Тернополь - очень красивый и тихий город. Много зелени и чудный пруд на реке Серет. Мы попали в город ранним утром и смогли насладиться тишиной и практически безлюдными улицами. Был канун 9го мая, но нигде предпраздничной активности не наблюдалось. Оно и понятно..санаторий Алмаз.Видели старичка в форме УПА, который с интересом разглядывал плакаты на афишной тумбе. Достопримечательности в городе расположены достаточно компактно. На осмотр хватило нескольких часов.

Фактически город был построен на месте, которое называли Сопильче или Топильче в 1540 году, в то время находилось во владениях генерала и князя Яна Тарнавского. На берегу речки Серет был возведен замок, в центре которого размещалась большая площадь, на которой проводились собрания, ярмарки. В XV-XVI веках город был полностью защищен высокими неприступными стенами, вымощенными большими каменными глыбами. Санатории Трускавца

С 1540 года до 1934 город известен как Тарнополь. С 1772 года в составе Австрии, с 1919 Польши, с 1939 года - Украинской Советской Социалистической Республики, с 1991 года в составе Украины.

Доминиканский костел. Построен в 1749-1779 гг. по проекту архит. А. Мошинского, принадлежит к сооружениям поздне-барочной архитектуры в Украине. Сильно пострадал во время Второй мировой войны. Реставрирован в 1953г. Сейчас действующий греко-католический Кафедральный Собор Непорочного Зачатия Пресвятой Богородицы санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

ЗАМОК, 1540 г. Наиболее древнее сооружение города, является произведением подольской школы оборонной архитектуры. Со времени основания неоднократно разрушался и отстраивался.В начале XIX в. замок перестроен во дворец, в связи с чем были полностью разобраны все его оборонные сооружения. В 1954 г. произведен капитальный ремонт

Вид на противоположный от замка берег

"Остров любви" на Тернопольском озер санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

ВОЗДВИЖЕНСКАЯ ЦЕРКОВЬ, конец XVI в.
В 1627 г. к западному фасаду пристроена трехъярусная оборонная башня-колокольня, о чем свидетельствует резная надпись над порталом. Сооружение из песчаника, трехчастное, состоит из прямоугольного в плане нефа, квадратного и равноширокого с нефом притвора с двумя ярусами башни над ним и полукруглой апсиды. санаторий Женева Неф перекрыт полуциркульным с распалубками сводом, притвор — крестовым, апсида — чет-вертьсферическим сводом. В 1959г. реставрирована. Памятник отличается от культовых оборонных сооружений Подолья наличием полукруглой апсиды, восходит к древнерусским традициям.санаторий Шахтер,
Получила название "Церкви над прудом".
РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА ЦЕРКОВЬ,1602— 1608 гг.Сооружена возле городского вала у Каменец-Подольских ворот мастером Леонтием. Современный вид сооружение приобрело в результате перестроек. Первоначально было трехчастным, трехконховым с оборонной башней над притвором. Позднее здание по всему объему было разделено перекрытием на нижнюю и верхнюю церкви.Санаторий Весна Трускавец В 1709 г. к притвору пристроены две боковые полукруглые башни, через которые осуществлялся вход на верхний ярус, в XIX в. к западному фасаду — дополнительный объем, перекрытый восьмигранным в основе сомкнутым сводом на восьмигранном световом барабане. Три главы, венчающие сооружение, две из которых декоративные, выполнены в соответствии с традиционной схемой украинских трехверхих храмов. В интерьере объемы пространственно объединены высокими полуциркульными проемами, неф выделен большей высотой, перекрыт так же, как и бабииец, крестовым сводом. Апсида перекрыта четвертьсферическим сводом с распалубками. Памятник принадлежит к лучшим произведениям подольской архитектурной школы XVII в.санаторий Алмаз

Ніжин після Чернігова найкрупніше місто Чернігівської області. Тут мешкає 76 тисяч осіб, це промисловий та культурний центр.

Ніжинський вокзал та водонапырна башта біля нього санаторий Алмаз

Перша письмова згадка про Ніжин датується 1078 роком. Тоді поселення називалося Нежатин. В пізніших руських документах його називають Уненіж.

Відомо, що в домонгольські часи Ніжин був укріпленим населеним пунктом. У 1239 році його зруйнував хан Менгу дорогою на Чернігів. Відродилося місто у XIV столітті вже у Великому князівстві Литовському. На початку XVI століття після литовсько-московської війни Ніжин у складі Чернігово-Сіверського князівства відійшов до Московії. А в 1618 році, згідно із Деулінською угодою, вся Сіверщина разом із Черніговом та Ніжином опинилася у складі Київського воєводства Речі Посполитої. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

У 1625 році Ніжину було надано Магдебурзьке право та герб із зображенням Юрія Змієборця. В місті почало формуватись самоврядування на чолі із війтом. Тоді ж Ніжин став центром староства.

Церква Івана Богослова (1752 р.)

В першій половині XVIІ століття на основі залишків укріплення часів Київської Русі на лівому березі річки Остер поляки збудували дерев’яно-земляну фортецю з 11 вежами. Пізніше, вже за російської влади, фортецю укріпили бастіонами, а всередині збудували земляну цитадель увінчану високим частоколом. На баштах цитаделі (замку) було встановлено 10 гармат. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),

Існувала Ніжинська фортеця до початку ХІХ століття. Тоді вона втратила своє фортифікаційне значення й була скасована. Територію замку віддали під ринок. Зараз ще простежуються вали замку біля річки Остер.

У 1648 році Ніжин став одним із найбільш значних осередків козацтва на Лівобережжі. Він став центром великого козацького полку (10 тисяч козаків) і брав активну участь у Визвольній війні. санаторий Женева

Пам'ятник Миколі Гологю (скульптор Пармен Забелло)

Благовіщенський собор (1702-1716 рр.)

В період Руїни Ніжин продовжував відігравати одну з провідних ролей у козацькому житті Лівобережжя. Тут відбулося кілька антимосковських повстань (одне з них жорстоко придушив московський воєвода Ромоданівський спаливши потім місто).

У 1663 році у Ніжині відбулася подія, яка мала важливе історичне значення для всієї України – Чорна рада.санаторий Шахтер Це була загальна козацька рада в якій право участі й голосу крім козаків надавалося «черні» - селянам та міщанам. Такі ради відбувалися дуже рідко й лише у виключних випадках – коли між старшинами був розбрат. Ніжинська Чорна рада була найбільш відомою з усіх. Її перебіг прекрасно висвітив у своєму романі Пантелеймон Куліш.

Під час Чорної ради відбувалося обрання гетьмана Лівобережної України. Санатории Трускавца, Кандидатами були наказний гетьман Яким Сомко та запорізький отаман Іван Брюховецький. Останнього активно підтримувала Москва, «зміцнивши» цю підтримку присутністю на раді 8-тисячного війська. Підтримала Брюховецького і «чернь», піддавшись на його улесливі обіцянки підняти загальний рівень життя. Після ради Яким Сомко був звинувачений у зв’язках із полякам, заарештований і страчений. Брюховецький же не виправдав сподівань народу, він зрікся Переяславських угод й вірно служив не Україні, а Москві, значно посиливши її вплив навіть у повсякденних українських питаннях. Народ зненавидів Брюховецького і в 1668 році його було вбито власними військами. Після Брюховецького гетьманом всієї України став Петро Дорошенко.

Миколаївський собор (50-ті роки XVII ст.)

У другій половині XVII та у XVIII ст. провідну роль у житті Ніжина почали відігравати греки, яких запросив у місто на поселення ще у 1657 році Богдан Хмельницький. У 1675 році греки заснували у Ніжині свою колонію. Вони створили власні: магістрат, суд, церкву, школу. А у 1696 році було засноване Грецьке торгове братство.

Греки визначили торговий розвиток Ніжина. Майже на століття місто стало головним торговим полісом Лівобережжя. Тут організовувались великі ярмарки, які тривали по кілька тижнів. На ярмарках торгували найрізноманітнішими товарами, але особливим попитом користувалися знамениті ніжинські огірки.

Ніжинські огірки – це огірки особливого сорту, насіння яких було завезене греками. Вихідці з Еллади розводили цей овоч в околицях Ніжина й засолювали за особливим рецептом. Згодом насіння та рецепт приготування ніжинських огірків поширився по всьому місту. Огірки стали відомими далеко за межами Ніжина. Вони піднялись в ціні, адже їх почали замовляти можновладці. Особливо сподобались ніжинські огірочки Григорію Потьомкіну. Він їх виписував навіть за сотні кілометрів, і навіть під час військових походів. Нині сорт огірків, який був завезений греками і в результаті селекції отримав назву ніжинський, вважається втраченим. Ніжинськими зараз називають майже всі огірки засолені у Ніжині. І навіть законсервовані на Ніжинському консервному комбінаті.
Всіхсвятська грецька церква (1782 р.)
Михайлівська грецька церква (1719 р.)

Ніжинська колонія греків залишила у спадок після себе не лише рецепт огірків, але й численні пам’ятки архітектури: церкви, житлові будинки, крамниці, кав’ярні, аптеки. Але не лише завдяки грецькому спадку варто відвідати Ніжин…

Зараз досить часто у музеях експонуються колекції макетів храмів та інших архітектурних пам’яток. Інколи ці колекції виглядають як справжні міста в мініатюрі. Наприклад, така колекція демонструється у Києві, в Гідропарку. Так от у Ніжині теж є така колекція, але не в мініатюрі, а в реальну величину – це майже весь центр міста. Особливо це стосується церков – для відносно невеликого міста у Ніжині їх неймовірна кількість і неймовірна щільність. Отже вирушаємо у центр Ніжина.

Рухаємося вулицею Гоголя. Бачимо будинки ХІХ століття розбавлені більш сучасною забудовою. Ліворуч стоїть церква Івана Богослова – досить цікава й оригінальна споруда. Звели її у 1752 році. Стиль церкви – пізнє українське бароко. Церква будувалася на дуже обмеженій площі, тому вона досить компактна. Має два яруси – нижній теплий, верхній холодний. Зараз у приміщенні церкви розміщено архів, хоча вже не один рік тривають переговори про передачу споруди релігійній громаді.

Комплекс грецьких церков (можна збільшити)

На початку ХІХ століття в церкві Івана Богослова працював священиком батько видатного мореплавця Юрія Лисянського, людини, яка разом із Іваном Крузенштерном на шлюпах «Надєжда» і «Нева» здійснили першу російську навколосвітню експедицію. Лисянський навіть відкрив один із Гавайських островів (острів нині носить його ім’я).

Юрій Федорович Лисянський виходець із старовинного українського роду, але у світі його вважають російським мореплавцем. Так вважають і в Росії (не розумію, як можна змінити людині національність?). А ось в Україні про Лисянського на жаль знають мало. Санаторий Весна Трускавец

Прямуємо далі. Виходимо до скверу Гоголя. Тут розташовано перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю. Цей бюст було створено скульптором Парменом Забелло. Кажуть що у бронзових складках одягу Миколи Васильовича Забелло залишив автограф – свій замаскований портрет. Побачити його можна лише з певної точки огляду та при певному освітленні. Особисто я цей портрет так і не побачив, так що не скажу з упевненістю, що він там дійсно є.

Троїцька церква (1733, 1888 рр.) та Воздвиженська церква (1775 р.)

Поруч із сквером Гоголя є невеличка вуличка Стефана Яворського. Названо вулицю іменем митрополита, який у 1702 році заснував монастир Благовіщення Діви Марії. Одночасно було закладено великий Благовіщенський собор. Освячення храму відбулося через 14 років. Споруда зводилася за проектом московського будівничого Григорія Устинова.

Благовіщенський собор – великий п’ятибанний храм в основі якого лежить хрест із рівними за довжиною раменами. На кутах рамен поставлено бані. В цілому архітектура собору не типова для доби бароко й близька до псевдоруського стилю.

У 1722 році стіни і склепіння собору суцільно вкрили унікальними розписами. Фрагменти тих розписів, виконаних за наказом Стефана Яворського, можна побачити і зараз, хоча левова їх частка була втрачена ще у XVIII столітті після страшних пожеж.

У XVIII столітті Благовіщенський монастир називали Богородичним Назаретом. Із комплексу монастиря крім собору ще збереглася невеличка трапезна церква Петра і Павла.

Аптека грека Лігди (1777 р.)

Електростанція (поч. ХХ ст.) Санатории Трускавца

Від монастиря прямуємо далі у бік центру. Через квартал виходимо до головної пам’ятки Ніжина – Миколаївського кафедрального собору. Цей величний храм є одним з найбільш ранніх зразків українського козацького бароко. Він повністю відтворює у цеглі форми дерев’яних козацьких храмів. Коли точно його збудували достеменно невідомо. Вважається що будівництво розпочали у 50-ті роки XVII століття. Будували собор козаки Ніжинського полку на кошти соратників Богдана Хмельницького братів Золотаренків.

Миколаївський собор є одним з найвищих храмів збудованих у XVII столітті. Та й взагалі в Україні знайдеться небагато храмів, які перевищують його висотою. Стрімко злітають угору на висоту 55 метрів 5 щільно стулених бань Миколаївського собору. Могутні стіни (товщина їх перевищує 1,5 м), вкриті хитромудрим бароковим декором, підкреслюють фортифікаційне значення будівлі, але не дають засумніватися в його першочерговій функції церкви-домінанта. Церкви, яка стала прототипом для багатьох п’ятибанних хрещатих храмів, виконаних в стилі українського бароко.

Важко переоцінити архітектурну цінність Миколаївського собору, але не менша його історична цінність, адже він був свідком надважливої для України події. Саме під його стінами у 1663 році відбулася Чорна рада.

Спасо-Преображенська церква (1719 р.)

В радянський період собор закрили. З 1920 по 1939 рр. в його приміщеннях зберігали сіль, а з 1946 року тут був міський Будинок культури.

У 1990 році було здійснено реставрацію Миколаївського собору і того ж року його передали вірянам. Тому цей величний храм і нині є головним для православної громади Ніжина.

Метрів за 40 від Миколаївського собору стоять ще… три церкви вкупі. Розділяють їх метрів по п’ятнадцять. Найближчою є Всіхсвятська грецька церква. Її збудували у 1782 році на місці старішого дерев’яного грецького храму. Церква оздоблена класицистичними портиками доричного ордеру, але будували її не в стилі класицизму. Спочатку це була архаїчна за типологією звичайна для грецьких колоній будівля. Прикрасили її колонами вже у ХІХ столітті.

Богоявленська (Замкова) церква (1721 р.)

Покровська церква (1757 р.)

Миколаївська тепла церква (XVIII ст.)

Поряд розташована ще одна грецька церква – Михайлівська. Цей храм збудували у 1719 році. Він практично не має ніякого зовнішнього оздоблення. Це проста тридільна, однобанна церква. В її стіни вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. Колись поряд із церквою стояла дзвіниця. До 1951 року це була найвища споруда Ніжина. Ну для чого було її руйнувати вже у повоєнні роки?..

Колись грецькі церкви були об’єднані в монастир. Для них обох характерними є великі склепінчасті підвали, які свого часу використовувалися під склади.

Біля грецьких церков притулилася ще одна українська церква – Святої Трійці. Цей храм збудували ще 1733 році, але зараз вгадати його первинні архітектурні риси досить важко, адже храм кілька разів перебудовувався. Останні зміни відбулися в 1888 році.санаторий Шахтер Тоді Троїцька церква набула рис неокласицизму, і ймовірно саме тоді до неї прибудували дзвіницю з високим шпилем. Вона стала дуже схожою на церкву, яку ми бачили у Безуглівці.

Далі виходимо на Московську вулицю. Це вже територія колишнього замку. У ХІХ столітті тут спорудили ринок, який функціонує і зараз. Тут багато будинків, які раніше були крамницями. Під ними ще й досі збереглися великі підвали-склади. Навпроти ринку збереглася стара грецька аптека (вул.Московська, 2), яку ще в 1777 році відкрив відставний лікар гусарського полку Михайло Лігда. Це була одна із перших аптек на Лівобережжі. Нині тут працює аптека-музей.

Гімназія вищих наук (1805-1820 рр.)

Продовжуємо подорож в сторону річки Остер. Недалеко від річки збереглася будівля електростанції (вул.Московська, 3), яку звели у 1814-1816 рр. Архітектором, що проектував електростанцію, був відомий маляр та графік, етнограф та педагог Опанас Сластіон. Він надав будівлі рис українського модерну. Зараз тут розміщується спортивна школа.

Далі йдемо на інший бік Остра. Тут розташована Спасо-Преображенська церква. Її збудували у 1757 році у стилі пізнього бароко. Будівля є досить рідкісним зразком трьохбанної церкви. Подібні муровані споруди на Лівобережжі зустрічаються досить рідко. Подібна архітектура більше характерна для дерев’яних храмів.

Поряд із церквою в ХІХ столітті стояла висока трьохярусна дзвіниця. До нашого часу вона не збереглася – була зруйнована в радянський період.

Спасо-Преображенська церква відома тим, що біля неї зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну. 17 травня 1861 року в церкві відбулася панахида. санаторий Карпаты

Далі повертаємося на лівий берег Остра й проходимо через територію базару. На протилежному його кінці розташована Богоявленська церква. Збудували її у 1721 році на території замку, тому церкву називали Замковою. Але зараз її краще перейменувати в «Базарну», адже єдиний вхід до церкви розташований всередині базару. Та й адреса у неї відповідна – вул.Базарна.

Будівля Богоявленської церкви дуже проста, хоча можливо це плід активної діяльності радянських будівельників, які свого часу переробили церкву до невпізнанності. Баню церкви було знесено, вікна замурували, а залу розділили на два поверхи. Зараз церкву частково відреставрували, але вона й після цього виглядає дуже просто.

Старовинні будинки

Недалеко від Богоявленської церкви стоїть храм Покрови Пресвятої Богородиці (вул.Подвойського, 23). Його збудували у 1757 році, як культову будівлю тетраконхового типу. Це такий тип храму, коли чотири напівциркульні в плані абсиди розташовані з боків від головного об’єму. Тип цей досить стародавній, відомий ще з VI століття. А ось у XVIІІ столітті храми подібного типу в Україні будували досить рідко (особливо в добу бароко). Ймовірно під час будівництва Покровської церкви не обійшлося без грецького впливу. Дослідники стверджують, що таких храмів в Україні збереглося лише 9, і всі вони розташовані на Чернігівщині. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Церква однобанна, але ця єдина її баня заслуговує на окрему увагу. Це такий собі надускладнений варіант грушоподібної барокової бані. Особисто мені, він нагадав чудернацький літальний апарат інопланетян з якогось історичного фільму.

На початку ХІХ століття із західного боку до церкви прибудували дзвіницю з високим шпилем. Дзвіниця та складна баня нівелюють загальну простоту церкви. Храм виглядає гармонійно та досить ефектно.

На подвір’ї Покровської церкви розташована невеличка Миколаївська церква, яку збудували у XVIII столітті. Цей храм нагадує звичайний будинок із невеличкою банькою та хрестом на даху. Раніше його використовували взимку, як теплу церкву.

Старовинні будинки

Нарешті полишаємо центр, хоча тут є ще дуже багато цікавих об’єктів – і старовинні храми, і житлові та адміністративні будівлі. Але не можна ж все оглянути одразу. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Отже рухаємось у передмістя Ніжина, яке називається Магерки. Тут розташована ще одна міська святиня – Воздвиженська церква. Це знову тетраконховий храм із прибудованою дзвіницею та довгим залом. Збудували храм у 1775 році. Будівництво було пов’язане із Петром Розумовським – родичем видатних братів Олексія та Кирила Розумовських. Він із 1753 року був ніжинським полковником, а у 1754 році одружився із дочкою переяславського полковника Пелагією Сулимою.

Петро Розумовський помер у 1771 році. Його поховали у дерев’яній Воздвиженській церкві. Але Пелагея профінансувала будівництво великого мурованого храму, який звели над могилою ніжинського полковника. Дерев’яну церкву звичайно розібрали.

В радянські часи Воздвиженська церква не працювала. Тут було розміщено фільмосховище та зал для закритого перегляду фільмів міськвідділу кінопрокату. санаторий Шахтер,

Воздвиженська церква розташована на правому боці річки Остер. На цьому ж боці знаходиться ще одна визначна архітектурна пам’ятка Ніжина. Це колишня гімназія вищих наук. Відкрили гімназію у 1820 році. За статутом цей заклад прирівнювався до університету. Його свого часу закінчило немало відомих людей. Серед них Микола Гоголь, Євген Гребінка, Леонід Глібов, Василь Тарновський, Микола Самокиш та багато інших.

Річка Остер

Ідея створення гімназії вищих наук у Ніжині належала канцлеру Російської імперії князю Олександру Безбородьку. Цей уродженець Глухова, виходець із козаків, випускник Києво-Могилянської академії, на державній службі зробив блискучу кар’єру, досягнувши рівня другої після імператора особи в державі. Немало зробив він гарних справ для рідної України. Серед таких справ була й ідея створення університету. Але втілити в життя цю ідею Олександр Андрійович не встиг. Він помер у 1799 році, заповівши рідному братові – Іллі закінчити початі справи. Санаторий Весна Трускавец

Граф Ілля Безбородько був значним землевласником на Ніжинщині. У 1805 році на території своєї ніжинської садиби він розпочав будівництво розкішного палацу, яким керував архітектор Алоіз Руска. Цей палац та вся територія садиби згодом була передана навчальному закладу, що в майбутньому неодноразово перейменовувався. Це була і гімназія вищих наук, і юридичний ліцей, і фізико-математичний ліцей, і історико-філологічний інститут, і педагогічний інститут. Нарешті у 2004 році заклад отримав статус державного університету.

Конотоп – це районний центр у Сумській області з населенням у 90 тисяч осіб. Про існування міста із такою назвою радянські громадяни довідались у 80-ті роки минулого століття, після виходу на екрани дитячого фільму «Гостья із будущего». санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Пам’ятаєте, як герой цього фільму Коля Гєрасімов замовляв квитки до Конотопа? На думку автора сценарію цього епохального фільму, класика радянської фантастики Кіра Буличова, у Конотопі у 21 столітті повинні збудувати космодром та шахту до центру Землі. Вже пройшло 10 років у 21 столітті – ні космодрому ані шахти. Що поробиш – це нездійсненна фантазія письменника, який можливо у Конотопі ніколи не бував. Але є у Конотопі те що видається фантастикою, але є реальністю. санаторий Женева Це конотопський трамвай. Цілих 3 номери.
Пам'ятник конотопському трамваю

Колії у приватному секторі

Місцеві мешканці кажуть, що колись Конотоп хотіли зробити обласним центром, тому й вирішили збудувати трамвай. З центром області не склалося, а трамвай залишився. Він вперше став на колії у 1949 році. Довжина лінії тоді становила 3,5 км. Перші два трамвайні вагончики приїхали до Конотопа із Москви, а туди вони потрапили у вигляді військової контрибуції із Німеччини.

Нині трамвай є символом Конотопу. Йому навіть встановили пам’ятник. Згідно техпаспорту конотопський трамвай вміщує 224 пасажири (восьмеро душ на один квадратний метр). Деякі вулиці, якими прокладено трамвайні колії не мають твердого покриття. Цікаво це виглядає у приватному секторі, ніби трамвай іде по сільській бруківці, в яку десь там пірнула колія. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

У Конотопі є райони із старою і досить колоритною забудовою. Дуже багато дерев’яних будинків із рідкісними для Наддніпрянщини віконницями та «рєзнимі палісадамі». В одному з таких районів збереглася старовинна садиба, яку звів у 19столітті почесний мешканець Конотопа, відомий російський воєначальник, київський військовий губернатор, а також прототип Івана Сірка у славнозвісних «Запорожцях» Рєпіна – Михайло Драгомиров. Довгий одноповерховий садибний будинок, кілька флігелів та господарських приміщень, садибний парк – з усього цього в радянські часи зробили… так-так туберкульозний диспансер. Нині в садибі збираються облаштувати музей.

Садиба генерала Драгомирова та пам'ятник санаторий Шахтер,

Конотоп – це типовий пострадянський райцентр. Він нібито й не примітний чимось особливим, але про це місто знають майже всі. На всю Україну прославив його Григорій Квітка-Основ’яненко у своїй сатиричній повісті «Конотопська відьма».

За мірками Східної України Конотоп – старе місто. Йому 370 років. Тривалий час воно було козацьким осередком – «славним сотенним містечком». В радянські часи Конотоп став другим за кількістю мешканців містом Сумської області. В ті часи Конотоп просяк радянською атрибутикою та архітектурою. Деякі будівлі радянської епохи, зведені у 20-ті роки минулого століття можна сміливо вважати пам’ятками архітектури.

Сучасний Конотоп санаторий Шахтер,

У 17 столітті Конотоп міг відіграти доленосну роль в історії України. Після Конотопської битви. Але не вийшло. Сталося це у 1659 році…

Після смерті Богдана Хмельницького на гетьмана обрали його сина – Юрія. Але безвольний і безхарактерний Юрась довго не втримав булаву. Вже через рік, на козацькій раді у Корсуні, на його місце обрали колишнього генерального писаря, Івана Виговського. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Виговський був відвертим противником союзу з Москвою, тому, зважаючи на сильне втручання московитян у внутрішні українські справи, розірвав Переяславську угоду і заключив договір із Польщею. За умовами цього договору утворювалося Велике князівство Руське (звичайно у складі Речі Посполитої). У відповідь на це московський цар відправив в Україну велике військо під керівництвом князя Трубецького. 21 квітня 1659 року це військо взяло в облогу Конотоп.

Конотопська битва

Облога Конотопа тривала 70 днів. Оборону міста тримав чотирьохтисячний козацький полк під керівництвом полковника Гуляницького. Зупинка московської армії під Конотопом дозволила Виговському зібрати досить значне військо козаків (25 тисяч), набрати більше трьох тисяч сербських і молдавських найманців, та заключити союз із кримчаками, від яких на допомогу прийшло 30-тисячне військо на чолі із ханом. На боці росіян було 100-тисячне військо (чи близько того). Хоча російська Вікіпедія вказує цифру близько 30 тисяч, там текст взагалі досить цікавий:-) і «пахне» антиукраїнськими імперськими настроями. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Виговський із союзниками під Конотопом (біля сіл Соснівка та Шаповалівка) здобув блискучу перемогу над росіянами. Про детальний хід битви краще прочитати ось тут. Ось що писав про цю подію найавторитетніший російський історик Сєргєй Сольвьйов: санаторий Алмаз

«Цвет московской конницы, отбывший счастливые походы 1654 и 1655 годов, погиб за один день, и уже никогда после этого царь московский не мог вывести в поле такое блестящее войско. В траурной одежде вышел царь Алексей Михайлович к народу и ужас охватил Москву...».

Російська вікіпедія у статті про Конотопську битву безжально критикує Соловьева, як "повествовательного автора". Хоча у статті про самого історика написано "30 лет неустанно работал Соловьёв над «Историей России», славой его жизни и гордостью русской исторической науки". Досі не зустрічав таких категоричних розбіжностей у Вікіпедії.

Це була одна із найблискучіших перемог в історії українського війська. Хоча Росія нині вважає цю битву кривавим злочином проти російського народу. В такому випадку злочином проти народу німецького можна вважати битву під Сталінградом і т.д.

Приватна забудова Конотопа санаторий Женева

Виговський не зміг скористатись результатами своєї перемоги. На заваді стала коаліція лівобережної промосковської козацької старшини, яка скинула Виговського з гетьманства і знову обрала на гетьмана Юрія Хмельницького.

Столиця Прикарпаття має багато назв. Для когось він просто Франківськ, для когось – Франек, Станіслав, Станіславів, а для когось – Сталінськ-Прикарпатський. Особисто для мене Івано-Франківськ – біла ворона, яка відрізняється від більшості міст Галичини. Основна відмінність: перевага духу сучасності над атмосферою типової галицької провінційності. Наприклад, ніщо в житті ніколи не примусить полюбити мене центральну вулицю – Незалежності, де відсоток конструктивізму над модерном перевищує аналогічний відсоток в центрі Харкова чи Дніпропетровська.
Але, я люблю Франківськ по-своєму і третій рік поспіль тут із задоволенням буваю. санаторий Женева
Сьогодні буду намагатися розповісти про ті об’єкти Франківська, які викликають у мене захоплення. Перший з них – комплекс культових споруд у мікрорайоні Майзлі: костьол Йосипа і Троїцька церква (церква Царя Христа) з дзвіницею. Потрапити сюди просто – перейти залізничний міст по вулиці Незалежності. Але, все одно, туристи не дуже балують цей район своїм відвідуванням.

Іншій район – Пасічна трохи віддаленіше за Софіївку: на виїзді у бік Галича і Рогатина.
Тут ліворуч від дороги (вул. Нечуй-Левицького, 6) розташована дерев’яна церква Святого Дмитра. Храм не надто старий – 1902 рік. Церква карпатського типу, хрещата в плані. Належить греко-католицькій громаді. Санатории Трускавца, в

Перемістимося до серця міста, традиційної для всіх європейських міст ринкової площі:

Трикутна конструктивістська ратуша – вже п’ята у Івано-Франківську (перша збудована у 1666 році). З’явилася вона у 1928 році за проектом інженера Трелі. санаторий Шахтер

Однієї з домінант центру є колишній Єзуїтський костел. Первісно його фундамент було закладено у 1720 році, а будівництво костелу закінчено у 1729-му. Але вже у 1753 році споруду було розібрано через допущені інженерні помилки.
Упродовж 1753 - 1763 років під керівництвом інженера-фортифікатора С.Потоцького зведено новий храм у стилі бароко. Храм двічі реставрували: в 1885 і в 1955 роках. Сьогодні це - Вознесенський Катедральний собор Греко-католицької церкви.

З правого боку від катедри – площа митрополита Андрея Шептицького, яка за своєю красою і розташованими пам’ятками не поступається площі, де знаходиться ратуша. санаторий Алмаз

Домінанта площі – костел Діви Марії із дзвіницею (1672 – 1703). Храм збудовано в стильових формах пізнього європейського бароко за проектом Ф.Корассіні та К.Беное. У 1877 р. художник Е.Фабіянський виконав монументальні малювання в інтер’єрі, У XIX ст. ззовні прибудовано контрфорси. У 1882 р. костел відремонтовано після пожежі. Під костелом у крипті містилася родова усипальня Потоцьких. Сьогодні в колишньому костелі розташований художній музей.

Третім храмом середмістя є колишній вірменський костел, зведений протягом 1742-1762 у бароковому стилі на місці старого дерев’яного, що стояв тут з 1665 року. В 1760-х роках Ян Солецький виконав фресковий розпис костелу. Протягом свого існування храм неодноразово перебудовувався і реставрувався, внаслідок чого значно змінив свій зовнішній вигляд: дві круглі башти стали нижче, зникла башта, яка увінчувала дах, змінилася конфігурація фронтону.
В 70-ті роки минулого століття в храмі розмістили музей історії релігії та атеїзму, а на початку 90-х передали автокефальній православній громаді.

Реформістська синагога "Темпель" побудована у 1899 році. Ідея зведення темпля у Станіславові виникла 1887 року серед членів «Спілки прогресу». Незабаром Олександр Віттель та Еліас Фішер разом з іншими членами спілки, організовують комітет з будівництва синагоги прогресистів. 1888 спілка отримує ділянку землі. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
20 червня 1895 р. рабин Ісак Горовиць урочисто закладає перший камінь майбутньої синагоги. Будівництво продовжувалося до 1899. Автором проекту був віденський архітектор Вільгельм Штрясни. 4 вересня 1899 за присутністю міської влади та віруючих відбулося урочисте відкриття синагоги.
Будівля постраждала під час Першої Світової війни, невдовзі було відреставрована. У 1927-1929 в інтер’єрі виконано новий розпис, замінено дах. Під час 2 світової війни синагога була у значній мірі зруйнована, потім знову відремонтована.
У 1990-ті роки частину приміщень синагоги було передано місцевій іудейській общині. Частину приміщень займає меблевий магазин.
У стіну будівлі за часів нової влади була вмурована пам’ятна плита на честь ОУН-УПА. У 1943 році біля стін синагоги гестапівцями було розстріляно 27 членів Організації українських націоналістів. санаторий Шахтер,

  Товариство «Сокіл» завжди розміщувалося в найкрасивіших будинках:

Нажаль, важко побачити Комплекс палацових споруд Потоцького (1672 – 1682). Сьогодні це – «приватна» територія. І лише зачинена брама з фігурами рицарів доступна для огляду туристам: санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Галич – маленьке (7 тис. мешканців) і затишне місто при впадінні річки Лукви у Дністер. А колись це була столиця одного з найбільших давньоруських князівств і одним з найвеличніших міст на теренах сьогоднішньою західної України.
В наші дні від колишньої величі залишилося небагато, але Галич і сьогодні закохує в себе з першого погляду і надовго залишає найприємніші враження.

Галич веде свій відлік з кінця ІХ століття. У Х столітті галицькі землі входять до складу Київської Русі, але після Любецького з'їзду князів у 1097 році Галицьке князівство становиться самостійним. В 1141 році Галич становиться столицею князівства і зберігає цей титул до перенесення Данилом Галицьким столиці до Холму у 40-х роках ХІІІ століття. санаторий Алмаз

Розквіт Галича та Галицького князівства припадає на період князювання Ярослава Осмомисла (1153-1187 роки). Наприкінці ХІІ століття Галич стає столицею об’єднаного Галицько-Волинського князівства. У XIV столітті Галичем по черзі володіють Потоцькі, литовські князі, угорський король Людовік Анжуйський аж поки місто не увійшло до Речі Посполитої зусиллями короля Ягайла у 1387 році, попередньо отримавши Магдебурзьке право (1367 рік).

Говорячи про давній Галич, ми маємо, насамперед княжий град поблизу сучасного села Крилос. На місті ж сучасного Галича знаходилася пристань на невелике торгово-ремісниче поселення. Саме тут, на високому пагорбі над Дністром у 1367 році розпочалося спорудження замку – головної твердині Галицького староства. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

За іншими літературними даними замок зведений в 1350-1352 рр. волинським воєводою Любартом. Спочатку це було дерев'яна споруда, яку оточували земляні вали. У другій половині XVI в. замок ще був дерев'яним. З 1590 по 1633 рр. на місто було здійснено 29 татарських нападів, найбільш руйнівні з яких були в 1594, 1612, 1624 роках. У 1621 році татари зруйнували замок, який незабаром був відбудований.

За описом 1627 року замок був оточений з трьох боків валами, на яких підносилися п'ять оборонних башт, і мав три в'їзні брами. Тут же наголошується про необхідність його ремонту. У 1658 році замок реставрувався. Будівельними роботами керував інженер-фортификатор Ф. Корассині. У 1676 р. на Галич напали турецько-татарські війська, замок був зданий і зруйнований (залишилися лише стіни).

З середини XVIII століття замок знаходився в напівзруйнованому стані. Крім того, зірвалася частина гори, санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)на якій він стояв. У 1796 році замок був частково розібраний під керівництвом інженера А. де Хегерштейна. Їм же в 1795 році були виконані обмірні креслення. У квітні 1858 року звалилася східна частина стін, що залишилися.
Трикутний в плані замок складався з двох частин, розміщених на терасах (одна над іншою). Замок був обведений глибоким ровом. Від верхньої частини залишилися руїни п'ятигранної в плані башти, що піднімається над ровом з півдня (збереглися дві стіни до рівня другого ярусу), і залишки стін з бійницями. Протягом І десятиліття башта відновлена і не найкращим чином відштукатурена. Відновлена і частина мурів: санаторий Женева

На південь від п'ятигранної башти знаходилася квадратна, а між ними (посередині стіни) - Екатерінінськая каплиця.
Замок споруджений з вапняку, мергеля і цеглини. Має численні підвали. Стіни зберігають сліди поспішних різночасних ремонтів. У стінах пам'ятника збереглися закладені цеглиною бійниці. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

З замкової гори відкривається чудова панорама середмістя:
Спустимося з замкової гори, щоб оглянути центр міста. Він розташувався у підніжжя замкової гори в межах однієї, центральною площі: маленький, але милий і симпатичний.

На центральній площі 22 вересня 1998 року – у день святкування 1100-літнього ювілею Галича, відкрито пам’ятник королю Данилу Галицькому. Автори монументу - скульптор О. Пилєв та архітектор О. Чамара зі Львова. Поява пам’ятника саме на цьому місці не випадкова, адже історики вважають, що саме князь Данило сприяв появі площі на довколишніх купецьких кварталах.
Пам’ятник вдало виглядає з усіх боків: санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Центральним елементом архітектурного ансамблю міста є церква Різдва Христова, перша документальна згадка про яку датується 1550 роком. Проте очевидно, що храм набагато старіше: одні спеціалісти датують її XIV - початком XV століття, інші - кінцем XIII – початком XIV століття.

Церкву неодноразово руйнували і перебудовували. Відомо, що у 1757 році церква всередині була не обштукатурена, без склепінь, з балочним перекриттям, з однією главкою посередині ґонтового даху. У 1825 році архітектор Бергер провів реставрацію храму: з північного і південного боків зрубали контрфорси, в притворі влаштували відсутні раніше хори. До початку XX століття храм був покритий двосхилим дахом з барочним західним фронтоном. До західного фасаду примикала дерев'яна дзвіниця, яка збереглася й до сьогодні. санаторий Шахтер,

Сучасний вигляд пам’ятка отримала після реставрації 1904-1906 років (архітектор Л.Левинський): спорудили новий купол, інтер'єр отримав нове убрання. Давніми залишилися лише фундаменти, можливо, нижні частини стін. У 1960 році проведено капітальний ремонт пам'ятки.

Поруч з новою дзвіницею споруджено макет давнього Галича: санаторий Шахтер,

Крім пам’ятника і церкви до ансамблю центру сучасного Галича входять лише декілька старих кам’яниць:

Будинок з вежею, де розташовані пошта і телеграф, віддалено нагадує ратушу, яка, нажаль, до сьогодні не збереглася…

З пішохідного містка в центрі міста можна насолодитися панорамою Дністра і західної частині міста: Санатории Трускавца,

Сокаль - найпівнічніше місто Львівщині. Територіально - майже Волинь. Та все ж таки Сокаль - справжнісінька Галичина у кращому розумінні цього слова. В місті багато цікавих архітектурних пам'яток, а навколо міста пам'ятки ще цікавіше. Сокаль і Сокальщина - це, передусім, гарно збережений комплекс Бернардинського монастиря у присілку Жвирка. Саме він манить на північну околицю Галичини туристів. Але ми залишимо кляштор "на потім", а сьогодні прогуляємося центром міста у пошуках місцевих цікавинок. санаторий Шахтер

Сокаль відомий з письмових джерел з 1377 року. Та вчені дотримуються думки, що місто було засновано ще у XI столітті і зруйноване татаро-монгольською навалою у 20-х роках ХІІІ століття. Назва міста асоціюється з птахом соколом і, напевне, не дарма. У XIV столітті князь Земовит видав грамоту, якою заборонив в околицях міст полювати на соколів.

Місто розташовувалося на лівому березі Західного Бугу, а на правому березі, де сьогодні знаходиться Міський парк, стояв замок, де й проживав Земовит - князь мазовецький і принц руський, який був одружений з сестрою польського короля Ягайла Олександрою.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Саме Земовит надав Сокалю Магдебурзьке право у 1424 році.Санатории Трускавца,  На той час Сокаль був повітовим центром Белзького князівства, а в середині XV століття перейшов до Польщі.

Протягом декількох століть спокій місту тільки снився. Особливо діставалося Сокалю від татар. Лише протягом 1499 - 1523 років син Кримського хана Манглі-Гірея нападав і грабував місто дев'ять разів! У 1519 році на місці спаленого міста з 40-тисячною татарською ордою воював князь Костянтин Острозький зі своїм 10-тисячним військом. За наказом польського короля у 1571 році на правому березі Західного Бугу, де раніше стояв спалений татарами замок, збудували нові міські укріплення, які повністю розібрали у ХІХ столітті. У 1648 році місцеві мешканці з радістю допомогли козацьким загонам полковника Кудрі захопити Сокаль. санаторий Шале Грааль,

Найстарішим храмом міста вважається церква Св. Миколая, збудована в першій половині XVI століття. Сьогодні вона знаходиться на території Міського парку на березі Західного Бугу. Церкву вважають колискою Унії православної церкви з Римом. Саме в Миколаївському храмі у 1594 році відбулася нарада православних українських священиків в присутності перемишльського єпископа Михайла Копистинського щодо можливості об'єднання з римо-католицькою церквою.

Поруч з церквою св. Миколая стояла більш давня дерев'яна церква Пресвятої Богородиці, яка згоріла у 1821 році. Обидві храми були об'єднані спільним муром і утворювали монастирський комплекс.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Миколаївська церква відновлювалося після пожеж 1613 та 1671 років і була відреставрована у 1694 році, про що свідчить надпис над хорами. У 1752-1756 інтер'єр храму був розписаний (ймовірно, відомим живописцем С. Строїнським), а в 1890-ті роки до північної стіни добудували каплицю. Первісний вигляд церкві повернули під час реставрації 1971 - 1975 років за проектом архітекторів Ігоря Старосольського та Валентини Пашиної. У 1989 році святиню повернули віруючим.

З першого погляду на храм стає зрозумілим, що перед нами - споруда оборонного типу. Товщина стін твердині сягає 2,4 метри. Про оборонні функції нагадують і невеликі вікна, перероблені з амбразур, і могутні контрфорси. Миколаївську церкву можна вважати унікальним для Галичини твором української архітектури епохи Ренесансу.

Спустившись від церкви до берегу Західного Бугу, побачимо гарну панораму з Бернардинським кляштором на протилежному березі річки.

Неподалік від Миколаївської церкви в Міському парку стоїть руїною одна з найстаріших у Галичині синагог. Сокальську божницю збудовано в середині XVII століття. На сьогодні стан синагоги - жахливий. Інтер'єр являє собою суцільний смітник. А на стінах ще можна розглядіти залишки старих розписів і ліпнини. санаторий Женева

  Поруч із синагогою - Народний дім (колишній будинок товариства "Сокіл", ХІХ ст.):

На колишньому Ринку (сьогодні - площа Січових Стрільців) - багато цікавих будівель. Як атрибут галицького міста і місцевого самоврядування в центрі міста збереглася ратуша. "Завдяки" нещодавно натягнутій на її вежу брунатній металочерепиці споруда столітньою не виглядає. Сьогодні ратуша використовується за своїм прямим призначенням: тут розташована міська рада. санаторий Шахтер

Домінантою колишньої Ринкової площі і всього середмістя Сокаля є величезний недобудований костел. санаторий Алмаз Культову споруду почали будувати у 30-ті роки минулого століття, але так і не змогли закінчити через початок Другої світової війни. Ясна річ, що з приходом радянської влади костелобудівництво не було пріоритетним напрямом її діяльності. Так і стоїть незакінчена конструктивістська примара у центрі міста і слугує підставкою для гасел Януковича.

На протилежному боці центральної вулиці, що носить ім'я митрополита Андрея Шептицького, домінує над центром ще один великий храм міста - греко-католицька церква Святих Апостолів Петра і Павла.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Святиню будували протягом 1904 - 1909 за проектом відомого львівського архітектора Василя Нагорного в стилі французького класицизму на кошти прихожан стараннями о. Василя Левицького. Металеві конструкції для бань проектував Ян Богуцький, а кам’яна підлога виконана краківською фірмою "Каден". У 1933 році внутрішні розписи церкви закінчували Михайло Осіньчук та Павло Ковжун, а мистець з Перемишля Володимир Іванюх намалював двоярусний іконостас. Церква діяла і за радянських часів, як православна.

Якщо напроти Петропавлівської церкви звернути на вулицю Березовського, то побачимо ще один храм Сокаля - муровану церкву Св. Архангела Михаїла "костельного" типу.санаторий Алмаз Храм будувався протягом 1778 - 1835 років на місці старої дерев'яної церкви. У 1904 році святиню реставрували, розписали інтер’єр, добудували присінок, а за 4 роки провели зовнішню віднову. З 1962 року совіти розмістили у закритій церкві автошколу.

У 1624 році на південній околиці сучасного Сокаля збудували кляштор бригіток з костелом, монастирськими келіями і баштами. У 1655 році монастир було зруйновано козаками Богдана Хмельницького. Від колишнього кляштору залишилися перебудовані під житловий будинок келії. З північного боку келій ще можна роздивитися контрфорси.

На завершення ще декілька вартих уваги будинків середмістя Сокаля.
Колишній будинок позичкової каси, 1905 рік. Сьогодні - районне відділення Держказначейства:

Комплекс повітової лікарні (кінець ХІХ ст.): санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Школа-інтернат, ХІХ ст.:

В колишній віллі початку ХХ ст. - будинок культури і центр соціальної служби для молоді:

Гімназія (поч. ХХ ст.):

         Краткая история дворца.
        Хан-Сарай – бывший ханский дворец в Бахчисарае – является выдающейся достопримечательностью Крыма. Ежегодно сюда приезжают тысячи туристов, чтобы своими глазами увидеть эту жемчужину восточной архитектуры.Санатории Трускавца
        Ханский дворец – ровесник Бахчисарая, поскольку город начал строиться одновременно с резиденцией правителей Крымского ханства. Точное время установить трудно, ученые утверждают, что строительство было начато в конце XV - начале XVI века, в правление хана Менгли-Гирея I (1468-1515). На протяжении последующих веков существования Крымского ханства дворец постоянно строился и перестраивался, значительные восстановительные работы потребовались после сильнейшего пожара 1736 года – Хан-Сарай был практически возведен заново. санаторий Женева
        Архитектурный стиль дворцового комплекса наследует традиции османского зодчества XVI-XVII веков. Резиденции восточных правителей значительно отличаются от пышных и монументальных дворцов Европы. В них иная эстетика: в легких, напоминающих беседки дворцовых постройках, окруженных садами, с множеством фонтанов и цветников, с обилием растительного орнамента на стенах, воплощено мусульманское представление о том, как выглядит райский сад. Именно эта идея – олицетворение рая на земле – была главной для архитекторов и строителей Бахчисарайского дворца.
        После присоединения Крыма к России дворец перешел в ведение Министерства внутренних дел Российской империи и подвергся многочисленным ремонтам и переделкам, что нанесло дворцу существенный урон: было не только нарушено единство стиля, искажен облик зданий, но и попросту исчезли многие вещи из внутреннего убранства помещений.
        В 1908 году было принято решение о создании музея при Ханском дворце, его открыли для посещения научных работников и многочисленных гостей, в том числе различных высокопоставленных персон: например, в 1912 году в Бахчисарае побывал император Николай II с семьей.
        После Октябрьской революции на базе дворца был организован музей истории и культуры крымских татар. В 1961-1964 годах киевскими научно-реставрационными мастерскими была проведена научная реставрация, в результате которой восстановлен ряд архитектурных деталей и росписей Хан-Сарая.
        Территория музея в наши дни составляет 4,3 гектара, а при Гиреях дворцовый комплекс занимал гораздо более обширные площади.
        «Екатеринская миля».
        В мае 1787 года императрица Екатерина II, сопровождаемая австрийским императором Иосифом II, послами Австрии, Франции и Англии, а также многочисленными сановниками, прибыла в Крым. Это путешествие рассматривалось русским правительством как дипломатический акт, который должен был узаконить присоединение Крымского ханства к Российской империи. На путешествие императрицы было истрачено 15 миллионов рублей (для сравнения стоит заметить, что дойная корова в то время стоила 8 рублей).
        По пути следования императрицы по распоряжению Григория Потемкина через каждые десять миль возводились так называемые «екатерининские мили». Одна из них и находится у каменного моста через реку Чурук-Су, напротив дворцовых ворот. «Миля» представляет собой колонну, установленную на кубовидном постаменте; верхняя часть ее окаймлена шестигранником. Колонна сложена из хорошо обработанного известняка на известковом растворе. В 1818 году на двух гранях была сделана надпись на русском и татарском языках: «Благородной памяти Императрица Екатерина 11-я изволила быть въ Бакчисараъ въ 1787 году Маія 14».
        Мост через реку Чурук-Су.
        Вход во дворец начинается у моста через речку Чурук-Су.
        Название этой реки в переводе означает «гнилая вода». Чурук-Су делит город на две неравные части: на правом берегу расположены главные улицы Бахчисарая; Ханский дворец же находится на левом берегу реки. Первоначально резиденция Гиреев располагалась неподалеку - в шести километрах от современного Бахчисарая - в долине Ашлама-Дере. Вокруг дворца появился городок Салачик. Однако со временем долина стала тесной для ханского двора, войска, челяди. Поэтому резиденция правителя была перенесена из ущелья на открытый берег реки Чурук-Су. Началось строительство дворца, и постепенно вокруг него вырос новый город - Бахчисарай.

        Дворцовые ворота. санаторий Женева
        Пройдя по мосту, мы оказываемся перед массивными деревянными воротами, обитыми кованым железом. Это северный вход в Ханский дворец (когда-то таких входов было четыре). Арка над воротами украшена изображением двух сплетающихся змей. По легенде, именно на этом месте несколько веков назад увидел сын Менгли-Гирея схватку двух змей, одна из которых чуть не погибла, но чудом выжила, что напомнило молодому хану о несчастной судьбе рода Гиреев, пострадавшего от золотоордынцев. Наблюдая за раненой змеей, он увидел, как она погрузилась в воду, стала двигаться быстрее, и вода чудесным образом залечила ее раны. Сын Менгли-Гирея счел это за счастливый знак, рассказал отцу - и действительно, спустя некоторое время они узнали о том, что ордынский хан наголову разбит Оттоманской Портой. Старый хан приказал на месте смертельной схватки змей выстроить дворец, а над входом изобразить это сражение в память потомкам.
        Ворота ведут в широкий, вымощенный камнем двор дворца. Сейчас здесь – место сбора экскурсионных групп.
        Сторожевая надвратная башня и свитский корпус. Санаторий Весна Трускавец
        Над северными воротами мы видим пестро расписанную сторожевую башню с цветными стеклами в окнах. Справа и слева от ворот расположены помещения Свитского корпуса. Здесь размещались стража и свита хана, а позднее, после присоединения Крыма к России, в этой части дворца расселяли многочисленных гостей. Когда императрица посетила Ханский дворец, в Свитском корпусе разместили ее приближенных. В наши дни в восточном крыле здания находится службы администрации.
        Свитский и часть жилого корпусов в настоящее время занимает обширная этнографическая выставка из фондовых коллекций заповедника. Представлены предметы декоративно-прикладного искусства крымских татар, орнаментальное тканье и вышивки, мужская и женская одежда и обувь, посуда и ювелирные украшения, предметы быта и сельскохозяйственные орудия.
        Восхищают изделия медников – мастерски изготовленные кувшины, подносы, тарелки, подсвечники. Можно осмотреть отдельные экспозиции – комнату невесты, жилую комнату, крымско-татарскую кухню, а также выставку рукописных книг.
        На втором этаже жилого корпуса размещались ханские покои, посольский зал, где проводились торжественные приемы и аудиенции у хана.
        Из Свитского корпуса спускаемся в примыкающий к нему кухонный дворик. В ханские времена на кухне работали только мальчики и мужчины, женщины не допускались. Посреди дворика растет шелковица, возраст которой – около 400 лет, и она помнит многих крымских ханов.

        Двор музея.
        По другую сторону ворот – широкий двор, вымощенный камнем. Во времена Гиреев это была пустая, без вымостки, ничем не засаженная площадь. Здесь хан собирал и напутствовал войско перед очередным военным походом, здесь народ мог изредка видеть своего окруженного стражей властелина. На этой площади встречали послов и гостей хана.

        Ворота в посольский дворик. санаторий Шахтер
        Сад Посольского дворика засажен тополями и кустами самшита, в нем размещены фонтан из резного камня и небольшой фонтан в центре сада. Отсюда мы попадаем в главный ханский корпус, где принимали иностранных послов, где заседал Диван - орган законодательной и судебной власти Крымского ханства.

        Главный дворцовый корпус с «Посольскими дверями».
        Именно здесь мы своими глазами можем увидеть древнейший датированный памятник архитектуры Ханского дворца – портал Алевиза. Создатель портала – талантливый итальянский зодчий Алевиз (прозванный на Руси Фрязиным Новым), следовавший в Москву по приглашению Ивана III. Хан Менгли-Гирей задержал мастера и его сопровождение у себя во дворце, и около года итальянец провел в Крыму, работая над украшением ханского дворца.
        Портал Алевиза, или Демир-Капу (Железная дверь), – настоящая архитектурная изюминка Бахчисарайского дворца. Он украшен орнаментом, характерным для итальянского искусства эпохи Возрождения (цветы, дубовые листья и желуди, бусы), а также восточным геометрическим орнаментом из вдавленных прямоугольников. Над дверью – арка, расписанная цветами и растительными завитками, а ниже, в круге, – велеречивая надпись: «Владетель этого жилища и царь этой области, султан величайший благороднейший Менгли-Гирей-хан, сын Хаджи-Гирей-хана, да простит аллах ему и его родителям в обоих мирах». В середине надписи – родовая тамга династии Гиреев, а под нею – еще одна, столь же панегирическая надпись: «Приказал построить этот величественный порог и эту возвышенную высочайшую дверь султан обоих материков и хакандвух морей, султан, сын султана, Менгли-Гирей-хан, сын султана Хаджи-Гирей-хана, в 909 году» (1503).
        Через эту дверь послы и купцы, пробыв определенное время в Посольском садике, входили в Фонтанный дворик и направлялись на прием к хану.

        Зал Дивана, покои хана.
        Диван – совещательное собрание при восточных правителях, занимающееся законодательной и судебной деятельностью. Именно в этом зале хан и его сановники собирались для обсуждения важнейших государственных дел, вели судебные процессы, разбирали претензии и споры, изучали различные жалобы. Диван обладал реальной властью в Крымском ханстве, без согласия своих старейшин хан не принимал важных решений.
        У южной стены, в центре зала, находился трон, на котором восседал хан, руководивший заседаниями. Вдоль стен, по обеим сторонам от трона, располагались низкие диваны для ханских приближенных. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
        Над входом в зал вдоль стены расположена темная узкая комната. Существует легенда, что в ней находился хан, если он по какой-либо причине не хотел присутствовать на заседании совета. Вследствие хорошей акустики хан слышал каждое слово...
        Ханские покои сильно пострадали от пожара в первой половине XVIII века. Восстановление началось при хане Селямет-Гирее (1737-1743), дальнейшее строительство связано с именем Крым-Гирея (1758-1769). Тогда и был создан лишенный внутреннего единства и целостности, но в то же время весьма декоративный и пышный ансамбль. В зданиях, окружающих Посольский садик, находились парадные и личные покои крымских ханов. Первые этажи строились в XVI веке, вторые - значительно позднее, в XVII-XVIII веках. Слева от Посольского садика находились парадные помещения, справа - личные покои хозяина дворца. Интерьеры ханских покоев были сильно изменены в XIX веке после нескольких ремонтов.
        Фонтанный дворик.
        Фонтаны восточного типа сильно отличаются от европейских. Вода во многих странах Востока добывается с трудом, поэтому ее берегут, а фонтаны носят не столько декоративный, сколько символический и даже сакральный характер. Многие фонтаны устанавливались специально для омовения мусульман перед молитвой.
        Когда-то в Бахчисарае радовали жителей своим журчанием около 150 фонтанов, и не менее двух десятков ихних находилось в Ханском дворце.
        В Фонтанном дворике сперва привлекает внимание Золотой фонтан, как раз предназначенный для ритуальных омовений. Он был возведен в 1733 году в правление Каплан-Гирея. Названием фонтан обязан позолоченному орнаменту на мраморной облицовке.
        В противоположном углу дворика находится другой фонтан, поначалу незаметный посетителям. Но именно он прославил дворец и Бахчисарай. Это Фонтан слез, знаменитый Сельсебиль. По одной из версий, первоначально он находился возле стен дюрбе (усыпальницы) Диляры-Бикеч, любимой жены хана Крым-Гирея, в память о которой фонтан и был сооружен иранским мастером Омером в 1764 году. Перед приездом Екатерины II фонтан перенесли в Фонтанный дворик (так как источник, питавший его возле дюрбе, иссяк). Капли воды, что ритмично выделяет холодный камень, и сегодня падают на две розы – красную и белую (как в поэме А. С. Пушкина).
        Как гласит старинная легенда, увековеченная А.С. Пушкиным в поэме «Бахчисарайский фонтан», Диляра-Бикеч («Прекрасная княжна») была польской княжной, похищенной татарами и попавшей в гарем Крым-Гирея. Хан по-настоящему полюбил ее, но красавица-полячка погибла во цвете лет от руки другой жены правителя – ревнивой Заремы. Безутешный Крым-Гирей приказал построить в память о любимой женщине фонтан, ставший впоследствии символом человеческой скорби и горя, коварства и любви.
        Также прекрасные поэтические строки фонтану слез посвятили А. Мицкевич и Л. Украинка
        Малая дворцовая мечеть. Санаторий Весна Трускавец
        Из Фонтанного дворика можно попасть в Малую дворцовую мечеть – одно из ранних сооружений, датированное XVI веком. Роспись мечети относится к более позднему времени (XVII-XVI11 вв.), купол же был расписан мастером Омером в конце XVIII века. Росписи представляют собой исключительно растительные и геометрические орнаменты, так как ислам запрещает изображать людей и животных. В этой мечети исполнять религиозные ритуалы могли только представители ханской семьи и ближайшие сановники.

        Летняя беседка.
        Когда-то беседка была одноэтажной и открытой, позднее в центре установили мраморный фонтан (чешме) с бассейном, надстроили второй этаж, а широкие окна застеклили цветными стеклами. Стена над входом украшена тонкой филигранной росписью мастера Омера. Вдоль стен расположены удобные диваны, позволяющие отдохнуть в тени и прохладе от летней изнуряющей жары.
        Золотой кабинет.
        Над Летней беседкой на втором этаже расположен Золотой кабинет, созданный все тем же талантливым иранцем Омером. Интерьер этой ханской гостиной очень привлекателен: двадцать четыре окна с цветными стеклами, резной деревянный потолок, лепнина на стенах в виде ваз с фруктами, под карнизом – арабская вязь, это надписи, восхваляющие Крым-Гирея, руководившего перестройкой дворца и восстановительными работами после пожара.

        Гаремный корпус.
        Здесь проживали жены и наложницы хана.
        По закону хан (как и любой мусульманин) мог иметь четырех законных жен и неограниченное количество так называемых одалисок – наложниц (в отличие от жен, они не имели никаких прав и содержались отдельно от членов ханской семьи).
        «Гарем» в переводе с арабского – «запретное». Согласно законам шариата, женщинам в мусульманских семьях запрещалось общаться с посторонними людьми без разрешения мужа. Поэтому они проживали в отдельных помещениях, соблюдая хиджаб (затворничество). Как уживалось столько женщин на ограниченной территории гарема – загадка... Непонятно также, куда они все девались, когда одного хана сменял другой.
        От огромного гарема сейчас сохранился только один небольшой флигель, реставрированный совсем недавно, в восьмидесятых годах XX века. Можно осмотреть три комнаты гарема и характерные предметы быта той эпохи: ковры, мангал, шкатулки, подсвечники, кальян, курильница, музыкальные инструменты....
        Ханский гарем состоял из четырех больших корпусов, к концу XVIII века насчитывавших в общей сложности 73 комнаты. Доступ на женскую половину дворца был разрешен только самому хану, его сыновьям и, разумеется, евнухам – гаремной охране и прислуге.
        К приезду Александра I, который побывал в Бахчисарайском дворце в 1818 году, большую часть обветшалых помещений снесли, и сейчас музейные экспозиции размещены в трех комнатах сохранившегося гаремного корпуса.

        Соколиная башня (Тоган кулеси). Санатории Трускавца
        Над южной стеной гарема возвышается Соколиная башня. Свое название она получила потому, что, по преданию, здесь содержались ханские охотничьи соколы. Нижний этаж башни каменный, верхний же выполнен из дерева, на нем находится небольшая смотровая площадка, с которой ханские жены и сестры, скрытые от посторонних глаз деревянными решетками, могли наблюдать за тем, что происходило на дворцовом дворе.

        Большая дворцовая мечеть (Хан-Джами).
        С восточной стороны к Свитскому корпусу примыкает самое большое и красивое здание дворцового комплекса – мечеть Хан-Джами. Это одна из крупнейших мечетей в Крыму. Она сооружена в XVI в. и основательно перестроена в 1740 г. при хане Селямет-Гирее, о чем сообщает надпись над входом. Она была восстановлена после пожара 1736 года мастером Омером (во время правления хана Селямет-Гирея).
        По бокам мечеть украшают два легких изящных минарета, островерхие крыши которых завершает алем – полумесяц. С минаретов муэдзины призывали правоверных на молитву. Сегодня мечеть вновь используется по прямому назначению. Как и столетия назад, призыв муэдзина (уже радиофицированный) пять раз в день оглашает Бахчисарай.
        Фасад мечети, выходящий на реку Чурук-Су, был отделан под мрамор и расписан каллиграфическими арабскими надписями. С этой стороны находился главный вход в мечеть, который предназначался для жителей города. В архитектуре здания заметны черты османского искусства. Над четырехскатной черепичной крышей возвышаются два стройных минарета, с которых пять раз в день служители мечети муэдзины призывали мусульман совершать намаз.
        Внутри мечети – никаких украшений, только на южной стене расположены окна с цветными стеклами, наполняющие помещение неярким светом. На стенах с трех сторон – хоры (балконы), поддерживаемые колоннами, с них ведут вниз две винтовые лестницы. В глубине второго этажа находится ханская ложа, богато отделанная фаянсовыми плитками и росписью. санаторий Хрустальный дворец В нее ведет отдельный вход со двора. «Простые смертные» совершали намаз в общем зале, где на южной стене расположена специальная ниша – михраб. Во время молитвы нужно было обращаться к ней лицом, так как в этом направлении находится священный город мусульман Мекка.
        Ханское кладбище (мезарлык).
        Рядом с Хан-Джами находится фамильное кладбище бывших повелителей Крыма – Гиреев с великолепными надгробиями (их более 100) и двумя мавзолеями (дюрбе) XVI и XVIII вв. Первое захоронение на нем датируется XVI веком. Всего здесь находятся могилы девяти ханов, сорока пяти членов ханского рода и ряда представителей высшей придворной знати. Большой интерес представляют мраморные и известняковые надмогильные памятники. Мужские погребения украшены навершиями в форме чалмы, женские – подобием феса (плоской шапочки). На многих надгробиях арабской вязью высечены пышные эпитафии, нанесены каллиграфически исполненные орнаменты. Они несли не только декоративный, но и глубокий символический смысл. Тексты эпитафий представляют собой настоящие образцы крымскотатарской поэзии: поэты воспевают подвиги погибших воинов или красоту умерших женщин, говорят о тщете мира земного.
        Мавзолеи Северное и Южное дюрбе. Нельзя было оказать большей чести покойнику, чем воздвигнуть ему дюрбе – мавзолей. На кладбище находятся два восьмигранных купольных мавзолея, один из которых создан в XVI, другой в XVII веке. В них в общей сложности находится 26 захоронений разного времени (из них 17 могил ханов). Внутри дюрбе устанавливали каменные или деревянные саркофаги, покрытые сукном с вышитыми изречениями из Корана; ставили подсвечники, в нишах стояли светильники, курильницы, лежали священные книги.
        Ротонда над могилой хана Менгли-Гирея II. Менгли-Гирей умер в 1739 году, и в его честь была возведена ротонда – круглое купольное сооружение с восемью колоннами и арочным перекрытием. Внутри ротонды – украшенное резьбой мраморное надгробие над могилой хана.
        Мавзолей Диляры Бикеч санаторий Шахтер
        Рядом с ханским дворцом находится мавзолей Диляры Бикеч – любимой жены жестокого Крым-Гирея. По преданию, здесь первоначально был установлен Фонтан слёз.
        Мавзолей, построенный над могилой основателя династии крымских ханов Хаджи-Гирея в 1501 г. его сыном Менгли-Гиреем; здесь же в 1515 г. похоронен и он сам. Гробница похожа на выстроенную ранее в 1437 г. в Чуфут-Кале гробницу Джанике-ханым: в плане она представляет восьмигранник, украшенный на стыках граней резными колонками, с порталом, богато декорированным в духе сельджукской архитектуры: пилоны портала поддерживают сталактитовый полу купол, ниши в боковых стенах также имеют сталактитовое полукупольное завершение.

        Конюшенный корпус дворца.
        Конюшенный корпус состоит из целой серии зданий. На первых этажах находились конюшни, на вторых жили их смотрители. В специальном помещении находилась драгоценная позолоченная сбруя. В 50-х годах XIX века конюшни были перестроены.
        Библиотечный корпус. Санатории Трускавца
        Это каменное двухэтажное здание, квадратное в плане. Построено уже в XIX веке.
        Баня Суры-Гюзель («Желтая красавица»).
        Эта баня, построенная в XVI веке (1532 г.), является одним из старейших сооружений дворца. Предполагается, что поначалу это была общественная городская баня, позднее включенная в дворцовый комплекс.
        Мощное каменное квадратное здание из нескольких комнат, перекрыто куполами с отверстиями в виде звезд и полумесяцев. В моечном помещении нет окон, свет проникает через отверстия в куполах. Состоит из двух отделений – мужского и женского. Для женщин баня была своего рода клубом: местом отдыха, встреч и бесед. Мужчины часто вели здесь деловые переговоры и назначали встречи. Отапливалась баня сложной системой отопительных устройств. В подвальном помещении размещалась топка, жар из которой согревал воду и воздух внутри бани. Горячая и холодная вода поступала наверх по свинцовым трубам

        По пути из Бахчисарая к Симферополю, у села Новопавловка возле дороги стоит каменная колонна на мощном основании. Это т. н. «Екатерининская миля». Такие колонны, украшенные орлом, устанавливались через каждые 10 вёрст специально к прибытию Екатерины II. В настоящее время их сохранилось всего несколько в Крыму. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
        В 1787 г. императрица посетила свои новые владения в Крыму. Грандиозное путешествие обошлось казне в 15 млн. руб. Организовал его Г.А. Потёмкин, тогдашний губернатор Новороссии. Екатерину сопровождали многие знатные особы. Императрица прибыла в Крым в мае и находилась здесь около 10 дней. «Путешествие это должно было превратиться в торжество Екатерины и вообще России в глазах Европы, в демонстрацию перед Оттоманской Портой и ее союзниками, оно должно было внушить страх недоброжелателям России...», – писал граф Сегюр, участник путешествия. И, надо сказать, Екатерине II и Потемкину это блестяще удалось. Все поняли, что Россия закрепилась в Крыму всерьёз и надолго.
        В самом селе надо повернуть направо от трассы. Это дорога к селу Скалистое и поселку Научный проложена по долине реки Бодрак.
        В пределах с. Скалистое пройдем мимо карьера Альминского завода строительных материалов, где выпиливают известняковые блоки. (Из них, между прочим, построено большинство крымских пятиэтажек). И наконец, попадем в «пещерный город» Бакла – самый северный «пещерный город» в Крыму.
        Городище основано, вероятно, скифо-сарматами в III–IV вв. и служило убежищем от набегов кочевников. Позднее были построены оборонительные сооружения – цитадель, примыкавшая к краю обрыва, и стены, её окружавшие. Вне стен крепости находилось поселение: церковь, вырубленная в скале, зерновые ямы, виноградодавильни-тарапаны, жилые дома и около сотни пещерных помещений.
        В 1299 г., во время набега на Крым золотоордынского темника Ногая, Бакла была разгромлена. Глядя на пустынное ныне городище, невольно вспоминаешь слова А.К. Толстого:санаторий Женева  «Давно безлюдные жилища, обломки, камни, пыль и прах...»
        У села Прохладное находятся базы учебных геологических практик известных вузов. Расположены они здесь не случайно. Долина реки Бодрак признана комплексом геологических обнажений мирового значения. Все они очень наглядны и познавательны.
        Кстати, в Прохладном можно отдохнуть и порыбачить на «Постоялом дворе» Андрея Дегтярева. Он расположен в красивом месте на берегу небольшого озера под горой. К вашим услугам – лодки, катамараны, место для пикника и палаток, бар и радушие хозяина.
        В поселке Научный расположена Крымская астрофизическая обсерватория (КрАО) – самое большое астрономическое учреждение в Украине. Место это выбрано не случайно – здесь очень редки туманы и велико количество солнечных дней.
        Важнейшие направления работы КрАО связаны с изучением физических процессов на Солнце и звёздах, ведутся исследования туманностей и звёздных систем. Для этого используют рефлектор с диаметром зеркала 2,6 м – один из крупнейших в Европе, менисковый телескоп с зеркалом диаметром 50 см и другие приборы. Исследования Солнца ведутся с помощью башенного телескопа и внезатменного коронографа. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
        Астрофизиками обсерватории открыто немало новых малых планет. Среди них планеты с крымскими топонимами: Таврида, Скифия, Симеиз, Севастополь, Балаклава...
        Но самое главное – в обсерваторию организуются экскурсии. Вашему вниманию предложат посещение и осмотр телескопов, демонстрацию Луны, разных планет, звезд. Захватывающе и очень интересно понаблюдать за жизнью звезд, удаленных от нас на многие миллионы световых лет...

        Теперь отправимся в путешествие по долине реки Бельбек. С трассы Бахчисарай – Севастополь у пос. Сирень дорога уходит влево по направлению к Ялте. Дорога приближается к нависающим справа и слева скалам. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Это ущелье Бельбекские (Албатские) ворота.

        Затем справа, над селом Малосадовое, на мысе Куле-Бурун, виднеется одинокая башня. Это руины Сюйреньской крепости. Сооружена она примерно в VIII в. и была феодальным замком владетеля окрестных селений Бельбекской долины. Крепость просуществовала до XV в. и была уничтожена турками.
        Крепостная башня диаметром 8 м и остатки оборонительных стен общей протяженностью 92 м неплохо сохранились. Таких настоящих «непещерных» крепостей со стенами в Крыму уцелело не много. Внутри башни – остатки купольного перекрытия со следами фресковой росписи XIII-XIV вв. Вероятно, в это время в верхнем этаже башни была устроена часовня.

        Неподалеку от крепости на склоне мыса Ай-Тодор находился пещерный монастырь Чилтер-Коба, основанный в VIII-IX вв. и носивший тогда имя святого Федора. Здесь был целый комплекс монастырских помещений, вырубленных в скале, – кельи, трапезная, склады. А в огромном карстовом гроте находилась главная святыня монастыря – пещерный храм площадью 150 кв. м – самое большое пещерное храмовое помещение в Крыму, оно и сегодня впечатляет, хотя и в значительной мере разрушено.

        Далее автодорога идет уже по долине р. Коккозки и приближается к селу Соколиное (бывш. Коккозы). Здесь вокруг автостанции располагается несколько магазинов, кафе, где можно отведать блюда крымскотатарской кухни, небольшой рынок.

        Неподалеку от автостанции находится культурно-этнографический центр «Коккоз». Здесь гостям села предложат увлекательную экскурсию по селу, которая завершится посещением Музея крымских ремесел, а также путешествие по окрестностям села с посещением замечательных природных и исторических памятников. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

        В селе можно осмотреть летний охотничий дом князя Юсупова – здание довольно занятной архитектуры, с явными восточными мотивами. Построено оно в 1910 г. по проекту архитектора Н.П. Краснова, автора проекта Ливадийского дворца, и чем-то оно напоминает китайскую пагоду. Нынче здесь школа-интернат.
        Семейству Юсуповых принадлежали все окрестные земли. Их фамилия часто упоминается в здешних топонимах. Есть юсуповские тропа, пруд, фонтаны. На средства князя Юсупова в селе была построена мечеть. Сейчас она восстановлена и является действующей. Ее тоже называют Юсуповской. В селе – несколько восстановленных старых мечетей, древние фонтаны.

        Далее на нашем пути к Ай-Петри и Ялте в б км от Соколиного находятся два замечательных природных памятника: Большой каньон Крыма (БКК) и водопад Серебряные струи.
        Большой каньон – уникальное природное образование, поражающее своей грандиозностью. Представьте себе: высота отвесных стен каньона достигает 300-320 м, тогда как ширина его у дна порой сужается до 3-5 метров! Чем дальше в глубь Большого каньона (длина его около 5 км), тем уже его теснина. Как же образовалось это чудо природы?
        Вначале, несколько миллионов лет назад, здесь произошел тектонический разлом, разделивший единый горный массив на два – Ай-Петри и Бойка. Затем работу по формированию каньона продолжила речка Аузун-Узень. В течение многих тысячелетий река «пилила» каменную толщу, образуя теснину каньона. О грандиозной работе речного потока , санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) можно судить по обилию встречающихся на дне БКК порогов, водопадов, нагромождений глыб и валунов.
        Веками вращаемые водой, эти природные ядра-жернова высверливают в ложе ущелья своеобразные котлы и ванны. Здесь насчитывается около 150 подобных образований, среди них знаменитая «Ванна молодости», глубина которой около 3 м. Температура воды в реке даже летом не превышает 11-13°С, она изумительно чистая, освежающая и, говорят, омолаживающая.
        Впечатляет панорама Большого каньона с окружающих его утесов, отсюда он виден во всей своей красе. Как и всякий тектонический разлом, каньон – место с невероятно сильной энергетикой. Причем положительной. После нескольких часов, проведенных у каньона, плохое настроение сменяется добрым расположением духа.
        Большой каньон, в принципе, летом проходим по всей длине, хотя экскурсионная тропа оканчивается у «Ванны молодости». При путешествии далее, к устью каньона, придется либо форсировать вплавь водные преграды, либо обходить их по отвесным стенам. Но именно здесь самые эффектные места, где ширина каньона не превышает 3 м, а отвесные стены вздымаются вверх на три сотни метров!
        На реке Сары-Узень (это с противоположной от БКК стороны автодороги, около 2 км от неё), посреди векового букового леса, находится водопад Серебряные струи. Здесь вода стекает вниз тоненькими струйками на фоне небольшого грота, поросшего мхом. Поэтому водопад весьма напоминает необычный струнный инструмент, особенно в яркий солнечный день. Не случайно его ещё называют «Серебряные струны», и он действительно очень красив и оригинален. , санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
        Дальнейшая дорога от БКК на Ай-Петри впечатляет обилием крутых поворотов, она проложена через густые буковые леса северного склона Главной гряды и очень живописна. Но – очень узка и опасна. Ехать по ней надо крайне осторожно.

        Из Бахчисарая отправимся в долину реки Качи. По пути следования, за селом Предущельное, где долина резко сужается, образуется ущелье Каминские ворота. Издалека они кажутся узкими, а вблизи – довольно широкими.

        Рядом с дорогой, слева, нависает Качинский навес. В нем была обнаружена стоянка человека, жившего здесь в эпоху позднего палеолита (40-10 тысяч лет назад).

        Еще одна достопримечательность здешних мест – скала Таш-Аир (остановка «Второе Предущельное»).санаторий Шахтер Она знаменита скальными рисунками: обнаружены отдельные фрагменты рисунков, нанесенных красной охрой. Это очень ценный памятник живописи древних людей, относящийся, как считают ученые, к IV-III тысячелетию до н.э., то есть, медно-каменному веку. Памятников этого периода в Крыму очень мало. Эти рисунки можно осмотреть, скала расположена рядом с дорогой. Тут же – небольшой источник.

        Напротив Таш-Аира, на другой стороне реки Качи, в Алимовой балке были обнаружены таврские могильники – «каменные ящики». Район очень интересный для любителей археологии.

        санаторий Карпаты Трускавец Еще немного пути – и покажется похожая на нос корабля скала Качи-Кальон. В верхней части скалы трещины напоминают изображение креста. Отсюда и название скалы, которое переводится как «Крестовый корабль». Поселение под скалой возникло в VI в., а монастырь возник позднее – в VIII-IX вв.

        Тропинка, поднимаясь вверх, приведет вас к необычной церкви, высеченной в отдельном обломке скалы. А напротив, в скальном массиве, на разной высоте вырублено множество пещер – бывших часовен, келий, хозяйственных помещений. Их тут около 150. Когда-то они соединялись навесными лестницами. Дырки от креплений этих лестниц хорошо видны на скале.

        На территории Качи-Кальона насчитывается около 120 виноградо-давилен-тарапанов, вырубленных в скальном массиве. Видно, здешние монахи виноделием занимались серьезно. Монастыри в средние санаторий Женева века были сравнительно спокойными местами, нехорошие люди все же опасались гнева божьего и редко тревожили монахов. Поэтому монастыри стали центрами винного производства по всей Таврике. Крупными оптовыми покупателями крымского вина были хазары – большие любители этого напитка.

        В Качи-Кальоне скопления высеченных в скале пещер сосредоточены вокруг пяти огромных естественных гротов. Самый грандиозный из них – четвертый с куполообразным сводом. Здесь несколько искусственных пещер и источник св. Анастасии, который тоже считается святым. Тут размещались культовые сооружения Качи-Кальонского монастыря. А в дохристианскую эру здесь, по всей видимости, были языческие святилища. Грандиозность и мощь этого грота вызывали благоговейные чувства во все эпохи.
        Монастырь и поселение просуществовали здесь около тысячи лет. Во времена Крымского ханства монастырь получал помощь от Русского государства. Качи-Кальонский монастырь прекратил свое существование с переселением христиан в Приазовье (1778 г.).
        С вершины Качи-Кальона хорошо видно село Баштановка. санаторий Карпаты Там есть небольшой ставок, а рядом с ним – обширные поляны, окруженные лесом. Тут еще лет десять назад была туристская стоянка. Теперь здесь отличные места для воскресных пикников с видом на грандиозные стены Качи-Кальона.

        Примерно в 2 км от села Кудрино, на одноименной горе-останце, виднеется городище Тепе-Кермен. В переводе с тюркского это название и означает – «крепость на горе». Надо сказать, что зрелище Тепе-Кермена из села удивительно впечатляющее! Издали он напоминает огромную фантастическую крепость. Не случайно гора послужила основой для картины К. Богаевского «Жертвенники в пустыне».
        С вершины горы (540 м над уровнем моря и 250 м над окружающей местностью) открывается прекрасная панорама Качинской долины и окрестных гор.         Крепость-замок возникла в V-VI вв. и, по всей видимости, принадлежала местному феодалу, контролировавшему селения Качинской долины. Местные жители укрывались в ней во время набегов степняков. Гибель городища связывают с походом на Крым Ногая в 1299 г. Но и потом его территория используется людьми. С XIV в. здесь был небольшой монастырь, а потом многочисленные пещеры бывшего городища использовались местными пастухами как загоны для скота. санаторий Шахтер

        На поверхности плато рассыпаны остатки наземных построек – бывших жилых строений и храмов. Церквей было несколько. Наиболее интересная из них находится у обрыва, рядом с входом на плато, – «церковь с баптистерием». Особенность этой церкви XI века состоит в том, что помещение ее, высеченное в известняковом массиве, в длину вытянуто не от входа к алтарю, как принято, а по обе стороны алтаря, а около церкви выявлено около 15 погребальных ям, вырубленных в скале. Это так называемые «костницы».
        До сих пор не ясно, как на плато решалась проблема водоснабжения – пока не обнаружено ни колодца, ни источника. Лишь совсем недавно возле «церкви с баптистерием» раскопано вырубленное в скале помещение, где в каменной яме по специальным желобкам собиралась конденсационная влага. Но этого явно недостаточно для большого городища.
        На Тепе-Кермене, площадь которого сравнительно невелика, огромное количество пещер; их насчитывается более 250-ти, больше, чем в других «пещерных городах».

        Городище Кыз-Кермен (Девичья крепость, тюрк.) находится по соседству с Тепе-Керменом. Оно отделено от него глубокой, до 40 м, балкой. Город занимал значительную площадь и имел все предпосылки стать значительным и крупным торгово-ремесленным центром того времени. Но не стал – в IX в. его разрушили хазары. С тех пор поселение здесь так и не восстановилось.
        Во время раскопок обнаружены остатки раннесредневекового поселения и развалины крепостной стены, которая перегораживала мыс в самом узком месте. Часть территории совсем не застроена. По всей видимости, это была площадь для торговли. В отличие от всех других городищ, здесь практически нет «пещерных» помещений.
        Проходя сегодня по этим заброшенным селениям и разрушенным пещерам никак не верится, что когда-то, в течение многих столетий, здесь жили люди и кипела жизнь. А сейчас лишь тишина и запустение...
        К Тепе-Кермену и Кыз-Кермену можно пройти пешком от Чуфут-Кале. В обоих случаях – около 5 км.

        Эски-Кермен находится недалеко от Мангупа в б км к от села Залесное (если идти пешком). Автомобилистам надо ехать через село Красный Мак.
        Городище Эски-Кермен расположено на хорошо укрепленном природой месте. Эски-Кермен переводится как Старая крепость. Плато окружено отвесными скалами. Кое-где сохранились остатки крепостных стен.
        Крепость была основана в начале VI века. Основная функция крепости – защита подступов к Херсонесу. Это был крупный торговый и ремесленный центр, который имел на то время очень хорошие оборонительные сооружения. санаторий Шахтер, Крепость неоднократно подвергалась нападениям и разрушением. Первое крупное разрушение произошло в VIII веке. Хазары разрушили всю оборонительную систему крепости, после чего город долгое время без крепостных стен. Первые попытки восстановления обороны города были проведены в X веке. 

        История города-крепости до X века малоизвестна, т.к. город был простым оборонительным сооружением. Окончательно город был разрушен ордами Ногая в 1299 году и прекратил свое существование. До наших дней сохранилось множество пещер (около 350 в крепости и около 50 вне ее) остальные сооружения санаторий Женева не сохранились. На юго-востоке от города находится храм Трех всадников. Он вырублен в округлой каменной глыбе, рядом в глыбе меньших размеров вырублена кладовая. На северной стороне храма сохранилась фреска на которой изображены три всадника – святые Феодор Стратилат, Георгий Победоносец и Дмитрий. Вокруг храма располагалось эски-керменское кладбище.
        Дорога, ведущая к Эски-Кермен, ответвлялась от главного торгового пути и поднималась зигзагами к узкому коридору, вырубленному в скале. На этом месте когда-то были главные ворота. У третьего марша дороги находилась передовая стена, огибавшая выступ скалы перед главными воротами. Над воротами возвышалась башня, от которой в обе стороны шла крепостная стена. Все эти укрепления не дошли до наших дней, они были разрушены Хазарами. санаторий Карпаты Небольшие пещерные церкви вдоль третьего марша появились уже после разрушения оборонительной системы города. Еще один участок обороны – Дозорный комплекс находится к северу от крепости на мысе, отделенном седловиной. Главная улица начиналась сразу за главными воротами, вдоль которой находится множество пещер, одна из которых вела в башню над воротами. Справа располагался пещерный храм, состоявший из четырех помещений. Улица проходила в направлении к центральной площади с базиликой. От главной дороги шло два ответвления на запад и на восток. Кроме главных городских ворот в городе еще были трое малых ворот, т.е. калитки с хорошо охраняемыми лестницами, вырезанными в скале. С северной части скалы в древности был подъем для пешеходов, вырезанные в скале ступени вели на седловину. санаторий Женева Трускавец От системы защиты входа сохранились многочисленные пазы в стенах прохода
        Храм Успения находится на плато над тем местом, где расположен храм Трех всадников. На северной и западной стенах и на потолке храма сохранились фрагменты фресковой росписи. Рядом с храмом находятся остатки усыпальницы и кельи.
        Жилые здания строились на предварительно сглаженной скале и часто имели 2 этажа. 1 этаж приспосабливали под хозяйственные нужды, второй этаж использовали для жилья. Кровля была сделана из плоской черепицы, уложенной на деревянном настиле.
        Археологи определили, что жилые постройки не являлись первоначальными, а было как минимум строительных периода.
        Вырубленные в скале гробницы имеются в разных частях города и его ближайшей округе. В древности гробницы, вырубленные в скале, покрывались каменными плитами. Об этом свидетельствуют так называемые заплечики, вырубки по краям гробниц.

        Уникальным сооружением является осадный колодец глубиной около 50м., который был создан одновременно с крепостью. В скале вырублена ведущая вниз лестница в шесть маршей, переходит в галерею (около 10 метров длиной) в которой с потолка сочилась вода, но после того как на внешней стене колодца появился пролом колодец утратил свое оборонное назначение. Так же в разных частях города имеются высеченные в скале мешки для сбора дождевой воды. В городе санаторий Шахтер, был водопровод, вода подавалась по глиняным трубам от родников, которые находились за 4 км на соседней возвышенности. На самой вершине плато в 1930 году археологами была раскопана базилика. Ученые установили, что это было прямоугольное в плане здание с тремя выступающими на восток абсидами. Здание разделялось колоннами на 3 нефа. Археологическое исследование 1930 г. показало, что Эски-Керменская базилика в древности пострадала от пожара. Позднее стены базилики были разрушены толчком землетрясения, направленным с юго-востока на северо-запад.
        Ученые высказывают теорию, что Эски-Кермен, как крепость, вместе с остальными зданиями был построен сразу, в порядке государственного мероприятия, связанного с защитой северных границ Византийской империи, правительство Византии могло проявить заинтересованность и оказать содействие в сооружении системы обороны и крупных зданий Эски-Кермена.

        Чуфут Кале – самый сохранившийся из всех пещерных городов Крыма. Точная дата его возведения до сих пор неизвестна. Примерный период возведения VIII-X в. санаторий Шахтер В постройках явно прослеживается рука Византийского мастера. К тому же печать Византийского мастера была найдена в гидротехническом сооружении, недалеко от южного входа в крепость. Место для возведения пещерного города было выбрано не случайно. Город находится на небольшом плато, окруженном с трех сторон отвесными двухсот метровыми скалами, и только с восточной стороны плато соединялось седловиной с горой Бешик-Тау. В ущелье с северной стороны когда-то пролегал торговый путь.  Город долгое время был неприступной крепостью. Грамотно были построены и оборонные сооружения крепости. санаторий Карпаты С южной стороны дорога подходит змейкой в три пролета, что позволяло замедлить подход противника и защитникам города без особых помех проредить вражеское войско камнями и стрелковым оружием. Южные ворота были сделаны на ставнях, опять же византийской работы, из мореного дуба, но если же захватчикам и удавалось пройти ворота, то над воротами была ловушка, выступы по обе стороны коридора, по которым скатывали бревна и перерывали вход. Далее после ворот проход в город идет змейкой в четыре пролета, над пролетами были жилые пещеры, из которых при прорыве захватчиков велся обстрел врага. Восточная крепостная стена построена на пьедестале, вырубленном в скале. Пьедестал имеет форму ступеньки, и перед верхней ступенькой с наружной стороны было выложено каменными блоками. Но неприступных крепостей нет и в 1299 году после длительной осады монголо-татарским полчищем Ногая город пал. С этой даты город стал известен как Кырк-Ор (сорок крепостей). До этого времени, по мнению многих ученых, город носил название Фуллы. До начала XVI века в городе находилась резиденция крымских ханов. Очень интересной постройкой того времени является мавзолей Джанике-Ханым, дочери Тотхамыш-хана. Джанике приложила свою руку к отделению Крыма от Золотой Орды, и появлению молодого Крымского ханства. К тому же она помогала Хаджи-Гирею, восседавшему в Солхате, видела в нем опору в борьбе с Тохтамышевичами - Кичи-Мухаммедом и Сеид-Ахметом,санаторий Шахтер которые претендовали на полновластие в Крыму. Хаджи-Гирей победил, и ханский род Гиреев надолго воцарился в Бахчисарае. Мавзолей сохранился до наших дней в хорошем состоянии. В тот же период были построены мечеть и монетный двор, которые до наших дней не сохранились.

        Обычно в город попадают по частично сохранившейся на двух последних маршах каменной дороге, которая ведет к потайным южным воротам. Ворота спрятаны в скале, так, что их можно увидеть только подойдя к ним вплотную. После подъема по каменистой тропинке на лево, за развалинами нескольких жилых домов находится остатки стены, отделявшей пустырь Бурунчак. санаторий Женева От него ведет улица Бурунчакская к восточным воротам. В случае опасности, на пустыре жители могли укрывать скот и имущество. По середине города проходит Средняя улица, которая была доступна только пешим и вьючным животным. Кенасская улица с расположенными на ней кенассами (молитвенные дома кераимов) проходит по южному краю плато.  Кенассы расположены в небольшом дворике. Большая кенасса была построена в XIV веке. В ней устраивались торжественные праздничные службы. Вторая, Малая кенасса– предположительно ровесница первой. Она предназначалась для о бычных служб и для собраний, где решались различные дела караимской общины. 4 мая 1886 года кенассы посетили Император Александр Александрович и императрица Мария Оедоровна, о чем гласит каменная табличка находящаяся во дворе кенасс.
        Неподалеку от кенасс находилась первая караимская типография, основанная в 1731 г. В библиотеке Бахчисарайского музея хранятся книги на древнееврейском и караимском языках, отпечатанные в этой типографии.
        Все три улицы города сходятся на площади, на которой в 1346 г была построена мечеть, к сожалению она не сохранилась до наших дней. Чуть дальше к южному обрыву расположен хорошо сохранившийся мавзолей Джанике-Ханым.
        В нескольких шагах от мавзолея проходит Средняя, самая ранняя оборонительная стена с воротами, пересекавшая плато от одного края обрыва до другого. Большой ров перед стеной не доходил до края северного обрыва – здесь в стене имелась вылазная калитка, перед которой вырубили два малых двенадцатиметровых рва. У северного санаторий Карпаты и южного края стену фланкировали башни. У самого края северного обрыва – лестница, ведущая вниз, в две большие пещеры, по-видимому,  хозяйственного назначения.
        У Средней стены находился монетный двор. Монета которую здесь чеканили с надписью «Кырк-Ор» ценилась невысоко.
          За воротами Средней стены начинается Главная улица. На дороге видны глубоко врезавшиеся колеи, дорога служила очень долгое время, если колеса телег в камне смогли сделать такое. Для пешеходов служили узкие тротуары из каменных плит, неплохо сохранившиеся. Справа за невысокой стеной – два жилых дома XVIII в. В одном из них до конца своих дней жил известный караимский ученый Авраам Самуилович Фиркович (1786 –1875).

        Деснянско-Старогутский национальный природный парк находится в крайней северо-восточной части Украины, Серединобудском районе Сумской области и занимает площадь 16215 га.  Создан парк был в 1999 году с целью сохранения, воссоздания и рационального использования ландшафтов Левобережного Полесья, с типичными и уникальными природными комплексами. санатории Трускавца По характеру ландшафтов его территория разделена на две части: Придеснянскую и Старогутскую.
Придеснянская часть парка представляет собой пойменную и боровую террасу р. Десны и ее притоков. Заводь Десны, в 2-4 км ширину, хорошо выраженная на всей протяжности и чрезвычайно живописная. Здесь много озер, стариц, заболоченных участков. Заводь Десны в пределах национального парка - один из наиболее сохранившихся природных комплексов заводи этой большой реки в Украине. Растительный покров здесь представлен комплексом пойменной (луговой, водно-болотной) растительности и лесов боровой террасы. Здесь произрастают многие редкие реликтовые виды, занесенные в Красную книгу Украины, а также растения, которые занесены в Зеленую книгу. В лесах боровой террасы преобладают сосняки. В понижениях произрастают дубравы, санаторий Карпаты Трускавец местами сохранились флористически богатые естественные дубово-сосновые леса.
Леса Старогутской части национального парка являются крайней южной частью массива известных Брянских лесов. Здесь преобладают сосновые массивы. Болота парка, хотя и невелики по площади, но весьма разнообразны – от верховых сфагновых до низинных.
Флора национального парка насчитывает 801 вид высших сосудистых растений. Хотя фауна парка изучена недостаточно, в ней много редких исчезающих видов, занесенных в Красную книгу Украины (20 видов) и в списки уязвимых видов Европы. Уникальность фауны естественного парка обусловлена наличием около трех десятков видов животных северного комплекса, большинство из которых находятся на южном пределе своего ареала и нигде больше на Левобережье Украины не обнаружены. Такие виды, как медведь бурый, рысь, сыч, ореховка встречаются только здесь и в Карпатах. А для зайца белого, свища и овсянки регион национального парка является вообще единственным местом обитания на территории всей Украины. В то же время, в парке присутствуют и типичные южные и даже степные обитатели.
Развитие туризма и рекреационной деятельности – одно из перспективных направлений работы парка. Для посетителей разработаны эколого-познавательные тропы, многосуточные туристические маршруты. Национальный Санаторий Весна Трускавец природный парк "Деснянско-Старогутский" привлекает любителей природы еще и тем, который расположен он в экологически чистом регионе Украины, а также отдаленностью от больших промышленных городов. Здесь имеются все возможности для организации отдыха: устройства палаточных городков, сбора редких грибов и ягод, спортивной рыбалки, охоты. Приграничное положение парка создает перспективы для преобразования его в билатеральный заповедный объект с прилегающими объектами в России.

         Михайловская целина - целинный участок разнотравно-злаково-лучной степи в лесостепной зоне. Это единственный подобный заповедник в Украине. Многие называют его «брендом» Сумской области. санатории Трускавца Сумчанам добираться до не тронутых цивилизацией земель не долго – степь находится всего в 100 км от Сум, возле хутора Октябрьский Лебединского района.
Заповедником местного значения Михайловская целина была провозглашена в 1928 г., а в 1947 г.стала государственным заповедником республиканского значения. С 1961 г. и по сегодняшний день Михайловская целина входит в состав Украинского государственного степного заповедника. Территория заповедника насчитывает 202,4 га.
Растительный покров целины схожий с растительностью южных степей. В его составе господствующее место занимают разнотравно-тырсовые и разнотравно-типчаково-тырсовые группировки, которые главным образом растут в юго-восточной и восточной частях заповедника. Но в Михайловской степи также есть растительность, характерная для северных степей. Например, санаторий Шахтер Трускавец только здесь растут колокольчики и разные влаголюбивые растения. Здесь мало ковыля перистого, зато много широколистых злаков - стоколоса безостого, пырея, куничника и других растений, не присущих степям юга.
Всего здесь зарегистрировано 493 видов растений; растительность характерна для южных степей (злаки — типчак, полевица, осока). На Михайловской целине вы можете увидеть такие редкие растения: дельфиний клиновидный, астрагал пушистоцветный, гвоздику Евгении, касатик боровой, брандушку, ковыль и другие. Есть в степи и привычные нам ромашки, васильки, лен. На территории Михайловской степи есть озерца, болота, которые во время ливней заполняются водой. Санаторий Весна Трускавец
Благодаря заповедному режиму за полстолетия создались условия и для обогащения фауны. Встречаются лоси, кабаны и даже волки. В последнее время все более чаще появляются косули. Постоянными жителями являются зайцы и лисицы. Очень много мелких грызунов и птиц.
Экспертный совет Сумской области определил семь чудес природы Сумщины и одним из них стала «Михайловская целина».

Засновано місто як укріплення у середині 14ст князем Любартом в названо на його честь. До Люблинської унії 1569р Любартів був центром удільному князівства Литовської держави. Після 1569р Любартів став належати до Польщі. З 1589р потрапляє у володіння князів Острозьких. Вперше назва Любар зустрічається в документах за 1604р.

Костел санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Домініканський кляштор був заснований у 1634р. Від ансамблю зберігся лише костел, зведений у 1752. Будівля перебувала в поганому стані. Але віднедавна на кошти польської католицької громади було відновилено храм. Проведено капітальний ремонт в середині храму. санаторий Женева

Храм був романського стилю, побудований у вигляді хреста з восьмигранною вежею. Перший костел був зведений на кошти князя Станіслава Любомирського у 1630. Але під час козацьких війн його було зруйновано. В 1752р. на кошти князя Любомирського - Франциска розпочинається будівництво нового костелу. Князь так і не дожив до завершення будівництва, яке тривало 13 років. Нарешті, 4 серпня єпископом Київським та Чернігівським Ю.А. Заулуським храм було освячений на честь Святого Архангела Михаїла та Святого Яна Непомуцена. Санатории Трускавца,

В домініканському монастирі зберігалася велика кількість ікон, портрети єпископів (хелмиських, плоцьких, луцьких, познанських, краківських, львівських, литовських), портрети Святіших Отців, сім картин, на яких зображено мученицьку смерть від татар. Монастир мав багату бібліотеку. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

У 1864 отці Домініканці залишають монастир та Любар. Храм переходить до дієцезіальних священників. У 1904р парафія належить Житомирському деканату. До парафії належать дві філії у Вроиці-Великій та Новій Чорторії, чотири каплиці (с. Пединка, Мотовилівка, Вищекуси та любарська цвинтарна).

В храмі була чудотворна ікона Розіп’ятого Ісуса. До неї йшло багато паломників, було багато зцілень в тих, хто молився біля образу.

Наполеон Орда.

Георгівський монастир санаторий Шахтер

У 1666р був заснований Георгівський православний монастир. В 1775р відкрито школу вже як у Василіянському монастирі.. Школа за значенням булла другою після межирецької. У 1784р школа була шестикласною, нараховувала 450 учнів. Капітальний ремонт споруди проведено у 1888р. Будівля школи у стилі бароко, цегляна, двоповерхова, з асиметрично розташований головним входом в триповерховому об’ємі, який завершує фігурний фронтон. Стіни будівлі зміцненні контрфорсами. Планування коридорне з однобічним розташуванням приміщень.санаторий Алмаз

Вперше Миропіль згадується як село Сапогів у Литовських метриці за 1440-1498рр. «А къ городу к Чуднову первое село Сапогов. А в том селе 25 человека подымщину дают, а три слуги на войну ходят.» Зрозуміло, що село було дуже мале. У 1585 воно належало князям Острозьким. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

У 1753р. Миропіль переходить у власність Антонія Любомирського. Шляхом родинних стосунків Миропіль ставав власністю Валевських, Джедуських, Ростворовських, і у 1846р нарешті, коли Устиня Росворовська вийшла заміж за маршалка шляхти губернії ковенської Маріяна Гуттен-Чапського, Миропіль лишався у власності цієї родини до 1917 р. санаторий Алмаз

Коли у 1863 р маєтки Чапського були конфісковано, а його заслано в Сибір, родині вдалося врятувати тільки Миропіль. Останніми власниками земель Мирополя були сини Мартіна - Станіслав та Миколай. Але господарював та мешкав Станіслав. Санаторий Весна Трускавец,

При Маряні Чапському тут була конзавод де розводили арабських скакунів та коней англійської породи. Також пасіка була на 1000 вуликів.

Останнім власником Мирополю був поміщик Станіслав Чапський. На кінець ХХ ст.. тут вже було 4тис мешканців (зараз це важко уявити), три православних церкви, костел, винокурний завод, броварня, борошнових млинів, паперова фабрика. Доречи фабрика була побудована у 1832р . На кінець ХІХст була власністю Чапського, який здавав її в оренду. У 1957 року об'єднанням сіл Кам'янка, Старий Миропіль, Новий Миропіль і Миропіль утворено смт Миропіль.

Миропіль розташований на берегах річок Случ та Чоботівка. В період другої світової війни по всьому березі Случу від Колодязного до Вільхи проходила лінія оборони. Тож неподалік знаходяться доти. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

До пам’яток відноситься кам’яний хрест висотою в 2 метри. Його було встановлено ще у середині ХІХ ст. Його витесав з каменю місцевий майстер Степан Клименко на честь відміни кріпосного права.

Костьол св. Антонія.

Храм був побудований у 1820 році, , фундаторкою стала Анна Ростворовська. Довгий час стояв у забутті, зараз потрохи відновлюється. Храм прикрашає фігура св. Антонія. санаторий Женева

Коли Міропіль був у власності Антонія Джедуйського, то тут існував маєток, але він був розібраний і побудований палацик, який ми можемо споглядати лише на малюнку Наполеона Орди. Палац був побудований у 1850-1860рр Маряном Чапським у нео-готичному стилі і виглядав наче маленький замок. завдяки чотирикутній вежі з зубцями нагорі. Частково палац був одноповерховий, а частково з балконами та терасами. санаторий Шахтер

Всередині палацу була ліпнина. Станіслав зібрав бібліотеку на 5 тис книг багату на природну та історичну тематику, було чимало стародруків. Також були ікони грецьких, французьких, польських живописців. Палац був повністю знищений під кінець першої світової війни.санаторий Алмаз

Зовсім недалеко від районного центру Любар, на березі р. Случ знаходиться село Нова Чорторія.Санатории Трускавца, Власниками були Наталія та Петро Оржевські. Вони були відомі своїм меценатством - вони давали кошти на будівницьво школи та лікарня для селян, а сама графиня працювала декілька годин на день, як сестра милосердя. На початку XIX ст. власники маєтку Оржевські будують палац. Це була одноповерхова будівля. Наприкінці ХІХ ст. палац значно перебудовується - стає двоповерховим. Фасади палацу були реконструйовані і набули мотивів ренесансу з новомодним на той час модерном. А ось стіна, яка виходить до парку зберегла свою первинну барочну трактовку. санаторий Алмаз

Зараз в колишньому палаці розміщено аграрний технікум. Тому у вихідні дні майже нереально потрапити всередину щоб подивитися інтер’єри. В вестибулі збереглися старі сходи з кованим перилами з мотивом каштанового листя та геральдичних драконів. Гарні в палаці вітражі, особливо в овальній залі великий вітраж на античну тему художника Ф. Беляковського. санаторий Шахтер
Від первинного оформлення зберігся мармуровий камін в великій залі. А в колишньому будуарі збереглася гарна стеля з ліпним фризом з квіткових гірлянд.
Палац знаходиться в парку площею в 70га. Липова алея веде до ріки. Ймовірно парк був прикрашений, але з архітектурних форм лишився лише мостик на пагорб, на якому стояла альтанка. Поверхня води вкрита зеленим цвітом, а качки які плавають в ставочку, лишають червоні сліди, бо сама вода мабуть містить дуже велику кількість заліза. Інакше я не можу пояснити її такий червоний колір.

В’їздні ворота разом зі будиночком-сторожкою прикрашеним дерев’яною різьбою.

Церква санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

13 вересня 2008р
В сотні метрів від палацу стоїть родинна церква-усипальня побудована на початку ХХ ст. у російсько - візантійському стилі. Стіни були вкриті орнаментальним тематичним розписом роботи художника Нестерова. Місце, де покоїлися останки графа Оржевського, було варварськи розграбоване у період з 40 – х до 60 – х років минулого століття.

Млин Санаторий Весна Трускавец

13 вересня 2008р
Не одразу розумієш що будинок-велетень над рікою Случ - це є один з перших парових млинів. Зверніть увагу, що з боку дороги будівля має 5 поверхів, а з боку ріки аж 7. До основної будівлі приєднується двоповерховий корпус - склад для готової продукції. Млин переробляв 500тис пудів зерна. Аж до 1962р млин приводився до руху від парової турбіни за допомогою ременевої передачі. Потім млин працював за допомогою електроенергії.Санатории Трускавца

Стародавнє волинське місто Овруч вперше згадується ще до хрещення русі ,Санатории Трускавца до 946р. Відоме в літописах під назвами Вручай, Вручий, Овручев. Коли саме точно був заснований центр древлянської землі невідомо, адже ця місцевість була заселене ще в 5-4тис до н.е. В літописі вперше згадується як древлянське місто, яке було підкорено княгині Ользі. В літопису згадується як місто, де загинув князь Олег в 977р.

Овруч мав потужну фортецю на час входження в Київську Русь. В 12ст місто було резиденцію князя Рюрика Ростиславовича.санаторий Шахтер

Окремі рештки укріплень цього періоду збереглися і до наших днів. Знищений монголо-татарами, Овруч відродився і на початку XIV ст., коли ввійшов до Галицько-Волинського князівства, мав свою фортецю. З 1356 р входить місто до Литовського князівства. Кримський хан Едигей взяв місто в 1399р.

Овруч був об'єктом постійного нападу кримських татар. для оборони був збудований дерев'яний замок, який було зруйновано в 1506р. З часом фортеця була відбудована, та модернізована - з'явився глибокий рів, а саму фортецю обнесли кам'яним муром. Фортеця мала чотири в'їздні брами та шість багатоярусних башт. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

З 1569р Овруч входить до складу Речі Посполітої і стає центром Овруцького староства. У 1641р. королем Владиславом ІV було надане магдебурзьке право. В 1648р Овруч було визволено козаками, але за перемир'ям 1667р знову місто увійшло до Польщі, а після 1793р Овруч увійшов до складу Російської імперії.

Церква св. Василія

Найстарішим храмом Овруча є храм св. Василя. Побудований він в 1190р на місці ще давнішої церкви - дерев'яної, зведеної в 997р. За переказами звів ту церкву великий князь київський Володимир, що прийнявши християнську віру взяв ім'я Василій. Храм входив до палацевого комплексу князя Рюрика Ростиславовича. Зазнавши постійних руйнацій, остаточно був зруйнований литовським князем Гедиміном в 1321р. Прямо на кам'яних руїнах старої церкви в 16ст було зведено дерев'яну церкву, яка згоріла, наступна - теж дерев'яна - була розібрана в 1734р. В 1848р впали склепіння храму-руїни. Від давньоруської церкви лишилося три апсиди та частина північної стіни.санаторий Женева У 1876р була збудована біля церкви капличка, яку розібрали на початку 20 ст. Щоб хоч якось зберегти цінну пам'ятку архітектури 12ст. , були виконані реставраційні роботи архітектором Щусевим. Архітектор зі всією душею поставився до складної задачі відновити храм. Він писав: "Как хирурги, мы подняли по кирпичикам стену, замерили ее и порставили на свое место. Таким образом, удалось северную стену и значительную часть южной стены реставрировать точным методом"

Ми маємо сотні храмів, спотворених реставрацією, коли оригінальний архітектурний стиль віддавався працівникам цегли , дерева та металу, які нав'язували визначним пам'яткам чужий стиль, або повністю віддавали об'єкт на розсуд моді. Щусєв зі всією відповідальністю підійшов до відродження овруцького храму св. Василія. На основі досліджень академіка Покришкіна, який вивчав цю церкву в 1907-1908рр., досвіді історії давньоруської архітектури Новгорода та Пскова. санаторий Алмаз

Храм чотиростовпний триапсидовий. Унікальним явищем для кінця 12ст є те, що на рогах західного фасаду містяться дві круглі башти. Фасади інкрустовані природним відшліфованим камінням різних кольорів. В інтер'єрі церкві на фрагментах давніх стін збереглися рештки фресків. Під час реставрації 1908-1912р біля церкви було збудовано двоповерховий корпус келій жіночого монастиря, трапезну та дзвіницю., санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) На освячення новореконтруйованої церкви приїхав навіть сам імператор російський Микола ІІ. В розпису інтер'єру приймали участь відомі художники К.С. Петров-Водкін, Ф.К. Волков, Б.Н. Максімов. Справжнім відкриттям було те , що під час реставрації в 1989р. виявилося, що 14 ікон другого ряду іконостасу належали до новгородської школи 16ст.

Після реставрації 1908-1911р при храмі відкрили жіночу обитель. Вона діяла до 1935-го року, потім була закрита радянською владою, відкрилася у 1944-му році, та 1959-го була знову закрита. Санаторий Весна Трускавец

В 1990р церква була освячена та відкрита для богослужінь. В будівлі при церкві розміщується жіночий монастир.

Свято-Преображенський собор

Новенький Кафедральний собор побудований у псевдосковському стилі в 2001р на місці колишнього єзуїтського костьолу, який наприкінці XVIII ст. став уніатським храмом, з 1831 р. - православним. В 1930-ті рр. храм був повністю знищений радянською владою. Відбудований Спасо-Преображенський храм є кафедральним собором Овруцької і Коростенської єпархії УПЦ (МП).Санатории Трускавца, Тут зберігаються часточки мощів українського подвижника преподобномученика Макарія Канівського Чудотворця, малою Батьківщиною якого є Овруч.

Одне з найдавніших поселень Волині, що розташоване басейні р.Уборть. За народними переказами, це місто раніше називалося "Олеговим городищем". Засноване ще в другій половині Х століття Овруцьким князем Олегом Святославичем. Олевськ був важливим пунктом древлянської землі. Санатории Трускавца,

Вперше документально згадується в 1488, коли київський боярин Пирхайло попросив київського воєводу дати йому у володіння Олевсько. На початку 16ст. місто було приписане Овруцькому замку В 1569р. опиняється у владі Польщі. Польський король надає місту магдебурзьке право в 1641р, дозволив щотижневі торги, та проводити ярмарки двічи на рік. В 1793р місто відійшло до Російської імперії. санаторий Женева

Миколаївська церква
Будівництво церкви датується 1596р. На кам'яному хресті вмурованому в західну стіну прибудованого до церкви мурованого притвору видовбана дата 1618. Первісно одноверхна, хрещата в плані. Готичні риси постають в стрільчатих формах низької арки в західній частині бабинця та стрільчаті форми чотирьох арок, які тримають над середньохрестям підбанник. санаторий Алмаз

Після відбудови церкви в 1864р над центром кожного з рамен просторового хреста зявилися невеликі восьмигранні фальшиві верхи, поставлені прямо на дах. Звісно це порушило первісний вигляд храму, який відзначався гармонійними пропорціями та логікою побудови.

В церкві зберігся стародавній двоярусний іконостас. Значну цінність мала ікона "Богородиця Олевська", яка потім зберігалася в Харківському музеї.Санаторий Весна Трускавец

Стара Котельня Згадується в літописах з 1143р. як Котельнич та Котельниця. В домонгольські часи селище мало фортецю. Тут ще можна побачити вали давньоруського городища. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Цитую Грушевського:" Над подневим Потетровю визначним городом була Котельниця на р. Гуйві; се був великий і сильний замок, городище вельми добре, мало не таке як житомирське, як казали у 16ст. В середині і в 2-ій половині ХІІст Котельниця була центром княжої волосості, куди входило також і києвськое Побіжжя - городи Божський , Межибоже і ще два міста " санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

Цікаво те, що в 1683р райцентр Андрушівка згадується як приписане село до Котельні, тепер все навпаки, Котельня знаходиться в Андрушівському районі.

Про Стару Котельню вдалося знайти ще те, що іудейська громада була тут з 1775р. Масові вбивства євреєїв відбулися під час другої світової війни, загиблі поховані в районі "Ліски". Місцева влада займається відновленням надгробків. Санаторий Весна Трускавец

костел Антонія Падуанського
Костел був побудований в 1786р . Розташований храм на схід як раз від згаданого давньоруського городища, ви навіть можете прослідкувати фрагменти засипаного оборонного рову. Костел в найкращих традиціях бароко, цікаво який він був до початку руйнації. Фасад прикрашений пілястрами іонічного ордеру, арка головного входу франкована тосканськими колонками. В ПГС згадується про цегляну огорожу з воротами, рештки її ви можете побачити позаду храму.санаторий Алмаз