Я сегодня уезжаю в Словакию на каникулы. Конечно, уезжать 1 января - это жестоко, но это того стоит. Я обожаю эту страну. Там так тихо и спокойно, можно отдохнуть от людей. Я желаю всем хороших каникул!) Лерочка, мне так жалко, что до твоего отъезда мы больше не увидимся((((( Я буду оч скучать по тебе! Маська, приезжай к нам поскорей обратно! Если кого-то обидела в прошлом году - простите, если забыла - чтож, девичья память!) Всем цёмки, я вас лю!)

Не хотела писать ничего длинного. Так что просто поздравляю всех с Новым годом! Пусть он будет лучше предыдущего, теплее и солнечнее. Пусть хоть дна заветная мечта сбудется. Пусть все будет хорошо. С НОВЫМ ГОДОМ!

Решила выложить в дневник то, с чем я выиграла конкурс. Не знаю, что подумаете вы, но лично я сама не понимаю, что написала)


Віра. Надія. Любов.

У нічній темряві немає тіней, є лише люди. Ці люди щезають швидше, ніж ти встигаєш їх роздивитись, але він зумів побачити її. Не очима, бо зір був марним в цьому виру людських пристрастей, а душею. Щось підказало йому, що вона – це не просто чергова людина-тінь, що зникне швидше, ніж він відвернеться. Ні, вона не була тінню. Вона була наче подих свіжого повітря в глибокій шахті, немов випадковий промінь сонця, що лагідно доторкнувся до тебе. Вона була Надією. Він знав, що вона теж дивиться на нього, та не знав, що робити. Вона зробила сама. Ніжно взяла його за руку та повела за собою, подалі від нічної темряви, від людей-тіней, до чистого і свіжого сонячного сяйва. А за ними кипіли людські гріхи, тішилась Пітьма, що володіла стількома душами. І тільки двоє, тримаючись за руки, йшли звідти. Йшли по сонячному сяйву, прямо на небо.
Він зміг лише спитати її:
- Хто ти?
Золоте сяйво торкнулось її, вона стала божественно прекрасною.
- Я – Надія.
- Чому ти прийшла по мене?
- Бо ти Вірив.
Він більше нічого не казав. Він відчував, що на нього чекає щось, що не можна описати словами, щось, далеке від того життя, до якого він звик.
Вона зупинилась. Щось знайоме з'явилось в її посмішці, ніби він знав її все своє життя, але забув.
Піднявши очі на нього, вона прошепотіла:
- Спасибі тобі.
Він розгубився, не розуміючи, за що вона йому дякує, коли він сам ладен встати перед нею на коліна за те, що вона витягла його з того виру.
- За що?
Вона легенько торкнулась його щоки.
- За Любов. За волю, що подарував мені.
І вона ніжно поцілувала його. А він зрозумів. Зрозумів, що відчувши її серцем, він відчув і серце, що, торкнувшись її, відчув тепло. І вона відчула його, а головне – відчула себе, бо в темряві не розумієш, хто ти є насправді та чи є ти взагалі. А вони зрозуміли. І покинули Пітьму, бо в їх душах зародилось забагато тепла для неї. І Сонце радо прийняло їх у себе, на небі.
Вони народилися саме в ту мить, коли відчули себе. І, народившись, стали жити. Жити для себе та один для одного. Просто жити.
А внизу, під ними, вирували тіні. І лише дві з них Вірили, Надіялись та Любили.

Фотографии Romantic_Witch : Я и только я!)))

Помните, я писала про литературный конкурс? Так вот, я заняла первое место в номинации "Проза"!!!! Я даже не думала, что у меня получится!!! Это так классно - быть победителем, знать, что то, что ты пишешь, кому-то понравилось!!!!

Сегодня было просто классно. Мне целый день было смешно, смех из меня просто вылазил. И Анны Ивановны не было, это уже гарантирует хорошее настроение на весь день. Вот только Ганна наша как всегда все портила. Мы дежурим на этой неделе, но многие об этом забыли. И она на нас тааак орала! Я не понимаю, если у нее нервы, чего на нас срываться? Шла бы себе не пенсию, всем бы спокойней было. Но даже ее психи не испортили мне настроения. На укр.лит мы с Кристей вообще все время смеялись. А потом произошло самое лучшее событие за весь день - пришла Лерка! Буська, так по тебе соскучилась! Даже страшно подумать, что ты снова уедешь. Но до этого пока далеко, так что я продолжаю радоваться жизни!)))
З.Ы. Забыла сказать - я уже нарядила елку и развесила по всей комнате гирлянды. Может, я сумашедшая, но у меня уже Новый год!)

Вода в озере чуть всколыхнулась, и Вы увидели склонившуюся над водой нежную девушку с огромными печальными глазами.

Вы прекрасно помните свою внешность, и, тем не менее, понимаете, что это – Вы. У Вас очень романтичная и ранимая душа. Вы наверняка неравнодушны к искусству, ведь у Вас сильно развито чувство прекрасного. Вы кажетесь слабой и беззащитной, но, если что-то угрожает Вашим близким и любимым людям, пойдете на все, чтобы помочь и защитить.От любви Вы ждете, прежде всего, нежности и романтики. Для Вас важнее всего эмоциональная связь с любимым человеком. Любовь для Вас – вообще главное в жизни.А рядом с Вами в озере Вы видите того, кто Вам нужен – человека, который всегда сможет не только понять Вас, но и защитить. Несомненно, в ваших отношениях проявлять инициативу будет он, но Вас это вполне устраивает. Вы готовы полностью раствориться в нем и в вашей любви...

Пройти тест

Вот, я решила поучаствовать в конкурсе. Хотя, если честно, мне просто было неудобно в который раз отказаться Надежде Василевне. Ну ладно, уже все равно. Но теперь мне очень хочется, чттоб меня там заметили. Я не очень люблю показывать то, что я пишу, но если уже делаю это, то жду самой лучшей оценки. Жаль, что можно отправлять работы только на украинском. А то у меня на русском очень красивые стихи и есть из чего выбрать, а на украинском только один - Зорі (я его здесь уже выкладывала). Так что на победу я не надеюсь, но все же...

Я написала несколько новых стихов, вот первый)

Утопия

Где кончаются свет и тень,
Где закончились ночь и день,
Где стирается грань миров,
Где минуты длинней веков,
Там, где рвется реальности нить,
Где нельзя ничего позабыть.
Где баланс – сущего плоть,
Где стихии не побороть.
Пустота, где нет ничего,
Там, где сумрак – тень одного.
Там от слов эхо вокруг,
И преград отсутствует круг.
Там таинственный мир снов,
Там, где стерлась граница миров.

У меня вчера было вдохновение и я нашкрябала три страницы текста. Это, по-моемому, полный бред, но мне все равно нравится!))) Почитайте, потом скажете, как вам)


Щоденник дівчини в навушниках.
Історія одного тижня.

Понеділок

7:41 Я знову спізнилась на свій автобус. Образливо те, що як завжди не вистачило однієї хвилини. Тепер не встигну до школи вчасно. Який там перший урок? Чорт, фізика! Ні, понеділок – це жахливий день!
7:45 Стою на зупинці, мерзну. Куди ж увесь транспорт подівся? Ще й сніг пішов, а я через зачіску шапку не вдягла. Холодно, аж зуби клацають. Таке відчуття, що зараз сережки до вух примерзнуть. О, ідея! Зараз вдягну навушники й послухаю музику. Як в них тепло! Чого ж я раніш до цього не додумалась, адже завжди ношу с собою плеєр? Так, як завжди – на випадковий вибір. Що випаде сьогодні? У мене в плей-листі 134 треків, не так багато, як у декого, але всі – улюблені. Отож, вмикаю! З перших нот я впізнаю цю пісню – Joe Dassin – Les Champs-Elysees. Фантастичне поєднання піаніно, гітари та голосу Джо Дассена одразу ж мене заспокоїли. Париж, Париж, чому я зараз не там? Але мріяти вже ніколи – підійшов мій автобус. Поспіхом ховаю плеєр у сумку, дістаю гроші і в останній момент стрибаю в автобус. Може, ще встигну!
15:20 День був паскудний. Заткнувши вуха навушниками, навіть не помітила, як дійшла до зупинки. Грає K-Maro – Sous loeil de lange. Його трохи хриплий тихий голос та ніжна й сумна музика несуть мене кудись далеко звідси, кудись у Францію, на Середземне море. Подумала – й наче обпеклась, адже надто болісні для мене спогади про Лазурне узбережжя. Тоді я так само вмикала музику, щоб не чути голосу Андрія, його сміху. Стало легше, коли заграли Sum 41 – Thanks for nothing. Класна річ панк рок! Він здатен перекричати все на світі, навіть внутрішній голос. Але, якщо без жартів, музика дійсно прикольна.
15:40 Сиджу у маршрутці, слухаю музику. В навушниках співає Rihanna – Unfaithful. Дивна ж вона дівчина – зраджує своєму хлопцеві, а потім жаліється, що їй боляче дивитись, як він через це страждає. Хоча, ця пісня довго була на вершинах чартів, може це варте того? Ні, що я верзу? Якщо вже зустрічаєшсь з кимось, будь йому відданою. Адже ж у цьому й полягають стосунки!

Читать дальше...

"Хоть одним глазком взгляну на Париж..."- мечтал Кутузов.)))

Во Франции пять минут на десять минут короче, чем в Испании, но немного длиннее, чем в Англии, где пять минут обычно составляют десять минут. (Беллами Гай)

Когда я хотел узнать, что думает Франция, я спрашивал самого себя. (Шарль де Голль)

Мы, немцы, поклоняемся только девушке, и только ее воспевают наши поэты; у французов, наоборот, лишь замужняя женщина является предметом любви как в жизни, так и в искусстве. (Генрих Гейне)

У каждого человека две родины - его собственная и Франция. (Анри де Борнье)

Франция - страна, где нет ни зимы, ни лета, ни нравственности; в остальном же это чудесный край. (Марк Твен)

Французский народ - это кошка, которая, даже если ей случается свалиться с опаснейшей высоты, все же никогда не ломает себе шею, а каждый раз сразу же становится на ноги. (Генрих Гейне)

Французы почти никогда не говорят о своих женах: они опасаются, что собеседник может знать об этом предмете больше, чем они сами. (Шарль Луи Монтескье)

Прожив неделю в Париже, я как нельзя лучше понял Францию, прожив в ней три года - совершенно не понимаю ее. (Курт Тухольский)