-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в rss_architectphd

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 05.03.2011
Записей:
Комментариев:
Написано: 0




Архитектор Олег Прокопенко в Киеве - инвестиционные проекты недвижимости


Добавить любой RSS - источник (включая журнал LiveJournal) в свою ленту друзей вы можете на странице синдикации.

Исходная информация - http://apx.org.ua/.
Данный дневник сформирован из открытого RSS-источника по адресу http://apx.org.ua/rss.xml, и дополняется в соответствии с дополнением данного источника. Он может не соответствовать содержимому оригинальной страницы. Трансляция создана автоматически по запросу читателей этой RSS ленты.
По всем вопросам о работе данного сервиса обращаться со страницы контактной информации.

[Обновить трансляцию]

Кабельная система обогрева

Пятница, 26 Сентября 2014 г. 12:03 + в цитатник
Кабельная система обогрева

Кабельная система обогрева — система обогрева, преобразующая электроэнергию в тепло за счёт теплового действия тока в нагревательных элементах, выполненных в виде специальных кабелей.
Кабельные системы обогрева находят широчайшее применение, антиобледенительные системы обогрева состоят из одного или нескольких отрезков нагревательного кабеля и, возможно, термостата и датчика температуры.

Кабельные системы обогрева находят широчайшее применение. Их преимуществами являются малые габаритные размеры кабеля и широкие возможности по передаче электроэнергии. Примерами применений являются:

Тёплый пол. Кабель устанавливается под покрытием пола либо в нижележащий слой бетона, либо в специальную металлическую сборку. Такая система повышает комфортность помещения и может использоваться как самостоятельная система отопления.
Подогрев твердеющего бетона. Твердение бетонной массы требует поддержания определённых температур, что может быть затруднительно в холодное время года. Возможно крепление нагревательного кабеля к арматуре будущего железобетонного изделия. В таком случае используется относительно дешёвый кабель с минимальной изоляцией, который затем так и остаётся в изделии.
Обогрев зеркал. В помещениях с повышенной влажностью на более холодную поверхность зеркал выпадает конденсат, что затрудняет пользование зеркалами. Размещение кабельной системы обогрева за стеклом зеркала позволяет решить эту проблему.
Защита труб от промерзания. Трубы, которым угрожает промерзание, предпочтительно заключать в теплоизоляцию, которая замедляет охлаждение трубы. В ряде случаев потери тепла столь сильны, что эффективнее не усиливать теплоизоляцию, а компенсировать потери подогревом. В таком случае нагревательный кабель укладывается вдоль трубы (возможно, навивается на неё), а затем они вместе с трубой заключаются в теплоизоляцию.
Поддержание постоянной температуры технологических жидкостей и воды в пищевой, химической, нефтяной промышленности.
Растапливание снега и льда. Обледенение лестниц, пандусов, кровель и водосточных труб можно устранить путём растапливания снега и льда и увода талой воды с обогреваемой поверхности. Для лестниц и пандусов кабель монтируется под их покрытие, для кровель — от свеса крыши до снегозадержания, внутри водосточных желобов, для водосточных труб — внутри труб по всей их длины и вплоть до ливневой канализации (если есть). Также обогреваются ендовы, места примыкания к «тёплым» стенам. Такая система используется в автоматическом режиме с применением метеостанции или термостата с датчиками температуры, она настраивается на обогрев в условиях, когда есть риск обледенения (температуры вблизи нуля по Цельсию — от -12 до +3).
Кабельные системы широко используются при подпочвенном обогреве теплиц.

Преимущества
Главным преимуществом кабельных систем является относительно малое сечение кабелей, благодаря чему добавление таких систем мало увеличивает габариты конструкций, в которые они устанавливаются. Кроме того, энергия в такие системы подаётся также с помощью относительно тонких кабелей, которые легко монтируются, в результате их монтаж проще, чем систем на основе горячей воды. Потери энергии в таких системах значительно меньше, чем в системах с горячей водой, поскольку подводящие кабели выполняются с низким сопротивлением и потери на нагрев в них ничтожны, в то время как горячая вода более заметно охлаждается при передаче.

Недостатки
Слабым местом кабельных систем является электробезопасность. При их монтаже необходимо соблюдать серьёзные меры предосторожности и обеспечивать правильное подключение всех компонентов (включая заземление), правильную укладку и защиту кабелей от механических повреждений.

Также нагревательные кабели в ряде случаев могут перегреваться и выходить из строя или провоцировать пожар. Особенно этот недостаток присущ резистивным кабелям. Поэтому укладка кабеля должна обеспечивать ему достаточное охлаждение, предотвращать перехлёст отрезков кабеля, чтобы даже в крайних случаях перегрев был невозможен. Системы на основе исправного саморегулирующегося кабеля лишены такого недостатка, поскольку в месте пересечения им не грозит зональный перегрев: их греющие элементы снижают выделяемую мощность и исключают угрозу перегрева. Однако нужно понимать, что саморегулирующийся кабель может иметь скрытые дефекты, изменяющие свойства его материалов, в результате полностью исключить угрозу перегрева невозможно и поэтому при укладке любого кабеля необходимо заботиться об охлаждении. Для сравнения, системы на основе горячей воды лишены такого недостатка, поскольку их трубопроводы не могут нагреваться выше температуры сетевой воды.

Различают резистивные и саморегулируемые кабели. Резистивный кабель представляет собой один или два тонких металлических спиралевидных проводника, заключённые в изоляцию. Такой кабель относительно дёшев, но выпускается отрезками с наперёд выбранными длиной и сопротивлением, поэтому его невозможно резать на произвольную длину. Однопроводный кабель подключается обоими концами. Для двухпроводных кабелей возможно подключение с одного конца, при этом на втором конце проводники соединяются накоротко и изолируются. Во многих случаях возможность подключения с одного конца обеспечивает преимущество, поскольку при этом требуется меньшая длина подводящих кабелей. Плюсом является низкая стоимость, отсутствие пусковых токов, постоянство мощности по времени.

Развитием этой идеи является секционный (зональный) нагревательный кабель. Вдоль такого кабеля идут два проводника низкого сопротивления, а между ними с определённым шагом подключаются короткие отрезки спиралевидных нагревательных проводников. Такой кабель дороже и толще обычного двухпроводного, его можно свободно резать с определённым шагом, он подключается с одного конца. Недостатки — возможность локального перегрева кабеля, появление при монтаже холодных зон в начале и конце контура. Преимуществами являются невысокая стоимость, отсутствие пусковых токов, постоянство мощности по времени, более технологичный монтаж по сравнению с резистивным кабелем, высокая надёжность нагревательного контура, так как при повреждении или локальном перегреве и выхода одной или несколько греющих зон из строя у кабеля не работает только повреждённая зона.

Саморегулирующийся кабель содержит два неизолированных проводника, заключённые в специальную пластмассу. В зависимости от температуры сопротивление пластмассы изменяется, что позволяет кабелю регулировать выдачу тепла в каждой точке длины самостоятельно. Такие кабели выпускают «настроенными» на определённую температуру, например, температуру таяния льда. Для классификации таких кабелей применяют два показателя: первый показатель — мощность погонного метра кабеля при 10 °С, второй показатель — мощность кабеля во льду или в воде. Саморегулирующиеся кабели очень надёжны, экономичны, при монтаже их можно нарезать на необходимые длины, при некачественном монтаже переходных и концевых муфт и попадании влаги на тепловыделяющую матрицу возможен выход кабеля из строя.

К кабелям для систем обогрева в большинстве случаев предъявляются повышенные требования. При использовании для систем обогрева необходимо обеспечить высочайший уровень электробезопасности, поэтому кабели для таких применений имеют экран из металлической или медной сетки между внешней изоляцией и изоляцией жил, этот экран следует заземлять. Для использования на открытом воздухе изоляция кабеля должна быть устойчива к действию ультрафиолетового излучения.

http://apx.org.ua/books/13731-kabelnaya-sistema-obogreva.html


Метки:  

Беловежское соглашение

Пятница, 26 Сентября 2014 г. 09:05 + в цитатник
Беловежское соглашение
1.1. Заявление глав государств Республики Беларусь, РСФСР, Украины
Мы, руководители Республики Беларусь, РСФСР, Украины
– отмечая, что переговоры о подготовке нового Союзного Договора зашли в тупик, объективный процесс выхода республик из состава Союза ССР и образования независимых государств стал реальным фактором;
– констатируя, что недальновидная политика центра привела к глубокому экономическому и политическому кризису, к развалу производства, катастрофическому понижению жизненного уровня практически всех слоев общества;
– принимая во внимание возрастание социальной напряженности во многих регионах бывшего Союза ССР, что привело к межнациональным конфликтам с многочисленными человеческими жертвами;
– осознавая ответственность перед своими народами и мировым сообществом и назревшую потребность в практическом осуществлении политических и экономических реформ, заявляем об образовании Содружества Независимых Государств, о чем сторонами 8 декабря 1991 года подписано Соглашение.
Содружество Независимых Государств в составе Республики Беларусь, РСФСР, Украины является открытым для присоединения всех государств-членов Союза ССР, а также для иных государств, разделяющих цели и принципы настоящего Соглашения.
Государства-члены Содружества намерены проводить курс на укрепление мира и безопасности. Они гарантируют выполнение международных обязательств, вытекающих для них из договоров и соглашений бывшего Союза ССР, обеспечивая единый контроль за ядерным оружием и его нераспространение.

Минск, 8 декабря 1991 г.
1.2. СОГЛАШЕНИЕ
о создании Содружества Независимых Государств
Мы, Республика Беларусь, Российская Федерация (РСФСР), Украина, как государства-учредители Союза ССР, подписавшие Союзный Договор 1922 года, далее именуемые Высокими Договаривающимися Сторонами, констатируем, что Союз ССР как субъект международного права и геополитическая реальность прекращает свое существование.
Основываясь на исторической общности наших народов и сложившихся между ними связях, учитывая двусторонние договоры, заключенные между Высокими Договаривающимися Сторонами,
стремясь построить демократические правовые государства,
намереваясь развивать свои отношения на основе взаимного признания и уважения государственного суверенитета, неотъемлемого права на самоопределение, принципов равноправия и невмешательства во внутренние дела, отказа от применения силы, экономических или любых других методов давления, урегулирования спорных проблем согласительными средствами, других общепризнанных принципов и норм международного права,
считая, что дальнейшее развитие и укрепление отношений дружбы, добрососедства и взаимовыгодного сотрудничества между нашими государствами отвечают коренным национальным интересам их народов и служат делу мира и безопасности,
подтверждая свою приверженность целям и принципам Устава Организации Объединенных Наций, Хельсинкского Заключительного акта и других документов Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе,
обязуясь соблюдать международные нормы о правах человека и народов,
договорились о нижеследующем:
Статья 1
Высокие Договаривающиеся Стороны образуют Содружество Независимых Государств.
Статья 2
Высокие Договаривающиеся Стороны гарантируют своим гражданам независимо от их национальности или иных различий равные права и свободы. Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон гарантирует гражданам других Сторон, а также лицам без гражданства, проживающим на ее территории, независимо от их национальной принадлежности или иных различий гражданские, политические, социальные, экономические и культурные права и свободы в соответствии с общепризнанными международными нормами о правах человека.
Статья 3
Высокие Договаривающиеся Стороны, желая способствовать выражению, сохранению и развитию этнической, культурной, языковой и религиозной самобытности населяющих их территории национальных меньшинств и сложившихся уникальных этнокультурных регионов, берут их под свою защиту.
Статья 4
Высокие Договаривающиеся Стороны будут развивать равноправное и взаимовыгодное сотрудничество своих народов и государств в области политики, экономики, культуры, образования, здравоохранения, охраны окружающей среды, науки, торговли, в гуманитарной и иных областях, содействовать широкому информационному обмену, добросовестно и неукоснительно соблюдать взаимные обязательства.
Стороны считают необходимым заключить соглашения о сотрудничестве в указанных областях.
Статья 5
Высокие Договаривающиеся Стороны признают и уважают территориальную целостность друг друга и неприкосновенность существующих границ в рамках Содружества.
Они гарантируют открытость границ, свободу передвижения граждан и передачи информации в рамках Содружества.
Статья 6
Государства-члены Содружества будут сотрудничать в обеспечении международного мира и безопасности, осуществлении эффективных мер сокращения вооружений и военных расходов. Они стремятся к ликвидации всех ядерных вооружений, всеобщему и полному разоружению под строгим международным контролем.
Стороны будут уважать стремление друг друга к достижению статуса безъядерной зоны и нейтрального государства.
Государства-члены Содружества будут сохранять и поддерживать под объединенным командованием общее военно-стратегическое пространство, включая единый контроль над ядерным оружием, порядок осуществления которого регулируется специальным соглашением.
Они также совместно гарантируют необходимые условия размещения, функционирования, материального и социального обеспечения стратегических вооруженных сил. Стороны обязуются проводить согласованную политику по вопросам социальной защиты и пенсионного обеспечения военнослужащих и их семей.
Статья 7
Высокие Договаривающиеся Стороны признают, что к сфере их совместной деятельности, реализуемой на равноправной основе через общие координирующие институты Содружества, относятся:
– координация внешнеполитической деятельности;
– сотрудничество в формировании и развитии общего экономического пространства, общеевропейского и евразийского рынков, в области таможенной политики;
– сотрудничество в развитии систем транспорта и связи;
– сотрудничество в области охраны окружающей среды, участие в создании всеобъемлющей международной системы экологической безопасности;
– вопросы миграционной политики;
– борьба с организованной преступностью.
Статья 8
Стороны осознают планетарный характер Чернобыльской катастрофы и обязуются объединять и координировать свои усилия по минимизации и преодолению ее последствий.
Они договорились заключить в этих целях специальное соглашение, учитывающее тяжесть последствий катастрофы.
Статья 9
Споры относительно толкования и применения норм настоящего Соглашения подлежат разрешению путем переговоров между соответствующими странами, а при необходимости – на уровне глав правительств и государств.
Статья 10
Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон оставляет за собой право приостановить действие настоящего Соглашения или отдельных его статей, уведомив об этом участников Соглашения за год.
Положения настоящего Соглашения могут быть дополнены или изменены по взаимному согласию Высоких Договаривающихся Сторон.
Статья 11
С момента подписания Соглашения на территориях подписавших его государств не допускается применение норм третьих государств, в том числе бывшего Союза ССР.
Статья 12
Высокие Договаривающиеся Стороны гарантируют выполнение международных обязательств, вытекающих для них из договоров и соглашений бывшего Союза ССР.
Статья 13
Настоящее Соглашение не затрагивает обязательств Высоких Договаривающихся Сторон в отношении третьих государств.
Настоящее Соглашение открыто для присоединения всех государств-членов бывшего Союза, а также для иных государств, разделяющих цели и принципы настоящего Соглашения.
Статья 14
Официальным местом пребывания координирующих органов Содружества является город Минск. Деятельность органов бывшего Союза ССР на территориях государств-членов Содружества прекращается.
Совершено в городе Минске 8 декабря 1991 года в трех экземплярах, каждый на белорусском, русском и украинском языках, причем три текста имеют одинаковую силу.

http://apx.org.ua/13730-belovezhskoe-soglashenie.html


Метки:  

Про Президента Української РСР

Пятница, 26 Сентября 2014 г. 00:25 + в цитатник
З А К О Н
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Про Президента Української РСР


Стаття 1. Відповідно до Конституції Української РСР
Президент Української Радянської Соціалістичної
Республіки є найвищою посадовою особою Української держави і
главою виконавчої влади.
Повноваження Президента Української РСР визначаються
Конституцією Української РСР.

Стаття 2. Президентом Української РСР може бути громадянин
Української РСР не молодший тридцяти п'яти років на день виборів.
Одна й та ж особа не може бути Президентом Української РСР
більше двох строків підряд.
Президент Української РСР не може бути народним депутатом,
займати будь-яку посаду у державних органах і громадських
об'єднаннях, а також в інших організаціях та займатися комерційною
діяльністю.
Якщо особа, обрана Президентом Української РСР, є
народним депутатом, то її депутатські повноваження припиняються з
моменту вступу на посаду.
Порушення вимог цієї статті призводить до втрати
президентських повноважень, обрана особа не може бути приведена до
присяги.

Стаття 3. Порядок проведення виборів Президента Української
РСР визначається Законом "Про вибори Президента Української РСР".

Стаття 4. Президент Української РСР вступає на посаду з
моменту прийняття присяги.
При вступі на посаду Президент Української РСР приносить
присягу такого змісту:
"Урочисто присягаю народові України при здійсненні
повноважень Президента Української Радянської Соціалістичної
Республіки суворо додержувати Конституції і законів Української
РСР, поважати і охороняти права і свободи людини і громадянина,
захищати суверенітет Української РСР, сумлінно виконувати
покладені на мене високі обов'язки".
Присяга приноситься Президентом Української РСР не пізніш як
у п'ятнадцятиденний строк після офіційного оголошення результатів
виборів. Дату принесення присяги визначає Верховна Рада
Української РСР.
Президент Української РСР приносить присягу в урочистій
обстановці на засіданні Верховної Ради Української РСР, тримаючи
Конституцію Української РСР.
Приведення Президента Української РСР до присяги провадиться
Головою Верховної Ради Української РСР або особою, яка виконує
його обов'язки.

Стаття 5. Президент Української РСР вправі брати участь у
засіданнях Верховної Ради Української РСР, в обговоренні питань,
внесених на її розгляд.
Президент підписує закон, прийнятий Верховною Радою
Української РСР, не пізніш як у десятиденний строк з дня передачі
його на підпис.
У разі незгоди з законом Президент вправі не пізніш як у
двотижневий строк повернути його із своїми запереченнями до
Верховної Ради Української РСР для повторного обговорення і
голосування. Якщо Верховна Рада Української РСР більшістю голосів
підтвердить раніше прийняте нею рішення, закон вважається
прийнятим. Президент зобов'язаний підписати його у десятиденний
строк з дня повторної передачі його на підпис.

Стаття 6. Президент Української РСР здійснює свої
повноваження, спираючись на Кабінет Міністрів Української РСР,
може створювати необхідні управлінські і консультативні структури.

Стаття 7. Президент Української РСР на основі і на виконання
Конституції і законів Української РСР в межах своєї
компетенції видає укази, які є обов'язковими до виконання на
території Української РСР.
Президент Української РСР має право скасовувати постанови і
розпорядження Кабінету Міністрів Української РСР, Уряду Кримської
АРСР, акти міністерств Української РСР, інших підвідомчих йому
органів, виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів
Української РСР, а також зупиняти дію рішень органів виконавчої
влади Союзу РСР на території Української РСР, якщо вони суперечать
Конституції Української РСР і законам Української РСР.

Стаття 8. Президент не може передавати свої повноваження
іншим особам або органам.

Стаття 9. Президент Української РСР користується правом
недоторканності.
За посягання на честь і гідність Президента винні особи
підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством.
Звання Президента Української РСР охороняється законом.

Стаття 10. Президент Української РСР виконує свої обов'язки
до вступу на посаду новообраного Президента, крім випадків,
передбачених частинами другою і третьою статті 114-9 Конституції
Української РСР.
Звання Президента зберігається за ним довічно.

Стаття 11. Порядок фінансового та матеріально-технічного
забезпечення державної діяльності Президента Української РСР
визначається законодавством Української РСР.

http://apx.org.ua/13729-pro-prezidenta-ukrayinskoyi-rsr.html


Метки:  

Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР

Пятница, 26 Сентября 2014 г. 00:17 + в цитатник
З А К О Н
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Про заснування поста Президента Української РСР
і внесення змін та доповнень до Конституції
(Основного Закону) Української РСР


Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки п о с т а н о в л я є:
I. Заснувати пост Президента Української Радянської Соціалістичної Республіки.
III. Встановити, що Президент Української РСР вступає на посаду з моменту прийняття присяги. До вступу Президента на посаду надані йому цим Законом повноваження виконуються тими ж органами і посадовими особами, які їх до цього виконували.
IV. Цей Закон ввести в дію з моменту його прийняття.

http://apx.org.ua/13728-pro-zasnuvannya-posta-prezidenta-ukrayinskoyi-rsr-vnesennya-zmn-ta-dopovnen-do-konstitucyi-osnovnogo-zakonu-ukrayinskoyi-rsr.html


Метки:  

Профилированный лист

Четверг, 25 Сентября 2014 г. 19:48 + в цитатник
Профилированный лист

Профилированный лист (профлист, профнастил, гофролист, профнастил купить киев) — облицовочный стеновой или кровельный строительный материал, предназначенный для возведения наружных ограждений, стен и крыш; в последнее время - для монолитных железобетонных перекрытий 'по профнастилу'. Представляет собой металлический лист, который изготавливается из листовой оцинкованной стали методом холодного проката. При изготовлении подвергается профилированию (приданию волнообразной, трапециевидной и т. п. формы) для повышения жесткости. Профилированный лист был создан в 1820 году английским инженером Генри Палмером.

Профилированные листы обладают рядом преимуществ:

Простота монтажа. Использование профилированных листов при отделке фасадов или кровли позволяет компенсировать неровности поверхности.
Защита от коррозии. Оцинкованная сталь с полимерным покрытиям надежно защищена от химических и физических повреждений. Имеет длительный срок эксплуатации под воздействием агрессивных сред.
Широкий спектр цветовых решений. Благодаря использованию полимерных покрытий профилированные листы могут быть изготовлены в любой цветовой гамме.
Малый вес. При использовании кровельного профнастила можно применять стропильные балки небольшого сечения, делать менее толстыми стены. Общий вес строения, а следовательно затраты на его возведение существенно снижаются.
Из недостатков выделяют:

Эффект барабана. Очень сильное усиление звука, что вызывает дискомфорт при использовании профилированного листа в качестве кровельного покрытия. Данный недостаток устраняется при монтаже кровельного пирога, который обустраивается при помощи минеральной ваты, строительного материала, обладающего высокими звукоизоляционными свойствами.
Потеря коррозийной стойкости при повреждении защитных слоев.


Профнастил используется при строительстве стен и кровли цехов, складов, торговых павильонов, ангаров, коттеджей, садовых и дачных домиков. Профилированный лист для крыши и стен может применяться как для обновления покрытий старых зданий, так и для строительства новых сооружений. Стальная основа и ребра жесткости обеспечивают крыше, стенам и несущим перекрытиям необходимую жесткость. Стены и кровля из профнастила не утяжеляют здания и обладают отличной герметичностью. Профлист различают по толщине листа, высоте «ребер» и расстоянию между «ребрами». Так же учитывается габаритный размер и полезная площадь. Таким образом, марка, например с-10, говорит о том что высота ребра 10 мм. Чаще всего профнастил покрывается лакокрасочными материалами, и различается по таблице RAL и RR.

Область применения

Профилирование стальных листов с полимерным покрытием методом холодной обкатки
В качестве кровельного материала при возведении производственных объектов и жилых домов.
В качестве ограждающих конструкций (забора).
В строительстве несущих конструкций.
При облицовке стен.
В качестве несъемной опалубки фундамента.
В качестве кровельного покрытия (светопрозрачный профилированный лист из поликарбоната).

Классификация
Профилированные листы классифицируются по исходному материалу (основе)

Стальной профилированный лист без защитного покрытия.
Профилированный лист горячеоцинкованный.
Профилированный лист горячеоцинкованный с дополнительным защитно-декоративным покрытием.
Профилированный лист из меди, хромоникелевой стали, алюминия.
Профилированный лист специального назначения (с фактурным тиснением, перфорацией, гнутый и пр.).
Стальные профилированные листы имеют наименьшую коррозийную стойкость, поэтому мало востребованы. Наиболее дорогостоящими являются профилированные листы из алюминия, меди, хромоникелевой стали.

Виды

Профилированные листы различаются

По области применения (стеновые, кровельные, несущие).
По форме гофры (волнообразная, трапециевидная).
По высоте гофры от 8 до 21 мм -стеновой профлист, применяемый для отделки стен, заборов и ворот; более 44 мм — профлист, применяемый для настила кровли и там, где предполагается существенная нагрузка; более 57 мм — профнастил под несъёмную опалубку (межэтажные и монолитные перекрытия)
По ширине профиля.
По толщине листа (от 0,4 до 1,0 мм).
По полной и полезной ширине листа.

При производстве профилированных листов используется листовая оцинкованная сталь с нанесенным на неё защитным полимерным или лакокрасочным покрытием или без него. Полимерное покрытие несет защитную функцию (предотвращает появление коррозии), эстетическую функцию (богатство цветовых решений позволяет использовать профилированные листы при строительстве различных архитектурных объектов). Виды полимерного покрытия профилированного листа:

полиэстер — полиэфирное покрытие(PE);
акрил — акрилатное покрытие(AK);
поливинилхлорид — пластизолевое покрытие(PVC);
поливинилденфторидные покрытие(PVDF);
полиуретановое покрытие (PUR).

http://apx.org.ua/books/13727-profilirovannyy-list.html


Метки:  

Про затвердження Порядку підготовки дозволів на проектування та реконструкцію

Четверг, 25 Сентября 2014 г. 19:14 + в цитатник
Наказ № 59 від 30 січня 2010 року
Про затвердження Порядку підготовки дозволів на проектування та реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт об’єктів, перепланування квартир та інших вбудовано-прибудованих приміщень, опорядження фасадів, встановлення антен стільникового (мобільного) зв’язку та переведення жилого будинку (жилого приміщення) до нежитлового фонду у м. Києві.


ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Головного управління містобудування,
архітектури та дизайну міського середовища
від 30 січня 2010 року № 59

Порядок підготовки дозволів на проектування та реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт об’єктів, перепланування квартир та нежилих приміщень, інших вбудовано-прибудованих приміщень, опорядження фасадів, встановлення антен стільникового (мобільного) зв’язку та переведення жилого будинку (житлового приміщення) до нежитлового фонду у місті Києві
І. Загальні положення
1.1. Даний порядок розроблено відповідно до законів України "Про столицю України — місто — герой Київ”, "Про звернення громадян”, "рішення Київської міської ради "Про внесення змін до Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005” від 27.11.2009 № 734/2803.
1.2. До документів, на які поширюється даний Порядок, відноситься:
1.2.1. Проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу на проектування та реконструкцію окремих частин будівлі, споруди (у разі зміни функцій житлового приміщення на нежитлові, виробничі та навпаки, зміни техніко-економічних показників), в тому числі на реконструкцію горищ з влаштуванням мансард, технічного поверху, реконструкцію цокольного, першого поверху, підвалу, влаштування окремого власного входу з вулиці до нежитлового приміщення.
1.2.2. Проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу на ремонт, реставрацію з пристосуванням пам’яток культурної спадщини національного місцевого значення.
1.2.3. Проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу на капітальний ремонт окремих частин будинків, споруд (фасадів, покрівель, горищ, балконів, лоджій, цокольних і перших поверхів, підвалів).
1.2.4. Проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу на опорядження фасадів.
1.2.5. Проект розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу на переведення жилого будинку, жилого приміщення у нежилі з одночасним влаштуванням окремого власного входу з вулиці до нежилих приміщень.
1.2.6. Дозвіл Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на перепланування квартир та нежилих приміщень (додаток № 1 до Порядку).
1.2.7. Дозвіл Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на встановлення антен стільникового (мобільного) зв’язку (додаток № 2 до Порядку).
II. Перелік документів, що подаються замовником до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, необхідних для отримання відповідних дозволів.
2.1. Замовник звертається до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою до відділу документального забезпечення з одночасним наданням наступних документів, завірених належним чином:
2.2. Для отримання дозволу на проектування та реконструкцію окремих частин будівлі, споруди (у разі зміни функцій житлового приміщення на нежитлові, виробничі або навпаки, зміни техніко-економічних показників), в тому числі на реконструкцію горищ з влаштуванням мансард, технічного поверху, реконструкцію цокольного, першого поверху, підвалу, влаштування окремого власного входу з вулиці до нежитлового приміщення:
— правовстановлюючі документи, зареєстровані у комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” (далі — БТІ) та їх посвідчені копії на будинок (його частину), якщо об’єкт нерухомого майна зареєстровано на праві власності, та документи про право користування, якщо об’єкт нерухомого майна не зареєстровано на праві власності;
— згода балансоутримувача будинку (оригінал);
— згода співвласників будинку на проведення таких робіт;
— відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб свідоцтво про державну реєстрацію, статут, витяг з
ЄДРПОУ, нотаріально засвідчені, та інше);
— паспортні дані (для фізичних осіб);
— копія технічного паспорту БТІ на нерухоме майно;
— перед проекти і пропозиції;
— ситуаційний план (схема розташування об’єкта в системі міста);
— фотофіксація об’єкта;
— висновок комунальної організації "Центр містобудування та архітектури”, який містить розрахунок потреби району в закладах громадського обслуговування (стосується нежитлових приміщень);
— топографо-геодезична зйомка М: 2000, у разі необхідності, на якій позначається ситуаційна схема ділянки (території) з нанесеними червоними лініями, магістральними мережами, межами історико-культурних заповідників, зонами охорони пам’яток культурної спадщини, природоохоронними зонами, межами земельної ділянки (території), оригінал;
2.2.1. Для підготовки відповідного проекту розпорядження Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, у разі необхідності, може витребувати:
— викопіювання з чергового кадастрового плану (витяг з бази даних державного земельного кадастру), до якого додаються найменування землекористувачів (землевласників) у межах території проектування та ділянок, що межують з такою територією, з реквізитами документів, що стосуються земельних відносин;
— викопіювання з топографо-геодезичної зйомки М 1:500 з визначенням схеми меж проектування з орієнтовною площею, нанесеними інженерними мережами та спорудами та їх охоронними зонами;
— висновок Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) — стосовно дотримання умов охорони навколишнього середовища (у разі необхідності);
— висновок спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) — стосовно належності ділянки або об’єкта до переліку пам’яток культурної спадщини, розташування в межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів та можливості проведення зазначених робіт;
— висновки профільних (галузевих) управлінь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), установ та організацій — стосовно інших питань, пов’язаних з функціональним призначенням об’єкта та інше.
2.2.2. Проектна документація на реконструкцію розробляється на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про проектування та реконструкцію, вихідних даних, наданих відповідно до вимог Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 № 11/2587.
2.2.3. Проектна документація на реконструкцію об’єктів погоджується Головним управлінням містобудування архітектури та дизайну міського середовища, іншими службами та ресурсопостачальними організаціями відповідно до вимог Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 № 11/2587, підлягає комплексній державній експертизі, крім об’єктів, визначених Переліком об’єктів, для затвердження яких комплексний висновок державної експертизи не є обов’язковим, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 08.04.2009 № 145.
2.3. Для отримання дозволу на реставрацію, ремонт з пристосуванням пам’яток культурної спадщини національного, місцевого значення:
— правовстановлюючі документи, зареєстровані комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” та їх посвідчені копії на будинок (його частину), якщо об’єкт нерухомого майна зареєстровано на праві власності та документи про право користування, якщо об’єкт нерухомого майна не зареєстровано на праві власності (нотаріально засвідчена);
— згода балансоутримувача будинку (оригінал);
— згода співвласників будинку на проведення таких робіт, засвідчена у порядку передбаченому чинним законодавством України (оригінал);
— відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб свідоцтво про державну реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ, нотаріально посвідчені); паспортні дані (для фізичних осіб); копія технічного паспорту, виготовленого БТІ; передпроектні пропозиції; фотофіксація об’єкта;
— висновок Міністерства культури і туризму України, висновок спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) — стосовно належності ділянки (території) або об’єкта нерухомого майна до переліку пам’яток культурної спадщини, розташування в межах зон хорони пам’яток, історичного ареалу;
— топографо-геодезична зйомка М: 2000, на якій позначається ситуаційна схема ділянки (території) з нанесеними червоними лініями, магістральними мережами, межами історико-культурними заповідниками, зонами охорони пам’яток культурної спадщини, природоохоронними зонами, межами земельної ділянки (території).
2.3.1. Для підготовки відповідного проекту розпорядження Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища у разі необхідності може витребувати:
— висновок Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) — стосовно дотримання умов охорони навколишнього середовища;
— викопіювання з чергового кадастрового плану (витяг з бази даних державного земельного кадастру), до якого додаються найменування землекористувачів (землевласників) у межах території проектування та земельних ділянок, що з нею межують, реквізитами документів, що регулюють відповідні земельні відносини;
— викопіювання з топоірафо-геодезичної зйомки М 1:500 з визначенням схеми меж проектування з орієнтовною площею, нанесеними інженерними мережами та спорудами та їх охоронними зонами;
— висновки профільних (галузевих) управлінь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), установ та організацій — стосовно інших питань, пов’язаних з функціональним призначенням об’єкта та інше.
2.3.2. Проектна документація на реставрацію, ремонт, пристосування розробляється на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської державної адміністрації) про проектування та реставрацію, вихідних даних, наданих відповідно до вимог Правил забудов міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 № 11/2587.
2.3.3. Проектна документація на реставрацію, ремонт з пристосуванням об’єктів погоджується Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Міністерством культури і туризму України, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), іншими службами та ресурсопостачальними організаціями відповідно до вимог Правил забудов міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 № 11/2587, підлягає комплексній державній експертизі, крім об’єктів, визначених Переліком об’єктів для затвердження проектів будівництва яких, комплексний висновок державної експертизи не є обов’язковим, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 08.042009 № 145.
2.4. Для отримання дозволу на капітальний ремонт окремих частин будинків (фасадів, покрівель, горищ, балконів, лоджій цокольних і перших поверхів, підвалів):
— правовстановлюючі документи, зареєстровані комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” та їх посвідчені копії на будинок (його частину), якщо об’єкт нерухомого майна зареєстровано на праві власності та документи про право користування, якщо об’єкт нерухомого майна не зареєстровано на праві власності (нотаріально засвідчені);
— згода балансоутримувача будинку (оригінал);
— згода співвласників будинку на проведення таких робіт;
— відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб свідоцтво про державну реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ);
— паспортні дані (для фізичних осіб);
— копія технічного паспорту на нерухоме майно, виготовленого БТІ;
— коротка характеристика щодо намірів замовника; топографо-геодезична зйомка М 1: 2000, на якій позначається ситуаційна схема ділянки (території) з нанесеними червоними лініями, магістральними мережами, межами історико-культурними заповідниками, зонами охорони пам’яток культурної спадщини, природоохоронними зонами, межами земельної ділянки (території) для цокольних поверхів підвалів;
2.4.1. Для підготовки відповідного проекту розпорядження Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, у разі необхідності, може витребувати:
— висновок спеціально уповноваженого органу культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) — стосовно належності ділянки (території) або об’єкта до переліку пам’яток культурної спадщини, розташування в межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів;
— викопіювання з чергового кадастрового плану (витяг з бази даних державного земельного кадастру), до якого додаються найменування землекористувачів (землевласників) у межах території проектування та ділянок, що межують з такою територією, з реквізитами документів, що регулюють земельні відносини;
— викопіювання з топографо-геодезичної зйомки М 1:500 з визначенням схеми меж проектування з орієнтовною площею, нанесеними інженерними мережами, спорудами та їх охоронними зонами для цокольних поверхів підвалів;
— висновки профільних галузевих управлінь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), установ та організацій — стосовно інших питань, пов’язаних з функціональним призначенням об’єкта та інше.
2.4.2. Проектна документація на капітальний ремонт окремих частин будівлі розробляється на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та погоджується спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури відповідної районної у місті Києві державної адміністрації відповідно до повноважень, в термін, що не перевищує одного місяця з дня надання замовником всіх необхідних документів.
2.5. Для отримання дозволу на опорядження фасаду:
— правовстановлюючі документи, зареєстровані комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної Інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” та їх посвідчені копії на будинок (його частину), якщо об’єкт нерухомого майна зареєстровано на праві власності та документи про право користування, якщо об’єкт нерухомого майна не зареєстровано на праві власності (нотаріально засвідчена);
— згода балансоутримувача будинку (оригінал);
— згода співвласників будинку на проведення таких робіт, засвідчена у порядку передбаченому чинним законодавством України (оригінал);
— відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб свідоцтво про державну реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ);
— паспортні дані (для фізичних осіб);
— копія технічного паспорту виготовленого БТІ;
— фотофіксація об’єкта;
— коротка характеристика щодо намірів замовника;
— передпроектні пропозиції;
— топографо-геодезична зйомка М 1:2000, на якій позначається ситуаційна схема розміщення земельної ділянки (території) з нанесеними червоними лініями, магістральними мережами, межами історико-культурних заповідників, зонами охорони пам’яток культурної спадщини, природоохоронними зонами, межами земельної ділянки (території).
2.5.1. Для підготовки відповідного проекту розпорядження, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, у разі необхідності, може витребувати:
— висновок спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) — стосовно належності ділянки (території) або об’єкта до переліку пам’яток культурної спадщини, розташування в межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів та можливості проведення зазначених робіт;
— висновки профільних (галузевих) управлінь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), установ та організацій — стосовно інших питань пов’язаних з функціональним призначенням об’єкта, а також інші відповідні матеріали (документи), що є необхідними для підготовки відповідного розпорядження.
2.5.2. Утримання, ремонт, реконструкція, реставрація фасадів будинків та споруд на території міста Києва, здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 № 220/1094.
2.6. Для отримання дозволу на переведення жилого будинку, жилого приміщення у нежилі з одночасною реконструкцією першого поверху та влаштуванням окремого власного входу з вулиці до нежилих приміщень:
— правовстановлюючі документи, зареєстровані комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” та їх посвідчені копії на будинок (його частину), якщо об’єкт нерухомого майна зареєстровано на праві власності та документи про право користування, якщо об’єкт нерухомого майна не зареєстровано на праві власності (нотаріально посвідчені);
— копія технічного паспорту;
— згода балансоутримувача будинку (оригінал);
— згода співвласників будинку на переведення жилого приміщення до нежилого фонду;
— фотофіксація об’єкта;
— передпроектні пропозиції щодо влаштування окремого входу;
— довідка форми — 3 (з місця реєстрації власника та за адресою приміщення, що переводиться до нежитлового фонду);
— довідка балансоутримувача про відсутність заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам;
— відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб свідоцтво про реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ);
— паспортні дані (для фізичних осіб);
— висновок комунальної організації "Центр містобудування та архітектури”, який містить розрахунок потреби відповідного району в закладах громадського обслуговування;
— топографо-геодезична зйомка М 1: 2000, на якій позначається ситуаційна схема ділянки (території) з нанесеними червоними лініями, магістральними мережами, межами історико-культурними заповідниками, зонами охорони пам’яток культурної спадщини, природоохоронними зонами, межами земельної ділянки (території);
— викопіювання з топографо-геодезичної зйомки М 1:500 з визначенням схеми меж проектування з орієнтовною площею, нанесеними інженерними мережами, спорудами та їх охоронними зонами.
2.6.1. Для підготовки відповідного проекту розпорядження, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, у разі необхідності, може витребувати висновки профільних (галузевих) управлінь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), установ та організацій — стосовно інших питань, пов’язаних з функціональним призначенням об’єкта.
2.6.2. У разі переведення жилого будинку (приміщення) непридатного для проживання до нежилого (ст. 7 Житлового кодексу України), власник жилого будинку (приміщення) подає додатково Акт міжвідомчої комісії про обстеження жилого будинку (жилого приміщення).
2.6.3. Обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків, жилих приміщень непридатними для проживання здійснюється відповідно до Положення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 № 189.
2.6.4. Переведення жилого будинку (приміщення) до нежитлового фонду проводиться у випадках передбачених чинним законодавством України.
2.6.5. Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках комунальної власності у нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі, може здійснюватись за розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Не допускається переведення жилого приміщення жилого будинку у нежиле для потреб промислового характеру.
2.6.6. Переведення жилих приміщень державної, комунальної, приватної форми власності у нежилі, допускається у разі, якщо такі приміщення розташовані у цокольних, підвальних, напівпідвальних, перших та других поверхах жилих будинків, які мають окремий вихід, або мають можливість влаштування окремого входу та за згодою власників жилого будинку.
2.7. Для отримання дозволу на перепланування квартир та нежилих приміщень:
— правовстановлюючі документи, зареєстровані комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” та їх посвідчені копії на будинок (його частину), якщо об’єкт нерухомого майна зареєстровано на праві власності та документи про право користування, якщо об’єкт нерухомого майна не зареєстровано на праві власності (нотаріально посвідчені);
— довідка балансоутримувача будинку про відсутність заборгованості по квартирній платі замовника (власника, користувача);
— згода всіх співвласників (власників), а також повнолітніх мешканців квартири (нежилого приміщення), які на правових підставах, передбачених чинним законодавством України, володіють, користуються, розпоряджаються відповідним нерухомим майном (житлового чи нежитлового фонду), засвідчена у встановленому порядку (нотаріально засвідчена);
— довідка форми — 3;
— копія технічного паспорту виготовленого БТІ;
— згода балансоутримувача будинку;
— фотофіксація фасаду (для влаштування балкону консольного типу);
— згода сусідів, які проживають на поверсі вище та нижче на один поверх, а для першого та останніх поверхів, згода сусідів, що проживають зліва та справа;
(Примітка: "сусіди” — особи, за якими па праві приватної (спільної, часткової) власності закріплено відповідне нерухоме майно, а також особи, що на правових підставах користуються (оренда тощо) відповідним нерухомим майном житлового фонду (нежитлового фонду);
— передпроектні пропозиції;
— висновок (аналіз) комунальної організації "Центр містобудування та архітектури” щодо можливості реалізації передпроектних пропозицій перепланування квартир(и) (нежитлових приміщень) та можливого впливу конструктивних (архітектурних) рішень по переплануванню на об’єкт містобудування (споруду, будівлю).
2.7.1. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, у разі необхідності, може витребувати:
— висновки профільних (галузевих) управлінь виконавчого органу Київської "міської ради (Київської міської державної адміністрації), установ та організацій — стосовно інших питань, пов’язаних функціональним призначенням об’єкта та інше.
2.7.2. Проектна документація на перепланування квартир(и) (нежилих приміщень) розробляється на підставі дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (додаток № 1 до Порядку) і погоджується спеціально уповноваженим місцевим органом містобудування, архітектури відповідної районної у місті Києві державною адміністрацією, в установленому порядку.
(Примітка: склад та форма погодження (документа) районної у місті Києві державної адміністрації, проектної документації на перепланування квартир(и) (нежитлового приміщення) визначається відповідними районними у місті Києві державними адміністраціями, згідно з чинним законодавством України.
2.7.3. Прийняття в експлуатацію квартир та нежитлових приміщень в багатоквартирних житлових будинках (нежитлових будинках) після їх перепланування здійснюється комісіями, які створюються відповідними районними у місті Києві державними адміністраціями.
2.8. Для отримання дозволу на встановлення антен стільникового (мобільного) зв’язку:
— правовстановлюючі документи, зареєстровані комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” та їх посвідчені копії на будинок (його частину), якщо об’єкт нерухомого майна зареєстровано на праві власності та документи про право користування, якщо об’єкт нерухомого майна не зареєстровано на праві власності;
— технічний паспорт на відповідне обладнання з висновком Київської міської санітарно-епідеміологічної станції щодо можливості його встановлення;
— фотофіксація об’єкта;
— згода балансоутримувача будівлі (оригінал);
— відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ);
— викопіювання з чергового кадастрового плану (витяг з бази даних державного земельного кадастру), до якого додаються найменування землекористувачів (землевласників) у межах території проектування та ділянок, що межують з такою територією, з реквізитами документів, що регулюють земельні відносини.
2.8.1. Для підготовки відповідного дозволу Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, у разі необхідності, може витребувати висновки профільних (галузевих) управлінь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), установ та організацій — стосовно інших питань, пов’язаних з функціональним призначенням об’єкта, та інше.
2.8.2. Встановлення зазначеного обладнання здійснюється спеціалізованими організаціями, які мають відповідну ліцензію.
III. Порядок розгляду документів в структурних підрозділах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища.
3.1. Відділ документального забезпечення протягом
3 робочих днів здійснює попередній розгляд документів та готує пропозиції керівництву щодо складу виконавців згідно із Положенням про Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та цього Порядку.
3.2. Відповідні матеріали направляються для розгляду та підготовки проекту розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), або дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відділу підготовки розпорядчих документів в режимі єдиного вікна управління дозвільної документації та організаційно-правових питань.
3.3. Відділ підготовки розпорядчих документів в режимі єдиного вікна управління дозвільної документації та організаційно-правових питань протягом 14 робочих днів узагальнює матеріали та готує проект відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або дозвіл Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У разі відсутності необхідних матеріалів для підготовки відповідних дозволів (проектів розпоряджень) ~ ґрунтовну відповідь та роз’яснення щодо подальшого опрацювання питання.
3.4. Підготовлений проект розпорядження, або дозвіл до подання на підпис заступнику начальника Головного управління протягом 10 робочих днів погоджується із структурними підрозділами:
— Управлінням розвитку міста;
— Управлінням інженерного обладнання і підготовки території;
— Відділом з юридичних питань.
3.5. Подання проекту розпорядження підписується начальником відділу з юридичних питань та заступником начальника Головного управління. Дозвіл на перепланування квартир та нежилих приміщень, а також на встановлення антен стільникового (мобільного) зв’язку підписується заступником начальника Головного управління.
3.6. Після підписання подання проекту розпорядження заступником начальника Головного управління, він реєструється та відповідно до Регламенту виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.01.2002 № 1970, направляється до управління організаційно-аналітичного та правового забезпечення діяльності Київського міського голови.
3.7. Після підписання відповідного дозволу заступником начальника Головного управління, він реєструється та видається замовнику.
3.8. Після підписання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, відповідні матеріали зберігаються у відділі підготовки розпорядчих документів в режимі єдиного вікна управління дозвільної документації та організаційно-правових питань.

http://apx.org.ua/decision-kiev-administration/13726-pro-zatverdzhennya-poryadku-pdgotovki-dozvolv-na-proektuvannya-ta-rekonstrukcyu.html


Метки:  

ПРАВИЛА зберігання транспортних засобів на автостоянках

Четверг, 25 Сентября 2014 г. 19:01 + в цитатник

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 січня 1996 р. N 115
ПРАВИЛА зберігання транспортних засобів на автостоянках
1. Ці Правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належать цим суб'єктам (надалі - автостоянки).

2. Автостоянки поділяються:
- за термінами зберігання на:
довготермінові - для постійного зберігання транспортних засобів громадян, які проживають у даному населеному пункті;
сезонні - для тимчасового зберігання транспортних засобів громадян у зонах відпочинку;
денні - розташовані при вокзалах, портах, спортивних спорудах, торговельних, видовищних, інших підприємствах та організаціях, у місцях масового відпочинку;
нічні - для тимчасового зберігання транспортних засобів на тупикових та малозавантажених вулицях;
- за способом зберігання на:
відкриті;
з навісами, та(або) гаражами, закріпленими за автостоянками;
змішані - де поряд з місцями для відкритого зберігання, а також навісами та(або) гаражами, закріпленими за автостоянками, є гаражі чи навіси, що належать власникам транспортних засобів на правах приватної власності.
3. На автостоянках, крім охорони, власникам транспортних засобів, а також особам, які мають оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування і (або) розпоряджання ними, водіям (надалі, як правило, володільці транспортних засобів) можуть надаватися супутні послуги з обслуговування транспортних засобів за окрему плату, визначену в установленому порядку.
4. Режим роботи автостоянок установлюється за узгодженням з місцевими органами державної виконавчої влади.
5. При в'їзді на автостоянку встановлюється щит із схемою руху транспортних засобів, нумерацією місць, планом термінової евакуації транспортних засобів та інформацією про розпорядок роботи автостоянки і тарифи за надання послуг, а на території автостоянки вивішуються або наносяться на проїжджій частині необхідні показники й нумерація місць. На автостоянках з гаражами номери єдиного зразка наносяться на воротах, а гаражі фарбуються або усі в один колір, або за рядами.
У разі довготермінового зберігання транспортного засобу номер перепустки його володільця повинен відповідати номеру місця стоянки (гаража, навісу).
Місця довготермінового зберігання транспортних засобів у разі від'їзду їх володільців у відпустку, відрядження тощо дозволяється займати для тимчасового зберігання транспортних засобів з оплатою за добовим тарифом незалежно від терміну зберігання.
6. Автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.
7. У службовому приміщенні, де розміщується черговий приймальник автостоянки, повинні бути вивішені ці Правила, розпорядок роботи, інформація про тарифи за надання послуг, правила пожежної безпеки та техніки безпеки, обов'язки чергового приймальника, план-схема автостоянки із зазначенням напрямку руху транспорту і номерів місць зберігання, план термінової евакуації транспортних засобів, номери телефонів власника (органу, що здійснює функції з управління майном) автостоянки, державних органів у справах захисту прав споживачів, міліції, пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, книга скарг та пропозицій, зразки оформлення перепустки і квитанції на зданий для зберігання транспортний засіб.
8. На території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки.
Працівники автостоянки зобов'язані надавати послуги з дотриманням вимог Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), знати і виконувати ці Правила.
9. Розміщені на автостоянці транспортні засоби, що не мають своїх власників і спадкоємців, реалізуються в установленому законодавством порядку.
10. Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться:
власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом;
водієм транспортного засобу, що належить суб'єкту господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених документів.
11. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також страховий поліс, якщо транспортний засіб застрахований.
12. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому.
Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком.
У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу та прізвища власника.
13. Дозвіл на тимчасове зберігання транспортного засобу видається черговим приймальником, а на довготермінове - уповноваженою посадовою особою автостоянки.
14. Володільцеві транспортного засобу, що користується послугами довготермінового зберігання, надається право на стоянку транспортного засобу в одному й тому ж місці. У разі потреби в зміні місця зберігання транспортного засобу, його переміщення провадиться за рішенням посадової особи, яка видала дозвіл на довготермінове зберігання.
15. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.
16. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.
17. Транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках, повинні бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач і зафіксовані від довільного руху. Автостоянки мають бути забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації транспортних засобів. Скло дверцят повинно бути зафіксоване в піднятому положенні, зовнішні дзеркала та щітки зі скла зняті, акумуляторна батарея відключена.
18. На автостоянках, що знаходяться в центрі міста, біля історичних пам'ятників, видовищних закладів та в місцях транспортних розв'язок, використання чохлів та інших засобів укриття транспортних засобів забороняється.
На автостоянках, де дозволено використання зазначених засобів укриття, останні не повинні закривати колеса та номерні знаки. Використання засобів укриття, які не відповідають цим умовам, забороняється.
19. Якщо транспортні засоби на автостоянках знаходяться в гаражах, останні мають бути обладнані витяжною вентиляцією, вогнегасником, ящиком з піском, внутрішніми і зовнішніми запорами (замками).
Володілець транспортного засобу повинен особисто відчиняти та зачиняти гараж на ключ.
20. На автостоянках, що обслуговують автотуристів, дозволяється, як виняток, тимчасовий відпочинок у салонах автомобілів, а також у фургонах їх володільців.
21. Транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу.
22. Транспортний засіб може бути виданий іншій особі за умови пред'явлення оформленого відповідно до законодавства доручення власника та перепустки чи документа, що посвідчує особу одержувача транспортного засобу.
23. У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу.
Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.
24. Володільцеві транспортного засобу, який перебуває в нетверезому стані, в'їзд на автостоянку та виїзд з неї не дозволяється.
25. Володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний:
ознайомитися з цими Правилами, розписатися про це в журналі обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги Правил;
оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника;
пред'явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику і після належного оформлення поставити його на місце зберігання, зафіксувавши від довільного руху;
внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку;
виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті;
у разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно забезпечувати собі розчистку проїзду;
у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе;
інші обов'язки володільців транспортних засобів визначаються договором на зберігання транспортного засобу.
26. Технічне обслуговування транспортного засобу дозволяється проводити тільки в спеціально відведених і обладнаних на автостоянці місцях (пунктах самообслуговування, естакадах, оглядових ямах тощо).
27. Автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
28. Претензії володільця транспортного засобу до службових осіб та до обслуговуючого персоналу автостоянки заносяться до книги скарг та пропозицій.
29. Спори, що виникають між сторонами, вирішуються в установленому порядку.
30. На автостоянці повинні вестися:
журнал обліку транспортних засобів довготермінового зберігання (додаток N 1);
журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання (додаток N 2);
журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів (додаток N 3);
журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних (додаток N 4);
касова книга (додаток N 5);
книга скарг та пропозицій;
книжки квитанцій.

http://apx.org.ua/13725-pravila-zbergannya-transportnih-zasobv-na-avtostoyankah.html


Метки:  

Каркасный дом

Среда, 24 Сентября 2014 г. 11:02 + в цитатник
Каркасный дом

Каркасный дом — это легковозводимая конструкция. Каркасное домостроение является основным типом малоэтажного строительства в Скандинавии, Финляндии, Германии, США. Ежегодно в Северной Америке строится свыше 1,5 млн каркасных домов.

Каркасные технологии в деревянном домостроении в Европе и Скандинавии популярны более пяти веков. По этой технологии строились и продолжают возводиться не только частные дома, но и трёх- четырёхэтажные большие многофункциональные здания.

При строительстве каркасных домов в Финляндии применяется значительно больше натуральной древесины, чем в Европе. В этой стране дерево используется не только в несущих конструкциях, но и в обшивках. Столярные изделия — окна и двери при строительстве каркасного дома чаще всего — из натурального дерева, и даже утеплитель — на основе целлюлозы.

Каркасные дома строятся на основе каркаса из древесины или металла (в частности, оцинкованных конструкций, ЛСТК) с использованием сэндвич-панелей с покрытием на основе древесных волокон. Утеплителем при строительстве каркасного дома служат базальтовая вата, минеральная вата, «Эковата», пенополистирол или пенополиуретан, а также старинные, экологически чистые утеплители например, камыш, опилки. С внешней стороны или внутренней стороны утеплитель зашивают цементно-стружечными плитами (ЦСП), OSB или фанерой, которые облицовываются фасадной штукатуркой или обшиваются сайдингом.

Современные технологии производства и строительства каркасных домов позволяют не уступать домам из кирпича или бетона в надежности, прочности и долговечности. При этом каркасные дома обладают рядом преимуществ.

Быстровозводимость и относительно низкая стоимость строительства.
Меньшая вероятность повреждения дома от конструктивных ошибок или свойств грунта. Тяжелые каменные дома могут давать неравномерные осадки и очень сильно зависимы от пучения грунта и конструктива, который ему сопротивляется. Высокий вес каменных стен может привести к их разрушению в случае конструктивных ошибок. Экстремально низкий вес каркасных домов в сочетании с очень жесткими материалами как OSB, ЦСП или СМЛ позволяет создавать конструкции менее подверженные разрушениям из-за особенностей грунта или собственного веса дома.
Всесезонность отделки — отсутствие «мокрых» процессов при строительстве и ровные поверхности упрощают отделку.
Легкость конструкций — не требует сооружения массивного фундамента. Как правило, каркасные дома монтируются на легких и недорогих фундаментах: мелкозаглублённая лента (МЗФЛ), фундаментная плита, буронабивные или винтовые сваи. Современная защита свай от коррозии оцинковкой или полимерными покрытиями позволяет создавать свайные фундаменты не только очень недорогие, но и по долговечности сравнимые с каменными или бетонными. Следует также отметить ремонтопригодность фундамента под каркасным домом. Каркасные дома настолько легки (обычно менее 20 тонн), что могут быть подняты домкратом без разрушения с целью ремонта фундамента дома, который обычно состоит во вкручивании дополнительных винтовых свай.
В зимнее время года каркасные и другие деревянные дома можно быстро прогреть до комфортной температуры, так как они имеют низкую теплоемкость стен и перекрытий и высокую теплозащиту.
Каркасные дома позволяют создавать самые разнообразные архитектурные формы и перераспределение веса обычно не приводит к проблемам надежности конструкции из-за ее низкого веса.
Пожаростойкость. При использовании несгораемых материалов каркасные дома имеют даже более высокую пожарную безопасность, чем дома с каменными стенами, так как эффективно препятствуют возгоранию отделки изнутри дома. Балки из клееного или пропитанного бруса в случае пожара надежнее железобетонных или металлических, так как последние в высокой температуре теряют прочностные характеристики, в то же время балка из клееного или пропитанного бруса медленно тлеют, не теряя конструктивной прочности длительное время.
«Дышащий дом». При правильной конструкции каркасного дома с использованием паропроницаемых материалов внешней обшивки (ЦСП, СМЛ, ДВП) и соответствующего типа утеплителя (минеральная вата, Эковата, утеплитель на базе льняных волокон, прессованная солома, и тд) без использования паронепроницаемых мембран и OSB плит, возможно создание паропроницаемых стен, что создает эффект «дышащего дома» известного для классических деревянных домов. Паропроницаемые стены удаляют избыточную влажность из дома без проветривания и теплопотерь, что создает комфортный микроклимат. Однако, "дышащие" дома с утеплителями поглощающими влагу более 3% по массе и не защищенных пароизоляцией страдают от намокания утеплителя в зимнее время и потери теплоизолирующих свойств. Инфильтрация же объемов воздуха сквозь стены "уносит" тепло (затраченное на нагрев воздуха поступающего взамен) около 1200 Джоулей за 1 мі воздуха на 1 градус разницы температур, воздухо- и тепло- обмен в таком случае неконтролируемый. При разнице температур в 55 градусов и воздухообмене 100 мі в час для компенсации потери тепла на подогрев воздуха в доме нужно 1,83 кВт·ч.

Недостатки
Некоторые дешевые современные материалы, применяемые в строительстве, в том числе и в каркасном строительстве, могут быть не вполне безопасны для человека. Так, например ориентированно-стружечные плиты (OSB-3) китайского производства в качестве связующего содержат фенолформальдегидные смолы, с классом эмиссии формальдегида 2 и выше, из-за чего происходит эмиссия формальдегида в воздух жилого помещения. Следует отметить, что при производстве каркасных домов в США, Канаде, Германии, Финляндии, других европейских странах и Японии используют плиты OSB-3 только с первым классом эмиссии формальдегида (а некоторых и "нулевым" классом эмиссии - E0, который еще на порядок меньше) , которые являются вполне безопасными для человека. При производстве дешевых стекловат так же применяются фенолформальдегидные смолы, кроме этого, дешевые базальтовые и минеральные ваты с коротким волокном могут являться источником канцерогенной пыли. К сожалению, многие такие материалы используются для утепления современных железобетонных, кирпичных и пеноблочных зданий. Данные недостатки устранимы путем замены некачественных материалов на качественные, например стекловату на базальтовую или минеральную вату с длинным волокном и связующими на безопасной для здоровья основе, такой как негорючие синтетические волокна.
Низкая тепловая масса. Стены и перекрытия каркасного дома, в отличие от домов, возведенных из камня, кирпича или бетона, не имеют достаточной массы теплоемких материалов, чтобы обеспечить хорошую термическую стабильность. Таким образом, при изменении температуры воздуха в помещении стены не отдают накопленное тепло при снижении температуры и не забирают излишнее тепло в летнюю жару. Для жарких стран это качество дома являлось бы серьезным недостатком, но Россия, увы, относится к самым холодным странам мира. Любой недостаток является оборотной стороной достоинств - малая масса стен означает, что владелец каркасного дома расходует энергию на обогрев собственно помещения, а не каменных стен дома. На практике это означает, что каркасный дом намного быстрее протопить зимой или охладить летом кондиционером, так как не требуется изменять температуру массивного камня.
Пожароопасность. Страховщики относят каркасные дома к деревянным. Использование незащищенной OSB, деревянной сухой «вагонки» внутри и снаружи дома и каркаса из обычного бруса или досок создает конструкцию уязвимую к огню. Обычный пенополистирол является горючим материалом, а негорючая минеральная вата в силу пористости не является барьером для распространения огня. Данный недостаток устраним путем использования в каркасном доме несгораемых панелей из ЦСП, СМЛ или пожаростойкого гипсокартона. Если каркасный дом строится из SIP-панелей, то пенополистирол должен использоваться пожаростойкого класса Г1 или Г2. Балки каркаса должны быть из пожаростойкого клееного бруса или же обработанные пожаростойкими пропитками, что позволяет достичь высшего класса пожаростойкости.
"Недостаточная" прочность при строительстве "на глазок". Каркасный дом имеет лёгкую и весьма жёсткую конструкцию для своего веса. Тем не менее, он также требует при возведении следования архитектурным расчётам на прочность с учётом ветровых и снеговых нагрузок. Пренебрежение этим может привести к неприятным последствиям.
Малая вандалостойкость стен в сравнении с каменным домом. Обычно стены каркасного дома могут быть разрушены с помощью бензопилы и таким образом злоумышленники могут проникнуть в дом. Однако каменные дома вскрываются примерно за такое же время с помощью срезания "болгаркой" железных ставен с окон.
Малая паропроницаемость при использовании минеральной ваты с мембранами. Каркасный дом, как впрочем и любой дом, кроме разве шалаша из веток или старой деревенской избы с щелями между бревен, не является "дышащим", для защиты от конденсата утеплитель закрывают паронепроницаемой мембраной. Неправильно собранный каркасный дом имеет высокую влажность внутри и требует частого проветривания. В Финляндии, Германии, Японии пользуются правильно рассчитанной системой вентиляции, которая сводит данный недостаток к нулю.

http://apx.org.ua/books/13642-karkasnyy-dom.html


Метки:  

Порошковая окраска

Вторник, 23 Сентября 2014 г. 13:07 + в цитатник
Порошковая окраска


Порошковые краски: виды и свойства

Порошковые краски – это твердые дисперсные композиции, в состав которых входят специальные пленкообразующие смолы, отвердители, пигменты, наполнители и целевые добавки. Существует две больших группы порошковых красок в зависимости от типа пленкообразования: термопластичные и термореактивные.

Порошковые краски первой группы, изготовленные на основе термопластичных пленкообразователей, формируют покрытия без химических превращений, за счет сплавления частиц и охлаждения расплавов. Пленки, которые из них получаются, термопластичны и часто растворимы. Состав таких красок соответствует составу исходного материала. К этой группе относится порошковая краска на основе поливинилбутираля, полиэтилена, поливинилхлорида, полиамидов.

Порошковые краски на основе поливинилбутираля применяются как защитно-декоративные, электроизоляционные, бензостойкие и абразивостойкие для окраски объектов внутри помещения. Такие покрытия выдерживают воздействие водных и солевых сред при комнатной температуре.

Поливинилхлоридные краски образуют покрытия, устойчивые к действиям моющих средств, атмосферостойкие. Эти краски используются как для окраски объектов внутри помещения, так и для внешних объектов.

Очень распространены полиамидные порошковые составы. Покрытия, образованные ими, имеют привлекательный внешний вид, высокую твердость и прочность, они устойчивы к истиранию, к воздействию растворителей. Полиамидная порошковая краска используется как для внутренних, так и для наружных работ.

Порошковые краски на основе полиэлифинов (полиэтилена, полипропилена) предназначены в основном для защиты поверхностей, так как обладают хорошими физико-механическими, антикоррозионными и электроизоляционными свойствами. Ими окрашивают изделия из проволоки, трубы, аккумуляторные баки, кронштейны, стеклотару, части стиральных и посудомоечных машин, стеллажи, металлическую мебель. Большой недостаток таких покрытий – склонность к растрескиванию. Кроме того, атмосферостойкость таких покрытий не очень высока.

Вторая большая группа порошковых красок – термореактивные, на основе термореактивного пленкообразователя. Покрытия формируются в результате сплавления частиц и последующих химических реакций. Они не и не растворимы. К этой группе относится порошковая краска на основе эпоксидных и полиэфирных смол, акрилатов, полиуретана. Составы этой группы хорошо подходят для окраски изделий, производимых в области машиностроения, если от покрытия требуются твердость, стойкость и высокие декоративные свойства.

Эпоксидные краски механически прочные, имеют хорошую стойкость к растворителям и хорошую адгезию, однако при перегреве желтеют. Под воздействием ультрафиолетового облучения верхний слой разрушается, становится мелоподобным.

В состав эпоксидно-полиэфирных порошковых красок входят эпоксидные и полиэфирные пленкообразователи, которые реагируют друг с другом при отверждении. Эти краски имеют меньшую склонность к пожелтению и выдерживают более высокие температуры.

Полиэфирные порошковые краски хорошо подходят для окраски объектов вне помещения, так как на открытом воздухе их верхний слой не разрушается и они не «мелят».

Полиуретановые краски придают покрытиям устойчивый блеск. Их применяют для защиты изделий, подвергающихся трению, абразивному износу. Кроме того, придают поверхности особый декоративный эффект – текстуру жатого шелка. Полиуретановые покрытия обладают высокой атмосферостойкостью, стойкостью к воде, жидкому топливу, минеральным маслам, растворителям.

Акрилатные порошковые краски используются при покраске предметов, подвергающихся внешнему воздействию. Устойчивы к щелочам и имеют хорошую термостойкость. Покрытия долгое время сохраняют глянец и цвет.

Свойства порошковых красок

Основными свойствами порошковых красок являются: дисперсионный состав, сыпучесть, гигроскопичность, насыпная плотность, и способность к псевдоожижению.

Дисперсионный состав. По величине частиц у порошковых красок наблюдается значительный разброс. Допустимый размер частиц находится в пределах 5 – 350 мкм. В зависимости от методов нанесения краски допустимый размер варьируется.

Сыпучесть. Необходимое требование ко всем порошковым краскам – хорошая сыпучесть. Если сыпучесть недостаточная, нанесение красок затруднено. Критерий оценки сыпучести – угол внутреннего трения, скорость высыпания порошка, угол ссыпания, угол обрушения. При нормальной сыпучести угол естественного откоса обычно колеблется от 36 до 45 градусов.

Еще одно свойство порошковых красок - гигроскопичность. Порошковая краска обладают способностью влагопоглощения. В результате снижается сыпучесть порошков, могут изменяться электрические свойства красок, а также это сказывается на качестве пленкообразования.

Насыпная плотность. Это одна из массовых и объемных характеристик порошковых красок. Насыпная плотность представляет собой массу свободно насыпанного порошка в единице объема, выражаемая в кг/кв.м. Нормой для промышленных порошковых красок является насыпная плотность от 200 до 800 гр/кв.м. Зависит этот показатель от состава краски, от формы и степени полидисперсности частиц.

Способность к псевдоожижению - к образованию кипящего слоя, необходимого по технологии создания покрытия, зависит от структуры и свойств порошка. Так к псевдоожижению не способны сильно увлажненные, мелкодисперсные порошки с углом естественного откоса более 43 градусов. А особенно хорошо проявляется эта способность у порошков, состоящих из укрупненных частиц, форма которых приближена к шарообразной.

Порошковая окраска — метод получения полимерных покрытий с высокими защитными и декоративными свойствами. Данный метод окраски был разработан в 1950-х гг. Способ порошкового окрашивания является популярной альтернативой нанесению жидких лакокрасочных материалов для деталей допускающих термообработку.

На очищенное металлическое изделие напыляется порошковая краска. В процессе напыления частицы порошковой краски электрически заряжаются от внешнего источника или электризацией при трении. Электрическим полем частицы порошковой краски переносятся к окрашиваемому изделию, которое имеет противоположный заряд. Не осевшие на изделие частицы порошковой краски улавливаются в окрасочной камере напыления и могут быть использованы для повторного напыления, что невозможно при использовании обычных жидких красок. Далее изделие с нанесенной порошковой краской переносится в камеру полимеризации для «запекания» краски.

В процессе формирования покрытия из нанесенного порошкового слоя создается монолитное качественное покрытие на поверхности изделия.

Процесс формирования покрытия осуществляется путем нагрева слоя порошковой краски до состояния его оплавления с образованием монолитного слоя. При последующей обработке в результате отвердения (для термореактивных материалов) или охлаждения (для термопластичных материалов) слоя образуется твердая пленка.

Оплавление порошковых красок делится на три стадии: порошок оплавляется и переходит в вязко-текучее состояние; образуется монолитный слой из оплавленных частиц порошка; окрашиваемая поверхность смачивается расплавленным полимером, вследствие чего формируется покрытие.

Основные области применения
окрашивание любых металлических комплектующих для изделий
окрашивание готовых металлических изделий, которые выдерживают нагрев до 200 градусов по Цельсию
окрашивание керамики и стеновых камней
окрашивание МДФ, стекла
Перечень изделий, которые могут быть окрашены порошковыми красками, достаточно широк. Существуют отрасли промышленности, где особенно быстро растут темпы потребления порошковых красок. Примером могут служить покрытия внутренней поверхности труб для буровых нефтяных скважин и перекачивания нефти, функционирующие в условиях, где такие факторы, как повышенное давление, высокие температуры и присутствие вызывающих коррозию сред, способны оказывать разрушающее воздействие практически на все, за редким исключением, покрытия.

http://apx.org.ua/books/13641-poroshkovaya-okraska.html


Метки:  

ПОРЯДОК призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги

Вторник, 23 Сентября 2014 г. 11:38 + в цитатник
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 5 квітня 2014 р. № 83

ПОРЯДОК
призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги

1. Цей Порядок визначає механізм призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату послуг газопостачання, централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - комунальні послуги) в умовах підвищення цін і тарифів на зазначені послуги.

2. Дія цього Порядку поширюється на сім’ї, які складаються з громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї за попередні шість місяців не перевищував величини прожиткового мінімуму для сім’ї, що визначається як сума прожиткових мінімумів для кожного члена сім’ї відповідно до його належності до основних соціальних і демографічних груп населення.

Для цілей цього Порядку до складу сім’ї включаються особи, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку).

3. Розрахунок сукупного доходу для призначення компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг (далі - компенсація) провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів, Державного комітету статистики, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 15 листопада 2001 р. № 486/202/524/455/3370.

У разі коли будь-хто з працездатних членів сім’ї надає інформацію про відсутність доходів за будь-який місяць протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, до розрахунку приймається дохід такого члена сім’ї на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4. Компенсація надається на безповоротній основі, її отримання не пов’язане із зміною форми власності житла і не тягне за собою таку зміну.

5. Призначення компенсації здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

6. Компенсація розраховується як різниця між розміром плати за комунальні послуги у межах норм споживання (з урахуванням пільг та субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (далі - субсидія), які надаються відповідно до законодавства) після підвищення цін і тарифів на комунальні послуги та розміром відповідного платежу, який сім’я сплачувала до зміни цін і тарифів на комунальні послуги. При цьому застосовуються норма володіння чи користування загальною площею житла та норми споживання комунальних послуг, з урахуванням яких призначається субсидія.

7. Для призначення компенсації особа, яка зареєстрована у житловому приміщенні (будинку) (далі - заявник), звертається до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації з відповідною заявою та пред’являє паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або особи без громадянства.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку): прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік народження, серія, номер паспорта громадянина України (паспортного документа іноземця або особи без громадянства), ким і коли виданий, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), види отримуваного доходу за попередні шість місяців та згода на обробку персональних даних. Крім того, наводиться перелік комунальних послуг, якими користується сім’я, із зазначенням реквізитів підприємств, що надають послуги.

До заяви додаються:

довідка про склад зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб;

довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні (будинку), за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27 серпня 2004 р. № 192 (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги).

8. На запит органів соціального захисту населення житлово-експлуатаційні організації, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та підприємства, що надають комунальні послуги (далі - підприємства), подають у п’ятиденний строк з дня надходження запиту інформацію про:

1) середньомісячний розмір плати за фактично спожиті комунальні послуги у межах норм споживання (з урахуванням пільг та субсидій, які надавалися відповідно до законодавства) до зміни цін і тарифів на комунальні послуги - окремо для опалювального та неопалювального періоду;

2) розмір плати за комунальні послуги виходячи з фактичного обсягу середньомісячного споживання комунальних послуг у попередньому періоді у межах норм споживання (з урахуванням пільг, які надаються відповідно до законодавства) після зміни цін і тарифів на комунальні послуги - окремо для опалювального та неопалювального періодів.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до 10 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду України, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від заявника.

9. Орган соціального захисту населення у десятиденний строк після надходження інформації, передбаченої у пункті 8 цього Порядку, здійснює розрахунок компенсації у такій послідовності:

1) визначає розмір плати за комунальні послуги після зміни цін і тарифів на послуги як різницю між розміром плати за комунальні послуги, зазначеним у підпункті 2 пункту 8 цього Порядку, і розміром частки субсидії, призначеної для відшкодування витрат на оплату таких послуг, після зміни цін і тарифів на комунальні послуги;

2) визначає розмір компенсації як різницю між розрахованим відповідно до підпункту 1 цього пункту розміром плати за комунальні послуги після зміни цін і тарифів на послуги і середньомісячним розміром плати за фактично спожиті комунальні послуги, зазначеним у підпункті 1 пункту 8 цього Порядку.

Розмір компенсації розраховується окремо для кожного виду комунальних послуг в опалювальний, неопалювальний періоди, а також у неповні місяці опалювального періоду пропорційно кількості днів опалювального періоду у зазначених місяцях.

10. Компенсація розраховується з місяця звернення за її наданням до завершення опалювального періоду 2014-2015 років. Якщо звернення за наданням компенсації надійшло протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Порядком, за бажанням заявника компенсація може бути призначена з травня 2014 року.

У разі підвищення цін і тарифів на комунальні послуги протягом періоду надання компенсації її розмір перераховується з урахуванням такого підвищення.

11. Після прийняття рішення про надання компенсації орган соціального захисту населення інформує про це заявника шляхом надіслання повідомлення, в якому зазначається розмір компенсації для кожного виду комунальних послуг в опалювальний, неопалювальний періоди, а також у неповні місяці опалювального періоду та період надання такої компенсації.

12. Орган соціального захисту населення щомісяця до 25 числа подає підприємствам списки осіб, яким призначено компенсацію, із зазначенням її розміру.

У разі здійснення перерахунку розміру компенсації з урахуванням підвищення цін і тарифів на комунальні послуги орган соціального захисту населення подає підприємствам списки осіб із зазначенням перерахованих розмірів компенсації.

13. Компенсація щомісяця перераховується підприємствам, що надають комунальні послуги, і зараховується на особові рахунки заявника.

14. Надання компенсації припиняється:

за поданням підприємства, якщо заявник не оплачує комунальні послуги (крім випадків, пов’язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами) - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання вноситься підприємствами органам соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини;

якщо заявник приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), що вплинули на встановлення права на компенсацію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума компенсації, - з місяця, в якому виявлено порушення;

у разі переїзду сім’ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють надання компенсації (зокрема смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;

за заявою отримувача компенсації - з місяця, що настає за місяцем подання відповідної заяви.

У разі коли надання компенсації припинено у зв’язку з тим, що заявник не оплатив спожиті комунальні послуги, він набуває право на отримання компенсації з місяця, що настає за місяцем подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання компенсації.

Сума компенсації, перерахованої надміру внаслідок свідомого подання заявником документів з недостовірними відомостями, повертається ним на вимогу органу соціального захисту населення.

У разі коли заявник добровільно не повернув надміру перераховану суму компенсації, питання про її стягнення органи соціального захисту населення вирішують у судовому порядку.

15. Органи соціального захисту населення формують щодо кожного отримувача компенсації справу, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення компенсації, та розрахунки її розміру.

http://apx.org.ua/legislation/13640-poryadok-priznachennya-nadannya-naselennyu-kompensacyi-dodatkovih-vitrat-na-oplatu-komunalnih-poslug-v-umovah-pdvischennya-cn-tarifv-na-poslugi.html


Метки:  

Производство уникальной вывески для страховой компании с «Первой рекламной компанией» 1-rk.com.ua

Вторник, 23 Сентября 2014 г. 10:09 + в цитатник

Понятие «уличные вывески» является комплексным, и элементами его являются такие разнохарактерные конструкции, как классическая вывеска (для страховой компании, например), баннерная и крышная конструкции, пилоны, штендеры, стелы, фреймлайты. Существует также категория вывесок внутренних, к которой относятся те же фреймлайты, рамки с клик-системой и многочисленные интерьерные элементы в виде выполняемых в корпоративном стиле информационных стендов, подставок и полочек. Все эти изделия для вас с энтузиазмом изготовят высококвалифицированные специалисты «Первой рекламной компании» 1-rk.com.ua, деятельность которой направлена на удовлетворение потребностей предпринимателей Киева.

Визитная карточка компании

Если вы владеете страховой компанией, то должны понимать, насколько важны вывески страховой компании для успешной деятельности организации. Эти конструктивные элементы имиджа направлены на привлечение посетителей и утверждение статуса предприятия. Яркая, эффектная, уникальная вывеска «страховая компания» - свидетельство солидности учреждения и качества, оказываемых посетителям услуг. Поэтому экономить на «визитной карточке» компании не стоит. Тем не менее, предлагаемые «Первой рекламной компанией» 1-rk.com.ua изделия вполне можно отнести к категории экономных, но основан этот факт на наличии собственного производства, а качество конструкций и их эксклюзивность находятся на высочайшем, достойном восхищенных похвал уровне.

Создание «лица» фирмы и уход за ним

Именно это и является основным направлением деятельности «Первой рекламной компании» 1-rk.com.ua, предлагающей своим клиентам воспользоваться комплексом актуальных услуг. Заказывая изготовление вывески для страховой компании, вы можете с полной уверенностью рассчитывать на получение сопутствующих услуг: ваша конструкция будет установлена на постоянное место, отремонтирована и помыта в нужное время. Демонтаж старого варианта также будет произведен в случае необходимости. Гарантийный срок на наши изделия составляет от 12 месяцев до 36, при этом в течение гарантийного периода ремонт конструкций осуществляется бесплатно. При изготовлении изделий мы максимально соблюдаем предъявляемые к их прочности и износостойкости требования. Не упустите возможность заказать вывеску на страховую компанию нашему дружному коллективу – мы не подведем!

http://apx.org.ua/13639-zakazat-vyvesku-na-strahovuyu-kompaniyu.html


Метки:  

Горячее цинкование

Вторник, 23 Сентября 2014 г. 10:03 + в цитатник
Горячее цинкование — покрытие металла (обычно железа или стали) слоем цинка для защиты от коррозии путём окунания изделия в ванну с расплавленным цинком при температуре около 460 °C. Под атмосферным воздействием чистый цинк (Zn) вступает в реакцию с кислородом (O2) и формирует оксид цинка (ZnO), с последующей реакцией с двуокисью углерода (CO2) и формированием карбоната цинка (ZnCO3), обычно серого матового, достаточно твёрдого материала, останавливающего дальнейшую коррозию материала.

Горячее цинкование считается одним из самых надёжных, экономичных и потому распространённых методов защиты железа и стали от коррозии,
горячее цинкование металлоконструкций является бесспорно самым распространённым видом покрытия.

Толщина цинкового слоя колеблется от 30 до 100 мкм, обычно - от 45 до 65 мкм.


По данным American Galvanizer Association горячее цинкование обеспечивает защиту от коррозии:

В промышленной среде : 65 лет
В тропической среде : 70 лет
В пригородной среде : 85 лет
В загородной среде : 120 лет.


Технология нанесения покрытия, в двух словах, такова. После обезжиривания, промывки, травления и повторной промывки, детали в барабане окунают в ванну (обычно керамическую) с расплавленным цинком. Вращением барабана обеспечивают поток цинковой массы относительно деталей для заполнения всех пор и микротрещин. Затем барабан вынимают из ванны и раскручивают для удаления излишков цинка центрифугированием. Однако на внутренней резьбе (на гайках) все же остаются излишки цинка, поэтому внутреннюю резьбу после цинкования протачивают. Отсутствие покрытия на внутренней резьбе не влияет на коррозионную устойчивость соединения, если гайка применяется с горячеоцинкованным болтом или шпилькой. Благодаря высокой анодности цинка по отношению к железу при температурах до 70°, цинк сам покрывает непокрытые и поврежденные участки детали со скоростью около 2 мм в год. В данном случае цинк с наружной резьбы болта, благодаря разности потенциалов цинка и железа в естественной влажной и кислой среде переносится на участки внутренней резьбы гайки, оставшиеся при проточке резьбы без покрытия.

Достоинства
1. Коррозионная устойчивость в 5-7 раз превышает электрооцинкованный крепеж и приближается к устойчивости нержавеющей стали.

2. Покрытие само себя восстанавливает на поврежденных участках.

3. Покрытие более устойчиво к сколам при ударах, чем аналогичные по коррозионной устойчивости полимерные лакокрасочные покрытия.

Главным функциональным достоинством горячеоцинкованного крепежа является экономия на эксплуатации сооружений, благодаря отсутствию необходимости их перекрашивать.

Недостатки
1. Требует специальной высадки под толщину покрытия. Нельзя, из-за значительной толщины покрытия, просто купить болты без покрытия и оцинковать их горячим методом.

2. Не все типоразмеры доступны (только от М8).

3. Внешний вид - серый матовый.

4. Из-за неравномерной толщины покрытия невозможно достичь высокой точности изделия.

5. Гайки поставляются покрытыми транспортировочной смазкой (видно на фото- гайка блестит), для защиты от коррозии поврежденных проточкой участков внутренней резьбы.

http://apx.org.ua/books/13638-goryachee-cinkovanie.html


Метки:  

Фальшпол

Вторник, 23 Сентября 2014 г. 09:59 + в цитатник
Фальшпол


Фальшпол — вид поднятого пола, используемого в производственных помещениях, например фальшпол для серверной, в которых требуется развести инженерные сети с выходом к отдельному оборудованию/установкам/устройствам, специально размещаемых в этом помещении.

Например, в вычислительных центрах это коммуникации из большого количества кабелей для передачи данных и электроснабжения, а также трубопроводов (например, систем кондиционирования воздуха или охлаждения).

В отдельных случаях пол поднимается на уровень, достаточный для того, чтобы позволить человеку ползать и даже ходить под ним; для обслуживания подпольного пространства устанавливают дополнительные элементы усиления и проводят освещение.


Чаще всего, структура пола образуется из несущего металлического каркаса и съемных панелей, также изготовленных из металла, стали или алюминия. В зависимости от приложения, используются различные покрытия панелей: ковровые, ламинат, мрамор, камень, антистатические.

Вертикальный элемент системы формирующей каркас, стойка, в нижней части имеет площадку-опору, имеющую конструкцию позволяющую оперативно изменять высоту.

Горизонтальный элемент каркаса, балка в виде бруса из стального профиля, на концах имеет конструкцию под элемент крепежа, позволяющий соединять смежные ячейки, в замок либо используя болтовое соединение.

Устанавливаемая пластина обычно имеет форму квадрата, со сторонами 600 на 600 мм; реже применяется шестиугольная форма. Под пластину укладываются специальные амортизационные накладки, не пропускающие пыль и способствующие звукоизоляции.

В систему построения фальшпола входят выполненные в едином стиле опционные элементы: бордюры, наклонные блоки, узлы для размещения различного рода розеток и соединений, ребра усиления для областей пола с повышенной нагрузкой. Специальные элементы (например, кабель-канал — для проводов и кабелей) позволяют обрамлять трубы, выходы вентиляционных систем, несущие элементы строительных конструкций (колонн, пилонов и т.п.).

http://apx.org.ua/books/13637-falshpol.html


Метки:  

ПОЛОЖЕННЯ про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів

Суббота, 20 Сентября 2014 г. 15:13 + в цитатник
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 18 грудня 1998 р. N 2025

ПОЛОЖЕННЯ
про порядок підготовки спортивних споруд та інших
спеціально відведених місць для проведення масових
спортивних та культурно-видовищних заходів

Загальна частина
1. Це Положення визначає порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів (далі - заходи) і є обов'язковим для всіх осіб, які беруть у цьому безпосередню участь, а саме для:
власників та орендарів спортивних споруд, які відповідають за їх підготовку і технічний стан;
організаторів - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, федерацій з видів спорту, фізкультурно-спортивних товариств, підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, згідно із затвердженими планами (календарями) яких проводяться заходи, та організацій, що відповідають за їх проведення;
учасників заходів;
глядачів.
3. Заходи мають бути важливим засобом пропаганди фізичної культури та спорту, здорового способу життя і повинні проводитися в умовах високої культури обслуговування, безпеки учасників і глядачів, належного громадського порядку.
Класифікація заходів
4. Заходи за своїм значенням поділяються на міжнародні, державні та регіональні.
До міжнародних заходів належать міжнародні спортивні змагання (чемпіонати, першості та кубки світу, Європи, інші офіційні міжнародні змагання), а також міжнародні показові виступи, фестивалі, конкурси тощо.
До державних заходів належать спортивні змагання (чемпіонати, першості, кубки країни, всеукраїнські спортивні змагання), інші заходи (всеукраїнські фестивалі, конкурси, конгреси), що проводяться за рішенням центральних органів виконавчої влади.
До регіональних заходів належать спортивні змагання (чемпіонати, першості, кубки) та інші заходи (фестивалі, конкурси), що проводяться за рішенням місцевих держадміністрацій або органів місцевого самоврядування.
5. За джерелами фінансування заходи поділяються на державні та комерційні.
До державних заходів належать ті, що проводяться з ініціативи державних органів та повністю або частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету.
До комерційних заходів належать ті, що проводяться з ініціативи спортивних федерацій, фізкультурно-спортивних товариств, юридичних та фізичних осіб за рахунок позабюджетних коштів.

Підготовка заходів
6. Заходи проводяться лише на спортивних спорудах і у спеціально відведених місцях, прийнятих до експлуатації комісіями з контролю за станом спортивних споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів (далі - комісії з контролю), суддівськими колегіями, при суворому дотриманні всіма суб'єктами чинних норм і правил експлуатації споруд та місць розташування учасників заходу, місць загального користування, інженерних систем та систем оповіщення, санітарно-гігієнічного режиму приміщень, арен і територій; норм готовності засобів пожежогасіння, спортивно-технологічного устаткування та інвентаря (далі - технічні норми); правил проведення спортивних змагань з видів спорту, правил поведінки учасників і глядачів, правил пожежної безпеки, інших нормативних актів та вимог цього Положення. { Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 753 ( 753-2008-п ) від 27.08.2008 }
Комісії з контролю утворюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями терміном на 5 років.
7. Для кожної спортивної споруди з урахуванням місцевих умов і їх специфіки на підставі типових інструкцій і правил, затверджених Мінмолодьспортом, власники спортивних споруд за участю міліції та органів та підрозділів ДСНС розробляють відповідні інструкції та правила, в яких передбачається порядок організації та проведення заходів, підтримання громадського порядку, забезпечення безпеки учасників і глядачів, пожежної безпеки, надання медичної допомоги у разі настання нещасних випадків і порядок евакуації у разі виникнення надзвичайних обставин. Ці інструкції та правила затверджуються комісіями з контролю.

8. Власники спортивних споруд у терміни, погоджені з відповідними місцевими держадміністраціями, забезпечують проведення комісіями з контролю за участю інженерних служб, проектних та будівельних організацій, міліції та органів та підрозділів ДСНС щороку технічне обстеження спортивних споруд, що використовуються для проведення заходів, з метою встановлення їх експлуатаційної надійності та стійкості будівельних конструкцій, відповідності шляхів евакуації затвердженим нормативам, а також здійснення заходів пожежної безпеки. { Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 753 ( 753-2008-п ) від 27.08.2008, N 1130 ( 1130-2012-п ) від 05.12.2012 }
За результатами обстеження складається акт з висновком про відповідність або невідповідність спортивної споруди технічним нормам.
У разі виявлення істотних недоліків акт надсилається до відповідних місцевих держадміністрацій для вжиття заходів до їх усунення.
9. Організатори заходів, власники спортивних споруд, міліція та органи та підрозділи ДСНС забезпечують підготовку необхідної інформації та матеріалів з питань проведення заходів, забезпечення безпеки учасників і глядачів для розгляду їх в комісіях з контролю.
Для координації цієї діяльності організаторами заходів утворюються спільні робочі комісії, до складу яких включаються відповідні фахівці, представники від організаторів заходу, власників спортивної споруди, інших заінтересованих установ і організацій.
Робочі комісії залежно від характеру заходу, погодних та інших умов, що можуть вплинути на забезпечення безпеки учасників і глядачів, не менш як за 4 години до початку його проведення здійснюють оперативно-технічний огляд об'єкта (місцевості), перевірку стану підготовки обслуговуючого персоналу, узагальнюють інформацію про чисельність проданих квитків, виданих перепусток, у тому числі і на автотранспорт. У разі потреби робочі комісії вживають заходів до усунення виявлених недоліків, складають протокол про можливість проведення заходу. При виявленні обставин, що ускладнюють проведення заходу, забезпечення охорони громадського порядку, безпеки учасників і глядачів, вносять до комісій з контролю пропозиції щодо заборони проведення цього заходу, обмеження допуску глядачів до небезпечних місць, об'єкта (місцевості) або проведення його без глядачів.
10. У разі потреби для підготовки і проведення найзначніших заходів за ініціативою їх організаторів утворюються оргкомітети з контролю і координації діяльності, які розробляють конкретні плани підготовки і проведення заходів, у яких передбачається забезпечення належних технічних норм, медичне обслуговування, порядок заповнення місць і евакуації глядачів, розподіл обов'язків між службами у разі виникнення надзвичайних обставин.
Проведення заходів
11. Підставою для проведення заходів є рішення (наказ) відповідного органу, за ініціативою (або під патронатом) якого вони проводяться, та договір між їх організаторами і власниками спортивної споруди про умови проведення заходів із зазначенням джерел фінансування, а також кошторис витрат.
Заходи проводяться, як правило, у неробочий (вечірній) час, вихідні та святкові дні. Початок і закінчення заходів повинні відповідати графіку руху транспорту загального користування. У разі потреби за погодженням з місцевими держадміністраціями робота транспорту загального користування може продовжуватись.
12. У підготовці і проведенні заходів має бути задіяна необхідна кількість обслуговуючого персоналу і технічних засобів усіх організацій-учасників та організаторів змагань.
13. Охорона громадського порядку та забезпечення безпеки громадян під час проведення заходів здійснюється в обов'язковому порядку міліцією.
Під час проведення комерційних заходів охорона громадського порядку та забезпечення пожежної безпеки здійснюються на платній основі з укладенням відповідного договору між організаторами заходів, міліцією і органами та підрозділами ДСНС на умовах і в порядку, що передбачені законодавством.
Договорами передбачається:
погодинна оплата праці працівників міліції та особового складу органів та підрозділів ДСНС;
відшкодування амортизаційних витрат за використання автотранспорту та майна;
виплата відшкодування матеріальних збитків у разі завдання їх працівникам міліції та особовому складу органів та підрозділів ДСНС під час забезпечення громадського порядку та безпеки.
Медичне обслуговування комерційних заходів здійснюється на платній основі шляхом укладення відповідних договорів між організаторами заходів та закладами охорони здоров'я.
14. Забороняється продаж квитків і видача перепусток без зазначення місць, трибун і секторів, а також розповсюдження їх у кількості, що перевищує наявну кількість місць згідно із встановленими нормами.
Вимоги до суб'єктів, що безпосередньо беруть участь у
підготовці та проведенні заходів
15. Організатори заходу забезпечують:
1) узгодження місць і термінів проведення заходів з відповідними місцевими держадміністраціями, власниками спортивних споруд, міліцією та органами та підрозділами ДСНС; умови для організації реклами і продажу квитків на спортивні заходи: міжнародні - за 3 місяці; державні - за 2 місяці; регіональні - за 1 місяць до їх проведення, а у разі проведення концертів естрадних виконавців, театралізованих шоу та інших культурно-видовищних комерційних заходів на спортивних спорудах та в інших спеціально відведених для цього місцях, узгодження місць і термінів їх проведення, кількості глядачів - за 1 місяць до їх проведення;



3) надання інформації про чисельність проданих квитків, виданих перепусток, у тому числі і на автотранспорт;
4) встановлення контрольно-перепускного режиму, розміщення учасників і глядачів на аренах та трибунах згідно з місцями, зазначеними у квитках і перепустках;
5) здійснення контролю за дотриманням правил та нормативних актів щодо заборони торгівлі спиртними напоями, безалкогольними напоями у скляній тарі на спортивних спорудах під час проведення заходів, а також проходу з ними на територію спортивних споруд;
6) подання міліції, органам та підрозділам ДСНС та власникам спортивних споруд Положення про проведення масового заходу із зазначенням технічних умов, програми, регламенту, інших спеціальних відомостей для розроблення заходів щодо охорони громадського порядку, забезпечення безпеки учасників і глядачів: міжнародних, державних заходів - за 2 місяці; регіональних заходів - за 1 місяць до їх проведення;

7) ознайомлення учасників заходів, суддів, обслуговуючого персоналу з вимогами Положення про проведення масового заходу;
8) своєчасне прибуття учасників заходів, дотримання ними правил змагань, норм поведінки в громадських місцях та вимог пожежної безпеки.

16. Власники спортивних споруд забезпечують:
1) підготовку та належний технічний стан споруди, дотримання технічних норм, підготовку штатного та позаштатного обслуговуючого персоналу. Про виконання цих вимог організатором складається відповідний акт, який перед проведенням оперативно-технічного огляду об'єкта (місцевості) не менш як за 4 години до початку заходу подається робочій комісії, яка визначає готовність об'єкта до проведення заходу;
2) разом з організаціями, що здійснюють продаж квитків, подання за добу до проведення заходу інформації міліції про передбачувану кількість глядачів;

3) проведення виховної та роз'яснювальної роботи з відвідувачами, особливо з молоддю і підлітками, пропаганду правил пожежної безпеки, поведінки учасників і глядачів з використанням наочної агітації, місцевої радіотрансляційної мережі тощо;

4) розміщення на спортивних спорудах знаків безпеки, покажчиків, правил пожежної безпеки та поведінки глядачів, планів евакуації та інструкцій;

5) організацію громадського харчування, медичного обслуговування, дорожнього руху, стоянок автотранспорту, інших видів обслуговування, а також роботу гардеробів і камер схову на території спортивної споруди;
6) належні умови для роботи інформаційних центрів з реклами заходів, інформування учасників і глядачів про правила поведінки, додержання правил експлуатації спортивної споруди і пожежної безпеки.
17. Працівники міліції забезпечують:
1) додержання громадського порядку, безпеки під час проведення заходів, вжиття інших додаткових заходів для забезпечення безпеки, виходячи з інформації про очікувану чисельність глядачів і конкретних умов у день проведення заходу;
2) охорону громадського порядку під час продажу квитків біля кас, безпосередньо розташованих поблизу спортивної споруди, а також на прилеглій до споруди території у день проведення заходу;
3) разом з організаторами заходу і власниками спортивної споруди безпечний прохід учасників і глядачів до місць його проведення;

4) погодження розроблених відповідними службами спортивної споруди варіантів евакуації у разі виникнення надзвичайної обставини, управління процесом евакуації глядачів з прилеглої до споруди території, включаючи їх посадку в транспортні засоби загального користування;


6) вжиття передбачених законодавством заходів до осіб, які порушують громадський порядок і правила поведінки на спортивних спорудах (місцевості);
7) сприяння у межах повноважень працівникам засобів масової інформації (за наявності редакційного або журналістського посвідчення) під час виконання ними своїх службових обов'язків.
17-1. Органи та підрозділи ДСНС здійснюють контроль за станом пожежної безпеки, а також за виконанням власниками та орендарями спортивних споруд вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.
17-2. Органи та підрозділи ДСНС забезпечують гасіння пожежі та ліквідацію наслідків інших надзвичайних ситуацій.
18. Працівники, які беруть участь у забезпеченні проведення заходів, повинні чітко взаємодіяти (відповідно до затверджених планів) з організаторами заходу, власниками спортивних споруд, міліцією та органами та підрозділами ДСНС; додержуватися норм і вимог щодо охорони громадського порядку і безпеки.
19. Спеціальні вимоги до забезпечення охорони громадського порядку і безпеки учасників і глядачів заходів, що проводяться за межами стаціонарних спортивних споруд (на відкритій, у гірській чи лісовій місцевості, на шосейних чи інших видах доріг, річках, водоймищах тощо), визначаються Положенням про проведення масового заходу, узгодженим з відповідними місцевими держадміністраціями, міліцією та органами та підрозділами ДСНС.
20. Невиконання вимог, передбачених цим Положенням, що стали причиною виникнення надзвичайних обставин під час проведення заходів, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

http://apx.org.ua/13636-polozhennya-pro-poryadok-pdgotovki-sportivnih-sporud-ta-nshih-specalno-vdvedenih-msc-dlya-provedennya-masovih-sportivnih-ta-kulturno-vidovischnih-zahodv.html


Метки:  

Бытовка

Пятница, 19 Сентября 2014 г. 16:20 + в цитатник
Бытовка

Бытовка – разговорное название, какого-либо временного вспомогательного помещения используемого для бытовых нужд на предприятиях, стройках, дачных участках в качестве временного жилья, для хранения инструментов и инвентаря. Кроме «бытовка», в разговорном русском языке можно найти множество подобных названий бытовых помещений используемых в различных местностях, например: вагон-дом, балок, передвижка, барак и т.п.

На предприятиях, стройках, фермах: подсобное помещение для бытового самообслуживания рабочих. "Балок" – на севере: временное жильё-домик, установленный на полозьях. "Передвижка" – передвижное, действующее, функционирующее, не на одном месте, не стационарно, культурно-просветительское или другое учреждение. "Барак" – здание лёгкой постройки, предназначенное для временного жилья.

Обратившись к Большой советской энциклопедии, находим подробное описание бытовых помещений (бытовок) и вспомогательных зданий и помещений, которые используются для обустройства быта сотрудников на предприятиях, как санитарные помещения, помещения для обогрева, для складирования материалов, для питания рабочих, медицинского и культурного обслуживания сотрудников, для размещения административных, хозяйственных и технических служб.

В основном вспомогательные бытовые помещения временного назначения (бытовки) изготовляются как небольшие мобильные (передислоцируемые) здания контейнерного типа или сборно-разборного типа до 2-х этажей. Основой конструкции мобильных зданий служат блок-контейнеры (объёмные элементы полной заводской готовности).

Конструкция, параметры и термины вспомогательных бытовых помещений временного назначения (бытовок), применяемых для нужд строительства, а также внутренних инженерных коммуникаций мобильных зданий регламентируется: 1. ГОСТ 22853-86 Здания мобильные (инвентарные). Общие технические условия. 2. ГОСТ 25957-83 Здания и сооружения мобильные (инвентарные). Классификация термины и определения. 3. ГОСТ 23274-84 Здания мобильные (инвентарные). Электроустановки. 4. ГОСТ 23345-84 Здания мобильные (инвентарные). Системы санитарно-технические. А также другими ГОСТами и СНиПами.

Для бытовых нужд, широкое распространение получили деревянные бытовки щитового типа, часто используемые дачниками в начале освоения дачного участка, где ещё нет капитального жилья. Деревянные бытовки отличаются от мобильных зданий из блок-контейнеров более коротким сроком службы, но они более дёшевы.

КУНГ (кунг) — аббревиатура, обозначающая кузов унифицированный нулевого (нормального) габарита. Наиболее распространены каркасно-металлический кузов-фургон КМ131 или кузов-фургон К131 из панелей армированного пенопласта. Устанавливаемые на шасси автомобиля ЗИЛ-131 (ЗИЛ-433422). Для обеспечения нормальных условий работы личного состава, оборудования и приборов кузов-фургон снабжен отопительно-вентиляционной установкой ОВ65 (ОВ65Б) и фильтровентиляционной установкой ФВУА-100Н-12. ФВУ, как средство создания избыточного давления появились только в начале 70-х. До этого попытки противодействия попаданию ОВ и радиоактивной пыли в кузова сводились как раз к герметизации проемов окон, дверей и люков путем установки резиновых прокладок и совершенствованию замков и защелок. Поэтому КУНГ и получил обозначение "герметичный" по сравнению со старыми кузовами. Естественно, полной герметичности без наддува он обеспечить не мог, и старые инструкции прямо указывали на необходимость надевать средства защиты при преодолении зараженных участков.
Широкая распространенность автомобилей с КУНГами в армии и народном хозяйстве фактически сделало аббревиатуру именем нарицательным для обозначения закрытых кузовов вообще.

КУНГи выпускались для установки на шасси автомобилей ГАЗ-63, ЗИЛ-157, ГАЗ-66, ЗИЛ-131, КамАЗ-4310, Урал-375 и других. Модификации для разных автомобилей имели однотипные элементы.

Кузовы типа КУНГ: деревянно-металлические, утеплённые, герметизируемые, отапливаемые.

Предназначены для размещения личного состава, ремонтных мастерских, полевых кухонь (ПАК-170, ПАК-200), радиоэлектронных систем, медпунктов и прочее.

Также кунгом стали неофициально называть аксессуар для гражданских автомобилей-пикапов — металлическую или стеклопластиковую крышу на кузов.

http://apx.org.ua/books/13635-bytovka.html


Метки:  

Стяжка пола — представляет собой слой

Четверг, 18 Сентября 2014 г. 03:22 + в цитатник
Стяжка пола — представляет собой слой (как правило, цементно-песчаный), который относится к структуре пола в качестве основы для напольного покрытия.

Стяжку пола делают для выравнивания или придания жесткости поверхности, для обеспечения нормируемого теплоусвоения пола, создания уклона в полах на перекрытиях, а также для укрытия трубопроводов, труб с электропроводкой. Она укладывается поверх перекрытия или на вспомогательных, например, тепло- или звукоизоляционных слоях.

Стяжки могут быть непосредственно финишной поверхностью, например, полы в гаражах, или могут служить в качестве промежуточного слоя для настила на них финишного покрытия.
По способу укладки
Полусухая стяжка пола - использование двух слоев стяжки, сначала сухого, потом обычного, применяемая для удешевления процесса за счет сокращения расходуемого раствора, либо использование малого количества воды в растворе для ускорения высыхания. Дополнительная прочность полусухой стяжки достигается добавлением специальных полимерных составов, которые ускоряют процессы адгезии и улучшают конечные характеристики стяжки.
Полусухая - полусухая стяжка цементно-песчаная стяжка пола по полусухой технологии,с применением синтетического фиброволокна. Использует механические смесители для добавления в стяжку волокон из пластика повышенной прочности или металла для придания ей большей прочности, аналогично железобетону.
Сплошная стяжка пола - заполнение вручную необходимого пространства с последующим выравнивание инструментом.
Самовыравнивающаяся стяжка пола - представляет собой состав с большой текучестью, наносимый на герметичную основу. Под своим весом он сам создает ровную поверхность без ручного выравнивания.
Сборная стяжка пола - также называется сухой стяжкой. Выравнивание поверхности идет за счет заполнения ее по уровню сыпучим материалом (чаще всего керамзитовым щебнем), с последующей укладкой прочных пластиковых плит основания.
Особые виды
Промышленная стяжка пола - применяются марки бетона особой прочности, армирование бетона, технологии по разделению плит для предотвращения трещин при больших нагрузках, обработка поверхностей специальными пропитками, придающими дополнительную прочность, химическую стойкость.

По способу сцепления с перекрытием
Связанная стяжка пола - данная стяжка кладется на рабочую поверхность и, как правило, скрепляется с ним за счет адгезии.
Стяжка пола на разделительном слое - она отделяется от нижнего слоя гидроизоляцией или теплоизоляцией, но соприкасается со стенами помещения.
Плавающая стяжка пола - данный вид стяжки устанавливается на подушке из звуко- и теплоизоляционного слоя, не прикасаясь к стенам помещения, что обеспечивает лучшее качество звукоизоляции.

http://apx.org.ua/books/13634-styazhka-pola-predstavlyaet-soboy-sloy.html


Метки:  

Фьюзинг — относительно новая технология изготовления витража.

Среда, 17 Сентября 2014 г. 12:43 + в цитатник
Фьюзинг — относительно новая технология изготовления витража. Фьюзинг — техника спекания стекла в печи, в таком витраже отсутствуют металлические соединения между стеклами, стекло спекается в печи при температуре 800 °C и становится однородным, вплавляется друг в друга. Применяется фьюзинг, например, для изготовления межкомнатной перегородки или раздвижных дверей в помещении.

Технология берёт своё начало в 1990 году. Первый фьюзинговый витраж был сделан в Германии, где и получил наибольшее распространение. «Фьюзинг» продолжил многовековую технику горячей эмали, позволив отказаться от металлической пластины-основы.

Основой витража служит стеклянный лист, он является своеобразным «живописным холстом», на котором художник-витражист «пишет» при помощи высокотемпературной печи и кусочков специального стекла для «фьюзинга» свое произведение. Термическая обработка стекла в печи позволяет создать художественное стекло с оригинальной фактурой и очень широкой цветовой гаммой. Изображение на витраже можно сделать объемным и выпуклым или оставить отдельные участки его плоскими, контуры рисунка воздушны и прозрачны, как у акварели. Имеется возможность создавать желаемую толщину и рельеф витража. Преимущества «фьюзинга особенно проявляются при создании абстрактного или «акварельного» рисунка. Стеклянная эмаль на прозрачной, пропускающей сквозь себя свет, основе придает древней технике эмалирования ранее не виданную чистоту, и яркость красок, ажурность графики. Стеклянная основа позволяет получить иллюзию перспективы, объем и глубину, отсутствующий у работ на металлической пластине-основе. Произведение из эмали превращается в настоящую «картину из стекла». Фьюзинг имеет ряд преимуществ перед более старыми технологиями изготовление витражей таких как «тиффани»:

позволяет делать витраж многослойным.
витраж хорошо взаимодействует с водой, так как не имеет швов между элементами стекла.
имеет возможность создания рельефа.
Использование высокотемпературной обработки стекла (фьюзинг) позволяет создавать художественное стекло, неподверженное старению и изменению цвета, с уникальной фактурой и широчайшей цветовой гаммой. Можно сделать рисунок объемным и выпуклым, а также добиться обратного, - сделать его почти плоским. В результате появляется желаемая фактура, образуется нужная толщина и рельеф стеклянного изделия. Однако, фьюзинг не позволяет получить четких контуров изображения. Цвета наплывают друг на друга, создавая эффект, напоминающий акварель. Для того, что бы витраж в технике фьюзинг приобрел четкие контуры, по степени проработки изображения приблизился к живописи, прибегают к совмещению техники фьюзинга с технологией ранее известной лишь ювелирам - технике перегородчатой эмали. Таким образом изготавливают витражи - картины из стекла, но картины имеющие глубину, объем и многослойность в отличие от своих живописных аналогов.

http://apx.org.ua/books/13633-fyuzing-otnositelno-novaya-tehnologiya-izgotovleniya-vitrazha.html


Метки:  

Склад робочої документації (Р) Робоча документація складається:

Вторник, 16 Сентября 2014 г. 14:05 + в цитатник
Склад робочої документації (Р) Робоча документація складається:

1.Робочі креслення;
2.Паспорт опоряджувальних робіт;
3.Кошторисна документація;
4.Специфікації обладнання, виробів і матеріалів;
5.Опитувальні аркуші та габаритні креслення на відповідні види обладнання та виробів;
6.Робоча документація на будівельні вироби;
7.Ескізні креслення загальних видів нетипових виробів.
Примітка. Склад Р може уточнюватися і доповнюватися.

http://apx.org.ua/project/13632-sklad-robochoyi-dokumentacyi-r-robocha-dokumentacya-skladayetsya.html


Метки:  

Склад проекту (затверджувальної частини рп) на будівництво об'єктів виробничого призначення та лінійних об’єктів інженерно-транспортной інфраструктури

Вторник, 16 Сентября 2014 г. 14:04 + в цитатник
СКЛАД ПРОЕКТУ (ЗАТВЕРДЖУВАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ РП) НА БУДІВНИЦТВО ОБ'ЄКТІВ ВИРОБНИЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЛІНІЙНИХ ОБ’ЄКТІВ ІНЖЕНЕРНО-ТРАНСПОРТНОЙ ІНФРАСТРУКТУРИ

Е.1. Пояснювальна записка
1.Вихідні дані для проектування.
2.Коротка характеристика об'єкта будівництва та його склад:
1)дані про проектну потужність, номенклатуру, якість та технічний рівень продукції, сировинну базу;
2)результати розрахунків чисельного та професійно-кваліфікаційного складу працівників;
3)кількість та оснащеність робочих місць;
4)відомості про організацію, спеціалізацію та кооперування основного та допоміжного виробництв.
3.Дані інженерних вишукувань.
4.Відомості про потреби в паливі, воді, тепловій та електричній енергії, заходи щодо енергозбереження та ін., окремо на власні потреби та технологію.
5.Відомості про черговість будівництва та пускові комплекси.
6.Дані про ефективність капітальних вкладень (за необхідності).
7.Основні рішення та показники по генеральному плану, інженерних мережах і комунікаціях.
8Відомості про інженерний захист територій.
9Охорона праці.
В розділі наводяться такі відомості:
1)перелік основних нормативних документів;
2)заходи щодо забезпечення безпеки процесів та виробів;
3)токсикологічна, пожежовибухонебезпечна характеристика матеріалів, продуктів, напівфабрикатів, відходів виробництва; контроль вимог безпеки;
4)характеристика виробничих приміщень, розрахунки або обґрунтування категорій вибухопожежної небезпеки, класів ПБЕ;
5)визначення енергетичного потенціалу вибухонебезпечних блоків, радіуси зон можливих зруйнувань; заходи щодо захисту персоналу від травмування, безпечної евакуації працюючих при можливих аваріях і пожежах; 6) дані з освітлення робочих місць, шуму, вібрації, способів вилучення і нейтралізації відходів з небезпечними властивостями;
7)засоби запобігання пожежам, вибухам, зберіганню і транспортуванню матеріалів, напівфабрикатів з небезпечними та шкідливими властивостями, ведення робіт з навантаження і розвантаження;
8)заходи щодо захисту працюючих від зовнішніх та внутрішніх факторів; наявність санітарно-побутових приміщень, медобслуговування; 9) дані про пільги, припустимість праці жінок і підлітків.
10.Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони).
11.Розділ із забезпечення надійності та безпеки.
12.Ідентифікація та декларація безпеки об'єктів підвищеної небезпеки.
13.Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС).
14.Оцінка ефективності прийнятих рішень і порівняння технікоекономічних показників проекту з показниками, які схвалені в ТЕО (ТЕР).
15.Оцінка економії, отриманої за результатами впровадження енергозберігаючих заходів.
16.Розділ із науково-технічного супроводу (у разі потреби).
17.Відомості з обсягами робіт.
18.Розрахунок класу наслідків (відповідальності) та категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16.
Е.2. Генеральний план і транспорт
Коротка характеристика району будівництва та будівельного майданчика.
Рішення та показники по генеральному плану, внутрішньомайданчиковому і зовнішньому транспорту.
Основні планувальні рішення, заходи щодо благоустрою та обслуговування територій.
Рішення щодо розташування інженерних мереж та комунікацій. Організація охорони підприємства (будинку, споруди).
Е.3. Основні креслення
Ситуаційний план розташування підприємства, будинку або споруди з зазначенням на ньому зовнішніх комунікацій, мереж (існуючих та проектованих) і території, призначеної під забудову у одному з таких масштабів 1:2 000, 1:5 000 або 1:10 000. Для лінійних споруд наводиться план траси (за необхідності - поздовжній профіль траси).
Генеральний план, на який наносяться будинки та споруди (існуючі та проектовані, ті, що реконструюються і підлягають знесенню), об'єкти охорони навколишнього природного середовища і благоустрою, озеленення та спеціальні рішення про розміщення внутрішньомайданчикових інженерних мереж і транспортних комунікацій, планувальні відмітки території та мережі, які входять до пускових комплексів у масштабі 1:500 або 1:1000. Картограма земляних робіт.
Е.4. Технологічна частина
Дані про виробничі та розрахункові програми:
1)коротка характеристика і обґрунтування рішень щодо прийнятої технології виробництва;
2)виділення технологічних вузлів;
3)рішення із застосування маловідходних та безвідходних процесів і виробництв;
4)дані про трудомісткість (верстатомісткість) виготовлення продукції, механізацію та автоматизацію технологічних процесів;
5)склад та обґрунтування обладнання, яке застосовується (у тому числі імпортного), пусконалагоджувальні роботи;кількість робочих місць та їх оснащеність;
6)загальна чисельність працівників, у тому числі за категоріями і кваліфікацією;
7)рішення з організації ремонтного господарства;
8)дані про кількість та склад шкідливих викидів в атмосферу та водні джерела (наводяться по окремих цехах виробництва, спорудах);
9)характеристика цехових і міжцехових комунікацій;
10)рішення з теплопостачання, електропостачання та електрообладнання;
11)пропозиції з експлуатації електроустановок;
12)паливно-енергетичний та матеріальний баланси технологічних процесів;
13)інженерні рішення щодо протипожежних заходів;
14)рішення щодо енергозбереження та застосування енергозберігаючих технологій.
Е.5. Основні креслення
Принципові схеми технологічних процесів.
Технологічні компонування або планування по корпусах (цехах) із вказівками розміщення великого, унікального устаткування та транспортних засобів.
Схеми вантажопотоків (для великих підприємств).
Принципові схеми електропостачання підприємства. Схеми трас магістральних і розподільних теплових мереж.
Е.5. Архітектурно-будівельні рішення
Коротка характеристика району ділянки будівництва.
Короткий опис та обґрунтування архітектурно-будівельних рішень об’єкту будівництва, монтажні схеми, категорії відповідальності конструкцій та їх елементів. Розрахунки основних несучих елементів.
Принципові рішення із прийнятої конструктивної схеми об'єктів (матеріали і характеристики елементів несучих конструкцій).
Обґрунтування принципових рішень із освітлення робочих місць, зниження виробничих шумів та вібрацій, побутового, санітарного обслуговування працюючих.
Заходи щодо електро-, вибухо- і пожежобезпеки, захисту будівельних конструкцій, мереж та споруд від корозії.
Основні рішення із водопостачання, каналізації, опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.
Рішення з енергозбереження.
Переліки індивідуальних проектів і проектів (проектних рішень) повторного використання.
Рішення по доступності об’єкту для маломобільних груп населення. Е.6. Основні креслення
Схеми розташування фундаментів, плани поверхів, розрізи та фасади основних будинків і споруд із схематичним зображенням основних несучих та огороджувальних конструкцій у одному з таких масштабів 1:50, 1:100 або 1:200, основні вузли спряження конструктивних елементів, схеми армування монолітних залізобетонних конструкцій, деталі утеплення огороджувальних конструкцій у масштабі 1:25.
Перелік будинків та споруд із вказівкою використаних індивідуальних проектів і проектів (проектних рішень) повторного використання (основні креслення).
План трас зовнішніх і транспортних комунікацій, внутрішньо майданчикових мереж (для всіх підприємств і споруд) та профілів даних (для великих підприємств і споруд).
Для виробничих будівель із складними системами вентиляції і кондиціонування повітря можуть розроблятися плани та розрізи цих будівель з нанесенням згаданих систем, а також планів основних споруд водопроводу і каналізації, принципові схеми улаштування інженерного обладнання для виробничих будівель та будівель адміністративно-побутового і лабораторного призначення.
Для великих складних об’єктів промислового виробництва слід зазначити: схеми трас магістральних і розподільчих інженерних мереж; структурні схеми електропостачання підприємства (цеху).
Е.7. Організація будівництва
Склад, обсяг та зміст проектної документації розділу встановлюються відповідно до вимог та рекомендацій ДБН А.3.1-5.
Е.8. Кошторисна документація
Склад, обсяг та зміст кошторисної документації визначається відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1.

http://apx.org.ua/project/13631-sklad-proektu-zatverdzhuvalnoyi-chastini-rp-na-budvnictvo-obyektv-virobnichogo-priznachennya-ta-lnynih-obyektv-nzhenerno-transportnoy-nfrastrukturi.html


Метки:  

Склад проекту (затверджувальної частини рп) на будівництво об'єктів невиробничого призначення

Вторник, 16 Сентября 2014 г. 14:03 + в цитатник
СКЛАД ПРОЕКТУ (ЗАТВЕРДЖУВАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ РП) НА БУДІВНИЦТВО ОБ'ЄКТІВ НЕВИРОБНИЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Д.1. Пояснювальна записка
1.Вихідні дані для проектування.
2.Коротка характеристика об'єкта, дані про проектну потужність об'єкта
(місткість, пропускна спроможність).
3.Дані інженерних вишукувань.
4.Відомості про потреби в паливі, воді, електричній та тепловій енергії, заходи щодо енергозбереження тощо.
5.Відомості про черговість будівництва та пускові комплекси.
6.Матеріали ОВНС, включаючи дані щодо всіх очікуваних впливів на довкілля (земельні, водні та інші ресурси), їх мінімізація та компенсація.
7.Рішення з інженерного захисту територій і об'єктів.
8.Доступність території об’єкту для маломобільних груп населення.
9.Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони).
10.Розділ із забезпечення надійності та безпеки.11 Основні техніко-економічні показники.
12.Економічний розрахунок ефективності інвестицій.
13.Розділ із науково-технічного супроводу (у разі потреби).
14.Відомості з обсягами робіт.
15.Розрахунок класу наслідків (відповідальності) та категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16.
Д.2. Архітектурно-будівельні рішення
1.Рішення та основні показники генерального плану, благоустрою та озеленення. Короткий опис і обґрунтування архітектурних рішень та їх відповідність функціональному призначенню з урахуванням містобудівних вимог. Рішення щодо зовнішнього та внутрішнього оздоблення.
2.Основні рішення із прийнятої конструктивної схеми (матеріали стін, перекриттів, покрівлі), обґрунтування застосованих типів фундаментів та інших конструкцій, їх категорії відповідальності, теплоефективність огороджувальних конструкцій та теплофізичні характеристики, прийняті архітектурні і інженерні рішення щодо захисту приміщень від зовнішнього і внутрішнього шумів (гулу).
Д.3. Технологічна частина
Технологічні рішення об’єкта будівництва.
Д.4. Рішення з інженерного обладнання
1.Принципові рішення із внутрішнього та зовнішнього інженерного обладнання - опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, газопостачання, водопостачання і каналізації, електрообладнання, електроосвітлення, захисту від блискавок, зв'язку, пожежної та охоронної сигналізації, сигналізації, радіофікації, телебачення, автоматизації санітарно-технічних пристроїв, диспетчеризації, обладнання замково-переговорними пристроями (для житлових будинків), вимоги щодо енергозбереження.
2.Заходи щодо захисту від блукаючих струмів та антикорозійного захисту.
3.Інженерні рішення щодо протипожежних заходів.
Примітка. Пояснювальна записка повинна бути викладена якомога стисліше.
Д.4. Основні креслення
1.Ситуаційний план у одному з таких масштабів 1:2 000, 1:5 000 або 1:10 000.
2.Генеральний план на топографічній основі у масштабі 1:500 або 1:1 000.
3.Принципові рішення з вертикального планування, благоустрою та озеленення.
4.Схема транспортно-пішохідних зв'язків (за необхідності).
5.План трас зовнішніх інженерних мереж та комунікацій масштабу 1:2 000.
6.Плани трас внутрішньомайданчикових мереж і споруд до них масштабу 1:500.
7.Схеми розташування фундаментів, плани поверхів, фасади, розрізи будинків та споруд із схематичним зображенням основних несучих та огороджувальних конструкцій у одному таких з масштабів 1:50, 1:100 або 1:200; основні вузли спряження конструктивних елементів, схеми армування монолітних залізобетонних конструкцій, деталі огороджувальних конструкцій у масштабі 1:25.
8.Інтер'єри основних приміщень (розробляються додатково згідно із завданням на проектування).
9.Каталожні аркуші при використанні проектів (проектних рішень) повторного застосування.
10.Плани поверхів, фасади і розрізи при використанні проектів (проектних рішень) повторного використання.
11.Принципові схеми улаштування інженерного обладнання (опалення, вентиляції, холодного та гарячого водопостачання, каналізації, водостоків, електрообладнання, газо- та холодопостачання, кондиціонування повітря, зв'язку та сигналізації, автоматизації інженерного обладнання, пило- та димовидалення, сміттєвидалення), принципові рішення щодо впровадження заходів з енергозбереження.
12.Технологічні компонування з планами розміщення (розташування) основного устаткування.
13.Вихідні дані на розроблення конструкторської документації з обладнання індивідуального виготовлення.
Д.5. Організація будівництва
Склад, обсяг та зміст проектної документації розділу встановлюються відповідно до вимог та рекомендацій ДБН А.3.1-5.
Д.6. Кошторисна документація
Склад, обсяг та зміст кошторисної документації визначається відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1.

http://apx.org.ua/project/13630-sklad-proektu-zatverdzhuvalnoyi-chastini-rp-na-budvnictvo-obyektv-nevirobnichogo-priznachennya.html


Метки:  

Поиск сообщений в rss_architectphd
Страницы: 114 ... 14 13 [12] 11 10 ..
.. 1 Календарь