Метро можна перейменовувати у реклам-сіті.
Стільки реклами на одиницу простору треба ще пошукати. Їдешь по ексакалатору - читаешь бігборди на стінах, наліпки між стрічками екскалатору та рекламу на плоских ліхтарях. Спустився до низу - чекаючи свого потяга, милуешся на нові настінні витвори поліграфічного мистецтва. Зайшов до свого вагону - жодного клаптика стіни вільного від разнорідної реклами, звисаючі поручні з вкладеними рекламками, а також не забуваемо обіцянку керівництва метрополітену встановити до вагонів телевізори, на яких будуть цілодобово крутити рекламні відео-ряди...
Але особисто для мене метро - полігон з випробувань власних сил.
Кожного разу заходити лише до тих вагонів, двері яких при прибутті будуть найближчими до виходу, щоб не застрягати у товпах нікуди не поспішаючих людей. Кожного разу ставши на стрічку ескалатору, не спинятися аж доки не підіймусь до самого верху чи не збіжу до низу. А головне правило - ніколи не триматися за поручні ні при русі ескалатором, ні стоячи у вагоні...
В колонках играет:
Король И Шут - Тайна хозяйки старинных часов
LI 3.9.25