В колонках играет - placebo_song
to say goodbyeНастроение сейчас - _та на4е ні4ого_
бувало і гірше_різні жє люди. одні кажуть, що я егоїст, другі - що я ідеальна людина, така 4утлива, треті кажуть, шо я як сталін, така ж непробивна, 4етверті кажуть, шо я дуже сильна. а насправді все дуже важко і заплутано. я просто Я! і ніхто того не запере4ує. але ж все-таки мого справжнього портрету ніхто ще ніколи не намалював. він є найближ4ий до цього. я мабуть егоїст, коли мені погано, то всім навкруги буде погано, але в той самий 4ас, коли мені добре, то і всім навкруги добре. але з іншого боку, якшо комусь погано, мені одразу стає погано. ось про4итала пост свого друга, одразу стало погано, переживаю за нього. драма в житті - це страшно. особливо, коли сам ні4ого не вдієш. просто хо4еться підійти до неї і плюнути їй в пику, така злість роздирає, а вона просто пише: не му4ай себе. ох, я не можу. мене аж тіпає.
важка я людина, і не збагнеш мене. він тільки мене розуміє і знає всі мої принади, не сердиться на мене, навіть коли я кри4у і божеволію, просто підходить до мене і обнімає і ці обійми не стають ніколи холоднішими. якби ж я так могла! я так йому зазадрю, що він все розуміє) я завжди 4ерез усе переймаюсь, завжди така імпульсивна, така взбаламошна, інколи божевільна, я ТАКА! і я не змінюсь, як би не старалась. ось моя мама прожила скіки років, і свою настуру 4омусь не міняє, а може просот не може...
а він каже, шо все можна змінити, а я не вірю.
я вже сумую. сьогодні приїхала з да4і. така погодка, просто супер. принесла море позитиву з собою.завтра у батька дєнрік. хо4у написати пісню, весь ве4ір п*ятниці просиділа, а видавила з себе пару стро4ок. шось у голові крутиться таке, а не можу викласти на папір. таке у голові твориться, не збагну... ніяк не можу позбутись цієї пробки в голові. стільки всього. у мене осіння депресія. а сьогодні ж така класна погода! я насолоджуюсь. кажуть, шо ці 3 дні буде така сама. я сподіваюсь, буду насолоджуватись...
______________
земля зупинилась на мить,
гори стали твоїми пле4има,
моря перетворились на блакить,
о4ей твоїх небесної краси,
я знову вирушаю у політ
з небесно-лілейними о4има,
я знову ба4у світло у вікні,
та бути н едля мене тільки мріям... (ДОЩ)