Він мав власну кімнату, та ні..власну квартиру. Мав комп’ютер, та не полюбляв просиджувати за ним годинами. Ні, він любив інше, тільки не такий нудний і примітивний спосіб часопроводжання. Мав кота на ймення Граф, що ліниво походжав по своїм володінням та їв лише смачненьке. Кіт їсти ніколи не просив, мабуть статус не дозволяв. Тільки сідав навпроти свого хазяїна і свердлив його пронизливим поглядом. Хазяїн любить свого кота, це єдине кохання, можливо на все життя. Він високий, гарний, міцний хлопець, що давно вже оцінив життя. Наклеїв цінники, які б волів ніколи не клеїти, та то минуле. На всі життєві негаразди він відповідав однією сталою фразою: Життя не справедливе, нудне, і взагалі несмачне. Він любив ще мандри, любив своїх друзів, яких начебто було багацько. Друзів…Когось попросиш назвати і вчиняється незручна мовчанка. Нема ніяких друзів, лище мляві тіні від їх залишків. Такі ж надумані, як на май спейсі. Він любив не лише мандри і друзів, у цьому не складному списку були ще і жінки. На жаль, ще жодної він не кохав, тримався подалі, боючись отримати несподіваний опік. Жінки захоплюють, але жахають своєю невидимою владою. Він любив секс. Секс – це добре, здоровий, крутий секс, але не було в нього ще того самого дикого і пристрасного, бо не було тої жінки. Йому подобалось своє комфортно влаштоване кубельце, майже подобалось своє життя. Не рідко він полюбляв свердлити в ночі стелю своїми блакитними очима, одночасно погладжуючи рукою загривок свого улюбленця. Вони схожі. Так, але думки одолівали його, стеля починала рухатись і падала, падала. Він прокидався наступного дня і все спочатку: робота, робота, ліжко, стеля…Часу обмаль, треба працювати, щоб отак жити, та власне все це відносно. Він розумів, що щось робить неправильно, та був занадто пихатим дурнем, що міг це визнати.Він і Граф, як вже казалось, були схожі. Два коти і обоє замкнені у цій двохкімнатній квартирі. Два коти, граціозні, вільні, горді, та давно вже зламані «несправедливим» життя. Може треба закохатись. Ні, це не є необхідним, ситуація може погіршитись, його лякали сумнівні перспективи. Жінки – це майже так добре, як і секс, але їх треба тримати подалі від себе. Краще Граф, він назавжди залишиться вірним своєму хазяїнові, та Граф власне так не вважав. Він не любив цього нудного хлопчиську і поки той свердлив стелю, мріяв про кицьок на узбіччі якогось прекрасного місця з весняними деревами, вквітчаними маленькими листочками….Нудне життя. Сьогодні змінює завтра, на чергу приходить післязавтра і так далі. Незабаром весна, Граф чуяв її подих. Хазяїн – ні. Все ж таки вони різні. Одного разу в якийсь з цих днів, хазяїн зустрів прекрасну кралю, вона йшла по вулиці і усміхалася Котовому хлопцеві. У нього заніміли пальці в руках і ногах, він виплюнув на своє засмагле лице усмішку і привітався. Нова жителька його будинку. Які ноги, груди, стегна…очі і голос, такий ніжний, заспокоюючий. Він хотів не лише власне її, хотів з нею говорити. Наважувався тиждень і потім дістав звістку, що вона має вже бойфренда. Це - його сусід, який, не довго думаючи, прибрав собі кралечку до загребущих рук. Через місяць вони вже разом поїхали до моря, як стала пара. Граф бачив, що не стане діла з цього опенька, тому одного дня навмисне впав з п’ятого поверху, маючи підстави закинути якійсь киці. Так не стало Графа, він не повернувся, може повернеться, та навряд. Хазяїн невдовзі купив собі собаку, вона пасувала більше характером до свого хазяїна, бо тепер в ньому не лишилося нічого кошачого. Собаку назвав Герцогом, та більше називав просто Герцем. Собака не втече, ні, як і хазяїн від свого життя……
