У Львові,в маленькому куточку міста - італійському дворику народилась пісня...

 

Я вкотре тебе чекаю,
Години спливають…
Я вкотре тебе чекаю...
Не знаю, чи впізнаю,
Не знаю, чи впізнаю,
Твій погляд шукаю…

     

Як завжди – італійський дворик…
І один – єдиний столик…
Мармурові вартові,
Немов живі, немов живі.
Тебе досі немає поряд,
Але серце мені говорить,
Що колись італійський дворик,
Що колись італійський дворик
Поєднає нас навік...

Я вкотре тебе чекаю,
А гомін лунає…
Я вкотре тебе чекаю...
Вітаюсь, прощаюсь,
Прощаюсь, вітаюсь…
Зустріть сподіваюсь.

Як завжди – італійський дворик…
І один – єдиний столик…
Мармурові вартові,
Немов живі, немов живі.
Тебе досі немає поряд,
Але серце мені говорить,
Що колись італійський дворик,
Що колись італійський дворик
Поєднає нас навік...

                  автор:  Lu57           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502367  Клуб поезії