Остання зірка вже погасла. На обрій почало мляво викочуватися сонечко.Воно помаленьку, непомітно підіймалось все вище і вище. І ніхто не придивляся так до того явища природи, як НАСТЯ. Ця дівчинка жила у мальовничому селі, яке називалось КАЛИНКА. Назву обрали не випадково, бо, куди не глянь, в коджному дворі росла червона калина. Її доспілі грона милували очі всім, хто проходив мимо. НАСТУНЯ дуже любила і цинувала природню красу. Вона годинами милувалась фруктовими деревами, що похилились під івагою достиглих плодів, різнокольоровими квіточками з солодким ароматом. Та найбільше дівчинку чарував схід сонця....
.....Холодними крильми огорнула землю осінь. Сумні НАСТИНІ очі дивились у безкрає, потемнілих від частих дощів небо, на лелек, які з журбою покидали рідні гніздечка. - Як же їм добре, - думала. - Птахам не страшно піднятись, високо-високо, потім знову опуститися до гнізда, чи на землю. Чому ж я не можу стати і піти, або, як вони, полетіти? Чому важка хвороба сковує тіло? І покотилися пограненькому личку гарячі краплини сліз.
Проминула зима, і знову повернулись додому лелеки, несучи на крилах весну. Прокинувшись, НАСТЯ кожного ранку зачудовано спостерігала за сонячними промінчиками, які торкалися до неї лагідним теплом. А якось, збудившись серед ночі, побачила, як з неба падає велика-велика зірка. Дівчинка швидко загадала давно омріяне бажання. Вона хотіла ходити, відчувати дотик землі й травички, хотіла бігати наввипередки із вітром, і, як лелека, пінестись та полетіти....
Незчулась, як опинилась на ногах. Один крок, другий... Тремтячі руки нічого не торкались. Не тямлячи себе від радості, покликала:"Мамо, тату, я можу ходити...!" Коли у кімнату відчинились двері, донька впала у обійми батьків.... Високо у небі піднімалось сонечко, віщуючи новий добрий день. НАСТЯ босими ноженятами стояла на зеленій травичці і захоплено дивилась навкруги. Яка ж велика і незбагненна сила природи, сила, котра допомогла їй підвестися, подолати хворобу. Недаремно в народі кажуть :"Якщо загадати бажання в час, коли падає зірка, товоно неодмінно здійсниться". НЕОДМІННО

Оля Яніцька, с. Данильче

Настроение сейчас - Проба пера

Вложение: 3363703.jpg