Люблю осінь... Точніше, спокій, який вона приносить... Золоте листя, котре падає з синього густого неба... Специфічний аромат повітря - такого оригінального коктейлю з сонця, диму, пилу... Змогу зустріти схід сонця - воно прокидається тоді, коли ти вже на ногах... Закоханість, на яку я була здатна лише восени... І бажання писати вірші...

***
Ходить осінь понад двором
Тихо,
Засипа золотим листом
Лихо,
Запліта бабиним літом
Стиха,
Мила осінь, золота
Втіха.

В синім небі журавлі
Линуть,
Печаль-тугу на поля
Скинуть,
Начарують золоту
Днину,
А за ними ген і я
Плину.

Синє небо в синій став
Пада.
Люба осінь, я тобі
Рада.
Мила втіхо, не лякай
Градом,
А стелись туманно так
Садом.

Пропливи понад рікою
Тихо,
Утопи печаль мою,
Лихо,
Й ніжну пісню заведи
Стиха,
Мила осінь, золота
Втіха.
09.10.95.

(С) Ірина Хомчук.