verses |
Метки: tristia |
verses |
Метки: tristia |
verses |
|
verses |
Метки: вірші українською |
verses |
|
verses |
|
verses |
|
вірші українською |
Метки: вірші українською |
verses |
|
verses |
|
verses |
|
verses |
|
verses |
|
verses |
Сказка о взрослении
(венок восьмистиший)
*
Давно уже пропил меч тот, кто пришел к нам с мечом.
Отмыл от крови, начистил и вынес на барахолку.
Не торговался -поскольку не знал -что почем.
Встречных собак пинал или трепал за холку.
Странно, но псы на рычали, и не кусали стопу,
впрочем, местное население и раньше его привечало.
Бесконечная песня насилия, как пирог, разрезает толпу.
Жил-был белый бычок, не хвост у него, а мочало.
*
Жил был белый бычок, не хвост у него, а мочало.
Жил в хлеву, покуда его не забили.
Мясо всегда в дефиците. Население измельчало.
А когда-то все было иначе. Но об этом все позабыли.
Каждый сам по себе. Навесной замок на амбаре.
Белый бычок мычит. А был глуховат и нем.
Проходит собрание под лозунгом - мы не баре.
Выходит Катюша на берег - черт его знает зачем.
*
Выходит Катюша на берег - черт его знает зачем.
Песенку ли запеть, иль простирнуть простынку.
Или выкупаться нагишом - кто-то смотрит, но нет проблем.
Белье можно снять - нельзя развязать косынку.
Водкин-Петров с мольбертом стоит на другом берегу.
Хоть бы зрачок расширился, и сердце чаще стучало.
Зачем ты вышла, Катюша? Мы все пред тобою в долгу.
Лучше бы дома осталась, тогда бы всем полегчало.
*
Лучше бы дома осталась, тогда бы всем полегчало.
Выплеснула бы помои, вынесла сор из избы.
В каждой местной бабе живет мужское начало.
Была бы мужик, что надо - если бы да кабы.
Но кляпа нет, под юбкой кладезь глубокий.
В нем живая вода для воинов и проныр.
Мальчик расти большой, узнаешь, блондин краснощекий,
что делал в маминой спальне знаменитейший Мойдодыр.
*
Что делал в маминой спальне знаменитейший Мойдодыр?
И что там делала мама - это гораздо важнее.
В холодильнике засыхает старый плавленый сыр.
Народные сказки спорят - какая из них страшнее.
Смерть и секс существуют. Им хорошо вдвоем.
Пестик в ступке взбивает чадоносную пену.
Желанье воспламенилось - и гори все огнем.
Тебе еще рано знать. малыш, ты соблюдай гигиену.
*
Тебе еще рано знать, малыш, ты соблюдай гигиену.
Чисти молочные зубы мятным приторным порошком.
Вырастешь в цирк поведут и выведут на арену,
а пока штанишки на лямках, под стол пешком.
Пока - ночной сосуд под железной кроваткой.
Манная кашка комками и рыбий зловонный жир.
В детском саду - прививка. До сих пор болит под лопаткой.
В цирке борец Поддубный побеждает в борьбе за мир.
*
В цирке борец Поддубный побеждает в борьбе за мир.
В больнице - зараза с нарушением гомеостаза.
Лечение старое - кровопускание и клистир.
Будешь жить если не окочуришься с первого раза.
Будешь жить - узнаешь, куда бычка не гонял Макар,
научишься, где вагина, а где почуешь геенну.
Повезет - возьмут на войну. Это средство выпустить пар,
флейте подобно милый снегирь заводит песню военну.
*
Флейте подобно милый снегирь заводит песню военну,
умер славный Суворов, и Жуков во гробе лежит.
Взросление опьяняет, как инъекция в вену.
Свинья не съест и противник не сокрушит.
Пусть Катю поет или лезет голая в воду.
Мужское дело - нехитрое - солидарность к плечу плечом.
Напрасно ты присягал на верность партии и народу.
Давно уже пропил меч тот, кто пришел к нам с мечом.
***
Давно уже пропил меч тот, кто пришел к нам с мечом.
Жил-был белый бычок, не хвост у него, а мочало.
Выходила Катюша на берег - черт его знает, зачем,
лучше бы дома осталась, тогда бы всем полегчало.
И что делал в маминой спальне знаменитейший Мойдодыр,
тебе еще рано знать, малыш, ты соблюдай гигиену.
В цирке борец Поддубный побеждает в борьбе за мир,
флейте подобно милый снегирь заводит песню военну.
Метки: венок восьмистиший |
verses |
Анна А.
Странно! Под тяжелым одеялом войны
шевелились ложь и насилие революций.
Так в кровавой ванне немыслимой старины
смерть встречал спокойный бессмертный Луций.
А ей все любовь и измена и губы ее холодны,
и сердце ее замирало под чьей-то рукою.
Ложь и насилие шевелились под одеялом войны.
Все шло не так. А она оставалась такою.
В этом что-то от стоицизма. Натура прекрасной жены
выстояв, победит убивающего человека.
Ложь и насилие шевелились под покровом войны.
мир - в обескровленной ванне, как Луций Анней Сенека.
А ей все балы, Петербург, и в сером граните Нева.
Холод пустой постели и жар соблазна.
А ей все письма, строки, слова, слова,
но война идет и красота войны безобразна.
А ей все портреты в профиль - с горбинкою нос,
сжатые губы и царственный взгляд, в котором,
читаешь сколько жизней ангел смерти унес,
а что не взято штурмом, будет взято измором.
И где нет в стене пролома, там подкоп под стеной.
А ей все Летний сад, и нагая муза Эрато.
Возьмут революции то, что не взято войной,
и что не взято изменой, то смертною казнью взято.
И будет ангел снимать седьмую печать.
Пройдет еще год - и откроются двери ада.
Есть время отпраздновать способность не замечать -
великое свойство святого женского взгляда.
|
вірші українською |
**
Весь рік блукаємо, згинаючись під тягарем гріхів,
але в цю ніч, з тим самим важким мішком,
ми стоїмо за спинами звіздарів і пастухів,
і все бачимо ясно, хоч дивимося нишком.
А в небі - спів ангелів і розсіюється пітьма
Але, людино, тобі байдуже, що діється над тобою.
Всі ми під Богом ходимо , а якщо Бога нема,
то принаймні - під ангелом і Різдвяною зіркой святою.
Метки: вірші українською |
вірші українською |
Три анекдоти
1.
- Ти чув? Рабиновича розстріляли! - Як? Знову його - розстріляти??
- Тссс! Ось він іде ... Мовчимо про це при ньому ...
Завтра, можливо, й нас засудять до страти,
зарубають шашкою, або виженуть з дому,
чи виключать з партії - насолода серед насолод.
чи оберуть в профком, чи здадуть в утиль,
краще манекеном в ательє дерибасівських мод,
смирно стояти, демонструючи людям одеський стиль.
2.
На підвіконні під фіранкою сумно сидять коти.
У молодого рабина
вмирає дружина.
Рабин говорить: мені не знайти дружину краще, ніж ти,
а до тебе подібна
мені не потрібна.
А ти мені теж не потрібний, бо це хвилина остання -
думає Ріва, - пробив мій смертний час.
Що останній подих? Це - гірке зітхання,
або - зітхання полегшення, все залежить від нас.
3.
Якщо мене з'їсть дідько, то вихід один - чорт в штани наклав., .
І людина кихкоче, як ніби йому показали зад,
anus mundi. По Чорному морю пливе біленький пароплав.
Опера до вулиці Леніна звертає красивий фасад.
А поки що виходу два - чи буде війна чи ні,
як війна то виходу два - дві великих біди.
Фіма виходить з вбиральні - Ти вимкнув світло? Відповідай мені!
А Фіма хотів його вимкнути, але не зумів, як завжди.
Метки: вірші українською |
вірші українською |
***
Час універсамів і величезних білбордів,
бідняк голопузий, інтелігент аномальний,
пам'ятаєш ти чергування семиструнних акордів,
текст напів-радянський на мотив кримінальний.
Як зневажав ти братів по генам, братів по крові,
як пережовував мову з відбитком зубних протезів,
краще ботать по фені, ніж розмовляти на мові,
пити в компанії головорізів частіше - місцевих крезів,
.
Вони закликали пам'ятати про подвиги ратні.
Діди воювали, вистоявши ми досягли перемоги й могили
Напів-радянські пісні співали під гітару в парадних.
Сипали сіль на рани, які роз'ятрили.
Попереду йшов Дорошенко з комісарами в шоломах пильних
в братських могилах рилися чорні злодії-слідопити.
А ми, недоноски, копалися в телефонах мобільних,
і чорні пси до білого нами були відмиті.
***
Сидить на пагорбі апостол занурений в мрію.
Дніпро-Борисфен хвилі несе у море блакитне.
Про що ти мрієш, діду святий Андрію?
Я мрію про місто, яке коли-небудь тут розквітне.
Я передбачаю ідолів - поваплені колоди
золочен вуса, підведені кров'ю губи
Я бачу як їх кидають в бурхливі води,
як чую сурмлять понад Дніпром переможні труби.
Я мрію про Київ славетний і ясні мої мрії.
Я бачу високі стіни та Золотії брами.
Я бачу з минулого купола Святої Софії,
святого Михайла та інші великі храми.
Бо є в мені ці дари чудесні, Господні -
з минулого все майбутнє передбачати,
як бачу хрест, який встановив тут сьогодні,
як бачу хрест, на якому буду розп'ятий.
Я бачу всіх скрізь віки, що текуть поволі -
всіх тих, хто переможе й тих, хто переможені будуть.
Я бачу тих, хто загинуть тут, не здобувши волі,
я бачу тих, хто загинуть тут, але волю вони здобудуть.
Я бачу велику зраду й вчинки невдалі.
Я бачу тих, хто распалить тут ненависті багаття.
Святий Андрій встає та йде своїм шляхом далі.
Йому пора повертатися на розп'яття.
Метки: вірші українською |
verses |
***
Морской прибой - накат, откат и пена,
полоска водорослей, пахнущая йодом.
Так поколенье - молодая смена
куда идешь, да и откуда родом?
И времени исколотая вена
пугает нас своим секретным кодом.
Вернемся к пляжу - он сейчас пустынен,
гуляет пса хозяин в телогрейке.
Короткий зимний день почти невинен.
Продрогший кот ютится на скамейке.
И чайки продвигаются вдоль кромки
в дневной туман, вечерние потемки.
До Рождества нам всем ходить во мраке,
глотая сырость, слыша шум прибоя.
Как человек, привязанный к собаке,
мы все идем, других не беспокоя.
Не видно на углах убитых елок,
но все равно - путь к празднику недолог.
Морской прибой - накат, откат, но все же
есть в этом нечто чуждое, похоже,
как в ходиках зубчатые колеса,
и в небесах витает знак вопроса.
Тревога и уныние в народе,
но жизнь идет и праздник на подходе.
***
В каком зерцале ни покажись, ни
лови во взглядах жалость, что ты еще на ходу,
последний месяц в году похож на последние годы жизни,
или, может, последние годы жизни похожи на последний месяц в году.
Дней прошло, что порубленных к Новому Году елок и сосен,
надежд разбито, что винтажных зеркальных шаров.
Ты еще на ходу, ты еще суетлив и несносен,
а хотелось, чтоб скуп, молчалив, депрессивен, суров.
Ты еще на ходу, как часы со стуком и хрипом,
сны плывут, шевеля плавниками в подводном сознанье твоем.
ты их кормишь и любишь, относишься к ним, словно к рыбам,
все еще населяющим твой водоем.
|
verses |
Метки: рождество |
вірші українською |
***
В церквах майже все готово - ялинки, вертеп надійний ,
тільки ясла порожні - лише на дні коробки солома.
О, Немовлятко у череві! Будь радісний або спокійний.
У будь-якому куточку планети відчувай себе,Христе, як вдома.
А те, що ангели тримають Зірку не над колискою тою,
під напівпрозорим білим пологом,
а над годівницею з дощок, то єдиною й головною метою
було показати бідним, що бути нелегко Богом
***
Зустрілися чоловіча старість й жіноча лють.
В старості залишилася втома, як коли пожежу заллють.
В люті після зустрічі залишилася спустошеність.
Загалом, в зустрічі була незавершеність.
Старість повернулася додому, ключ підбирала з в'язки
де який забула, чекати нізвідки підказки,
нарешті - знайшла, вставила, двічі в замку обернула,
в квартиру зайшла, прилягла і на годинку заснула
***
Спробуй, знайди зірку Різдва на небі! Хибно,
що чаклуни по зірках майбутнє будують..
Віфлеєм, точніше, Бейт Лехем - означає "обитель хлібна":
і тварини ситі, і люди - не голодують.
Тут не залишать прибульців без пиття та прожитку -
вина наллють та буханку винесуть їм на блюді.
Нагодують, не відчуваючи жалю, - всі на підпитку,
нагодують і ангелів - ангели - майже як люди.
Літають як птахи, хором виспівують, як попало -
в терцію, кварту і в квінту, а то і в секунду.
Гармонії сфер тут зроду було замало.
А радикали людей підбурюють закликають до бунту.
Є проти кого бунтувати, тільки вивелись греки,
відразу прийшли окупанти - римлянів легіони.
Тільки зітхнули вільно - й знову нема безпеки!
Знову чужинці насаджують в Юдеї свої закони.
Проводять перепис - підрахувати усе поголів'я
підневільних людей, які не їдять свинини.
А хліб їдять - їжте собі на здоров'я,
Не дарма хлібороби в полях горбатять спину.
Метки: вірші українською |
вірші українською |
***
Ірод йде в тронний зал по червоній доріжці.
Підлабузники аплодують.. А Іроду все єдине.
Грай хоч на балалайці иль на трехрядці-гармошці,
придворний він лише блазень. він не краще простолюдина.
Інша річ - владика. В ошатному чорному йде костюмі,
в туфлях на товстій підошві - невелика до рісту надбавка.
Він звик до овацій. У нього в Державній Думі
поруч з дрібною сошкою стоїть ще дрібніша шавка.
Він йде по червоній доріжці, повертаючись думкой до теми
заморських гостей. Це треба ж! Від пророків нема порятунку..
Де народжений Цар Юдейський? Швидше за все в Віфлеємі.
Ірод рахує кроки, збиваючися з рахунку.
Ось і тронний зал. Визолочена ліпнина.
Величезна люстра Первосвященик в ризах.
Але думка про народження якогось Божого Сина
заважає зосередитися на стратах й синах у залізах.
А здавалося б скільки йти звідси до Віфлеєму?
І кому потрібен новий пастир що не знає закона?
Якщо проблема вирішується кров'ю, то це вже не проблема,
а завдання для невеликого карального загону.
а щоб збити остаточно бидло це з пантелику,
накажу щоб завтра в залі вони встановили
величезну прикрашену ошатну ялинку,
увінчану зіркою, про яку волхви розповіли.
Метки: вірші українською |
вірші українською |
Метки: вірші українською |
вірші українською |
Томазо да Челлано
Dies Irae
Прийде день Господня гніву,
все впаде в вогняну зливу -
чуй Сибілу прозорливу!
Як ми будемо тремтіти,
як Суддя прийде судити,
нас по правді, грішні діти!
Як труба тоді заграє,
що мерців з могил збирає
до Престолу, що воссяє!
Смерть з природою відступить,
хто провину там іскупить?
Як творінню суд наступить?
Ось і Книгу розгорнули -
всі гріхи людські минулі
всі провини, що поснули.
Ось Суддя на Трон сідає.
Все приховане Він знає,
всіх за все він покарає!
Як мені відповідати?
Де заступника шукати,
як тремнять і ті, хто святі?
Цар у величі сідає.
Тільки Він, хто світ тримає,
рятувати силу має!
Так згадай Ісусе святий,
що за мене ти розп'ятий,
що Тобою з пекла взятий!
Сповідаючи, втомився,
бо на землю Ти спустився,
щоб надії не лишився!
Вислухай, Суддя, хай буду -
я прощен Тобой до Суду,
я зрадію цьому чуду!
Ось, як винний, я зітхаю,
каюсь, плачу та ридаю,
на відпущення чекаю.
Ти розбійника й Марію
виправдав, я, грішний мрію -
дай й мені якусь надію.
Ох, не варті покаяння!
Що Тобі мої благання!
Ти надія ми остання!
Милосердя Свого ради
дай ми місце в Свому стаді,
все в руках Твоєї Влади!
Засудивши нечествих,
ти в вогні на щент спалив їх.
Дай ми місце між щасливих!
Я молю Тебе уклінно -
не веди мене до тліну,
пригадай мою кончину!
О, яке в цей день ридання!
З праху силой покаяння
возведи загиблих, Боже,
Ти є той, хто все це може!
Боже милостивий!
Даруй їім вічний спокій.
Амінь.
Метки: вірші українською |