ОРХІДЕЯ

 Ти не вмієш бути одна.

Кнопку «пошук» без ліку натиснуто.

 У темряві кухні голяка і навпомацки

 Доливаєш укотре в фужер вина

 Ще ковток і сповзаєш

 У відро із помиями: нездійсненними мріями.

 Й киснеш там, розглядаєш старі цяцьки,

 Креслиш пальцем доріжки у крихтах.

 Щоб такі ж пролягли попід твій поріг

 І привели його, наступного…

 Шукача підклеєних горщиків

 І з любов’ю варених борщиків…

 Що шукатиме крапель ніжності

 У судомах зелених паростків

Ставши квітці харчем і опорою.