Розмовляє наша Мова З Руським Язиком.
- Мы с тобой,- Язик говорить,- не в ладах живем.
Опечален мой двуглавый, мой родной орел
Тем, что ныне в Украине мало русских школ.
Малышей русскоязычных надобно беречь.
Ты же знаешь, как их портит народная речь.

- Отакої ! – каже Мова. - Я ж сестра твоя,
То чого ж російським діткам шкодитиму я?
І чого ворогувати Мові з Язиком?
- Да пойми, - Язик говорить,- Речь же не о том.
Ты же знаешь, сколько русских в Украине есть.
И других русскоязычных всех не перечесть…

- А вони, - питає Мова,- звідки прибули?
Ми сюди їх вербували чи за чуб тягли?
Чом твої російськомовні прагнуть увесь час,
Щоб не стали їхні дітки схожими на нас ?
Від столиці України до найдальших сіл
Все ставало менше й менше українських шкіл...

- Ну так что ж ? – Язик питає. – я для всех родной.
Я – Тургенев, Достоевский, Пушкин и Толстой.
- Не хвилюйся , - каже Мова.- Ми шануєм їх.
Ти поглянь на руськомовних діточок своїх.
Подивися на сучасну молодь у містах
Та послухай краєм вуха, що в них на вустах.
Що їм Пушкін? Що Тургенєв? Що для них Толстой?
Та для них уже й Чапаєв більше не герой.
Знаєш, скільки тут про нього наплели гидот?
Петька, Анка і Чапаєв – брудний анекдот.

Про Тургенєва й Толстого навіть річ пуста.
Де ти бачиш їхні книги? Хто тут їх чита?
Від еротики й порнухи аж тріщать ларки.
Все ж то творять доморослі наші “русаки”.
Ти у нас російськомовну пресу переглянь.
Чим натоптана й набита та газетна дрянь?
Уяви, що твій Тургенєв прочитав би те,
Що братва російськомовна про жінок плете,
Як смакує походеньки безсоромних дам.
Він сказав би : - Это мерзость! Это стыд и срам.

- Ты права, - Язик промовив.- Слушай мой ответ.
Мне от этих щелкоперов тоже жизни нет.
Прикрываясь русской речью, этот гнусный сброд
Растлевает и позорит мой и твой народ.
Говорю тебе по-братски, истину любя:
Ты, сестра, от этой мрази береги себя.
Защищайся, отбивайся, а не то – капут:
И тебя они угробят, и меня сожрут.

- Ну спасибі , - каже Мова, - за такі слова.
Триста літ мене чавили, але я – жива,
Бо мене оберігає Божа благодать.
Є прислів'я : Бог не видасть – свині не з'їдять.