Среда, 16 Января 2008 г. 11:40
+ в цитатник
Не думаю, що буду оригінальною. Але хотілось би почути ваші думки з приводу того, що краще кохати чи бути коханим. Поясню, чому бентежить це питання. Зараз моє сердце належить одній людині, але він не відповідає меня взаємністю. Не можу сказати, що я йому абсолютно байдужа. Але він мене не кохає. Це стовідсотково. І надії на те, що покохає і нарешті впустить до свого життя з часом лишається все менше. Але сердцю наказати не можна і мої почуття від того не слабшають. Найгірше, що є людина, яка кохає мене, але я до нього байдужа. І мучусь через це неменше. Розумію, як йому важко, тому що сама в такій ситуації. Звичайно, можно було б наступити на горло власній пісні і бути поруч з тим, для кого ти є центром всесвіту. Але це буде нечесно. Але я втомилася від боротьби за власне кохання. То може просто бути коханням для того, хто це оцінить.
П.С. Сумбурно вийшло. Але скажіть просто, що для вас важливіше: самому відчувати кохання чи бути коханим для когось.
п.п.с. мысли от 13 ноября 2006 года
-
Запись понравилась
-
0
Процитировали
-
0
Сохранили
-
arranger обратиться по имени
Среда, 16 Января 2008 г. 19:56 (ссылка)
Когда моя тётушка Наталья собралась замуж в 20-летнем возрасте, она приехала посоветоваться к моей маме, за кого лучше выйти: за того, кто любит её,или за того, кого любит она (вот такая была дилемма).
И мама сказала: "Лучше за того, кто тебя любит. Кто любит - тот преданный, и жить будете хорошо и долго".
Так и вышло.
...........
Теперь у тёти Натальи и дяди Виктора две взрослые дочери (мои троюродные сёстры), двое внуков. Дядя Виктор стал академиком, директором академического института. Через 3 года они будут праздновать "золотую" свадьбу.
Вот так-то))
Ответить С цитатой В цитатник