.....подорож...

Вторник, 13 Апреля 2010 г. 21:47 + в цитатник

Квітень, ранок. Ще трішки і вона вийде з вагону потяга. Де її зустріне той який чекав...

Потяг зупинився, за вікном полудневе місто. Вона переживаючи рушила до виходу.....він зустрів її щирою посмішкою, від якої її серце одразу заспокоїлось і очі засяяли. Попереду в них було 3 дні разом.

Він обережно взяв її за руку і вони вирушили у подорож чудовим містом. Вона слухала історії і легенди про ті чи інші місця, і про людей.....і з захопленням дивилась на красиве місто, наповнене людьми....які кудись поспішали. Тільки вони нікуди не спішили, вони насолоджувались...ловили один одного такі боязкі і невпевнені, але по дружньому теплі погляди. Їх щирий і веселий сміх заповнював все навколо. Той вечір закінчився ніжним поцілунком.

Прокинувшись наступного дня вона мило усміхнулась, бо знала що попереду ще один день з ним. Прогулянка почалась з підкорення висоти, вона переборола свій страх, бо він вірив що вона зможе, і був надійною підтримкою. Це був 33 поверх закинутого «Паруса». Це було її досягнення, вона змогла це зробити, і воно було того варте. Ніби на вершині світу. Їх було тільки двоє....вітер куйовдив її волосся, а вона своїм фотоапаратом старалась зловити найкращі миті в його очах, його усмішку, побачити його душу....Потім він ніжно обняв її щоб зігріти....їх погляди зустрілись....і губи злились в пристасному і солодкому поцілунку. На ту мить їй здалось що весь свій зупинився....Після цього був кінотеатр....і незважаючи на фільм....їхні думки і руки були поруч....

Нічне місто, його вогні, набережна, зорі......і знову тільки їх двоє. Це був їхній вечір....перший вечір удвох. Вони йшли вперед, і просто були щасливі, і насолоджувались тими миттями разом.

Ще один ранок разом......вони гуляли ранковим парком...почав накрапати дощик....вони заховались під альтанкою....міцно обійнявшись....вони знали це тільки початок їхнього шляху разом.Час і життя неодмінно покаже, що буде дальше. Адже все вирішують тільки небеса.

За вікном похмурий весняниний день, моросить дощ. Вона повертається додому. Пройшли чудові 3 дні, наповнені радістю, спокоєм, мріями, ніжністю і пристрастю. Їй неодмінно буде цього не вистачати....і їй мало б бути сумно....але ні, вона повертається з надією в серці і спокоєм в душі.....це він залишив такий слід. Вона вірить що все у них буде добре!