Вчорашні кулінарні витребеньки із червоною рибою під релаксуючі балачки у теплій компанії.
Нічні прокидання під стукіт дощу знадвору.
Ранкові маршрути під телефонні розмови, жмурячись від сонця.
Вино столове з горла вдень - це не ознака поганого виховання.

А в голові думки про парасолькові прогулянки під ROB DOUGAN.

Вже зашиті глибоко під шкіру осінні мотиви.
Зелене на помаранчовому листя.
Знову шукаю порятунку у музиці та різнокольоровому мармеладі.
Час згадати про термос?
А датчики просто-таки зашкалюють.

Недопите червоне столове так і залишається на столі. У навушниках - улюблене Liber tango.
Танго у напівтемряві. По коліна у воді та із єдиним джерелом освітлення.
Варто лише закрити очі - і залишиться йти на світло. І на пристрасть.
LIBER TANGO

В колонках играет - Саундрек до "Амелі"
Чуттєві ноти та запахи.
Залишки торішніх думок, які ховалися десь глибоко, на кінчиках моїх пальців.
Вони виходять через торкання до скронь, проходять востаннє моїм тілом, неначе електричні імпульси і зникають, щоб більше не повернутися.
Я рухаюся, не залишаючи жодних сумнівів у тому, що цей танок - танок життя.
Життя, що колись закінчиться крапкою. Пострілом. Останнім аккордом.
Закінчиться, щоб колись початися знову. В контемпі нового життя.

В колонках играет - The Doors - Alabama Song (Whiskey Bar)
Зависла на the Doors.
Не можу перемкнутися.
Не можу змінити платівку.
Не можу не спати кожного дня на декілька годин більше.
Не можу не бігати містом.
Не можу не витрачати гроші на алкоголь, безглузді дрібниці і проїзд.
Не можу не припинити пошук. Годі.

"Well, show me the way
To the next whiskey bar
Oh, don't ask why
Oh, don't ask why..." (с)