Настроение сейчас - урочисте

В середу, 16.02, був на прем"єрі вистави театру Романа Віктюка "Рудольф Нурєєв. Нетутешній сад". Вистава презентувалася у Львівській опері.
Чесно кажучи я очікував побачити чергову порцію неперевершеної гри акторів в суміші з незрозумілою (принаймні для мене - хай простить мене дядя Рома!) постановкою, зафарбовану у ледь помітний блакитний колір. Але ні! Голубизни не було (ура!), постановка вражаюча, гра акторів неперевершена (ну як і завжди) :)

Розповідь про одного з найвидатніших танцюристів сучасності Рудольфа Нурєєва зачіпала, вона примушувала поглянути на Особистість як на звичайну людину з усіма її вадами, колмплексами і проблемами... Мене, як то кажуть торкнуло. Я не можу похвалитися сотнями побачених вистав, але серед тих вистав, свідком яких я був - це безумовно найкраща.

Раджу всім при нагоді побачити.

Я шкодую, що не взяв фотоапарат. Так би поділився з вами ше й фотками :)

Браво Віктюку
Тричі браво
Бравіссімо