумів та розширила ваші горизонти про наших славних предків.
Хто ж такі козаки-характерники?
Слово “Характерники” походить від сильного характеру, від міцної волі, що могла зрушити гори.Це магічна сила від народження, що надавала людині особливих, дуже часто надприродніх умінь та сил. Характерники не мерзли у зиму, ходячи босими по снігу; могли перебувати під водою годинами; кажуть, що їх не брали кулі, і вони могли проходити крізь стіни.
На преший погляд складно у це повірити, бо зазвичай ми вважаємо, що на такі речі спроможні лише йоги, самураї, інші особливі люди, що живуть у Японії, Індії, Китаї і т.д. Та ми ніколи не задумувались, що і ми теж щось подібне уміємо.
Про походження характерників.
Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв). Пантелеймон Куліш написав про походженнея козака-характерника наступне:
О козаки! Зветесь ви християни,
І так шукаєте собі безпеки,
Як ваших предків хижаки погані
Навчили у віки якісь далекі.
В. Шевчук пише про волхвів: «Вони, вважалося, знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю, виробленою в століттях, наукою і прийомами, з допомогою яких цю віру вселяли в маси. Вони займалися пророцтвом, тобто віщували про майбутнє, через що і називали їх віщунами».
В. Пилат вважає, що: «після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади і у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах і багаточисельних лісах України (Русі) волхви заснували школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди».
Відазу на думку спадають предки козаків, таємничі степові люди.
kharacternyk2 Козаки характерники: українські ніндзя чи самураї?
Вірування характерників.
Вважається, що більшіть характерників були язичниками, про це свідчать слова Я. Новицького: «Легенда розповідає, що багатовіковий святий дуб був місцем, де збиралися запорожці і козацька рада для обговорення політичних та громадських питань; під дубом лунали запорозькі молитви. В 1775 році, після Троїцьких свят, запорожці в останній раз віддали шану святому дубові, де вони розпили кілька бочок горілки і в останній раз відтанцювали запорозького козачка».
Іншим доказом було те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Як розповідають легенди, декотрим характерникам, забивали в груди кілок, щоб вони після смерті не вставали, от такі собі українські вурдалаки.
Дуже часто характерників ховали лицем донизу, за звичаєм, що склався ще із часів скіфів. За словами С. Бессонової, таким чином хоронили «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням».
Кажуть, що одну могилу козака-характерника було знайдено у 1936 біля села Архангельська, Ясинуватського району, Донецької області. Козак у червоних шароварах та синьому жупані лежав лицем донизу, за поясом мав плящину горілки. Звичайні пересічні люди називали козаків-характерників чаклунами, а священники вважали, що у них вселився біс.
Відомі характерники.
Слід згадати, що характерники зазвичай формувались у окремий невеличкий загін, що міг вщент розбити цілу армію супротивника. Зебільшого характерниками були деякі гетьмани та кошові – себто вищі ешалони козацтва. Найвідомішими характерниками були Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.
Дуже багато легенд ходять про уславленого кошовго отамана Івана Сірка. Кажуть, що козаки 5 років не ховали Сірка після його смерті, вони весь час возили його тіло із собою у походи і це дозволяло їм перемогти удвічі сильнішого ворога. Також відомо, що у мертвого Сірка відрізали руку та тримали її як талісман щастя.
У наступному дописі я спробую розповісти про езотеричні практики характерників, власне саме те, що є найнепересічним та особливим у нашій славній козацькій історії.
http://webcommunity.org.ua/2009/09/04/podorozh-v-mynule-1-harakternyky-spohad-vikiv/
Сучасні історики, а зокрема історики 20 сторіччя, переконували нас, що козаки – всього лиш нащадки селян, які не витримали гніту поміщиків і покидали рідні землі, а після того оселились біля Дону, Волги, передгір’ях Кавказу, причорноморських степах та на дніпровській Хортиці. В цьому є, звичайно, якась частка правди, але дуже вкорочена, і вона не може пояснити багато цікавих речей. Це була лише часточка історії, яка розповідає нам про те, як поповнялись ряди тогочасних козаків, але ніяк не пояснює їх походження, передісторію та не розповідає про їх коріння.
Kozak3 Подорож у минуле: І. Характерники. Спогад віків.
Дуже багато цікавих фактів розкривається, якщо звернутись не до стандартних джерел радянської історіографії, а до давніших історичних згадок і праць. Взяти до уваги хоча б тритомник відомого російського історика й дослідника козацтва Євграфа Савельєва «Древняя история казачества», який дивом вцілів та був перевиданий в Ростові-на-Дону: більшовики вилучили та знищили весь тираж, крім одного примірника! І це не єдине джерело, де ми наштовхнемось на низку цікавих і маловідомих фактів.
Давні козаки мешкали попри гирла Дону, Кубані, Дніпра та Дністра ще у 12-му сторіччі до нашої ери, називалися Джанійцями та Черкасами і становили оригінальну слов’янську гілку, певний особливий етнос.
Джанійці ходили на 30 кораблях на допомогу легендарній Трої, яку взяли в облогу греки-ахейці.
Вони воювали у військах Олександра Македонського проти персів царя Дарія. Коли величезна перська армія йшла в наступ на македонські фланги, п’ятірки невідомих воїнів прорубували шлях крізь щільні колони персів, розвертали коней, прорубували шлях назад і безслідно зникали в степах. Досвідчені та розумні перські воєначальники впадали в розпач. Вони нічого не розуміли і не могли нічого вдіяти. Під час затишшя їм було не легше: характерники, що володіли різними гіпнотичними прийомами, проникали в їх табори і викрадали вартових або ж навіть воєначальників з їх шатрів і знову розчинялись у чистому полі.
Джанійці вміли маскуватись на вихідних позиціях ворожої кінноти таким чином, що коли перси шикувались в ряди для атаки, характерники вистрибували і в зігнутому стані пробігали попід животами коней зі своїми гострими шаблями, притиснувши їх тупим боком до спини. Позаду них на землю порубані падали цілі ескадрони. Тому Македонія перемагала у війнах не лише завдяки одному геніальному Олександру…
Під час нашестя Чингізхана на південну Русь два його провідних тумена (20 тисяч вояків) зустрілись у межиріччі Дону та Волги з невідомими воїнами, що йшли у бій оголені по пояс. Вони воювали вдома мечами, стоячи на конях, з легкістю ухилялись від ударів, стріл та навіть ловили їх біля своїх грудей і не боялись смерті. Від двох туменів живим не залишився ніхто.
Траплялось, що монголи раптово впадали в безумство і, наче зачаровані, починали битись один з одним. Декількох козаків монголам вдалося взяти живими і вони забрали їх зі собою на Схід. Руси-джанійці залишили по собі грамоти-дощечки із записами своїх знань, на базі яких обрані учні з числа місцевих створили свої бойові стилі, що базуються на використанні потоків внутрішньої енергії людини – Здрава, або ж, по-східному, Ци. Існує повір’я, що одного з учнів русів звали Бодхідхарма. Він був мандрівним індуським філософом, що прийшов до Китаю. Він відомий як засновник у-шу. Так були закладені основи кунгфу, звичайного та астрального карате, мистецтва невидимих воїнів і шпигунів ніндзюцу.
Щодо нинішнього донського козацтва, то воно сформувалось коли зі словяно-черкеською гілкою джанійців злились новгородці, що втікали з Новгорода Великого, одного з основних центрів ведичного спротиву владі Москви та панівній Церкві, де звірствував в той час Іван Грозний. Новгородці, що вели свій рід від аріїв Гіпербореї, також були великими знавцями духовних практик, а їх силові комплекси «Кулак Перуна», «Буза», «Скобар» не поступалися південним стилям джанійців. Спільні знання дали прекрасний результат: з поєднання досвіду, духовних і фізичних практик народилось величне мистецтво бою, виживанні і цілительства: Козацький Спас.
Козацьким Спасом чудово володіють козаки-характерники. Його основою були спеціальні заговори, молитви і таємне навчання. Символом був Віз (Велика ведмедиця), що зберігся на гербі та печатці запорізьких козаків. А головним було неприйняття ні жрецтва, ні священства, тобто посередників. Характерник спілкувався з вищими силами напряму, володіючи «ману» – медитаціями. За допомогою духовних, медитаційних методик козаки могли досягати небачених результатів і отримувати надприродні властивості і сили. (про медитаційні практики характерників розповімо у наступних дописах на дану тематику).
Донині збереглись окремі релікти стародавніх бойових технологій, пов’язаних з використанням «другого зору», – методи нанесення ударів «світінням» і використанням у бою астральних двійників. Оборотництво, що давало змогу перетворюватись у звірів та птахів, судячи зі всього, прийшло на південь разом із новгородцями – язичниками, що були посвячені в північні культи Ulfhednar (люди-вовки) та Berserkes (люди-медведі), більш відомі як берсеркери вікінгів, що мали кровний зв’язок з новгородцями. Відома вправа, що використовувалась посвяченими воїнами цих культів для демонстрації своїх властивостей. Оголений воїн сідав на сніг і відкривав у собі канал внутрішньої енергії Здрава (в скандинавській традиції – Прана). Його тіло настільки розігрівалось, що сніг танув навколо нього, а він не відчував холоду. В Тибеті досі практикується схожа вправа, коли монахи сушать на морозі мокрі простирадла, просто загорнувшись у них голими.
Посвячення в культ людей-звірів складалось із двох основних частин. Перша з них розвивала вміння вводити себе в стан бойового трансу, що дозволяв бачити дії противника в заповільненому режимі та легко ухилятись від ударів, стріл та мечів, а також відчувати напрям польоту «своєї» стріли чи кулі (в цей момент в характерника холоне потилиця). Оборотництво за своєю природою є двоїстим: в одних випадках дійсно може статись надзвичайно потужне спілкування з тотемом людини, його тваринним символом, в такому разі свідомість людини може переміститись в птаха чи звіра, підкоривши тварину своїй волі. Або ж бойовий маг навіював противникам, що вони бачать вовка чи ведмедя.
Кажуть, що не так уже й давно якісь японські дослідники запропонували характернику кілька мільйонів доларів, аби той позволив зазняти свої вміння на відеокамеру – та дарма… Стародавні таємниці не мають ціни…
http://webcommunity.org.ua/2009/10/07/podorozh-v-m...ternyky-tajemnytsya-ponyattya/
Як і було обіцяно, продовжую серію публікацій на тему козацтва-характерництва. Знаю, що з’явилися вже люди в нас, які регулярно слідкують за статтями на цю тему. Тому, друзі мої, будуть і наступні дописи icon smile Подорож в минуле: ІI. Характерники. Таємниця поняття.
Нагадаю, попередню статтю можна прочитати тут:
Подорож у минуле: 1. Характерники. Спогад віків.
* * *
Ось такі от ті легендарні і напівміфічні характерники, що апелюють до глибин нашої уяви. Але варта трохи розвіяти пелену загадки, вдавшись до науково-лінгвістичного аспекту цього питання. Що ж насправді означає слово «характерник» і ким були ці загадкові предки?
kozak3 Подорож в минуле: ІI. Характерники. Таємниця поняття.
“Il ne fut pas tue, parcequ’il portait un caractere”.
— Він не був убитий, оскільки він володів «характером».
Як бачимо з цитати, поняття характерництва в якості військового мистецтва існувало не лише на українських землях, а й у Франції. Зараз можна лише гадати, чи цей термін залишився французам у спадок від давніх галльських жерців — друїдів, чи, може, прийшов туди разом з козаками Богуна і Сірка в часи Тридцятилітньої війни…
В давніх історичних джерелах під характерниками мали на увазі воїнів, наділених надзвичайними і навіть надприродними можливостями, що цим виділялись з козацького оточення. Звичне на перший погляд і милозвучне для слов’янського слуху слово навіює нам думки про сильний дух і характер. Але насправді під цим словом криється набагато глибший зміст. Характерниками люди називали людей з властивостями відьмаків, чародіїв, пророків, знахарів. Таких козаків-чаклунів часто також іменували химородниками, галдовниками («галдувати» – чаклувати), заморочниками (вони вміли напускати «морок» – туман, сон).
Часто в різних джерелах слову «характерник» приписують грецьке походження: «character» – відмінна риса.
sanskrit Подорож в минуле: ІI. Характерники. Таємниця поняття.
Текст на санскриті
Деякі дослідники стверджують, що етимологію цього слова слід шукати за допомогою санскриту – давньоарійської мови. Адже на території України в давнину жили індоарійські племена, частина з яких в 2 тисячолітті до нашої ери вирушили в Індію, а частина залишилась і взяла участь в етногенезі балтійських і слов’янських народів, зокрема українського. Значна подібність між санскритом і мовами балтійських, слов’янських народів свідчить про тісні контакти між цими народами в минулому.
Перша частина терміну «хара» («харе») у перекладі з санскриту означає боже натхнення. Це саме та енергія, якою вміли користуватись характерники.
«Характерники» можуть розшифровуватись також як ті, що володіють центром хара. Звідси й харакірі – випускання життєвої енергії через центр «хара», розташований в районі пупця, до «ірі» – Ірію, слов’янського раю; знахар – той що знає хару, з відновлення якої повинне початись будь-яке лікування.
Rigveda Подорож в минуле: ІI. Характерники. Таємниця поняття.
Ведичний текст. Рігведа. Манускрипт
За іншими даними, пояснення слід шукати в Ведах, давніх арійських писаннях. Там йдеться про те, що серед другої касти кшатріїв-воїнів існували загони основані з воїнів, що звались «махаратха-ми» і могли самотужки битись проти тисяч. Оскільки префікс «ма-» у санскриті означає великий, то «харатхи» очевидно будуть тими самими характерниками – славетними воїнами з неперевершеним таємним військовим мистецтвом.
За іншими даними – «маха» – великий, могутній, «ратха» – рать, військо.
Яким би не було істинне походження даного поняття, висновок можна зробити єдиний: явище сягає корінням в давнину і на його розвитку відчутний вплив стику народів, культур, традицій, звідки зародилися й традиції наших предків.
Явище характерництва є певним чином глобальне. Тобто у різних народів існують певні аналоги таких вправних воїнів. Різницю складають техніки, принципи, вірування, соціальні та інші умови розвитку. Таким чином характерників можна порівняти з монахами-архатами (наставники японських ніндзя), цігунами (китайські воїни), берсерками.
Також рекомендую Вам прослухати чудову музчну композицію “Характерник” групи Реанімація.
Більшість оповідей та легенд про характерників було записано в Україні лише в ХІХ ст., хоча саме явище древнє, а перші згадки про них зустрічаються ще в літописах що стосуються другої половини XVI сторіччя.
Не менше запам’ятались характерники й іншим народам, які зазіхали на наші землі. Турки до прикладу іменували їх «урус шайтан» (урус – руський, шайтан – чорт) і навіть лякали ними дітей.
Вірили, що характерника можна було вбити лише срібною кулею в серце – тому «урус шайтан» завжди першими йшли в бій, хоч на Січі їх був всього лиш один курінь.
Відомості про характерників падали в око і багатьом польським історикам, а вірування про них були настільки сильними, що навіть три століття потому ходили українськими землями і були записані багатьма істориками та дослідниками козацтва і козацької доби.
“Запорожці були лицарі і великі галдовники. Куля їх не брала, на Дніпрі, було, постелять повсть і ідуть. Катерина хотіла підвести їх під свою владу, а вони не захотіли. Щоб показати силу, кинули повсть на море, взяли землі в чоботи, горілки в пляшки і вирушили в Туреччину. Пливуть собі та й співають”.
khar river Подорож в минуле: ІІІ. Характерники. Память народна.
Запорожець пливе по воді, розстеливши повсть.
”…серед них завжди були так звані “характерники”, котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі “характерники” могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов навколо себе за допомогою особливих “верцадел”, жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків, “перекидатися” на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов”.
Відомі історичні факти, коли вороги виготовляли спеціальні кулі зі срібла, бо не могли звичайною кулею вбити характерника. “Історія Русів” містить розповідь про вбивство поляками наказного гетьмана Богдана Хмельницького – Івана Золотаренка, якого сучасники вважали характерником: “Наказний гетьман Золотаренко, повертаючись з військом за повелінням Царя всередину Білорусі і проходячи місто Старий Бихів, мушкетним пострілом, що його вчинив з одної дзвіниці католицький органіст Томаш із засідки, був забитий на смерть, а органіст признався добровільно, що підмовлений був на сей злочин католицькими ксьондзами, котрі дали йому кулю од мушкета із священної чаші, за його словами, освячену і скріплену особливими закляттями; а пообіцяно йому за те поряд з мучениками царство Небесне і виховання дітей в школах єзуїтських. І насправді, по огляді виявилася тая куля незвичайною: в ній нуртовина була срібною з латинськими літерами!”.
На війні козаки ворога не боялися, та й мали вони особливі секрети:
“А як вийдуть на вiйну, то iх б`ють кулями, а вони собi й байдуже: пазухи порозставляють i збирають туди кулi. “Та ну бий!” – кричить кошовий хлопцевi, а сам i без пiстоля i без рушницi стоiть. “Пiдожди, батьку, наберу куль та тодi i пострiляю.”
Як відомо характерники вміли напускати на ворогів «морок» або «оману». Про битву війська з турків з військом російським, на допомогу якому приходить запорізький характерник, читаємо:
“Запорожець пiдняв руки i пiймав ядро. “Ось бач, каже, який гостинець! Ну тепер, каже, глянь на острiв: шо там?” Глянув царь, аж турок сам себе руба, сам на себе пiдняв руку i пiшов потоптом. Пiднялась велика курява, а потiм стихло. “Дивись тепер” – каже запорожець. Глянув царь, аж нема нi одного живого турка, порубали самi себе…”
Могли запорожці оману напустити на ворогів у ближньому бою:
“Там запорожцi бились з татарами… Як iх сила, то вони покладуть усiх до одного, нi одного не випустять. А як несила, то вони зроблять або рiчку, або лiс, такий лiс, що його нi пройти, нi проiхати. Та тодi тi – татарва, то що наткнуться, подивляться, а воно рiчка або лiс, та й назад. А пiсля як роздивляться, а воно того нема нiчого. Отакi були тi запорожцi.”
Навіть відомий письменник і етнограф Пантелеймон Куліш увіковічнив такі спогади народні в романі «Чорна рада»:
“Да й згадав, як у старого Хмельницького сидiв у глибцi такий, що ману напускав. “Що ви, – каже, – що мене стережете? Як схочу, то лиха встережете мене! Ось зав`яжiть мене в мiшок.” Зав`язали його да й притягли за трямки, аж вiн йде з-за дверей: “А що, вражi дiти! Встерегли?”
І про відомого козацького характерника Сірка багато спогадів:
“Сiрко – це кошовий такий. Вiн такий був, що дещо знав. Оце бувало вийде iз куреня та й гука на свого хлопця: “Ану, хлопче, вiзьми пiстоль, стань там та стрiляй менi в руку!” Той хлопець вiзьме пiстоль та тiльки – бух! – йому в руку. А вiн вiзьме в руку кулю, здаве ii та назад i кине. Вони, тi запорожцi, всi були знайовитi…”
Йому ж приписують здатність до оборотництва:
“Тодi зiскочив з коня, дав його другому козаковi, а сам кувирдь – та й зробився хортом i побiг до татар… Як стали тi татари вiдпочивати, то той хорт поробив iм так, що вони всi поснули. Тодi вiн назад до козакiв та знову кувирдь – i зробився чоловiком!”
Хоча про подвиги і можливості Сірка можна сміливо писати окрему статтю…
http://webcommunity.org.ua/2010/02/03/podorozh-u-m...hnyj-pohlyad-na-harakternykiv/
З одного боку ми маємо Стародавню Індію ведичного періоду, з іншого Україну козацької доби. Одразу виникає купа питань без відповідей. Де перетинаються древні Веди й український козак-відун з “оселедцем” і в шароварах, якого поважали, бо надто багато знав? А спільне між ними хоча б те, що слово “відун” має санскритський корінь, який зафіксований у назві Вед і означає – “відати“, “знати“. Також мабуть зовсім не випадково “оселедець” козацький можна бачити на старовинних зображеннях індійських брахманів, зодягнутих також у шаровари, тільки не зшиті зсередини.
Звісно, це не випадковий збіг.
…Неодмінною відзнакою арійських воїнів-кшатріїв був чупер, або як його іноді називали “коса” – пасмо волосся, що виростало з маківки голови (звідси – “косак“). Носіння чуприни означало приналежність до касти воїнів найдавнішого народу у світі. Ця особлива зачіска зустрічається завжди там, де побували арії.
kozak watching 216x300 Подорож у минуле: IV. Ведичний погляд на характерників.
Уособлення Бога-Воїна наші предки вбачали в Індрі, Громовержці, Перунові. Храм Перуна завжди охоронявся посвяченими у воїнський стан – косаками. На випадок війни косаки виступали окремими полками Війська Перунового. Йдучи у смертний бій, вони кричали “ура” (у-Ра), символізуючи цим своє бажання піти на Сонце – Ра. Це повністю збігається з твердженням Вед: воїн, який чесно виконав свій обов’язок, загинувши на полі битви, наступне тіло отримує на вищих (райських) планетах Всесвіту (до яких належить і Сонце). Крім того, бог Сонця Вівасван є згідно ведичного вчення, покровителем кшатріїв – воїнів.
Каста воїнів-козаків в Україні була відома і за часів Київської Русі, і після хрещення. Відомий російський історик Є. П. Савельєв у книзі “История казачества” науково-обгрунтовано доводить, що козаки – нащадки арійців. Вони, як і їхні предки, голили голови, залишаючи тільки чупери (оселедці). Від арійців у козаків збереглись різноманітні слова. Вчені стверджують, що в українській мові і досі є майже тисяча слів із санскритським коренем.
Була поширена віра, що арії демонстрували чудеса магії, за допомогою якої “могли творити туман, напускати осінню імлу, цілими днями ховатись на дні річки або у морських хвилях”.
Відомо, що як волхви, так і характерники-козаки могли розганяти хмари, викликати громовиці, страх у ворогів, перетворюватися у вовкулак, вміли замовляти стріли, шаблі, кулі так, що вони не завдавали їм шкоди, ходили по воді, а також годинами перебували під водою, дихаючи крізь очеретину. Про це розповідають нам козацькі легенди. Деякі свідчення цього я вже подавав у попередніх статтях про характерників.
Переосмислюючи здібності характерників через призму сучасного світогляду, можна твердо казати, що козакам була відома магія, телекінез, левітація, телепатія, гіпноз, сугестія – те, що досліджують сучасні інститути парапсихології.
Як тут не згадати про містичні досконалості великих йогів, які описані у Ведах. І з них найголовніші вісім:
1) здатність зменшуватись настільки, щоб проникати в камінь;
2) здатність ставати таким легким, що можна плавати в повітрі чи ковзати по поверхні води;
3) здатність по сонячному променю дістатись на Сонце чи торкнутись пальцем до Місяця;
4) здатність дотягнутись до будь-якого місця і взяти звідти те, що подобається;
5) здатність за власним бажанням створити чи знищити цілу планету;
6) здатність підкорити своїй волі кого завгодно;
7) можливість досягти чого завгодно (наприклад, змусити воду увійти в своє око і вийти з нього). І всі ці чудеса відбувались просто з волі йога;
8 ) вища ж містична досконалість – здатність, виходячи за межі законів природи, творити неможливе.
Тут слід зауважити, що перелічені вище містичні досконалості є матеріальними. Згідно Вед, кінцевою метою людського життя є любов до Бога. Це найвища духовна досконалість.
Повертаючись же до козаків-характерників, мусимо констатувати, що вони сповідували давню, язичницьку віру і були посвяченими у таємні знання про людину, природу і космос, перейняті ними від винищених волхвів.
Volhv Leo Hao Подорож у минуле: IV. Ведичний погляд на характерників.
Волхв
Про них і при житті, і після життя ходили найрізноманітніші легенди, їхні надлюдські здібності вражали навіть бувалих козаків. Простий люд називав їх чаклунами, а попи твердили, що в них вселився біс. Характерники на Січі складали козацьку старшину. Були ніби хранителями культури, робили посвяти у козаки. Зберігали давні волхівські традиції.
І хоча вже на той час формально Січ була християнізована, але дух там витав іще з попередніх часів. Залишалось поклоніння багатовіковому дубу, де збирались запорожці.
Ось що писав професор Вл. Мілкович в кінці XIX століття, описуючи релігійне, соціальне і культурне становище древніх слов’ян: “Слав’янсько-язичницька релігія про яку ми, до речі, мало знаємо, нагадує своїми основними ідеями індійську та інші арійські”. Древні літописці багато розповідають про піднесені риси характеру слов’ян: “Найбільша чеснота у слов’ян – це гостинність та турбота про батьків… Що слов’яни любили музику, про це свідкують і араби.”
У середовищі волхвів було багато могутніх творчих особистостей. Це саме їм ми маємо завдячувати за збереження у билинно-пісенній творчості частини нашої історії. Історичні думи і балади сприяли збереженню у народу пам’яті про своє походження.
Так українці передавали наступним поколінням духовний досвід своїх предків у вигляді обрядів, звичаїв, переказів, казок, пісень тощо. Відлуння давньої віри й треба шукати насамперед у фольклорі українського народу.
“Колядки, – відзначав, наприклад, М. Драгоманов, – цілі Веди південноруські, за котрими можна простежити відтінки релігійних уявлень від древніших часів до пізніших. Своїми образами вони нагадують гімни Індрі, оспівування інших півбогів.”
Веди мають величезне значення для реконструкції праукраїнських вірувань, записи яких до нас не дійшли.
Сьогодні жоден історик світу не наважиться проголосити, що нашому народу тільки одна тисяча років, як стверджували раніше на чиєсь замовлення “історики” з метою нівелювати українську культуру, і як досі стверджують різноманітні українофоби. Те, що обрядова культура наших предків має багато тисяч літ, ні в кого з науковців не викликає сумніву.
http://webcommunity.org.ua/2011/02/28/harakternyts...-ezoterychnyh-znan-ta-praktyk/
«Я бачив пам’ятки аріїв і козаків біля Кременчука, а також у Переяславі… Можу сказати тепер: Україна є прабатьківщиною аріїв»
Арвінд Аллок, директор інституту охорони національних пам’яток Індії.
x bb8b0571 Характерництво, як система езотеричних знань та практик
Характерник — носій ведичних, сакральних та езотеричних знань та практик на Запорозькій Січі, який майстерно володів ними та застосовував їх задля лікування та зцілення поранених і тяжкохворих козаків, займався їх психотерапією та психофізичною підготовкою.
Він — духовний наставник, якого козаки шанували і схилялися перед його мудрістю, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва. Завдяки таємним практикам характерники володіли надлюдськими можливостями (сідхами) і не одноразово їх застосовували про ,що існує безліч історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів.
Характерники , могли ходити по воді та вогню; холод або жар не спричиняв їм жодних незручностей ; годинами перебували під водою без усіляких технічних засобів і без них же переміщуватись в повітрі; стріли, шаблі та кулі , не завдавали їх тілам жодної шкоди;могли викликати безпричинний жах у ворогів,що спричиняло панічну втечу їх з поля бою; могли розганяти хмари і викликати громовиці та багато іншого. Зараз ці надлюдські здібності ще демонструють йоги , яких іноді можна спостерігати не тільки в Індії ,а і в багатьох країнах світу,зокрема і в Україні. Переосмислюючи ці прояви надлюдської діяльності характерників з точки зору сучасного світогляду, можна твердо казати, що їм були відомі езотеричні знання та практики , завдяки яким, вони майстерно володіли такими здібностями, як телекінез, левітація, телепатія, гіпноз, сугестія,ясновидіння - те, що досліджують сучасні інститути парапсихології
Відомо , що Січ була справжньою скарбницею давніх духовних та військових традицій , котрі корінням своїм сягають вглиб тисячоліть . А саме епохи часткового переселення племен Аріїв з території північного причорномор”я в Азію та півострів Індостан . Закордонними та вітчизняними фахівцями доведено генетичну та культурологічну спорідненість українців і їх пращурів Аріїв . Тому невипадково ми порівнюємо ці давні традиції і можемо таким чином пояснити козацькі звичаї і явища ,що мали місце на Січі . І , що найголовніше , зрозуміти феномен характерництва , як визначної ланки тогочасного суспільства . Навіть сама назва “Січ” має коріння в санскриті, мові вище згаданих пращурів . Так само , як отаман (санск. атман – істинне Я , верховний правитель сущого) , Кош (санск. коша – оболонка, тіло атмана) тощо. Ще більше стверджує спорідненість згаданих традицій звичай носіння незвичної,для тогочасної Європи, зачіски , по простонародному , “оселедця” – сакрального символу безпосереднього єднання з Богом , аналогічно єднанню плоду з матір’ю , за допомогою пуповини .
x 9bb53319 Характерництво, як система езотеричних знань та практик
Присутність характерників була бажана в кожному куріні (ще одне слово санскритського походження) , цій соціально – військовій одиниці Запорізької Січі. Це пояснюється тим,що під час бойових дій вони,тільки їм відомим способом, мали змогу миттєво вселяти в своїх “підопічних ” цілковиту зневагу до особистої болі та смерті. Таким чином прибираючи психічні блоки ,що заважали вивільненню прихованого в людині потенціалу. Саме цей енергетичний потенціал надавав воякам ту легендарну неушкодженість та силу. Людина завдяки таким маніпуляціям з енергетикою тіла набувала фізичної сили в сотні разів перевищуючої початкову. Все це помножуючи на бойовий вишкіл, який досягався завдячуючи постійним тренуванням вправ та прийомів того унікального мистецтва ( за переконанням фахівців ,давніше всіх відомих бойових мистецтв сходу ,включаючи кунг-фу), яке і надавало запорізькій піхоті тієї “містичної” непереможності . На нашу думку ця система рухів та вправ не зникла безслідно (як бажають деякі “зацікавлені”) , а збереглася ,окрім українських народних танців , ще в одній культурі з ареалу розселення аріїв , а саме в Індійській. Там ця система відома під назвою – каларіпаяту. На щастя не зникла і філософсько – практична система духовного розвитку. Того розвитку ,результатом якого і є ті здібності характерників , що ми називаємо “надлюдськими”. Мається на увазі велична , стародавня наука- Йога. З цього приводу слід згадати Патанджалі та Раджа – Йогу з класифікацією основних сідх – над здібностей ,які є індикатором духовного розвитку . В його вченні дослівно пояснюється у який спосіб вони стають досяжними для людини ,що шукає просвітлення.
Стосовно ж Каларі можна сказати , що це не просто бойове мистецтво, а стиль життя, фізичного і духовного розвитку. У традиції Каларі-паятту немає систем «поясів», винагород, заохочень і звань. Один з основних принципів каларіпаятту — це абсолютна координація розуму, тіла і енергії. Цей же принцип можна побачити і в інших традиційних мистецтвах Індії — в індійських танцях; у театральному мистецтві Катакхалі ; у Каларі багато технік з динамічної (крія) йоги, яка майже невідома в Україні . Проте це єдина традиція, що відкриває доступ до енергій Шакті — енергій духовного зростання і дій в фізичному світі.
Десятиліттями пропагують у нас різноманітні види китайських та корейських єдиноборств , і зовсім не згадують єдиноборства індійських кшатріїв , котрі існують там і до сьогодні . Ми всі знаємо про кунг – фу , монастир Шаолінь , карате , дзюдо і майже не чули про індійську каларіпаяту чи важдрамушті . Цікаво , що самі китайці з надзвичайним пієтетом ставляться до цих видів боротьби: ”Майстри китайських бойових мистецтв можуть підсміюватись над каратистами Окінави , Кореї і Японії , але всі вони переповнені поваги до традиційного індійського кулачного бою . Врешті саме від нього походить Шаолінь , і не личить напевно критикувати попередників ” , – пише про індійських майстрів знаменитий дослідник бойових мистецтв світу Д . Гілбі . Дійсно, атже саме індійській йог є засновником кунг – фу . Бодхідхарма (під таким ім”ям він відомий в першоджерелах ) у 520 році н.е. покинув Індію і відправився до Китаю. Там він влаштувався в монастирі Шаолінь. Місцеві ченці здалися йому фізично слабкими і нездібними витримувати аскетичне життя буддистів. Тоді він запропонував ченцям комплекс фізичних вправ , щоб укріпити здоров’я і витривалість ченців. Вправи виявилися дуже ефективними і ченці стали регулярно проробляти їх, доводячи до досконалості свої вміння . Поступово на основі цих фізичних вправ ченці розробили систему самооборони, щоб захистити себе від бандитів і грабіжників, яких в середньовічному Китаї було досхочу . figura bodhidharma22 150x150 Характерництво, як система езотеричних знань та практикОсновою цих вправ було арійське бойове мистецтво – каларіпаяту .
У нас на індійські бойові мистецтва накладено табу , немає жодної інформації . А чому ? Відповідь проста . Можна простежити чіткі паралелі між українськими козаками і кшатріями – від звичаїв до зовнішнього вигляду. Наприклад раджпути , котрі також вважають себе нащадками ведичних кшатріїв , носять шаровари і широкі пояси , довгі вуса ,які як і запорожці закручують за вуха , і оселедець на голові , котрий і називається подібно “чут” (порівняйте з нашим “чуб”). На своїх щитах і знаменах раджпути з давніх-давен поміщали тризуб – знак Шиви . У них існував звичай : воїнам , котрі від”їджали на бій , меч завжди вручала жінка – мати або дружина . Нашим козакам зброю також виносила мати , дружина або сестра , що зафіксовано у давніх колядках та думах :
Татусьо вийшов – коника вивів ,
Братенько вийшов – сідельце виніс,
Сестриця вийшла – зброю винесла…
Очевидно, характерники та козаки були головними хранителями і продовжувачами давніх арійських традицій в тогочасній Європі . В Ведах розповідається про махаратхів , легендарних бійців здатних по одинці боротися проти тисяч озброєних людей. Згадані загони існували серед арійської варни кшатріїв , аналогу прошарку українського суспільства - козацтва. Лише вони володіли всіма п’ятьма видами зброї: зброєю для індивідуального поєдинку (мечі, палиці); зброєю типу списів, котрі тримають в руках або метають; “муктами” – знаряддям для метання стріл; “янтра-муктами” – великими метальними машинами; містичними стрілами “астрами”, зарядженими духовною енергією ведичних мантр. Слід зазначити ,що “ма” в перекладі з санскриту - “великий”. Характерники приділяли основну увагу психофізичній підготовці, і як наслідок духовному розвитку. Молодих козаків, яких звали Джурами, до служби готували не менше 10 років, під час яких вони навчалися і набували необхідного досвіду. Займалися козаки не лише військовим та бойовим мистецтвом, але й іншими мистецтвами, наприклад танцями (гопак, метелиця і т. д.). Саме в цих танцях, як було зазначено вище, збереглася частина спадщини арійських бойових мистецтв.
Імовірно свій початок характерники ведуть від давньоукраїнських Рахманів (волхвів) ,а ті в свою чергу від арійских Брахманів. Слід зауважити, що до нашого часу в західній Україні шанують пам”ять про них,святкуючи Рахманський Великдень . Візантійський імператор Костянтин Багрянородний (948 р.) характеризує їх як прекрасних воїнів, які легко перемагають тюркські племена, а польський король Болеслав Хоробрий, що оцінив військові якості цих стародавніх косаків,наймав їх до себе на службу (у 992 році). Також про традиції давньоукраїнських характерників у своїй хрониці пише Історик Лев Диякон (6 ст. Візантія) : «Ті мудреці , що живуть у лісах, володіють руками своїми і ногами з таким успіхом, що можуть самі протистояти з голими руками десяткам воїнів, озброєних мечами і одягнених у броню » .
x fe597e9b Характерництво, як система езотеричних знань та практик Згадані мудреці(волхви) навчали своїм методам боротьби і підручних слов’янських князів. Наприклад, учень волхва Межібора на ім’я Гуда був охоронцем київського імператора Ігоря і цариці Ольги. Він заснував при імперському дворі школу кулачного бою. У давньослов’янському«Волховнику» (“книга мудреців”) розповідається таке:
«Прийшов Межібор і сказав Межібор:« Рука-блискавка .Нога грім. Рука меч. Нога молот. Неправді смерть! » І вдарив Межібор печенізького князя в обличчя, і закричав Межібор страшно, на допомогу богів закликаючи. І вдарив кулаком печеніга під саме серце. І впав мертвим князь.
«Не для раті це , а для чистого шляху, по якому правда іде» - сказав Межібор і вдарив кулаком по дубу. І захитався дуб і зронив листя з жолудями. І закричав у лісі Див і вибіг з лісу Тур. І впаву ноги Межібору. І з великим страхом побігли печеніги, налякані силою Межібора.» Ще кажуть, що Межібор – це той самий мудрець, який напророкував імператору Олегу смерть “від коня свого”. Так само до нашого часу дійшли і інші оповіді стародавніх українців , наприклад: «Жив у древлянській землі мудрець Доброгаст : Посварив його за щось цар Ігор, чим викликав великий гнів Доброгаста. І сказав тоді Доброгаст, що небезпечно з ним це робити. А на доказ своїх слів викликав на поєдинок три десятки Ігоревих дружинників, проти яких пішов зовсім беззбройний. І блискавка спалахнула високо в небі . Худий,здавалося б, зовсім немічний Добрагаст порозкидав дружинників, кількох скалічив, а одного вбив. Зброєю йому служили руки й ноги”.
Отже, підбиваючи підсумки, з написаного можна зробити висновок про те, який величезний пласт цінної інформації стосовно українського народу заховано в індо-арійській культурі. На наше щастя в Індії ,на відміну від України, згадану культуру ніхто не нищив і не намагався спотворити. Тому там арійська спадщина, якщо відкинути суто індійські культурологічні налипання , збереглася в чистому вигляді з часів коли слава Аріїв гриміла по всій Євразії, від північного Причорномор’я до Гімалаїв та берегів індійського океану. Спадщина українців просліджується в таких системах духовно-фізичного розвитку ,як Йога , Каларіпаятту, Веданта, Тантра тощо. Найголовнішим є те, що ці системи практикуються до нашого часу. Дослідження характерництва та козацтва в контексті саме цих мистецтв та традицій індійського народу , допоможе відновити втрачену арійську спадщину українського народу…
P.S Українці мають повне право ,навіть сказати більше , зобов’язані віднайти в вищезгаданих традиціях спадщину своїх пращурів і відновити наслідування часів. Пращури українців гідні цього.
Та на жаль , завдяки лизоблюдству правлячої верхівки, а також цілеспрямованій антиукраїнській внутрішній та зовнішній політиці діючої влади , традиції духовного та фізичного розвитку стародавніх українців , в наш час ,занедбано і майже втрачено …
P.P.S. «Оріянська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра та Дону» (Джавахарнал Неру, прем’єр-міністр Індії).
«Веди – найстародавніший пам’ятник людського ума, яким розпоряджається людство… Оріяни принесли з собою визначені поняття та вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У Ведах обожнюється чарівна природа Оріяни-Скіфії-Руси-України»(С.Радгакрішнан, президент Індії, історик).
«У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто, про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря» (Креґем Кларк, Стюарт Піґґот, англійські дослідники Вед).
«Україна більш, ніж інші країни Європи та Азії може претендувати бути землею аріїв» (М.Маюмдар, віце-президент Декка університету (Індія), один з найвизначніших дослідників стародавнього світу. Цитата з книги «Історія і культура індійського народу»)
«Материнською землею індо-європейських народів є простори на північ від Чорного моря» (Р.Гіршмен, археолог, історик, професор Сорбонни. Цитата з книги «Іран»)
Учені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною батьківщиною індо-європейців» (Герберт Дж. Мюллер, історик. Цитата з книги «Воля у стародавньому світі»).
«Арії вийшли з території України» (Джан Бовле, історик. Цитата з книги «Людина у віках»).
Юрій Денисюк (с)
http://vkontakte.ru/club21483592
http://webcommunity.org.ua/2011/03/03/obraz-kozaka...arijskoji-spadschyny-ukrajiny/
«Предки арійців жили у Подніпров’ї… Є всі підстави вважати, що «Рігведа» зародилася на берегах Дніпра. В літописах згадується слово «останці». Це ті, хто залишився жити (на берегах Дніпра), хоча племена вирушили до Індії.
Мій заклик до українців: займіться вивченням санскриту (яким написана індоарійська «Рігведа»), за мовними ознаками знайдіть серед своїх племен «останців» — і відновіть зв’язок часів…»
Б.Рибаков, академік.
x fa2609ec Образ Козака Мамая в контексті арійської спадщини УкраїниВ Україні з глибокої давнини відомі картини, на яких зображено містичну особу, котра за народними переказами носить ім’я – Мамай. Набувши свого значного поширення в Україні народна картина «Козак-Мамай» освячувала чи не кожну українську хату, утворюючи своєрідний сакральний комплекс разом із традиційними іконописними образами. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. Малювали «Козаків-Мамаїв» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Навіть на липових вуликах знаходять його лик.
Згадані картини, на думку сучасних дослідників, виконано в іконографічному стилі з дотриманням певних канонів в символіці центральної постаті та оточуючих атрибутів. Отже ці витвори народного мистецтва є, власне, іконами. Сакральність образу Мамая підтверджує те, що дана езотерична символіка тотожна тій, яка зустрічається на релігійних художніх творах розповсюджених серед народів, які проживають в ареалі розповсюдження Арійських племен та їх культури. Атрибути – символи, що зображено на “Мамаєвих” іконах несуть в собі закодовану інформацію, яка передається через покоління на протязі багатьох століть , сягаючи епохи переселення Аріїв з території України на індійський субконтинент.
На посвячений статус Мамая вказує, передусім, ритуальна поза і зачіска. Подібне медитаційне положення є іконографічним зображенням божеств у східних культурах (зокрема, Будди, Шиви та його іпостасей), що вказує на сакралізованість образу. Чуб, так званий “козацький оселедець”, традиція носіння якого бере початок в арійській культурі (чут), символізує вищі духовні сили. Те, що чоловік, який його має, усвідомив та знаходиться в безпосередньому зв’язку з Богом. Аналогічно до того ,як плід ,за допомогою пуповини , підтримує зв”язок з матір’ю ,знаходячись в її утробі. Саме пуповину , але вже в духовному розумінні єднання з Богом ,символізує пасьмо волосся на маківці голови українця (козака, характерника). Слід звернути увагу на те ,що волосся на голові залишали тільки в місті де у немовлят з народження знаходиться отвір в черепі , так зване “тім’ячко”, або “м”яке місце”, яке з дорослішанням заростає. В езотеричних науках стверджується ,що саме крізь цю точку на голові , людина отримує більшість інформації в перші дні життя. Козаки – косаки брили голову на знак відмови від мирського життя, переходу на шлях духовності та абсолютного аскетизму. У такому контексті чуб слугує засобом ритуального зв’язку з вищими світами, Богом. x 9bb53319 Образ Козака Мамая в контексті арійської спадщини України
Для розуміння значущості Мамая для українського народу ,необхідно дати відповідь на головне питання дослідження: Чому українці надали сакральний статус Мамаю, використовуючи його образ ,як оберіг від темних сил та усіляких бід , звертаючись за допомогою в повсякденних справах ,нарівні з християнськими святинями? Цей факт є ще одним доказом того , що Мамай не є звичайною людиною , а скоріш божественною сутністю, втіленням самого Бога.
Відомо з давніх джерел , що Мамай – вчив таємницям характерництва , тобто сам був характерником . Аналіз та правильне розуміння терміну “характерник” – допоможе прочинити деяке світло на це питання та вкаже нам той шлях по якому ми дістанемось остаточної відповіді. Спробуємо знайти , яке значення має поняття ” характерник” та загалом характерництво ,як езотерична філософія та система практик .
Існує декілька версій та вони зовсім не розкривають суті і здаються дещо примітивними , казковими тому ,що більшість дослідників намагаються ототожнити це поняття з сучасними українськими або іноземними словами та знайти таким чином хоч ,який не будь сенс . Зокрема , найчастіше український іменник “Характерник”, виводять від слова грецького походження “характер” та завдяки цим діям гублять ту стежку по якій могли прийти до розкриття глибинної суті характерництва , як феномену та визначної ланки запорізького козацтва . Вище згадане слово вживається в значенні структури стійких, порівняно постійних психічних властивостей, що визначають особливості стосунків і поведінки особи. Очевидно ,що такий підхід не може дати ключ до розуміння цього поняття. Помилка криється в тому ,що слово “характерник” є , насамперед , українським. Якщо бути точнішим – давньоукраїнським і його коріння сягає прамови індоєвропейців , а саме українців – санскриту . Вже доведено іноземними та вітчизняними фахівцями, зокрема археологами, генетиками, філологами, лінгвістами, фольклорологами та ін., що Арії, носії санскриту , є пращурами сучасних українців . Відомо , що з території північного Причорномор”я, племена Аріїв в 2-му тисячолітті до н.е . принесли в Індію свою розвинену культуру та мову .
На наше щастя в цій країні арійська спадщина , а саме санскрит, як сакральна мова священних текстів збереглася в майже незмінному стані до наших часів. Саме уважне вивчення філософії , релігії , езотеричних практик індійського народу та санскриту в контексті української мови та фольклору – надасть ключ до розуміння Мамая та характерництва , а також багатьох загадок Запорізького козацтва і взагалі української історії .
x 17c56d6f Образ Козака Мамая в контексті арійської спадщини України Звернувшись до нашої прамови , знаходимо в основі іменника ”характерник” санскритський корінь “хара” – в ведантизмі та індуізмі одне з імен Шиви та Шакті . В езотеричній традиції індусів, а саме Йозі – Шива (санскр. शिव, śiva, «благий», «милостивий») – божественний,вічний дух, макрокосм. нерухоме чоловіче (духовне) космічне начало, Вища «чиста свідомість», що споглядає динамічне жіноче начало, — пракріті (матерія). Шакті – первинна енергія; сила, потужність, здібність тощо.
Шиву вважають засновником Йоги так само, як і містичний Мамай вважається винахідником давньої, таємної практики та життєвої філософії – характерництва. Можна зробити висновок про те , що слово “характерник” вживалося по відношенню до блаженної , духовно-розвиненої людини ,яка досягла завдяки своїм практикам, вищого стану свідомості і як результат отримавши надлюдські можливості набула певної божественності.
У Ведах говориться про те, що серед арійської варни воїнів кшатріїв) існують загони, основу яких складають махаратхи – могутні бійці, здатні поодинці боротися проти тисяч. Префікс «ма-» в санскриті означає «великий», що означає корінь”хара” вже з’ясовано. Отже беручи до уваги те, що в українській традиції характерники відомі, як містичні воїни, що володіють надзвичайними здібностями, знанням і унікальним бойовим мистецтвом будучи невід”ємною складовою українського аналогу варни кштаріїв – козацтва , стає очевидним наслідування арійських традицій. Виходячи з вище написаного також стає більш зрозумілим саме ім’я Мамай так, як в ньому “Ма” (великий) повторюється ,що може означати ,великий з великих ,тобто – Найвеличніший . Можна зробити висновок про явну тотожність українського Найвеличнішого (Мамая) характерника з індійським Шивою (Хара). Навіть більше , співставивши канонічні зображення Шиви та Мамая побачимо майже стовідсоткову схожість символізму та інформаційного наповнення їх образів і супроводжуючих атрибутів . Саме знання про те ,що символізують атрибути Хари (Шиви) допоможе нам розгадати таємницю містичності образу характерника Мамая.
a a1ff2eff Образ Козака Мамая в контексті арійської спадщини України Визначним атрибутом ,який завжди зображували на іконах з Мамаєм є музичний інструмент – кобза. Аналогічно до української в індійській традиції Шиву зображно з Віною -музичним інструментом ,що дуже схожий за звучанням та формою з кобзою . В цій іпостасі Шива носить ім”я – Сарасваті (Мудрість,знання) і вважається втіленням всіх знань: мистецтв, наук, ремесел і майстерності. Сам музичний інструмент символізує володіння мистецтвами. Кобза (віна) є натяком на те ,що її власник є носієм і передавачем сакральної інформації , тобто займається просвітництвом.
З цього приводу слід згадати давньоукраїнських гуслярів , кобзарів які традиційно були хранителями та оповідачами народного світобачення ,його філософії. Вони носії ведичної духовної традиції стали творцями нашого усного героїчного епосу , дум та історичних пісень, які лишаються неперевершеними творіннями поетичного генія народу й за якими слід вивчати справжню історію України. До речі арійські Веди спочатку викладалися ,виключно , в усній традиції ,від вчителя учню, і тільки значно пізніше були зібрані і записані індійськими брамінами.
На розвинену духовність , а отже божественність характерника Мамая вказують багато інших його атрибутів , котрі, як і атрибути індійського Шиви несуть нам конкретну інформацію та розкривають образ.
x 17bd1326 Образ Козака Мамая в контексті арійської спадщини України
Основні езотеричні символи: спис та прив'язаний до нього кінь, шабля, шапка, судина в формі півмісяця
Спробуємо розшифрувати це закодоване послання. На кожній іконі Мамая зображено спис – символ який означає чоловіче начало; силу ,яка дає життя ; військову відвагу. Зауважимо що спис завжди зображено за спиною головного образу і ,що найцікавіше тільки в вертикальному положенні . Таким чином відкривається більш глибинна інформація, що прихована в цьому символі , а саме те що він уособлює центральний енергетичний канал , який проходить через внутрішню частину хребетного стовпа, стикаючись в кожному з 8 -ми інформаційно – енергетичних центрів (чакр) по центру хребта людини . Він відомий всім розвинутим езотеричним та містичним вченням світу, яким безперечно було характерництво.
В ведичній традиції цей канал носить назву -сушумна. Він бере початок в основі хребта, в місці розташування Кундаліні (енергія), проходить уздовж спинного мозку і закінчується на верхівці голови,саме там звідки у характерників росте пасьмо волосся відоме в народі , як оселедець. Верхів”я спису ,як стрілка вказує на те ,що свідомість даної особи (Мамая) піднялася по сушумні вверх ,від самої нижчої з чакр до найвищої і розчинилась у Бозі. На те , яким чином ,ця особа досягла вершини духовного розвитку дає відповідь інший невід”ємний атрибут Мамая – шабля (меч,кинджал) . Вона є символом мудрості розрізнення і відсікання людських схильностей .
Невідомі іконописці не нав”язливо підказують нам ,що характерник за допомогою мудрості розрізнення відсік темряву невігластва , ілюзорних знань людства . Ця мудрість отримується за допомогою єдиноспрямованної концентрації (символ кинджал ). Характерник отримує цю мудрість за допомогою незламної сили Волі на, що вказують лук та стріла. Лук символізує силу Волі ,а стріла в іконографії є символом усвідомлення та зосередження уваги. Можна зробити висновок , що за допомогою сили волі , усвідомлення та зосередження уваги Мамай досягає єдиноспрямованої концентрації, отримавши таким чином мудрість розрізнення , Він відсікає людське ілюзорне світосприйняття та спрямовує всю приховану потенційну енергію (Кундаліні) в сушумну , і пройшовши по ній до вершини (Великий Шлях), сягає єдності з Богом. x 31bcc9e0 Образ Козака Мамая в контексті арійської спадщини України
Далі , безпосередньо за головним образом ікони , та вертикально встановленим списом завжди зображено коня , який має ,в залежності від інформаційного наповнення, чорне або біле забарвлення. В ведично- індійському іконописі поряд з Шивою найчастіше змальовано в одних випадках чорну антилопу або лань ,як символ постійного руху людського розуму , в інших білого вола – керована мужність і відданість. Так, як Мамай є воїном (запорізьким козаком) ,на що вказує рушниця ,яку зображено поблизу нього , то звичайно вищенаведені тварини-символи було замінено більш доречною в цих обставинах твариною . Кінь символізує світло , прудкість думки, інтелект, мудрість, знатність, динамічну силу, спритність, біг часу. Він володіє інстинктивною чуйною звіриною натурою, магічними силами обожнювання . Кінь також символізує щось незруйновне , приховану природу речей. В ведизмі та індуїзмі ця тварина ще виступає тілесним кораблем , а його вершником – Дух . Так ,як на іконах коня прив”язано вудилом (символ управління, обмеження) до списа , то це вказує нам на те що головна постать картини за допомогою сил отриманих ним в процесі підйому свідомості по Великому Шляху (сушумні ), як майстерний вершник , приборкав некерований розум ,його складові та прояви , а також своє неслухняне тіло та владно керує ними .
Мамай очистив і приборкав свій розум та пізнав таємну природу речей досягши ,таким чином, безсмертя . На що ,також, вказують предмети ,які зображено поруч , а саме порохівниця , яка має форму півмісяця , чаша та ваза . Саме судина в формі півмісяця символізує контроль над розумом , чаша - очищення та творчу силу . Ваза в арійській традиції – це дорогоцінна судина , яка містить в собі амріту , або нектар безсмертя і означає перемогу над народженням і смертю, духовний тріумф та спасіння .
Таким чином Мамай набуває богоподібності , стає більш божеством ніж людиною . Правильність такого погляду стверджує символ божества , верховності , Бога- творця - шапка, яка також є невід”ємним атрибутом ікони.На деяких малюнках бачимо люстерко , що є символом чистоти Дхарми , “універсального Закону”, або в розширеному понятті , шляху благочестя . На сам кінець , на священну секретність картини вказує торба – символ потаємності , знаходження чогось в чомусь .
Виходячи з вище написаного стає зрозумілим де знаходиться коріння однієї з загадок українського буття , а саме поклоніння Мамаю , нарівні з релігійними святими .
Вся інформація , що прихована в розглянутій символіці ,вказує нам на глибоку спорідненість філософії характерництва , як системи знань та практик з аналогічними практиками Йоги , Тантри , Веданти , що до нашого часу практикуються в Індії .Саме там необхідно шукати ключі до остаточного розуміння феномену характерництва , як невід”ємної і найвизначнішої ланки українського козацтва і загалом історії та культури української нації.
P.S. «Арії вийшли з території України» (Джан Бовле, історик. Цитата з книги «Людина у віках»).
«Санскритська мова є європейського походження. В Азії вона поширилася тому, що до Індії далеко перед народженням Христа прибули орії з України» (Р. Латґем, дослідник санскриту. Цитата з книги «Етнологія Європи»).
«Веди – найстародавніший пам’ятник людського ума, яким розпоряджається людство… Оріяни принесли з собою визначені поняття та вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У Ведах обожнюється чарівна природа Оріяни-Скитії-Руси-України» (С.Радгакрішнан, президент Індії, історик).
«У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто, про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря» (Креґем Кларк, Стюарт Піґґот, англійські дослідники Вед).
«Україна більш, ніж інші країни Європи та Азії може претендувати бути землею аріїв» (М.Маюмдар, віце-президент Декка університету (Індія), один з найвизначніших дослідників стародавнього світу. Цитата з книги «Історія і культура індійського народу»);
«У степах Східної Європи і започаткувалася більше, ніж 5000 років тому індоєвропейська мова, її діалекти роз’єдналися на мови, які поширили багато народів світу» (А.Діамонт, мовознавець. Цитата з книги «Історія та оригінальність мови»).
“Займаючись довгий час порівнянням арійських мов, я прийшов до висновку, що українська мова не тільки старша всіх слов’янських, не виключаючи т. зв. старослов’янської, але й санскриту, грецької, латини та інших арійських” (Міхал Красуцький, мовознавець. Цитата з книги «Древність української мови»).
Учені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною батьківщиною індо-європейців» (Герберт Дж. Мюллер, історик. Цитата з книги «Воля у стародавньому світі»).
«Материнською землею індо-європейських народів є простори на північ від Чорного моря» (Р.Гіршмен, археолог, історик, професор Сорбонни. Цитата з книги «Іран»)
«Я бачив пам’ятки аріїв і козаків біля Кременчука, а також у Переяславі… Можу сказати тепер: Україна є прабатьківщиною аріїв» (Арвінд Аллок, директор інституту охорони національних пам’яток Індії) …
Юрій Денисюк (с)
http://vkontakte.ru/club21483592
Серия сообщений "Характерники":
Часть 1 - Навное боевое искусство характерников
Часть 2 - Казаки-характерники
...
Часть 4 - Воспитание казака - характерника
Часть 5 - КАЗАКИ -*СПАС*-*Навь*-*Явь* - психотехники освоения *Живы*
Часть 6 - То, о чем не учат в школе
Часть 7 - Иван Сирко - правда и мифы
Часть 8 - О Сирко (из европейских хроник тех лет)
Часть 9 - То, о чем не учат в школе (на русском)
Часть 10 - Ссылки на сайты и видео о характерниках
Часть 11 - Мольфары и Громовицы
Вложение: 3936808_slovarpraslavyanskiyangliyskiy.rar
Вложение: 3936807_edinuyy_slovar.xls
