ПЕРЕМОГА ЖИТТЯ НАД СМЕРТЮ

Прийнявши християнство, наш народ отримав змогу осягти ще один символічний щабель весняного свята: у Воскресінні Христовому ми бачимо перемогу життя над гріхом і смертю.
Як зазначають священики Олександр та Ярослав Василашки, "Пасха - це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. І живі, й мертві разом з'являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому - джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди."
На Великодній службі Божій у церкві читається слово Іоана Златоуста, який закликає радіти усіх: "Багаті і вбогі, радійте один з одним. Стримані і ліниві, вшануйте день. Ті, хто постить і не постить, веселітеся сьогодні... Ніхто нехай не плаче над гріхами своїми, бо відпущення від гробу засяяло. Нехай ніхто не боїться смерті, бо нас визволила Спасова смерть..." Іоан Златоуст нагадує, що тепер смерть не є знищенням, а тільки тимчасовим станом, і урочисто виголошує вічну Христову перемогу над смертю: "Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос і ти впало додолу. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя живе. Воскрес Христос і немає мертвих у гробі. Христос повстав із мертвих і став початком для спочилих. Йому слава і держава на віки вічні. Амінь".

РОЗМАЛЮЮ ПИСАНКУ, РОЗМАЛЮЮ

Якщо ви ніколи не дарували батькам і друзям власноруч розписану писанку - цієї весни обов`язково подаруйте. Це їх дуже втішить. Адже власноруч розмальовані писанки - то найліпше Великоднє вітання.
Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає в далеке минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в ньому знак воскресіння і вічного життя. Писанка стала символом радості і воскресіння.
Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". І справді, тільки велика любов може творити такі дива гармонії й уяви. Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і триверхі церкви - усе це вимальоване в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу і в нашому, великому світі. Кожен орнаментальний мотив і колір - це ніби окрема літера абетки. З них на писанці складається наша мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми.
Традиції українського писанкарства надзвичайно розмаїті. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти, хоча загалом мова українських писанок спільна. Тут подаємо основні накреслення найпоширеніших знаків.



Символіка кольору

Червоний колір означає радість життя, любов.
Жовтий - небесне світло, урожай.
Зелений - життя, воскресіння природи.
Блакитний - чистоту, здоров`я.
Чорний з білим - пошану до померлих.

Символіка орнаменту

Сонце - джерело світла й тепла, "всевидяще око"; символ Христа.
Хрест - символ всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох пір року; святий знак відкуплення, яким Церква все починає, благословляє й освячує.
Дерево життя - символ світобудови, поєднує в собі верх і низ, землю й небо, минуле й майбутнє; у Святому Письмі дерево є образом Божої Мудрості.
Спіраль - знак зародження нового життя, родючості; символ порядку таїнства літургійного року.
Сварга - знак всесвіту; символ Величі Божої.
Триріг - знак святого вогню і Святої Трійці.
Зоря - знак неба, Богині-Матері; символ Діви Марії: немов рання зоря, вона передвіщає схід Сонця-Христа.
Церква - знак стремлінь до висот, вічності, єднання з небом.
Грабельки - символ дощу, води, що сходить з неба до землі і єднає землю з небом (або ж дівчину з хлопцем); у Старому Завіті дощ є прообразом обіцяного Спасителя; у Новому Завіті - символом ласки й благовісті Святої Євангелії.
Гілка - символ родючості, щорічного весняного відродження пагонів; образ Божої милості.
Дубовий листок - символізує чоловічу силу; є святим знаком Божої справедливості.
Пташка - символ єднання земного й небесного, образ душі; птахи символізують чесноти Святих та їх вознесення до Бога.
Півень - провісник дня, сторож добра проти зла; є символом світла, яке побороло темряву.
Кінь - символ невтомного руху сонця; образ безстрашного вісника віри.
Риба - як і вода, є символом життя і здоров'я; це також символ новохрещених, надії на спасіння душі.
Олень - пов'язується зі світлом, істиною; це образ шукання Бога і взаємної допомоги.
Виноград - символ роду; виноградна лоза - символ Христа.
Безкінечник - символ води, невмирущої природи, вічного життя.
Сорок клинців - символізує чесноти людини і добробут.
Квіти - символізують радість, красу, дітей.

Коли пишуть писанки

За традицією, писанки пишуть дівчата і жінки. Для цього потрібні тиша, спокій і зосередження на добрих думках. Розписуючи, стиха співають веснянок.
Починають писанкарювати на свято Стрітення (15 лютого) - тільки-но молоде сонце набирає сили, прямуючи до весни. Розписують писанки аж до Зелених Свят, магічними візерунками відзначаючи періоди весняних змін. Це якраз той час, коли прилітають з Вирію птахи, починають нести яєчка й висиджувати пташенят.

Як дарувати і зберігати писанки

На Великдень писанками вітають один одного родичі й друзі. Зазвичай, пишуть від 15 писанок і більше. 1-2 кладуть до великоднього кошика на посвячення, 2-3 - на кладовищі, 1-2 - священику в церкві. Частину роздають дітям, що приходять христувати чи приносять "калач", частину - роздаровують. Дітям дарують світлі, яскраві писанки. Господарям - із зображенням 40 клинців, кривульок та безкінечників. Старців обдаровують чорно-білими писанками з "небесними мостами" й "поясами". Дівчата дарують своїм коханим червону писанку. А хлопці тим дівчатам, які їм подобаються, дарують на Великдень хустинку або намисто - делікатний натяк на сподіване весілля. На найкращих писанках дівчата настоюють воду, а потім нею вмиваються, щоб бути "гарними, як писанка".
Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Подаровані писанки тримають в оселі на почесному місці до наступного Великодня, а то й протягом багатьох років. Їх складають на тарілі або ж чіпляють на плетені з кольорових ниток шнурочки з китичкою на кінці. Можна нанизати цілу гірлянду писанок і повісити на стіні у вітальні. Якщо писанка ненароком поб'ється, її слід закопати в землю, бажано на городі або в полі.

Як розписати писанку

Ви вже знаєте, що писанки розписуються незвичайними візерунками. І що писати їх треба в доброму настрої, ні на кого не гніваючись. Беручись до праці, вмийтеся, вдягніть чистий одяг і прокажіть молитву.
Необхідні матеріали: яйця курячі білі, писачок, бджолиний віск, свічка, барвники, зразки орнаментів, олівець, оцет, ганчірки (велику - розкладати писанки для сушіння і малу - обтирати віск).
Яйця. Слід вибрати для писання писанок білі яйця, що мають тверду, ніде не тріснуту, шорстку шкаралупу. Бо до гладенької погано беруться фарби. Вважається, що найбільшу силу має писанка, написана на першому яйці курки-первістки - "зноску". Колись розмальовували гусячі, качині, журавлині яйця, тепер пишуть на курячих.
Барвники. Вдавнину барвники добували з природи. Готували навари: Золотавий - з цибуління, жовтий - з кори дикої яблуні, з гречаної соломи, коричневий - з кори вільхи. Зелений - з полину, з полови конопляного сім`я. Нині фарбують аніліновими барвниками (для тканин).
Писачок. Його неважко зробити самим. Для цього слід скрутити невеличку трубочку з жерсті і закріпити її дротом на держачкові-паличці. Якщо не виходитиме - купіть готовий.

Яєчка обережно миють у мильній воді, сушать. Миють також руки. Стіл застилають старою скатертиною або білим папером (бажано не використовувати для цього газет). Готують баночки і розводять у них фарби. Усе роблять без поспіху, адже найважливіше для вдалого писання писанок - це спокій і гарний настрій.
Спочатку злегенька накреслюють олівцем на яєчку візерунок, який залишатиметься білим. Кладуть у писачок віск, нагрівають його над свічкою і рухом "від себе" наносять накреслений візерунок воском. Потім яєчко протирають оцетом (або на мить опускають в горнятко з оцетом - знежирюють) і обережно кладуть у світлу фарбу (приміром, жовту). Коли фарба добре візьметься - виймають, сушать і малюють візерунок, який залишатиметься жовтим. Після цього кладуть у темнішу фарбу (червону). Виймають, сушать і заповнюють воском ті місця орнаменту, які залишатимуться червоними. Кладуть у найтемнішу фарбу (фіолетову, чорну).
Повністю розписане яєчко видувають (для цього акуратно просвердлюють (спеціальним свердликом або голкою-циганкою) дві дірочки в носку й гузку яєчка). А потім звільняють від воску (обережно нагрівають біля свічки й обтирають розтоплений віск ганчіркою). Писанку-видуванку можна почепити на сплетену з кольорових ниток "косичку" з китичкою внизу.

ПОКИ ЛЮДИ ПИШУТЬ ПИСАНКИ - ДИЯВОЛ БЕЗСИЛИЙ
(Гуцульська легенда)

Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить - і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку - поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.

ПИСАНКИ З КАМІННЯ
(Легенда з Київщини)

Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі - зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки й крашанки до Великодня.

ДЯКА ДОБРОМУ ЧОЛОВІКОВІ
(Галицька легенда)

Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалиму на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й несли хрест аж на гору Голгофу. Коли ж Ісуса вже розп'яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця - пописані та й покрашені. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й сховав як пам'ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того пішло крашення та писання яєць на Великдень.

Леонід Глібов
ПИСАНКА

Маленькії дітки, бувайте здорові,
На крильцях весни я прибув.
Збирайтесь послухать моєї розмови:
Я писанку вам роздобув.
Орлята-синочки, чечіточки-дочки,
Цілісіньку ніч я не спав,
Мережечки всякі, кругом поясочки
Та ще й золотцем малював.
Чудове яєчко, маленький замочок
У дверечки я приладнав,
Не простий білочок, не круглий жовточок
Всерединку я заховав.
Лежать там рядочком дві Божії квітки -
То розум і правда свята.
У першую квітку - голівку вбирайте
І добренько буде вам жить,
А другу до серденька ви прикладайте,
І будуть вас люди любить.


Дмитро Чередниченко
РОЗМАЛЮЮ ПИСАНКУ

Розмалюю писанку,
Розмалюю,
Гривастого коника
Намалюю.

Розмалюю писанку,
Розмалюю,
Соловейка-любчика
Намалюю.

А сопілка буде грати,
Соловейко щебетати,
А гривастий кониченько -
Славно танцювати.


ВЕЛИКОДНІЙ КОШИК

Великдень - свято родинне, з обов'язковим сімейним святковим обідом, щедрим на скоромні, посвячені у церкві смачні наїдки.
Спеціально до Великодня тримають кошик і вишитий особливим візерунком рушничок. Ще звечора кошик наповнюють святковими стравами: кладуть паски - пшеничні й сирну, крашанки, сало, шинку, хрін, грудку вершкового масла, пиріжки з сиром і завиванець з маком, сіль, писанки і свічку (її стромляють у паску і запалюють, коли священик святить скоромне). Усе накривають великоднім рушничком. Ці пожитки освячуються для того, щоб люди на свято одержали радість і духовну, і від земних дарів.

ПАСКА

Паска символізує життєву повноту, а можливо, і нагадує нам про стародавню Велику Богиню, адже однією з її назв є "баба". Як правило, пасок випікають кілька, різних розмірів, часом для кожного члена родини, і обов'язково одну велику - для всіх. Прикрашають великодній хліб візерунками з тіста - подвійними (восьмираменними) хрестами, решітками, віночками. І в цьому український великодній хліб суттєво відрізняється від російського "куліча" - не оздобленого візерунками, а просто залитого збитим білим цукром і посипаного різнокольоровим "пшоном".
Для випікання пасок є спеціальні форми - керамічні пасківники (зараз використовують і звичайні каструлі). Пасківники змащують смальцем або вершковим маслом, на третину наповнюють тісто і дають "підійти". Потім оздоблюють прикрасами з тіста. Садовлять паску і виймають її з печі-духовки з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд.
Готовність паски перевіряють, обережно встромивши в неї тоненьку трісочку: якщо вона суха - паска готова. Аби верх паски не підгорів, можна (коли він достатньо підрум'яниться) покласти на нього змочений у воді кружечок паперу.
Були часи, коли ледь кожна жінка мала власний рецепт паски, перейнятий від мами чи бабусі, і на свій інтуїтивний розсуд додавала в тісто шафрану чи мускатного горіха, мигдалю чи імбирю... Сталося так, що добра половина нинішніх господинь таких знань від своїх бабусь не перейняла. Ті, кому з дитинства не знайомі духмяні пахощі, що линуть з чудодійного місця оселі - плити, де твориться паска, мають нагоду пізнати цю насолоду. Пропонуємо кілька рецептів великоднього хліба. Якщо ваша ласка - доповнюйте, вдосконалюйте, діліться досвідом.


Паска прозора

2,5 склянки борошна, 8 жовтків, 0,5 склянки цукру, 50 г дріжджів, 1 склянка молока, 100 г масла.
Розтерти жовтки, влити тепле молоко з розведеними дріжджами (опару), всипати борошно, цукор, добре вимішати, поставити в тепле, без протягів, місце і дати піднятися. Потім влити розтоплене масло, знову вимішати, щоб тісто відставало від рук. Заповнити змащені маслом форми на третину. Прикрасити. Коли тісто зійде - помастити жовтком і ставити в піч (духовку).

Паска мигдалева

На 4 склянки борошна - 1 склянку молока, 20 жовтків, 50 г дріжджів, півсклянки масла, 1 склянку цукру, 1 ложку мигдалю.
Четверту частину борошна заварити склянкою гарячого молока і розтерти, щоб не було грудочок. Коли маса зовсім остигне, до неї додати розтерті до білого кольору жовтки, дріжджі й поставити у тепле місце. Після того як опара добре підніметься, покласти сіль, додати решту борошна, добре вимішувати протягом 1/2 години; влити розтоплене масло і знову вимішувати 1/2 години; після чого додати товчений цукор, добре розтертий мигдаль і знову вимішувати 1/2 години. Підготовленим тістом наповнити форму до половини, поставити її в тепле місце, прикрасити і, коли тісто підійде і заповнить форму, поставити в духовку на 1 годину.

Паска з родзинками

На 5 склянок борошна - 1,5 склянки молока, 75 г дріжджів, 40 жовтків, 400 г цукру, цедру з 1 цитрини, 3-4 шт. гіркого мигдалю, 1,5 склянки масла, 200 г родзинок, 1 ч. ложка солі.
1/3 борошна, необхідного для паски, заварити в каструлі гарячим молоком і розтирати, щоб не було грудочок. Як тільки опара охолоне, в неї влити розведені у молоці дріжджі і розтерті з цукром жовтки. Добре розмішавши, тісто поставити в тепле місце, щоб підійшло. Коли тісто підійде і згори утвориться піна, додати цитринову цедру, сіль, дрібно посічений мигдаль, всипати решту борошна і замісити тісто, яке має бути не густим, м'яким і добре вимішаним. У тісто влити дві склянки теплого масла, знову вимішати; додати замочені у воді і добре відтиснені родзинки.
Тісто вимішувати доти, поки воно не відставатиме від рук і каструлі. Потім йому дати підійти і знову вимішати, після чого заповнити ним форми на 1/3 їх об'єму і, коли тісто в них зійде, обережно поставити в гарячу духовку на 1 годину.


СИР

Сир - одна з улюблених складових українських страв. Обрядовий сир (як і масло й молоко, які використовуються в багатьох обрядах) нагадує нам про стародавню культуру господарів-скотарів на теренах нашої країни. Із сиром готують страви, без яких не обходиться майже жодне традиційне свято - це вареники, налисники, пиріжки, мандрики. А на Великдень обов'язково готують сирну паску: запечену або приготовлену "холодним" способом - під пресом.

Сирна паска

10 варених жовтків, 100 г вершкового масла, 400 г протертого свіжого сиру, 0,5 склянки сметани, 200 г цукру, ваніль.
Варені жовтки протерти через сито, додати масло і розтирати півгодини. Покласти протертий сир, ще розтерти. Потім додати сметану, цукор, ваніль і розтирати все разом. Помістити у форми і поставити на три дні на холод. І страва готова.

Фісташкова сирна паска

1200 г сиру, склянка цукру, 200 г масла, 200 г мелених фісташок, ваніль, 4 склянки густих вершків.
Сир протерти, додати цукор з ваніллю, масло, фісташки. Усе змішати. Додати вершки, перемісити. Викласти у форму і поставити під прес у прохолодне місце. Фісташки можна замінити іншими горіхами або ж цукатами.

Сирна паска-запіканка

800 г сиру, 15 яєць, склянка цукру, 100 г товчених горіхів, 0,5 склянки топленого масла, ваніль.
Сир і яйця змішати й протерти через сито. Додати склянку цукру, горіхи, топлене масло, ваніль. Добре розтерти. Викласти у форму, вимащену маслом і запікати у духовці при невисокій температурі.

Сирна паска з мигдалем

На 500 г сиру - 4 ст. ложки вершкового масла, 3/4 склянки цукру, 60 г солодкого мигдалю, ванільний порошок, 4 яйця.
Сир протерти крізь сито, покласти в каструлю, додати обчищений дрібно посічений мигдаль, розігріте масло, ванільний порошок і розтерті з цукром сирі жовтки. Все добре змішати, додати збиті білки, викласти в сотейник, змащений маслом і поставити в духовку запікатися.


КРАШАНКИ

Яйце - символ зародження життя, знак життя нового, воскресіння. Також - символ сонця. Майже в усіх народів яйце вважалося джерелом життя і початку світу. У міфах різних народів зі світового яйця виникає всесвіт, або якась світотворча сила, втілена в божество, або міфічні першопредки. А з верхньої і нижньої половини яйця виникають небо і земля.
Особливе значення має яйце на Великдень. Червона крашанка - ознака радості, символ воскресіння. У великодню суботу (або в четвер) фарбують крашанки. Основний колір крашанок - червоний, він символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. Темно-червоний колір готують з відвару цибулиння. З кори дикої яблуні -отримують жовту барву; з молодого березового листя - салатну; з шишечок вільхи - брунатну. У воду для фарбування крашанок додають потроху свяченої води - хрещенської, стрітенської і благовіщенської. Як правило, крашанок готують 13 - на згадку про Христа і його 12 апостолів. Крашанками обмінюються із знайомими, їх дають родичам, сусідам, тим, хто прийшов привітати, носять у гості, роздають жебракам. Також передають померлим, кладучи на могилки. Шкаралупки з крашанок пускають на воду, щоб пливли "до рахманів" і вказали їм, що час святкувати Рахманський Великдень. З крашанками є багато ігор; навбитки, міньки навпомацки, скочування з горбочка, вгадування з шапками та інші.
Крашанками обмінюються із знайомими, їх дають родичам, сусідам, тим, хто прийшов привітати, носять у гості, роздають жебракам. Також передають померлим, кладучи на могилки.


СІЛЬ

Сіль - символ достатку, повноти, суті. У Біблії сіль - символічний засіб зв'язку між Богом і його народом: "І не оставляй жертви твоєї без солі завіту Бога твого". У Нагорній проповіді Христос називає своїх учнів "сіллю землі".
Вважається, що сіль - це очисна речовина, пов'язана з залізом, кров'ю і небесними світилами, якої жахається нечиста сила. Зустрічання гостей хлібом-сіллю має два значення: вияву гостинності та оберегу. У святкові дні дня надання особливої сили солі її запікали в печі або святили у церкві. Перед Великоднем сіль запікають у Чистий Четвер.

СВИНИНА

Вепр і свиня у міфологічному світогляді багатьох індоєвропейських народів пов'язаний із сонцем та аграрним культом. Як правило, вепр асоціюється із чоловічою силою, міцністю, а свиня - з силою землі, теплом і родючістю. У міфах часто повторюється мотив свині, запряженої до золотого плуга. В українській загадці вогонь постає у вигляді золотої свині: "Тремтить свинка - золота щетинка". Культ свині був поширений на різних територіях ще кілька тисячоліть тому. Серед трипільсько-кукутенських археологічних знахідок, датованих 5 тисячоліттям до н.е., є глиняні скульптурки поросят із втиснутими у них зернятами. Серед пам'яток скіфської доби є фігурки свиней, виготовлені із золота.
Відгомони колишнього вшанування свині є у деяких християнських легендах. Розповідають, що коли переслідували Христа, він сховався у сіні. Але кури розгребли сіно, відкривши Спасителя. Його схопили, але він зумів утекти і сховався у соломі. Підбігли свині й почали рити солому, зариваючи Христа ще глибше. З того часу Бог благословив свинину у їжу людям. Тому й існує традиція освячувати на Великдень сало та поросят.
Страви зі свинини українці готують на два найбільші календарні свята - Великдень і Різдво.

Порося з хріном

1 кг поросяти, 1 ст. ложка пшеничного борошна, 1 ст. ложка вершкового масла, 200 г хріну, 2 ст. ложки оцту, 1 склянка сметани, 2 склянки м'ясного відвару.
Підготовлене порося варити у несолоній воді до готовності, посолити відвар; дати поросяті охолонути у відварі до 50-60°, вийняти його і нарізати порціями. Готове порося полити сметанною підливою з хріном і посипати зеленню петрушки.
Приготування підливи. Натертий хрін злегка підсмажити на маслі, додати духмяного перцю і оцту, кип'ятити, поки оцет не випарується на 3/4 свого об'єму. Борошно злегка підсмажити, розвести м'ясним відваром, проварити, додати сметани. Усе кип'ятити на легкому вогні, посолити, процідити, змішати з хріном, добре проварити і заправити маслом.

Шинка печена

Намочити солону шинку у воді днів на 2, добре витерти. Замісити з 4 кг житнього борошна круте тісто, розділити його надвоє, розкачати товсто. Намастити деко салом, покласти тісто, потім шинку шкурою догори, покласти другий шар тіста. Підняти краї тіста, змочити їх водою, заліпити навкруги. Треба, щоб не було жодної шпаринки, і щоб верхній шар тіста був товстий, аби окіст не підгорів. Поставити в гарячу піч на 2 -4 години, залежно від величини окосту. Як спечеться - вийняти і залишити в тісті охолонути. Тоді вийняти з тіста, порізати й подавати.


ВСЕНІЧНА

У Великодню ніч не годиться спати. Якщо залишаєтеся вдома, не йдете до церкви на Всенічну - засвітіть свічечку і поставте на вікні. Це буде знак, що ви вірите і чекаєте Воскресіння.
У Великодню ніч спати не годиться. Якщо залишаєтеся вдома, не йдете до церкви на Всенічну - засвітіть свічечку і поставте на вікні. Це буде знак, що ви вірите і чекаєте.
Біля церкви чоловіки розпалюють очисний вогонь, який горить цілу ніч.
У перший день свята утреня починається опівночі: священики й парафіяни зі свічками під передзвін дзвонів тричі обходять довкола замкненої церкви, у якій в цей час куриться фіміам. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць, котрі рано в неділю прийшли до Господнього Гроба. Опісля священик хрестом відчиняє освітлений храм, який символізує Гроб Спасителя, усі заходять, співаючи тропар:
Христос воскрес із мертвих,
Смертію смерть подолав,
І тим, що у гробах, життя дарував!
Відбувається уставне богослужіння - лунають радісні співи, що славлять воскреслого Христа.
Свято Воскресіння Господнього триває цілий тиждень, і служба в храмі проводиться більш урочисто, ніж в інші свята. Упродовж усього Великоднього тижня богослужіння в храмі відбувається при відчинених Царських Вратах на знак того, що тепер Воскресінням Христовим відкриті для всіх врата Царства Божого.

Святкове вітання

Опісля священик освячує усе, що принесли люди у своїх великодніх кошиках. Свяченим наділяють родичів, сусідів, бідних.
Після служби Божої люди вітають одне одного: христосуються (один каже: "Христос воскрес!", інший відповідає: "Воїстину воскрес!", тоді тричі цілуються) і обмінюються писанками або червоними крашанками. Від Великодня до Вознесіння вітаються словами: "Христос воскрес!", на що відповідають: "Воїстину воскрес!".

Роман Завадович
ПІД ЗОРЯМИ ВЕСНА ЩЕ БУДЕ СПАТИ

Під зорями весна ще буде спати,
Ще місто мла вкриватиме густа,
А ми до церкви підем привітати
Воскреслого Христа.
А в церкві так велично, світло буде,
Заграють дзвони із церковних веж,
і разом з ними заспівають люди:
"Христос воскрес!"
У поле, в ліс, де сніг останній тане,
У досвіток покотиться луна,
А там зі сну прокинеться і встане
Дзвінка весна.
І зійде сонце, наче кругла паска,
Мов писанка, розквітне вся земля -
Радіймо, друзі! Великодня казка
Гаївкою хай серце звеселя!
Співаймо, друзі, в великоднім колі
І Господа воскреслого молім,
Щоб обновивсь весною щастя й долі
Наш Рідний край, наш Дім.

Великодні дзвони

Цілий день на Великдень дзвонять дзвони. Кожен може долучитися до їх "озвучення". Особливо такій можливості радіють діти. Дзвін - це символ вісника Божої волі.


Григорій Чупринка
ВЕЛИКОДНІ ДЗВОНИ

В небі, в зоряній безодні
Тонуть дзвони великодні
Тонуть, тонуть, ніби сон,
Б'ються, дзвонять тон у тон;
З ними думка в небо лине,
З ними никне, з ними гине
Тьми заслон.

Гаснуть зорі.
Знову світло.
Все радіє, все розквітло.
Зникла сила перепон.
Вся земля - святий амвон!
Сяйвом душі всі облиті
І немає їм на світі
Заборон.


Роман Завадович
ВЕЛИКОДНІЙ ПРИВІТ

На дзвіниці дзвонять дзвони
Великодні, голосні -
Всюди втіха, всюди гомін,
Всюди радісні пісні.
Це Ісус воскрес з могили,
І воскресла з ним весна,
Квіти сині, жовті, білі
Розсипає скрізь вона.
Великодніми піснями
Звеселяйте Божий світ,
Щоб почули й за морями
Українці наш привіт.


Чому Великдень так зветься?

Старші люди кажуть, що того дня, як воскрес Христос, сонце з радості не заходило і день був великим-превеликим, тому й назвали його Великдень.
Інші люди кажуть, що в той час, коли Христос родився, дуже світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім скласти докупи, щоб був один тодішній. Тоді, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу увечері. А як розіп'яли Христа, - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота у церкві розчинені навстіж сім днів, на згадку про ті довгі дні. Ось чому день Воскресіння і називається великим.

СВЯТКУЄМО ВДОМА
Святкова трапеза

Повернувшись додому, родина сідає за святковий стіл і розговляється свяченим. Перед цим на столі, застеленому святковою скатертиною, запалюють свічку і стоячи співають або проказують Пасхальний тропар:
Христос воскрес із мертвих,
Смертію смерть подолав,
І тим, що у гробах,
Життя дарував!
Потім вітають одне одного словами "Христос воскрес!" - "Воїстину воскрес!". Якщо в домі є дівчина на виданні, то кладуть їй паску на голову і приказують: "Аби була людям така велична, як ця паска пшенична". Опісля господар обчищає свячену крашанку, розрізає її на стільки частин, скільки людей є за святковим столом. Кожен бере собі по шматочку. Далі куштують паску і споживають усе інше, чим багатий великодній стіл. А стіл дійсно багатий: рум'яна паска, барвисті крашанки, чорний хліб, масло, пряжене молоко, сметана, ряжанка, шинка й ковбаси, пиріжки й сирна паска, настоянки і наливки...

"Зелений горбочок"

Можна спробувати відтворити у своїй родині ще одну гарну традицію. А саме - викладання крашанок на маленькому горбочку із зеленою травицею, який ставлять на святковому великодньому столі. Він символізує воскресіння, проростання нового життя через смерть старого. Адже для того, щоб виросла нова стеблина, повинне загинути зерно. Це є і символом воскреслого Спасителя. Також горбочок означає пам'ять про родичів, котрі відійшли в інший світ.
Для того, щоб мати такий горбочок, слід за два тижні до Великодня насипати землі у миску гіркою і посіяти на ній овес. Поставити в теплому і світлому місці й поливати. До свята овес якраз підросте. А потім довкола горбочка викласти крашанки - стільки, скільки близьких членів родини відійшло в інший світ.
* * *
Рештки свяченого не викидають, а обережно збирають і закопують десь під деревом, де ніхто не ходить. Дітям розповідають, що коли крихти від паски розкидати в саду, з них проростуть чудесні квіти.

ПРИВІТАННЯ
Христування

Діти ходять по дворах (по родичах і знайомих) христувати - вітати господарів дому з Великоднем. Співають:

Радість з неба нам являє,
Паска красна днесь вітає,
Радуйтеся щиро нині -
Бог дав щастя всій родині,
Бог дав радість нам з небес -
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Господарі обдаровують дітей за це крашанками, пиріжками, дрібними грошима.

Роман Завадович
ВЕЛИКДЕНЬ

Котилася писаночка
Згори на долину,
Прикотилась простісінько
До нас у гостину.
А за нею йде Великдень,
Несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, розсипає
Радощі і ласку.
А на кінці гагілочки
Хороводом в`ються,
Пісеньками видзвонюють,
Гомонять, сміються.
Відчиняймо воротонька,
Гостоньки вітаймо,
"Христос воскрес!" - разом з ними
Усі заспіваймо.

ВЕЛИКОДНІ ПІСНІ

Ой на горі жито, жито
Ой на горі жито, жито,
На долині овес (2).
Як задзвонять в усі дзвони,
Скажуть: "Христос воскрес!" (2)
Як задзвонять в усі дзвони.
Чути аж на гору (2),
Збирайтеся, люди добрі,
До Божого дому (2),
Збирайтеся, люди добрі.
Слухайте науки (2),
Бо Йсус Христос да й на хресті
Терпів за нас муки (2).
Ми не годні відпросити,
Ані відмолити (2),
Лиш мусимо щонеділі
До церкви ходити (2).

МОЛОДІЖНІ РОЗВАГИ

За повір'ям, хто скуштує по шматку від дев'яти різних пасок - цілий рік буде щасливим. Отож, хтось для того, аби обмінятися великоднім хлібом та крашанками, а хтось - щоб пограти у традиційні великодні ігри і поспівати веснянок, - збираються на Великдень біля церкви, відбувши вдома родинний святковий обід. Сьогодні справжні веснянки або гаївки можна почути і побачити хіба що в містах. Найвідоміші великодні гуляння відбуваються щороку в Києві біля Михайлівського Золотоверхого собору та у Львові - в Шевченковому гаю.
Найголовніша великодня гра - "Жучок", що символізує безкінечний рух і вічне життя. Хлопці й дівчата стають парами в довгий ряд, схрещуючи руки. Малу дитину запрошують бути "жучком", і двоє хлопців водять її по "чарівному місточку" з рук гравців. Пари, по котрих уже пройшовся "жучок", перебігають наперед і таким чином "жучка" обводять довкола церкви. Дівчата грають також у "Шума", "Царівну", "Огірочки", "Кривого танця" - ігри, які символізують пробудження природи і неперервне життя. У хлопців розваги особливі, пов'язані не так з лірикою, як з демонструванням сили і спритності. Це і біг наввипередки, і гра "У великоднього дзвона", і побудова триярусної великодньої "Дзвіниці".
Традиційно, на Великдень біля церкви завжди співав великодні псалми кобзар або лірник. Сьогодні цю давню українську особливість відновлюють братчики Київського кобзарського цеху, які самі майструють музичні інструменти (кобзи, колісні ліри, торбани, бандури, гуслі) і співають збережені традиційні думи та псалми.
Цілий день на Великдень дзвонять дзвони, а сонце грає, милуючись з висоти на добрі людські душі.

Гойдалка

Якщо напередодні, в суботу, хлопці поставлять традиційну великодню гойдалку, то буде на чому погойдатися. Для цього хлопці вкопують у землю два високі та міцні стовпи, прибивають нагорі поперечку, до якої прикріплюють ланцюги з гладенькою дошкою.
Мета гойдалки - очиститись від усього злого, а заодно і землю розбудити, щоб росло і буяло на ній зело. Гойдаються парами - хлопець з дівчиною. Гойдалка стоїть до Зелених свят.

ВЕЛИКОДНІ ВЕСНЯНКИ

Жучок

Це суто великодня гра, вона символізує безкінечний рух сонця і вічне життя.
Хлопці й дівчата стають парами в довгий ряд. Руки в парах схрещують особливо (так, як на "стільчик"). Маленьку дитину запрошують бути "Жучком", роззувають і двоє дужих хлопців водять її по тому "чарівному місточку". Ті пари, по котрих уже пройшовся "Жучок", швиденько біжать наперед і там знову стають. Таким чином, якщо грають біля церкви, - обходять довкола храму.

Ой ходить жук по жучині, а жучиха по драбині,
Приспів:
Грай, жуче, грай (2).
На жучкові опанчина, а сам жучок, як дитина.
На жучкові черевички, а сам жучок невеличкий.
А хто хоче жучка грати, треба йому паску дати.
А ми того рік чекали, щоби нині жучка грали.
А ще будем рік чекати, щоби того жучка грати.

ХЛОП'ЯЧІ ЗМАГАННЯ

У великодній період хлопці мають для розваги велику кількість ігор з елементами змагання, боротьби. Ось деякі з них.

У великоднього дзвона

На поклик одного з хлопців: "У дзвона!" весь гурт швидко стає у тісне коло. Хто не встиг - стає "серцем дзвона", йде до середини. З кола всі хлопці простягають до "серця" руки, але хутко забирають, щоб "серце дзвона" не схопило. Хлопці увесь час протяжно й мелодійно виспівують: "Дзінь-дзелень, бом-дзень, дзінь-дзелень... Бам.., бам.., бам..." "Серце" намагається вхопити когось за протягнуту руку й затягти до середини. Тоді втягнутий стає "серцем дзвона", а попередній стає у коло.

Боротьба на лопатки

Хлопці діляться на два рівні гурти і обирають отаманів. Стають навпроти на віддалі 10-15 метрів. Отамани подають команду: "До бою!" Гурти сходяться й беруться - кожних два - руками в перехрестя і намагаються один одного повалити на лопатки, тобто покласти противника горілиць. Повалений не має права вставати до закінчення гри. Перемога вважається за тим гуртом, котрий більше "поклав на лопатки" противника. Отамани оголошують кінець бою. Кожний переможений мусить на своїй спині, як кінь, возити переможця. Після цього перешиковують наново шеренги і гра починається знову.

Боротьба навколішки

Така сама, як і "покласти на лопатки", з тією різницею, що на ноги не стають, а борються, стоячи навколішках.

Боротьба лежачи


Це складніша боротьба. Двоє хлопців лягають головами один до одного, навіть впираються головами. Спершу кожен з них намагається зловити руку другого й посісти місце рядочком. Тоді відбувається боротьба довга й важка - в той час як один з учасників хоче бути згори, інший намагається не допустити цього, скидає свого змагуна. Борються, поки котрийсь з гравців остаточно знеможеться.


ІГРИ З ПИСАНКАМИ ТА КРАШАНКАМИ

Найбільше писанок та крашанок перепадає дітям. І матусі, і бабусі, і родичі та знайомі вручають їм ці весняні дарунки. Під час обрядових обходів з великодніми привітаннями - христувань - господарі також обдаровують дітей писанками. Отже, і великодні дитячі ігри не обходяться без писанок і крашанок. Деякі з таких ігор пропонуємо вашій увазі.

Цокання або товкання (навбитки)

Одна дитина тримає свою крашанку в руці "носком" догори, а друга цокає своїм яєчком, також "носком". У кого "носок" розбився, той повертає яєчко "пухою", а той, у кого крашанка залишилася цілою, продовжує цокати "носком". Побита крашанка зветься "битка", її одержує переможець (той, хто розбив). Буває, в кого трапиться міцна битка, той виграє в других цілу торбину яєчок.

Скочування з горбочка

Діти сідають над горбочком півколом і кожне спускає (котить) з горбочка свою крашанку. Котячись, крашанки "збігаються" і котрась з них, вдаряючись об другу, розбивається. Чия залишилася ціла, той забирає собі й "битку".

Міньки навпомацки

Дитина бере писанку в одну руку, а крашанку в другу і ховає руки за спину. Звертається до другої: "Угадай, в якій руці писанка, а в якій - крашанка". Хто вгадав, забирає яєчка, а як не вгадав - свої дає.

Відгадки

Кладуть кілька шапок, під одну з них - крашанку. Хто відгадає, під котрою з шапок є крашанка, той виграв. Хто не відгадає - програв.

Знайти із зав'язаними очима

Кладуть крашанку на землю. За десять кроків від нього стоїть один з тих, хто хоче виграти яйце. Йому зав'язують очі хусткою. У такому стані він відміряє десять кроків, розв'язує очі і має дістати до яйця, не сходячи з місця. Якщо дістане - виграв