Ані люди, ані книги не з'являються у нашому житті просто так. Випадковостей не буває. Навіть тоді, коли ми не бачимо сенсу у них - людях, книгах, подіях, - вони впливають на нас і на наше подальше життя, помічаємо ми це чи ні...

Вплив цієї книги на себе я помітила, не могла не помітити, бо дуже близько стан її героїв наблизилися до мого сьогоднішнього стану, їх переживання - до моїх. А Ремарк вкотре підтвердив вже не раз сказане у своїх романах: у житті завжди є місце для печалі й для радості, для ненависті і для любові, для смерті й для життя, потрібно просто бачити все, добре й погане, відчувати все, сприймати його як частину шляху, який ти проходиш, і цінувати й життя, і шлях, бо іншого просто тобі не дано.

"Полюби ближнього свого" - про вигнанців, емігрантів, безправних і безпритульних, самотніх, стомлених, озлоблених від життя але сповнених надії і любові. І якщо взятися відслідковувати причини, які спонукали цих людей жити, то це, насамперед, - любов. Любов до жінки, до чоловіка, до родини, до товариша, до чужих дітей, до випадкового подорожнього, до людини як такої. Без цього можна вижити, звісно, а от прожити життя по-справжньому - ні, навіть якщо у ньому є паспорт, їжа дім і ліжко в ньому.

***
- Ничего не страшно, пока тот, кого ты любишь, еще жив.

- Грусть иногда бывает единственным счастьем.

- Пока человек жив - ничто не потеряно.

- Чем примитивнее человек, тем более высокого он о себе мнения.

- У древних греков способность мыслить считалась высоким даром. Затем она стала счастьем. Позже - болезнью. Сегодня она - преступление.

- История мировой культуры - это история страданий тех людей, кто ее создавал.

- Когда ты дождешься чего-нибудь, то видишь, что это ничто. И тогда начинаешь ждать чего-нибудь другого.

- Бесполезные вещи! Впрочем, именно они-то и согревают нас больше всего!

- Нельзя брать прошлое с собой. И нельзя оглядываться, это утомляет и ведет к гибели.

- Вы знаете, что на свете всего ужаснее? Признаюсь вам по секрету: то, что в конце концов ко всему привыкаешь...

- То, что повторяется часто, уже не может болеть так сильно.

- Странно. Самые естественные вещи заставляют человека краснеть. Низости - никогда.

- Когда рядом кто-то умирает, ты этого не чувствуешь. Вот в чем все горе жизни! Сострадание еще не боль. Сострадание - скрытое злорадство. Оно как вздох облегчения: ведь мучаешься-то не ты...

- Благодарность, если только ты способен почувствовать ее, согревает душу.

- Человеку, плывущему под водой, важно одно - вновь вынырнуть на поверхность.

http://saulelobis.blogspot.com/2015/08/erich-maria-remarque-liebe-deinen.html