- Звідки береться холод?
…холод стає перманентним. Мабуть, я вже звикла…
- Образа?
…образа? На нових персонажів не ображаються.
- Помста за те, що Тебе колись-хтось скривдив?..
…це не помста. Я лиш надто довго відхожу від минулого, тягну його чимдуж за собою, пишу чергові месиджі і тихо сню Ним…
- Але ж це потяг, з якого чим далі - тим важче зіскочити. Не тому що він набирає хід, ні! Тому що він стоїть на місці. В ньому по-справжньому-мазохістично гарно - чого б злазити?
…з нього неможливо злізти. Я пробувала не раз. Мене мало не силою стягували звідти. Не виходить. Пояснення – не той час, не ті люди, не та я…
- Але на ньому тільки написано "Київ-Львів" (вибач - варіанти назв зараз тосує шулер, вибрав перше, що на думку спало).
…це франківський потяг. Знаю напевне)
- Ні... насправді цей потяг - щось старезне, що завжди чекає зміни колес на тупіковій станції.
А поки приміряють один комплект - колія знову інша (
…можливо. Не сперечаюсь тут.

- Я не хочу вірити що ти насолоджуєшся тим, що комусь тепер теж стане холодно -> потім від них зимність перейде до інших -> і ... чи є в цього край?
…Ти правий. Не насолоджуюсь. Переді мною вибір – холод або фальшиві сподівання комусь. А я ненавиджу фальш.
- Цей садомазохізм (дивно, маестро ж звали Захер Мазох. Чому б не назвати течію "захеризм"?!), так от - ця байда їсть мене так само, навіть трохи довше.
Бо вже давно щось маю за плечима в наплічникові, крім намету...
…

- Можливо ми першими розірвемо це коло і призупинимо ланцюгову реакцію, яка може зробити світові стільки болю?
…ми можемо порвати кола, прожити інші ланцюгові реакції без болю вже і в насолоду. А потім найтися за кавою, ні, за пляшкою доброго вина, і поділитись досвідом. Згоден?

- Заглянь - в тій течії, про яку пишеш, є хтось, хто вільно пливе В УСІХ НАПРЯМКАХ, причому рулить сам. Куди схоче.
Спробуємо? )
…пробую бачити тих, кого треба. Вони далеко ше. За горизонтом, певне. От-от з’являться. Впевнена.

- Спочатку - посміхнись ВСІМ, для кого пишеш ту свої думки. Пишеш, знаючи, що саме ці люди їх навряд читають...
…кожен день так роблю. Щодня щиро посміхаюсь сам знаєш.
- Посміхнись так як це робиш тільки ти, справжня, ти така, якою мені "вигоріло" бачити тебе колись, на балконі ...
…тобі так запам’яталась та розмова? Посміхаюсь)

- Не чекай від світу всілякої *уйні й підстав. Так ти їх тільки приваблюєш.
…і Ти так роби! Чуєш?!.


* * *

Зістрибую просто з дверей вагону-ресторану. Бачу як здивовано дивиться на мене шеф-кухар потягу, товстий китаєць (це ж він наділяв нас свіженьким халявним бухлом? )) )
Простягую руки назустріч Тобі, легко знімаю зі сходів. Хто міг подумати що це так просто?!
…ти так кажеш? Невже просто???

Вагаючись, зупиняються люди біля дерев-агрегатів, що ними обладнаний лісок навкруги залізничної колії.
Йо! Так ось чому ми думали що поїзд рухається (хоча й повільно)?
…повільно? Чому тоді так швидко змінювалися пейзажі???
Це вони, ці люди приводили в дію складні механізми, аби вважалося нам, що пейзаж змінюється... Це рухались речі навколо нас :(

Чому раніше ми не бачили Сонця?!
…у метровій кімнаті на другому поверсі сонця завжди мало. Тікає швидко…
Воно ж завжди стояло там, десь зверху-зліва-справа в куточку, де ми, колись такі маленькі й тендітні, намалювали його в своїх альбомах!
Воно там було вчора!
І сьогодні!!
Позавчора? ))) А от позавчора, вибач, не пригадую. Мабуть як і ти - давно не дивився в небо.
…щойно глянула туди. Вже зорі. Знов без сонця. Вибач.
Останнім часом, теж все більше порпаюсь в своїх думках і вишкрябую їх "назавжди" в щоденниках.
- чи на камінні в Криму-Карпатах.
…я вчора у Карпатах залишила подряпину в душі чергового персонажу. «відмітилась» що називається.
- або закорковую пляшку з таємним посланням
…вже літом кину послання в коктебелівське море. Сьогодні тільки розмальовую фляжку синім акрилом.
- пишу сумну чи похабну музику
...я слухаю вічний Депеш…
- викарбовую солодкі згадки в моноліті паперового фото, або цифри.
…мені заборонено робити фото. Для цього є інша…
- розливаю по келихам браттям по нещастю...
…вино, добре вино наодинці.
- навіть не хочу продовжувати.

Я...
ЛЮБЛЮ...
ОЛЮ... (ЮЛЮ, ЛЮДУ, САШУ, ВОВУ, ВАСЮ... - ( варіанти підставиш самостійно)
Олю… (мій варіант…вірно?)

Скільки їх уже плаває-плаче-кричить-про-кохання-зраду-любощі? Цих пляшок, щоденників, наскельних написів, пісень, віршів, поглядів, фотознімків?
...а скільки мовчить, снить, рефлексує, кидається з мосту, морально гине?

Бачиш - світає? Я вчора бачила світанок у Карпатах. Було холодно. Багато роси на траві. Трохи приморозно. І свіжо-свіжо-свіжо.
Розплющуй очі.
Я боялась розплющити очі, бо стояла на краю прірви. Ні-ні, не подумай! Жодних збочених думок. Для відчуття польоту після душевних звірянь. Неймовірно. І подальші …надцять годин на верхній полиці франківського потягу не зітруть вранішнього буття.
Сміливіше, я поруч, тримаю.
…поруч був мій друг, мій герой, мій ангел і моя мрія. Метафізичні перетворення перенесли його впритул до мого світанку. Він притиснувся до мого вихудлого тіла і тихо нашіптував щось про дощ. Запах його доглянутого тіла змушував закривати очі, закидати голову йому на плече і віддаватись дощенту. Він наповнив мене впевненістю і спокоєм, розповів як бути далі, став ще на крок ближчим, рідним і моїм…
Гарно? Тепло! )))
Тоді хуткіш йдемо звідси, бо проґавимо схід сонця...
…я щойно звідти повернулась. Вибач.