legalactivity.com.ua/index....79&lang=ru

18.02.13 08:45 | Автор(и) ОЛІЙНИК ОЛЕНА СЕРГІЇВНА, здобувач кафедри кримінального права №1 НУ "Юридична академія України ім.Я.Мудрого", прокурор прокуратури Кіровського району м.Кіровограда, викладач кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ (м.Харків) | | Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №5

Як відомо, єдиною юридичною підставою настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України. Встановлення і законодавче закріплення ознак об’єктивної сторони злочину визначає межі дії кримінально-правової заборони, сприяє правильній кваліфікації вчиненого діяння, відмежуванню діяння від суміжних злочинів, а також проведенню профілактичних попереджувальних заходів по усуненню причин та умов, які створюють можливість вчинення злочинів тощо [1, с. 45].
Важливість охорони відносин по використанню ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі (ст. 239-1 КК України) повинна, на нашу думку, відбиватись, насамперед, на описі об’єктивної сторони складу злочину в законі шляхом використання відповідних понять, відбиваючих об’єктивну реальність.
Суспільно небезпечне діяння у диспозиції розглядуваної статті описане як «незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром земель), якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля» (ч. 1 ст. 239-1 КК України).
Заволодіння поверхневим шаром землі розпочинається з дій по його зняттю. Положеннями Земельного кодексу (ст. 168) власникам земельних ділянок та землекористувачам заборонено здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. Як випливає з аналізу діючих підзаконних нормативних актів, зняття гумусованого шару ґрунту та його подальше раціональне використання є обов'язковим за будь-яких робіт, пов'язаних із видобутком корисних копалин, будівництвом житлових об'єктів тощо. Доцільність зняття родючого шару ґрунту встановлюється підзаконним нормативними актами [2, с. 213].
Так, у п. 1 ГОСТу 17.4.3.02-85 зазначено, що зняття та раціональне використання родючого шару землі при виконанні земляних робіт слід здійснювати на землях всіх категорій. Раціональність зняття землі встановлюється в залежності від рівня родючості ґрунту конкретного регіону, природної зони, типів ґрунту та показників його властивостей (п. 1.3.).
Таким чином, зняття ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі можливо здійснювати на законних підставах, але з дотриманням певної процедури. На цей висновок наштовхує також використаний, при описі об’єктивної сторони, термін «незаконне», що вказує на бланкетність розглядуваної диспозиції.
Під зняттям ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі, на нашу думку, слід розуміти дії, спрямовані на відділення ґрунтового покриву або його частини від земельної ділянки, складовою частиною якої він є, (або виокремлення останнього з екосистеми) з метою подальшого використання чи без такої, дозвіл на які не було отримано в установленому законом порядку. Дії по перенесенню (переміщенню) ґрунтового покриву – наступний етап незаконної діяльності (в разі відсутності відповідного дозволу органів влади) по використанню ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі, який полягає в зміні місця розташування останнього.
Визначення «незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) землі» в законі також відсутнє. Шляхом етимологічного аналізу поняття «заволодіння», встановлено, що вказаному терміну тлумачними словниками (під редакцією С.І. Ожегова, В.І. Даля) надається наступне його визначення як «брати щось у своє розпорядження, привласнювати, захоплювати, присвоювати, займати, відбирати чуже майно» [3, с. 561; 4, с. 194]. Таким чином, в існуючій редакції ст. 239-1 КК України за дії, пов’язані із незаконним заволодінням ґрунтовим покривом землі можливо притягнути особу до кримінальної відповідальності лише за заволодіння ґрунтовим покривом із земельної ділянки, яка їй не належить.
Досліджуючи термін «заволодіння» можна дійти висновку, що він використовується як один із засобів надбання прав власності на нерухоме майно, яке фактично знаходиться у віданні іншої особи.
Одночасно, при описі об’єктивної сторони злочинів проти довкілля, законодавець використовує інші поняття (терміни), відмінні від вжитих при формулюванні норм, спрямованих на охорону права власності тощо.
Необхідно відмітити, що предмети злочинів проти власності та проти довкілля суттєво різняться між собою, тому використовувати ідентичну термінологію не можна. В протилежному випадку, своє визначальне місце втратить один з основних об’єктів – суспільні відносини з убезпечення довкілля.
Так, в розділі VIII КК України при описі об’єктивної сторони злочинів проти довкілля використовуються наступні поняття: "порушення порядку", "невжиття заходів", "забруднення або псування", "знищення або пошкодження" тощо, тобто, в розділі застосовуються специфічні поняття, нехарактерні для опису об’єктивної сторони злочинів проти власності.
Хотілося б зазначити, що реальна шкода чи створення загрози спричинення реальної шкоди довкіллю спричиняється саме діями, направленими на незаконне зняття ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі, яке буде вважатиметься незаконним у будь-якому випадку при відсутності дозволу, виданого на вчинення подібних дій органом влади, а також в інших випадках, зазначених в законі.
Опис диспозиції розглядуваної норми як дій, спрямованих на незаконне зняття ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі виключив би існуючі спірні питання, правильно розставив акценти. Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) землі – це активні дії, які починаються саме із зняття останнього. Шляхом пасивних дій вчинити розглядуваний злочин неможливо.
Завдяки здійсненому аналізу по з’ясуванню суті об’єктивної сторони злочину "Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) землі" (ст. 239-1 КК України) можна дійти наступних висновків. Сьогодні існує нагальна потреба перенесення центра уваги з природних об’єктів та їх стану на використання природних ресурсів, повинно бути методологічно розширене застосування екологічних норм, показників забруднення, які повинні включати показники витрат природних ресурсів відповідно до досягнутого технологічного рівня. Суттєве значення має створення єдиного нормативного понятійного апарату, розробка складів екологічно протиправної та правомірної поведінки, виокремлення принципів екологічного законодавства. Регулювання екологічно-правових відносин повинно бути максимально орієнтовано насамперед на упередження заподіяння будь-якої шкоди довкіллю.
Отже, суспільно небезпечне діяння розглядуваного складу злочину повинно бути описане в законі як порушення спеціальних (законодавчо визначених) правил використання ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі, як невід’ємної складової довкілля, шляхом здійснення активних дій, спрямованих на його зняття, що призводить до погіршення якісного стану ґрунтового покриву земель.

Список використаних джерел:
1. Андрушко П.П. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник / П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська. – К.: «Юрисконсульт», 2006. – 342 с.
2. Білявський Г. Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Г.Білявський, Р. Фурдуй, І. Костіков. – К.: Либідь, 2004. – 406 с.
3. Даль В.И. Толковый словарь живого великого русского язика / В.И. Даль.– Т.1. – М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1955. – 699 с.
4. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. (доп. и исправ.) – М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1961. – 900 с.