"...Я приїхав сюди з такої країни, про яку ви знаєте або дуже мало ( називаючи її то Українією, то Уранією, то Украйєю ), або нічого. Ті з вас, які знають "нічого", насправді знають набагато більше від тих, які знають "дуже мало", бо останні знають лише у викривленнях і спотвореннях. Я буду вельми щасливий, якщо бодай окремі з викривлень і спотворень мені поталанить виправити, а тим, які донині знають "нічого", - подарувати проблиск у вигляді "дечого". Гадаю, це важливо не тільки для мене.
...Я почну з утраченого рукопису. Це сталося зі мною років сім тому, коли я, щойно закінчивши університет, переховувався від служби в червоній армії на одному з львівських піддаш. Львів - це таке місто, з якого я приїхав. Італійською мовою воно могло б називатися Леонія, а на санскриті Сінгапур. Цьому містові вже близько дев"яти тисяч років, і воно лежить посередині світу. Того, Старого Світу, який був плаский, тримався на китах, черепасі, а крайньою його околицею була Індія, об яку розбивалися хвилі чи то Нілу, чи то Океану. Напевно, тому в ньому живе чимало божевільних і фантазерів, кожен з яких надто
переконаний у тому, що саме він є центром усіх світових процесів. До того ж, у Львові є свої демони, свої привиди, свої генії. Про кожного з них можна писати окрему книгу, що я і зроблю колись..."