Прийшла,а хто просив?
Ніхто не кликав,не чекав.
Прийшла..Ніхто не зупинив.
Чи просто сили вже не мав.

І сум,журба й печаль
Наскрізь пронизили мечем
"Її нема,ї нема"-
Душа вола німим плачем.

Його ніщо не забере.
Лиш домовина біла.
Ніщо не допоможе вже.
Уста-німі,а шкіра сіра.

Лежить,мов пташка молода.
У білому вбранні,красива.
Але вже випала вона з гнізда.
Напевне там вона щаслива.

Біжить життя годинниковий час
можливо,навіть цієї днини.
Не стане нас,та все ж
як жалко тих ,які вмирають молодими.