Й тобі юрба кричала: Розіпни!
за те, що боронив свою Вкраїну.
А ти ішов проклятий без вини,
слова і камені летіли вслід у спину.

Не впадь, рідненький, під тяжким хрестом,
бо мусиш до кінця пройти страшну дорогу.
У відповідь на зло, не варто - злом,
в душі тихенько змов Молитву Богу.

...Ти так смиренно ніс свого хреста.
Юрба хотіла хліба і забави.
Це їх дорога, їх страшна ганьба.
Для тебе це була дорога - СЛАВИ!
******