Донецьк, яким він був і яким є наразі. Про гірки долі людей тих що поїхали і тих що залишилися.
Кожен з нас війну та страждання Батьківщини бачить по-своєму.

Через своє місто, село, через свій окоп на передовій. Донецький журналіст Олексій Мацука поділився враженнями про те, що відбувається з його малою батьківщиною.

Патріоти України хотіли б щоб про його повні болю почуття довідалося якомога більше співвітчизників.Наш Донецьк вмирає … День за днем, хвилина за хвилиною. Вмирають наші люди, знайомі, друзі. Це в кожному будинку. Помирає моє дитинство, річка Кальміус, помирає бульвар Шевченка.

Більше не сміємося вже з жінок в норкових шубах на “Інфініті” і “Лексусах” в “Донецьк сіті” по вихідних, що не полюємо за мерами і губернаторами. Наше місто, наш регіон гинуть на очах.

Ми не змогли захистити ні його, ні навіть себе. Повний провал. Розчаровані мільйони біженців, скривджені, кинуті.

Самотні залишилися в клітці окупації, з розтоптаним людською гідністю. Люди без майбутнього, регіон без території. Кому ми тепер потрібні? Куди тепер іти цим мільйонам, коли кожен з них хоче йти тільки в одну сторону – додому. Але дома більше немає, дім помер. Як і всі наші надії, мрії, минуле і сьогодення, а в деяких і майбутнє. Не вистачає сил навіть посміхатися.

 

http://patrioty.org.ua/krik-dushi-donchanina-rekviyem-po-vmirayuchomu-mistu/