Ти зв’язуєш в єдиний вузол
і смерть, і місто, і роки.
Приходить ранок, а не муза.
Хода легка. І зойк легкий.

Напівжиття. Напівімпреза.
Листок горить чи вже згорів?
Землі і неба рівні леза
Тебе розріжуть на зорі.
(с)

Я стала тінню днів Твоїх,
як горлиця із надвечір’я...
І двох безумців тихий сміх,
і смерть легка, мов пір’я.

Я стала дихати нараз,
як піймана дитина...
Коли немає в світі нас,
лиш Осінь-павутина.
(с)