Чому такі сумні думки? Насправді все,що ти написала про самотність властиво багатьом людям. В тому числі і мені. Я взагалі часто не розумію чого хочу - чи побути наодинці з самим собою, чи піти поспілкуватися і весело провести час з приємними мені людьми. Часто в кожному з нас вживається стільки суперечностей. Але саме це робить нас усіх неповторними, спонукає до роздумів і до осмислення свого бутття. Ми цілком нормальні... Лише нас самих часто не можуть зрозуміти. Та нехай... Час розставить все по своїм місцям. Ти головне не сумуй. І про право вибору теж. Те, що рідні за тебе дещо вирішують не так вже й погано. Принаймні вони тебе не спонукають до чогось поганого, а хочуть тобі лише щастя і добра. Хоч інколи то й до сказу доводить. А проте незважай. Зрештою ти отримаєш таку бажану свободу. Інша справа що з нею робити. Я особисто ще не вирішив....)