До теми суконь, хороших парфумів та зачісок у часи війни.

Це фото британського фоторепортера Тома Стоддарта, зроблене 1994 року в Сараєві.
Жінку з фотографії звати Меліха Варешанович, вона зі старої сараєвської родини, перемеленої війною.
Тут їй 38 років, Сараєво в облозі, вони з сестрою нещодавно поховали маму й живуть разом; вона щойно обрізала свої довгі коси, бо доглядати за ними важко, водогін зруйновано, шампунів нема; вона вклала коротке волосся, нафарбувалася, вдягла одну з улюблених суконь і йде на роботу пішки, через все місто, на кожному повороті ризикуючи бути застреленою снайпером, але вона не біжить, не радує ворога своїм страхом, не додає сюжетів журналістам, які люблять фотографувати обдертих і заплаканих страждалиць, вона йде з високо піднятою головою повз солдатів уздовж стін сховища, захищених мішками з піском.

Вражений Стоддарт зробив знімок, який обійшов усі найбільші світові видання, зробив горду жінку знаменитістю. Нині Меліха має майже шістдесят років, досі працює, носить костюми Chanel i чудово пам'ятає ранок, коли йшла і несла єдине, що мала протиставити цинізму й нищенню - свою вроду й гідність, мовчки промовляючи "Ви нас не зламаєте".

Пообіцяйте бути такими, дівчата, якщо війна прийде додому до кожної з нас.