Це поширена практика серед шахістів: не міняючи громадянство, представляти шахову федерацію іншої країни. Приклади серед провідних гросмейстерів світу: Олексій Широв грав за Латвію, плотім за Іспанію, потім знову за Латвію. Найдич грав за Латвію, потім за Німеччину, зараз за Азербайджан. Львів'янин Білявський за Україну, тепер за Словенію. Він кілька разів виступав за збірну України не те що безкоштовно, а власним коштом. Така робота федерації (ще на початку двотисячних) його дістала і він грає за збірну Словенії, лишаючись українським громадянином і живучи у Львові. Зараз у найсильніших гросмейстерів України конфлікт з федерацією (екс-чемпіон світу Пономарьов, гравці збірної Ельянов, Моісеєнко, Єфименко), вони відмовилися грати за збірну. Шевченко вдався до радикальнішого кроку. Мені цей крок теж не дуже до вподоби.