Сестричка 16-летняя стихи пишет... Учится... Вот, прислала один на проверку и мою критику... Я его поправила как можно ближе к оригиналу... А здесь стихи оказались потому, что интернет сегодня взбесился, постоянно срывается почта, боюсь потерять исправленное, ворд открыть просто впадло, а здесь все сохраняется в черновиках автоматом...

МАРІЧКА:
Як так можна, не хотіти нічого взагалі?
Ти тільки десь літаєш і ходиш по землі.
Ти, як усі, лише проста людина,
У тебе в душі, певно, ховається дитина.
Ти всього-лише людина, що не знає меж
Своїм думкам,що кудись відлітають, і залишається спам.
А той, що біля тебе, взагалі скалічений:
Голова, мов комп*ютер, а в ній - прибуток лічений.
Він - бізнесмен..І що, вже не людина?!
Мішок раціональностей й почуттів половина.
А той, що позаду, літає в своїх мріях,
Він що, сам Бога задум?і є його надія?
А той, що біля бару тусується й не знає,
Що мамці відповість, коли та його спитає,
Де він вештавсь, де блукав,
Якихось ліків десь шукав
Від болю в серці...
І, безперечно, він - людина,
А, як пильніше,він - дитина,
Що грає вже в дорослі ігри,
В крові гормонів вже набігло
Багацько, з боку - аж огидно.
А попередній, бізнесмен, в гру, тільки свою, грає,
Він, як дитина, з кожним днем - все менше інших помічає.
Та то всього було проблем.
Пробач йому, він теж людина
І грає в ігри, мов дитина.
Ми всі в нмх граєм, бо життя -
Це найсправжнісінька є гра.
Життя - це гра, театр, а ми - гравці, актори,
Пропащі ми життя герої...

МІЙ ВАРІАНТ:
Як можна не хотіти нічого взагалі?
Ти тільки десь літаєш і ходиш по землі.
Ти, як усі, лише проста людина,
В душі в тебе ховається дитина.
Ти всього лиш людина, котра не знає меж
Думкам, які щезають, лишаючи лиш спам.
А той, хто біля тебе, узагалі скалічений:
Не голова - комп"ютер, у ній - прибуток лічений.
Він - бізнесмен... Здається, що він вже не людина -
Мішок раціональностей, емоцій - половина.
А той, що позад тебе, літає в своїх мріях,
Він що, є Бога задум? Він що, його надія?
А той, що біля бару тусується й не знає,
Що мамці відповість, яка його спитає:
Де вештавсь, де блукав і щось таке шукав
Від болю в тілі й серці? Він - людина?
Ні, придивіться краще: він - дитина,
Яка в дорослі ігри грає...
(В крові гормонів вже набігло
Багацько, збоку - аж огидно.)
А попередній, бізнесмен,
Теж в гру, тільки дорослу, грає,
Він, як дитина, з кожним днем
Все менше інших помічає.
Та то всього було б проблем!
Пробач йому, він теж людина
І грає в ігри, мов дитина.
Ми всі в них граєм, бо життя
Для нас усіх - це справжня гра.
Життя - це гра, театр,
А ми - гравці, актори,
Несправжні ми життя герої...

(С) Марія + Ірина Хомчук.