Давно не писала, причина банальна - скінчився І-нет дома і на роботі, а в клуби ходити якось несолідно (може і не права, або значить не так вже й хотілось до нього, до І-нету, добратись). Але тепер я тут і надіюсь, надовго.
Так довго не писала, що забула як це))) Новин ніби й багато, але всі написати нереально та й не хочеться, бо лінь нападає. Тому причіплю краще фотку своєї похресниці Бусі, бо вона класна і стильна!

Напевно завтра часу не буде тому вже сьогодні хочу всіх привітати з наступаючим Різдвом!
Нехай маленький Ісусик дарує всім Боже благословення і любов! Веселих свят!

В суботу під впливом дружньої компанії і гарного (майже тверезого) настрою дала себе вмовити на авантюру))) Взяла участь у фото конкурсі! Допоможіть 2-ом львівським дівчатам набрати побільше балів))) www.my-glam.com знайди мене на тому сайті за 22.12.2007 і проголосуй)))) Пліз!!!! 5 балів за Зубрицьку і Ковалисину))))
Зі. Вдячність дівчат гарантую,особливо однієї)))

Важко в це повірити, але я сьогодні знову пішла подивитись "С льогким паром - 2"!!! (І знову на халяву!) Враження аналогічно приємні і радісні) Знову був аншлаг . Може завтра ще когось спокусити і піти знову? Не поганий девіз: "Жодного дня без Іронії долі"?))))

Сьогодні прем"єра нового фільму "Іронія долі -2". Перша частина фільму - моя улюблена розвага 31 січня кожного свідомого року! Якщо не подивлюсь, свято Нового року стає якимось не повним. Хотіла сходити на прем"єру, але трохи прихворіла і перенесла на вихідні. Сподіваюсь, що не розчаруюсь!
Ще кусочок про один з моїх улюблених фільмів з картинками))




Андрій Мягков у хутряній шапці з режисером фільму Ельдаром Рязановим
У фільмі ”Ирония судьбы, или С легким паром!” радянського режисера Ельдара Рязанова багато ляпів. Телефон у квартирі Наді то червоного, то зеленого кольору. Женя сідає на літак Ту-134, а салон у ньому — від Іл-62. Водій таксі — то брюнет із бакенбардами, то русявий і без баків.

Режисер Ельдар Рязанов довго шукав атрису на роль Наді. Світлана Немоляєва, 69 років, пробувалась аж вісім разів. У перуках різних кольорів, із гітарою, на кухні.

— Свєта, можна зіграти гірше. Але важко, — сказав їй режисер.

Проби не пройшла й Аліса Фрейндліх, 71 рік.

— Ви некрасива у кадрі, — пояснив Рязанов. — У таку Надю не можна закохатися за ніч.

Забракували Людмилу Гурченко, 70 років, та покійну Антоніну Шуранову.


На час зйомок Барбарі Брильській виповнилося 34 роки
У польському фільмі ”Анатомія кохання” Рязанов побачив актрису Барбару Брильську, 65 років. Тоді їй було 34. Барбара приїхала на ”Мосфільм”, де проходили зйомки.

— Мені одразу не сподобався актор Юрій Яковлєв, що грав Іполита, — пригадує Брильська.

— Умовляла Рязанова викреслити зі сценарію кадри, де Надя з Іполитом цілується. Рязанов настояв на своєму.

А от роль Жені хотів зіграти покійний Андрій Миронов.


— Ти мав багато жінок, — сказав йому Рязанов. — І не зможеш зіграти Женю. Краще будь Іполитом.

Але Миронов відмовився, бо Іполит — негативний персонаж.

Роль Іполита віддали Олегу Басілашвілі, 71 рік. На нього пошили костюми, зняли пробні кадри. Та у Басілашвілі помирає батько. Олег відмовляється від ролі. І директор кіностудії ”Мосфільм” Іван Пир’єв на колінах умовив Юрія Яковлєва, 78 років, зіграти Іполита. Коли Женя викидає у вікно фотографію Іполита, Надя внизу підбирає фото із зображенням Басілашвілі. Бо режисер забув перезняти цей епізод.

Знімали у лютому-березні. На вулицях снігу не було. А стрічка мала нагадувати новорічну казку. Тому землю, що потрапляла в кадр, засипали пінопластом та ватою з найближчих аптек.


Актор Юрій Яковлєв не хотів грати Іполита
— Цей фільм назавжди відбив у мене бажання ходити в лазню, — каже актор, що зіграв Женю — Андрій Мягков, 68 років. — Знімали у павільйоні ”Мосфільму”. Було холодно. В Олександра Ширвіндта, який грав Женіного друга Павлика, був день народження. Ми хильнули оковитої і повпивалися. Рязанов розізлився і на три дні поїхав на дачу.

В епізоді, де Іполит стоїть одягнений у ванні, з крана текла крижана вода. Фраза: ”О! Тепленька пішла” — була експромтом. Не було в сценарії і слів: ”Какая гадость — эта ваша заливная рыба!”.

На будинку, де знімали фільм, три роки тому встановили меморіальну дошку. На ній вигравірувані обличчя Брильської і Мягкова на тлі новорічної ялинки, гітари і шампанського. Будинок, де знімали стрічку, розташований у Москві, на проспекті Вернадського, 125. Під час зйомок цифру ”1” замастили крейдою. Так і з’явився міфічний будинок N25.

Про Святого Миколая

Святий Миколай - це духовна істота, яка відвідує тих людей, які потребують його допомоги.
Святим він став не зразу. Коли він жив на Землі, як проста людина, то дуже любив допомагати людям.
Ще, коли, він був маленьким хлопчиком, то допомагав своїм товаришам так, що вони не здогадувались, хто це їм допомагає.
А коли він виріс, то працював у церкві, став архиєпископом і продовжував допомагати людям. Бідні вдови з діточками, безприданиці, хворі і інваліди знаходили перед порогом свого житла несподівані дари в той час, коли дуже потребували такої допомоги.
Миколай любив допомагати у справах просвіти, мистецтва і науки. Працьовиті студенти, наполегливі вчені отримували несподівану фінансову допомогу, коли вони опановували науку і намагалися винайти хороші речі для людей.
Особливо, Миколай любив знаходити дітей, які багато працювали, щоб опановувати навчання і різні вміння. А коли це були щирі чемні діти, тоді Миколай постійно піклувався, щоб з них виростали хороші люди і чудові професіонали.

Коли ж прийшов кінець його земного життя і Миколай став перед Богом, то за добрі діла Бог визначив йому вічне духовне життя і спитав, в якому матеріальному вигляді Миколай бажає приходити на Землю до людей. Миколай сказав, що він дуже хоче приходити в день свого народження, (19 грудня) втілюючись в особи добрих чоловіків, з подарунками до дітей, які були щирими, чемними і з великим старанням опановували знання і вміння.
І сказав тоді Бог, що так і буде.
І це так є, і так буде завжди.

А тепер казочка...

Казка про Святого Миколая

Сьогодні я зустріла маленьке дівчатко. Воно усміхнулося і подивилося на мене зі старенького фото мого альбому. Дівчинка мовчки дала мені конвертик і зникла у сяйві дорослих очей, загубилася у спогадах про дитяче щастя...
Все навколо затихло. І тільки конвертик гомонів словами: Для Миколая. Передайте, будь ласка.

Сніг йшов... Звичайний, білий, зимовий сніг майстерно виписував танцювальні «па» під музику заметілі. Сніжинки лягали на мої плечі, на волосся... і за кілька хвилин я сама стала сніжинкою, тільки трошки більшою за всіх. Але і на стільки маленькою, аби вітер зміг відірвати мене від землі та понести високо-високо...Тоді я ще не знала, що опинюся у Сніговій країні – там, де народжуються сніжинки. Я кружляла у вихорі – губилася в щасті... І нарешті, стомилася... стомилася бути щасливою, бо зрозуміла, що я не єдина , а одна... зовсім одна. Сиділа собі на краєчку Землі і дивилася, як поодиноко падають зірки. Кажуть, коли падають зорі треба загадувати бажання. Я загадувала, дуже часто і так щиро, так щиро... але воно не збулося. Тому я вирішила прийти до тебе на навчання, аби ти навчив мене здійснювати мрії чужих.
--- Але нащо тобі здійснювати мрії чужих?
--- Аби збулося моє бажання, яке загадувала кожен раз, коли падала зірка.
--- Чого ти хочеш?
--- Я хочу бути Єдиною.
--- Але Любов може бути тільки Одна. І Певно, ти знаєш – якщо станеш Єдиною, то вже ніколи не будеш Однією.
--- Так, знаю.
--- Ти не мусила йти до мене. Могла, як усі дітки почистити чобітки і покласти на вікно.
--- Ні. Дідусю, я мала саме прийти до тебе, аби повернутися до них Подарунком в чобітках.

Вчора подивилась фільм "Єлизавета. Золотий вік". Гарно і, на диво, все ж історичний фільм, напевно,тому що знімали англійці. Чудова гра акторів, особливо Кейт Бланшет в ролі Єлизавети дуже переконлива! Показала, що будь-який навіть наймогутніший правитель - це всеодно людина,зі своїми почуттями і слабкостями. Але сила таких людей у вмінні взяти себе в руки неймовірними зусиллями волі, вміння переконати себе, що нема нічого важливішого, ніж ЇЇ Народ і ЇЇ Держава, якщо вона Помазанниця Божа! Вона це зробила і привела державу до розквіту!
У мене виникло багато думок про сам фільм і особистість Єлизавети і взагалі про позицію жінки правителя, чи дійсно ця успішна роль дістається тільки ціною відмови від всього? Думаю,для жінки, так! Бо інакше жіноча суть відволікається на коханих, дітей, сім"ю і т.д., жінка не може по-іншому) Навіть якщо вона правитель держави!
Здається, історично були присутні стосунки Єлизавети з піратом Рейлі, але у фільмі їх показали дуже толерантно, як на мене. З одного боку королева захопилась, але знала своє місце, нереальність тих почуттів, які її охопили, але з іншого - вона добре розуміла, що означає той пірат для державної казни, який грабує іспанські кораблі, подорожує до нових земель, відкриває їх і ще й патріот і т.д. Сподобався задум режисера, щоб передати цю таємну любов. Єлизавета, думаю свідомо, наближає до свого коханого найближчу і найулюбленішу помічницю, щоб мати можливість уявляти як би це було з нею самою! Серйозний хід, або навіть вихід!
Проте любов і пристрасть - це сильні почуття! В якісь моменти вона не може стримати себе і гору бере людина, закохана жінка))) Вибір був важким, але Королева перемогла Жінку!
А містер Рейлі теж не простий, Пірат за суттю своєю, але гідний Мужчина навіть для королеви! Він теж знав своє місце, як би не захоплювала його сила цієї тендітної самотньої жінки. Він погодився на правила її гри (правду кажучи, помічниця Бесс була дуже приваблива і розумничка, таку полюбити не важко), через помічницю він міг наблизитись до Своєї Королеви. Іншого шляху не було, вона дуже чітко позначала межі!
Сподобався підсумок фільму, який робить сама Єлизавета. Так воно і було, напевно, якщо аналізувати її особистість.
Повторюсь, фільм гарно знятий, присутня гарна прониклива гра акторів, костюми і декорації просто супер! І найголовніше, не зважаючи на всі ті інтриги, які відбувались в тогочасній європейській політиці, фільм не обтяжений зайвими деталями, а всі ті події, які показано в фільмі тільки підкреслюють особу Єлизавети та її роль в історії Англії, чи Великобританії.
Ще один момент чуть не забула. Просто чудово зіграла актриса роль Марії Стюарт! А епізод смертної кари підтверджує, що померла особа Королівської крові.
Поки писала, в голову прийшла думка про ще один задум режисера - показати двох противниць,двох Королев, двох таких різних і таких подібних Жінок, які змінили хід історії!
Фільм вартий перегляду, роздумів, рефлексій..... І ще трошки фоток для підтвердження образу.

Каюсь! Копійнула у когось зі Щоденника, якось багатозначно написано. Не про мене, але сприяє роздумам.
Старая сказка...

Меня посетила Любовь. Твёрдо стукнула в дверь один раз. Но я настолько отвык от её лица, что, открыв, не узнал. И пускать не захотел.
- Да ладно, - сказала Любовь. – я не задержусь. Посидим на кухне?
Сгорбилась на табурете. Я предложил ей коньяк, чтобы согрелась.
- Не нужно, – отказалась.
Древняя как сама жизнь. Уставшая от всего на свете. Нервная. Я с ней был настороже.
- Правильно, – кивнула любовь. – Я стерва.
Я хотел, чтобы она ушла. Под дождь и снег, под лёд и ветер – ей-то не привыкать! А у меня в доме для неё нет места. Даже положить переночевать негде.
- У тебя больное сердце, – заметила Любовь.
- Только недавно обследование проходил. Врачи сказали - всё в порядке.
- А нагрузок опасаешься…
И замолчали. С ней было неуютно. Зябко. Натянуто. Скучно. И она прекрасно это понимала. А всё равно сидела. Зачем она пришла ко мне?
- Зачем ты пришла ко мне?
- Хотела спрятаться, - улыбнулась Любовь. – У тебя бы не подумали искать.

От так собі спокійненько по старовинних вуличках міста Лева ходять дівчата, які переносять на собі драконів. Я це бачила і всім показати хочу! Всі, хто бачив щось подібне на вулицях міста, приєднуйтесь і поділіться фото доками!

Давно не писала, все більше цитувала. Але настав час щось таки занотувати, бо емоції не терплять замкнутих приміщень і рвуться на волю. Осінь у нас вже кілька днів чудесна, правда сьогодні за вікном вже зовсім не те, але настрій залишився) Тому, пліз....
зі. Фотк, як ви вже здогадались, все тим же мобом)

Всім обіцяла фестиваль вуличних театрів у Львові "Золотий лев - 2007"! Так ось, не почався! Не знаю радіти чи плакати, бо з одного боку ніхто з друзів не зміг приїхати, а з іншого - так гарно це все виглядає!!! Особливо фаєршоу!
Як компенсацію представляю фоти з виставки у "Дзизі" польського фотохудожника Марка Мехлінського "Театр Вогню" (майже як "Театр кави", там було так чудово, згадую досі і всім львівським рекомендую відвідати!) Сподівюсь сподобається!
зі. Знову всі фоти Nokiєю)))

Мої вихідні у Києві пройшли під егідою - привітати мою улюблену подругу Іннусю з Днем! Повеселилась на славу! Коментувати не дуже хочеться, залишаю це завдання Вам, любі друзі, мої маленькі укр... Ой, щось не туди понесло %)))
Отже, дивіться як іменинниця розважалась

Дуже тішусь, що кавку виставляти будуть! Хоча б переможець відгукнувся %))) А щоб йому було не так скрутно, нарешті готова додарувати ще кількох левів (хоч і постфактум) людям, які того варті. І, звичайно, мої два. Отже,
Перший левчик для Фані, чомусь мені видається, що саме такого їй зараз в житті треба))) З найкращими побажаннями успіхів у майбутньому, Тобі Фаня!

Ура! Нарешті виголосили, який з левів переміг у Львові! Приз одержує Богданич, бо саме його лев виграв!!!! Мої вітання, Бо!!! Деталі див. тут http://www.zik.com.ua/index.php?news_id=102325

УРА! УРА! Моя дорога коліжанка Зірка,яку дехто знає, народила в неділю ДІВЧИНКУ! Маленьку, гарненьку 53 см 3200 г!!! А я була з нею від ранку, коли вона прийшла до мого сплячого тіла, тримаючи в руках смужку паперу з двома синіми поділками! Стояла і дивилась як я сплю, перебуваючи в шоці від НОВИНИ! Я через сон відчула, напевно, всі її емоції, відкрила очі і, зпросоння, не могал зрозуміти ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, і чим викликана трохи істерична реакція! Все таке реальне, ніби було вчора))) А пройшло більше 8 місяців!!!
І ось, СТАЛОСЯ! Маленька, гарненька дівчинка)))) Поки вона була вагітна я весь час повторювала, що Мала буде зовні схожа на мене, бо кого мамочка найчастіше бачить і чує? Правильно! Мене. А психологи стверджують, що для того, щоб дитинка була гарною, треба дивитись протягом вагітності на фото улюблених акторів або мати поруч із собою гарних і привітних людей. А кого вона бачила і чула з середини? Правильно! Мене.
Отже, перша схожість вже є, мала чорненька (хоча всі новонароджені чорненькі, здається!) Але байдуже! Головне, що здоровенька)))
Тішуся дуже, навіть не знаю, що ще зробити.... і сказати....
зі: Мені подзвонили першій, крім чоловіка, який був на пологах )))

Сьогодні я не така категорична і песимістична, напевно завтра сходжу на закриття Форуму може ще щось цікавеньке залишилось! Доречі, через свій несподівано-песимістичний настрій в четвер не почула, де і о котрій годині відбувалась роезентація нової книжки Любка Дереша!!! А так хотілось попасти!!! А сьогодні через свою "тотальну занятість" навіть на вихідних, бо приїхали заочники, не попала на концерт присвячений Григорію Чубаю, де було б стільки позитивних емоцій!
Отже, нічого не залишається як змиритись і не пропустити цього дійства наступного року! І ще, все ж сходити завтра на закриття)))
Зі. Була сьогодні у новій кав"ярні "Хорс", досить миленько і в підвальчику. По стінах ковані світильники стилізовані під слов"янських язичницьких богів і атмосфера якась трипільсько-середньовічна, не знаю точно яка))

У Львові вже другий день Форум книговидавців. Твориться щось неймовірне!!! Стільки бажаючих купити книжку це місто давно не бачило (ну рік точно)! Але в цьому році людей і видавництв точно більше. У мене полоса якась останнім часом потрапляти в ситуації, де все (всього) більше, ніж вже було, а було і так багато %)
Це ліричний відступ)А насправді, ходила на Форум в день відкриття, навіть перпустку гостя хтось дав, щоб зайшла всередину, але якось було не затишно, людей купа, всі ходять, нікого не бачать, вседо стендів з книжками рвуться. І я така сама ще й обмежена часом: забігла, подивилась, щось знайшла (не те, що теба, але треба ж було щось купти), купила і вибігла назад на роботу. Поки мучила себе розгляданням і вибором подумала,що почали дратувати натовпи людей. А колись і на концерти вуличні ходили... Друзі, це старість????

У нас вже тиждень така погода, що хоч не виходь з хати! Дощ лиє як з відра. Тому, хоч це після іспанських рейдів мало кому цікаво, я вусеодно вивішую свої фотки з Монтенегрії!!! Бо я вже втомилась без сонця і літа!!!

Не могла обминути своєю увагою львівські події, а саме виставку левів на Площі Ринок. Звичайно зробила фотки, а потім вирішила подарувати особистот лева кожному із друзів)