-Рубрики

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Писанка

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 03.06.2011
Записей: 17600
Комментариев: 63156
Написано: 130721


Легенда про Україну.

Вторник, 19 Января 2038 г. 06:14 + в цитатник

ог створив нашу землю і почав роздавати її різним народам. Наші предки пізно спохватилися, і землі їм не дісталося. От вони прийшли до Бога, який в цей час молився. Через деякий час Бог озирнувся і запитав їх:
— Чого ви прийшли до мене?Дізнавшись, що вони осталися без землі, він запропонував їм чорну землю.
— Ні. Ми не будемо там жити. Там уже живуть німці, французи, італійці, — сказали наші предки.
— Ну тоді я дам вам землю, яку я залишив для раю. Там є все: річки, озера, пустелі, ліси, гори. Але пам’ятайте: якщо будете берегти цю землю, то вона буде ваша, а якщо ні — то ворога, — сказав Бог.
Пішли предки наші на ту землю і оселилися там. А країну свою називали Україною. І зараз ми живемо на тій самій райській землі.


4437240_274 (604x406, 75Kb)

4437240_Pisanka (116x24, 1Kb)

 

Рубрики:  Украина--мой край.
Украинская литература

Метки:  


Процитировано 13 раз
Понравилось: 35 пользователям

Моїм друзям!

Понедельник, 09 Марта 2037 г. 16:50 + в цитатник

give_rosekissgive_heart

4437240_44 (700x700, 288Kb)



4437240_Pisanka_nova (86x24, 1Kb)

Рубрики:  Для друзей

Метки:  

Понравилось: 37 пользователям
Комментарии (40)

Доброго ранку, Україно!

Суббота, 03 Ноября 2035 г. 10:15 + в цитатник
 

4437240_839 (700x597, 131Kb)

*****
Рубрики:  Украина--мой край.

Метки:  


Процитировано 5 раз
Понравилось: 46 пользователям

Ялиновий сироп від застуди.

Воскресенье, 22 Апреля 2018 г. 22:09 + в цитатник

Ялиновий сироп, помічний від хрипки і кашлю

4437240_yalynovyjsyropobkladynka (700x628, 334Kb)

Не можу сказати, що я була дуже хворобливою дитиною. Все таке ж, як у всіх – кашлі, шмарки, побиті коліна і лікті. Але тим не менше, в мене були улюблені ліки – солодка булка, розмочена в гарячому молоці і з ложечкою масла, яку мені давали від хрипки, афиновий сироп, якщо “болить живіт”, і бурштиновий, пахучий, солоденький ялиновий сироп, яким бабуся лікувала мені всіляке “ге-ер-зе”.

4437240_Celebnie_sosnovie_pochki_v_narodnoj_medicine (245x245, 16Kb)Ялиновий сироп бабуся робила сама, і я теж його роблю, якщо в сезон (а він саме зараз) наскубу троха молоденьких бруньок ялинки.

Взагалі, ялина, сосна, та і інші хвойні дерева, є дуже популярним ліком – фітонциди пахнуть, вітамінами аж кишить, терпентина корисна до непристойності – гріх не використовувати. Ну, хіба би у вас була алергія на хвою або на фітотерапію – то тоді не треба

Для сиропу збираю молоді бруньки ялини, ялиці, або смереки – знаєте, такі ще м’якенькі, зелененькі голочки..

Складаю в слоїк, засипаю цукром в пропорції 1:1, закриваю слоїк серветкою з марлі або м’якого паперу і ставлю на вікно (сонце, тепло). За кілька днів бруньки пускають сік, ще за день-два соку буде ще більше, він розчинить цукор і утвориться сироп – на це йде до 10 днів, від моменту засипання цукром. В цей момент є “технологічне розгалуження” – як тільки цукор розчиниться – сироп можна злити в пляшечку і поставити в холодильник, але ми зазвичай тримаємо далі, щоб сироп збродив, і аж тоді переціджуємо і розливаємо в пляшечки.

Якщо ви багаті на мед – то можна змішати порізані бруньки з медом (1:1 по вазі), і поставити настоюватися теж днів на 10, потім перецідити, злити в пляшку і зберігати в холодильнику

Такі ялиновий сироп помічний при кашлі “і всілякому такому застудному”, по 1 ложці натще.

Можна також зробити сироп з пагонів і молодих шишок сосни, але про це я напишу окремо.

Бонус трек –

4437240_Sosnovie_pochki_lechebnie_svojstva_i_protivopokazaniya_primenenie_v_narodnoj_medicine_13_1_ (300x201, 13Kb)

Ялинкова оранжада

2 помаранчі – порізати плястерками і пом’яти, щоб пустили сік.
1 цитрина – стерти цедру і витиснути сік
півшклянки ялинових бруньок – перетерти з кількома ложками меду або цукру
1.5-2 літри води

Від пані Стефи.

https://www.facebook.com/spizharkapanistefy/




Рубрики:  Этнография/Українська національна кухня
Всё о здоровье

Метки:  


Процитировано 1 раз
Понравилось: 4 пользователям

Із життя баби Фіскарошки.)

Воскресенье, 22 Апреля 2018 г. 21:40 + в цитатник



Баба Фіскарошка зібралася на ярмарок. Аби не нажити на свою голову якихось неприємних трафунків, що постійно супроводжували Фіскарошку у славному вароші Мукачеві, стара вирішила добиратися на ярмарок автобусом, або, як його у нас називають, « бусьом». Вранці спокійно сіла у транспорт і поїхала. Але перед Росвиговом у « бусь» напхалося стільки народу, що годі було збагнути, хто на кому сидить і хто на кому лежить.

Інтелігентного вигляду молодий чоловік, причавлений тілами, весь час своїм ліктем трапляв бабі до рота.

--Пане, заберіть руку від мого писка!—суворо попередила Фіскарошка.

Бідолаха з усіх сил натужився і випростався. Але по хвильці знову зачепив ліктем Фіскарошку.

--Пане, заберіть руку від мого писка!—знову огризнулася Фіскарошка.

Молодий інтелігент був росіянином і не розумів нашої місцевої бесіди. Бабине «…заберіть руку від мого писка», тобто рота, він зрозумів по-своєму. І коли Фіскарошка в черговий раз нагадала:» Пане, заберіть руку від мого писка», чоловік скипів і крикнув:

--Женщіна, как вам нє стидно!Ви смотрітє, гдє моя рука, а гдє находіться ваша піська! Как я могу туда достать?

« Бусь» зірвало сміхом, а баба від сорому вся запалилась, а далі спаленіла гнівом і з усього розмаху претенденту на її « піську» врізала по писку. Народ шарахнувся, автобусом занесло і біля знаменитої « аломської школи» , де тепер знаходиться технологічний інститут, транспорт втеліжився в дерево. Ну, а далі почалося…
****
Про інші пригоди баби Фіскарошки та мешканців закарпатського села читайте у романах з народного життя Дмитра Кешелі «Видіння зрячої води, Або дурний Іван Стріляє, а Богонько кулі направляє», « Чим би не бавилися пани, лем би не було війни», «Прирічанські характери, або Житіє аборигенів безсмертного села».

4437240_1042243i_041 (468x636, 110Kb)

4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)




Рубрики:  Наука, политика/Политический юмор
Украина(Западная Украина)/Закарпатье
Украинская литература

Метки:  

Понравилось: 5 пользователям

Ранок той знявся над землею, як ангел: світлий, добрий, лагідний. Дмитро Кешеля, афоризми.

Воскресенье, 22 Апреля 2018 г. 21:32 + в цитатник

4437240_30714767_2004671469772901_320216749951680512_n (600x332, 31Kb)

- Прокинувся вже давно, проте лежу під периною, як пуголовок у намулі, із заліпленими очима і не маю бажання не те що вставати, а жити взагалі. (Дмитро КЕШЕЛЯ. Родаки, - ст. 9)
***
- Господу, видно, було угодно сотворити мене розумним лиш на один бік голови. (Дмитро КЕШЕЛЯ. Родаки, - ст. 13)
***
- Як ведеться споконвік у славній історії, наші чесні й мудрі люди можуть пережити всі злигодні світу, крім щастя сусіда. (Дмитро КЕШЕЛЯ. Родаки, - ст. 127)
***
- Коли ми станемо перед Всевишнім, він із кожним із нас заговорить на нашій материнській мові. І якщо людина забула материнську мову, то ані Господь нас не зрозуміє, ані ми не зрозуміємо Господа. (Дмитро КЕШЕЛЯ. Родаки, - ст. 197)
***

********
Рубрики:  Мысли, цитаты
Украинская литература

Метки:  


Процитировано 1 раз
Понравилось: 2 пользователям

Зозуля кує...

Воскресенье, 22 Апреля 2018 г. 19:53 + в цитатник

4437240_0_1d3bb2_4b9bb01e_M (300x119, 26Kb)

A cuckoo sings
to me, to the mountain,
to me, to the mountain.

Poem by Kobayashi Issa
***
Зозуля кує
мені, горам,
мені, горам.





4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)

4437240_0_1d3bf3_172e6246_S (150x116, 22Kb)

 

Рубрики:  Природа/В мире животных

Метки:  

Понравилось: 3 пользователям

Вітання.)

Понедельник, 09 Апреля 2018 г. 23:11 + в цитатник
Это цитата сообщения lorikshink [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

З Днем Народження, Тетяно!

 
4803300_0_196bbc_2e68d4e5_orig (304x21, 10Kb)
4803300_0_19528a_7437477e_orig (700x70, 70Kb)
4803300_29573262_202559230338836_5689817068810382550_n_1_ (700x437, 98Kb)
4803300_imikimi_zo_photo_3 (700x700, 229Kb)
4803300_0_eabbf_fe5d1ddb_XL (700x465, 2183Kb)
 

Поздравляю! Вiтаю з Днем Народження! .Нехай волошками цвітуть літа прекрасні. Нехай здійсняться тисячі бажань. Щоб доля дарувала тільки щастя,ні грама бід,ні капельки страждань. Хай сили Небесні Вас бережуть,а Матінка Божа,Цариця Свята Дарує щасливії і многії літа!

4803300_30226038_182553569051113_7555871037385080832_n (700x574, 130Kb)4803300_imikimi_zo_photo_7 (700x700, 339Kb)4803300_30227019_202676463658615_9070238985120382976_o (700x468, 208Kb)4803300_0_196bbc_2e68d4e5_orig_1_ (304x21, 10Kb)4803300_0_17d6b3_55a87478_orig (700x89, 43Kb)

 

Рубрики:  Личное

Метки:  

За лукашеночку, за путінка!.. )))

Вторник, 20 Марта 2018 г. 22:04 + в цитатник

Із коментарів на ФБ:

И за Сталинчика нашего любимого, и за Брежничика ненаглядного, и за хана Батыйчика , да и за Иванушку да Грозненького сладкого нашего, за всех их таких ути-пути-мути роднулечек , чтоб два раза не вставать: с радикулитом не наголосуешься...

drinkspardongrin


Рубрики:  Наука, политика/Политический юмор

Метки:  

Понравилось: 7 пользователям

Маруня.

Вторник, 06 Февраля 2018 г. 17:49 + в цитатник

4437240_26046957_1953744514865597_6426269294621021876_n (564x354, 44Kb)

Кожна жінка в селі
любить свою корову,
любить і качку, і гуску…
Все воно – Божа твар.
Любить, – як свій
недоспаний клопіт,
як працю щоденну,
але так, як Маруня, –
не любить ніхто!

Маруня любила Калину,
так, як свою Калину,
Рябу, як свою Рябу, –
знала їх всіх у селі.
Кожне гусятко, –
як своє гусятко, любила,
всіх пам’ятала –
чиє воно і яке.

Все їй боліло, як власний
болів би мізинчик, –
всіх завертала з городів,
подальше від біди…
І вони розуміли:
що вона Дівчина-Квітка,
Дівчина-Ласка для їхніх
зневажених душ…

Маруня новини любила,
як свої нерозгадані болі,
носила їх обережно
з таким поважним лицем!
Маруня усі новини
ділила на злі і добрі
і бувала або невтішною,
або щасливою в них...

Знала Маруня заводі,
де зацвітали квіти:
жовті, великі, вогкі –
така дивовижа в садах!
Знала Маруня води,
куди запливала риба –
ні в руки її не візьмеш,
ні не помістиш в очах…

Люди її на поминках
оплакали і простили,
що була вона Диким Цвітом,
що була не така, як всі…
Вертали корови з поля,
все у двір її заглядали,
а гуси ішли чередою,
спинялися біля воріт:

Де поділася Дивна Дівчина,
що без неї не той вже світ?..
Де поділася Дівчина-Квітка?..
Де поділася Дівчина-Ласка?..
…І так не оплакав її ніхто, як 
оплакали всі вони…

Марія ЧУМАРНА,
с.Рекшин Бережанського району
Тернопільської області.



4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)

4437240_0_18b3f0_df3396e1_M (300x220, 33Kb)

Рубрики:  Украинская литература

Метки:  

Понравилось: 5 пользователям

Іван Керницький. Король Стрільців.

Понедельник, 05 Февраля 2018 г. 22:04 + в цитатник



Недавно я дізналася про творчість Івана Керницького. Швидше я нічого не знала про цього автора, бо він був заборонений для вивчення. Але нас завжди знаходить те, що ми шукаємо. Оскільки я цікавлюся всім, що стосується мого краю, то, отже, і цій книжечці--" Король Стрільців" суджено було з"явитися в моєму житті.

4437240_26165549_1953709324869116_5873398006077683718_n_1_ (279x369, 27Kb)Це видання є лише невеличкою частиною творчого спадку Івана Керницького (1913–1984) і охоплює різні періоди його творчості. В центрі уваги його творів — галицьке село зі своїми болями і проблемами. Письменник висвітлює теми, до яких у тогочасній літературі боялись доторкнутись. Серед них — пацифікація і її наслідки.
Відтак — еміграція, табори переміщених осіб, гірка доля українського емігранта. Велика частина творчого спадку письменника торкається життя українців в еміграції.
Це видання є першим, що охоплює більшість невідомих сучасному читачеві творів Івана Керницького.

Читати твори Івана Керницького особливо цікаво, бо написані вони галицькою мовою та стилем того часу, коли жив автор. Отже, галицька мова--не мова селян, як досі дехто вважає, а це мова, якою спілкувалася галицька інтеліґенція.
***
Про автора.

Іван Степанович Керницький (літературні псевдоніми Ікер, Ґзимс Іван, Папай) народився 12 серпня 1913 р. у кравецькій сім’ї у с. Суходіл Бібрецького повіту (нині Перемишлянського р-ну Львівської обл.).

Майбутній письменник закінчив 4 класи початкової школи в селі Відники, батьківщині своєї матері,далі продовжив навчання у львівській «Рідній школі» ім. Бориса Грінченка. Закінчивши сьомий клас, вступив до торговельної школи у Львові, однак через поганий стан здоров’я незабаром був змушений її залишити. У 1930-ті рр. належав до модерністського середовища галицької літератури, що гуртувалося довкола часопису «Назустріч», редакторами якого були літературний критик Михайло Рудницький, літературознавець і мовознавець Василь Сімович, поет і маляр Святослав Гординський. Серед письменників «демо-лібералів», які відстоювали орієнтацію на західноєвропейські літератури, заперечували застарілі народництво і реалізм, 

Іван Керницький (1913–1984)

********
Рубрики:  Украина(Западная Украина)/История
Украинская литература

Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

Творці стрілецької пісні. Роман Купчинський.

Понедельник, 05 Февраля 2018 г. 01:19 + в цитатник



Роман  Купчинський народився 24 червня 1894 року в селі Розгадові Бережанського повіту на Тернопільщині в родині священика, де завжди панували музика і спів. Про свої музичні враження і зацікавлення він згодом згадуватиме: “…село було велике, співоче, і я від ранніх літ слухав з приємністю коляд, гагілок, обжинкових і весільних пісень. У моїй родині спів і музика були традиційні – так по батьковій, як і по матірній лінії. Мій батько співав гарним тенором, а по матірній лінії в домі Підсонських гра на фортепіяні й гітарі дзвеніла в кожнім поколінні. Моя тітка Софія знаменито грала на фортепіяні. Була акомпаніяторкою молоденької, 16-літньої, Крушельницької, коли відбувся її перший публічний концерт у парохіяльній стодолі біля Тернополя”.

4437240_collage2 (700x518, 92Kb)

Навчаючись в гімназії, Роман Купчинський співав в хорі – спочатку альтом, потім тенором. Студентом університету вступив до Легіону Січових Стрільців і пройшов шляхами війни до кінця визвольних змагань. У ці роки його вірною супутницею була гітара.

Наступний етап життя Р. Купчинського пов’язаний зі Львовом. Тут він займається літературною діяльністю і у 20-30-х рр. публікує ряд творів: драматичну поему “Великий день”, роман-трилогію “Заметіль” (“Курилася доріженька”, “Перед навалою”, “Вилітали орли”), книгу прози “У зворах Бескиду”. У львівській пресі друкував також нариси, оповідання, спогади під псевдонімом Галактіон Чіпка. Більше п’ятнадцяти років працював в одній з найпопулярніших львівських газет “Діло”.

4437240_222 (476x700, 159Kb)

Роман Купчинський (1894-1976) -четар січових стрільців, сотня якого відбила будинок №8 на вулиці Бема у 1918 році

******
Рубрики:  Украина(Западная Украина)/История

Метки:  

Понравилось: 1 пользователю

ЧОМУ ЛАСТІВКА ПРИЛЕТІЛА НА ЩЕДРИЙ ВЕЧІР...

Воскресенье, 14 Января 2018 г. 01:06 + в цитатник

4437240_ (700x700, 294Kb)

4437240_0_8e408_eb015263_S (150x150, 7Kb)

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

У сиву давнину, коли наші предки жили у гармонії з довколишньою природою, ставились до неї з великою шанобливістю та вжали її частиною свого життя, всі святкування збігались із природними циклами.

Свято зустрічі нового літа (року) називали Новоліттям. Народження чогось нового, початок року, наступний етап життя природно розпочинався із настанням нової пори, приходом весни. Перше березня (або 14 за новим календарем) було першим днем нового року.

Настає Новий рік – і пробуджується природа, розквітають квіти, світ народжується заново. «Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення» – говорилось у жартівливому повір’ї.

«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…» – ця пісенька прийшла до нас ще з тих далеких часів. Ластівки прилітають навесні і співаючи, радіють приходу нового року. Отже, Новий рік українці святкували навесні.

Так було до ХІІ століття… Згодом після хрещення Київської Русі у споконвічні традиції почали вплітатись біблійні мотиви.

Новий рік припадав на святої Явдохи. «Явдоха хвостом махне – сніг повіє» – казалось у приказці. Тільки Явдоха має ключі від весняних вод – тих, без яких цьогоріч не буде врожаю.

Джерело:  http://prolviv.com/blog/2018/01/13/chomu-lastivka-pryletila-na-shchedryi-vechir/





4437240_0_8e40c_85d3b86b_S (150x150, 7Kb)

4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)




Рубрики:  Этнография/Мифы, легенды, притчи
Этнография/Фольклор и этнография славян
Украина--мой край.

Метки:  


Процитировано 2 раз
Понравилось: 8 пользователям

Порада до Нового року.)

Суббота, 30 Декабря 2017 г. 21:54 + в цитатник

4437240_71ac332c435ad324e5376a55c67f7ee5 (475x700, 35Kb)

4437240_0_1cc875_a87aad71_M (300x77, 49Kb)

У будинку повинні бути плоди стиглого граната.

Якщо є можливість, то стільки, скільки в будинку людей буде. Кошик (тарілку, тацю і т.д.) поставте під ялинку або на кухню (ніби у вогнища). Можна додати до натюрморту неочищених волоських горіхів і монет ... Це до благодаті і достатку.

Зранку можна з'їсти плоди або поступово протягом святкових днів зерна додавати у страви. Але в Новорічну ніч плоди повинні полежати під ялинкою або біля вогнища.

Придивіться до цього плоду. Це плід царський! У нього є корона і колір його зерен гарний, як рубіни східних владик. Смакуючи зернами, думайте про свої бажання, і обов'язково дякуйте тим, хто виростив це чудо.

Плід, що увібрав в себе силу Землі і цілюще тепло Сонця потрапив до вас через руки тих, кого ви  не знаєте. Побажайте їм удачі і благополуччя ... Нехай у Вас буде стільки щастя, скільки зерен у гранаті. Стільки радості, скільки крапель соку в цьому плоді.

Нехай все добре у вашому житті проросте, як насіння і перетвориться в дерево з прекрасними квітами, і дасть вам багатий добрий урожай.

https://www.facebook.com/tolstaya.lin/posts/641393405930888?pnref=story

Елена Толстая 

4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)

4437240_0_1d5a2e_18afc299_M (300x240, 88Kb)

Рубрики:  С Новым Годом
Праздники

Метки:  


Процитировано 4 раз
Понравилось: 9 пользователям

Ти на мене чекай... Роман Скиба.

Пятница, 29 Декабря 2017 г. 22:42 + в цитатник

4437240_3bb21ac5c6a8fae537b7763d31726bcb (564x388, 45Kb)

Ти на мене чекай 
Відхололими сірими схилами. 
Ти на мене чекай. 
І не сивій від мокрих століть. 
Допалає ріка. 
І на ранок народиться сильною. 
І по наших щоках 
Сипоне її зоряний лід. 
І почнеться туман. 
І почнеться велике завершення. 
І затихне зима. 
І плесне жовтизною за край. 
Ще нічого нема. 
Хай усі називаються першими. 
Ще нічого нема. 
Ти чекай мене. Тільки чекай.

Роман Скиба



4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)

4437240_0_ebfcc_21faf25_M (300x126, 35Kb)

Рубрики:  Украинская литература

Метки:  


Процитировано 1 раз
Понравилось: 6 пользователям

Межа толерантності.

Пятница, 29 Декабря 2017 г. 20:23 + в цитатник



У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років – а вона та сама.
Йдемо по колу, як сумирні конячки в топчаку історії, б’ючи у тій самій ступі ту ж саму олію.
Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння.

© Ліна Костенко
****
Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

(с) "Записки українського самашедшого"

4437240_Bez_nazvaniya (244x207, 7Kb)

Якщо прагнеш зрозуміти явище, то спершу поглянь, з чого воно почалося. «Первинно латинське слово tolerantia означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалось з такими поняттями, як біль, зло» — читаємо на сайті «Простір толерантності». Тобто це коли нам щось не подобається, але ми його до певного часу терпимо. Наприклад, коли хтось в автобусі надто голосно розмовляє. Пасажирам неприємно, але вони не подають вигляду і починають дружно ТЕРПІТИ. Ця їхня то лерантність триває доти, доки «балакун» не переходить допустиму межу. Тоді в людей уривається ТЕРПЕЦЬ і вони починають активно реагувати, захищаючи свій емоційний комфорт.

Нормальне суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу. Повага — це велика суспільна цiннiсть. Чим більше людину поважають, тим кращ е їй живеться. Це заохочує до самовдосконалення. Натомість толерантність не перед бачає жодних стимулів до розвитку, адже за будь-яких обставин до тебе ставитимуться байдуже- терпляче.

У медицині термін «толерантність» означає повну або часткову відсутність реакції на чужорідні речовини. Організм втрачає інстинкт самозбереження і стає байдужим до наявних загроз. З 90-х років медичний термін «толерантність» почали активно переносити на суспільство. В 1995 році генеральною конференцією ЮНЕСКО була навіть прийнята «Декларація принципів толерантності». Але з якогось дива цьому терміну надали протилежного значення: патологія була представлена як чеснота. Стаття 1 цього документа починається зі слів «Толерантність означає повагу...». Це якби хтось сказав «хвороба означає здоров’я» або «потворність означає красу». Мимохідь згадуєш Оруела з його «правда — це брехня», «незнання — сила». Адже очевидно, що терпіння і повага — це майже протилежні поняття: одна справа поважати людину, і зовсім інша — терпіти її.

Проникливі уми вже давно намагаються з’ясувати справжню мету глобального просування світогляду нереагування на чуже. Для позначення набутої патологічної байдужості до зовнішні х загроз навіть з’явився термін tolerastia (толерастія). Частина дослідників схиляється до думки, що пропаганда толерантності — це масштабна спецоперація з психологічної підготовки людства до грядущого вторгнення «чужих». Щоб не спрацював природний захист, заснований на розпізнаванні «свої—чужі», максимально розширюється «простір толерантності», тобто «діапазон терпіння». Якщо ж та ки проявляється суспільний імунітет, то апологети толерастії тут же на нього ставлять клеймо «к сенофобії». В результаті такого комплексного підходу вороже втручання починає сприйматися як щось нормальне.+

Можна сперечатися, хто вони ці «чужі» — інопланетяни ч и все ж таки земляни. Безперечно одне: вони вже серед нас і готуються до рішучої атаки. Для людства, враженого толерастією, вторгнення «чужих» буде катастрофою. Наша проблема в тому, що ми не вважаємо їх чужими. Зате вони однозначно вважають чужими нас.

Ігор КАГАНЕЦЬ, журнал нової еліти «Перехід-IV»

https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobici/mezha-tolerantnosti




Рубрики:  Тайны познания, религии мира, психология/Психология и философия
Наука, политика/Политфото и политфразы


Понравилось: 5 пользователям

Синій вірш. Оля Лахоцька.

Суббота, 23 Декабря 2017 г. 20:35 + в цитатник

4437240_22448154_1921259221447460_8959766068507536782_n (700x700, 378Kb)

зачерпнувши в оці
тон ультрамарину,
пише синій смуток
лазурові сни…
він черкне по серцю –
викреше людину,
і назве ім'я їй,
і шепне: лети!
а я буду сині
прочиняти двері,
у сапфірах ночі
зводити мости.
я тебе собою
виллю на папері,–
не впізнати нам, де
ти, а де – не ти...
і мене ввібравши,
оживи натомість,
спалахнувши мною,
до кінця гори!
ти мене сказала –
це про мене повість,
повтори нас знову,
чуєш? повтори!
пройде ніч над містом
синьоперим клином,
не закривши книгу,
день перегорни,
вмочиш сум у серце –
я тобі прилину
синім падолистом
в сині-сині сни…

Оля Лахоцька



4437240_ (86x24, 1Kb)

4437240_0_72689_fe5f4c56_M_1_ (300x207, 26Kb)

Рубрики:  Украинская литература

Метки:  


Процитировано 1 раз
Понравилось: 3 пользователям

Ритм--сніг... Неоніла Яніцька.

Суббота, 23 Декабря 2017 г. 20:05 + в цитатник

4437240_ (700x700, 374Kb)

У ритм снігів потрапити неважко,
Вальсуй собі на клаптику душі…
Під небом – перекинутим, мов чашка,
Натчуть узорів білі вітражі.
Вже й місяць ходить з глечиком по ринку,
Збирає зорі – плату за нічліг.
На білий танець зважаться сніжинки,
Ритм – сніг.

© Неоніла Яніцька 



4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)

4437240_0_dd868_e9a8902a_M (173x300, 22Kb)

Рубрики:  Украинская литература

Метки:  

Понравилось: 5 пользователям

Аріель Рамірес. Паломництво, Або Поль Моріа " Жайворонок".

Суббота, 23 Декабря 2017 г. 02:47 + в цитатник



4437240_68f5d9cs960 (700x495, 80Kb)

Є мелодії, звучання яких повертає нас в дитинство з будь-якого віку і в будь-який час.У кожного ,звичайно, знайдеться свій плейлист. Та не помилюся, якщо скажу, що для моїх ровесників, чиє дитинство пройшло в 70-80-ті роки, такою музикою є саундтрек до телепрограми "У світі тварин", у виконання оркестру Поля Моріа. В той час цей оркестр був дуже популярний  в усьому світі. Сама  програма  виходила беззмінно по суботах протягом 37 років. Приблизно  на початку 70-х оформилася і звична заставка з  веселими  мавпами, танцюючими фламінго і  журавлями. І звичайно все це під музику французького оркестру.

Мелодію  "Alouette"--" Жайворонок" ми знаємо, як твір, який написав Поль Моріа. Ми пам"ятаємо її з програми " У світі тварин". Але виявляється, що все було не так. І автором цієї чудової мелодії є аргентинський композитор, дослідник народної музики і традиційних ритмів Південної Америки  Аріель Рамірес.

4437240_34f5d9cs960 (660x431, 57Kb)

Автор Аріель Рамірес.

В оригіналі це уривок з кантати для хору «Різдво Христове» (ісп. Navidad Nuestra) на слова Фелікса Місяць (Félix Luna) (1964) і називається «Паломництво» (ісп. La peregrinación), і він дотепер  дуже популярний в іспаномовному світі.  Почувши пісню у виконанні аргентинської співачки Мерседес Соса, французький шансоньє Жиль Дре (Gilles Dreu) попросив поета-пісняра П'єра  Деланое зробити адаптацію і той використав співзвуччя перших слів оригіналу A la huella (рос. По стопах) і французького слова Alouette. Ця версія стала естрадним шлягером 1968, після чого її аранжував Поль Моріа і вона стала всесвітньо відомою естрадно-симфонічної композицією. Музичні твори Раміреса виконувалися такими світовими зірками, як Пласідо Домінго, Хосе Каррерас, Монсерат Кабальє.

Ось іспанський текст:

A la huella, a la huella José y María
Por las pampas heladas Cardos y ortigas.
A la huella, a la huella Cortando campo
No hay cobijo ni fonda Sigan andando.

Florecita del campo, Clavel del aire
Si ninguno te aloja ¿Adónde naces?
¿Donde naces, florcita? Que estas creciendo,
Palomita asustada, Grillo sin sueño.

A la huella, a la huella José y María
Con un dios escondido Nadie sabía.

A la huella, a la huella Los peregrinos
Préstenme una tapera Para mi niño.
A la huella, a la huella Soles y lunas
Los ojitos de almendra Piel de aceituna.

Ay burrito del campo Ay buey barcino
Que mi niño ya viene, Háganle sitio.
Un ranchito de quincha Solo me ampara
Dos alientos amigos La luna clara

A la huella, a la huella José y María
Con un dios escondido Nadie sabia.

Оригінал. Запис у виконанні Мерседес Соса




*******
Рубрики:  Тайны познания, религии мира, психология/Религия
Музыка

Метки:  

Понравилось: 3 пользователям

Пелюстки на хустоньку, на тернову... Неоніла Яніцька.

Пятница, 22 Декабря 2017 г. 21:49 + в цитатник

4437240_ (700x700, 426Kb)

Пелюстки на хустоньку, на тернову:
Цвіт горить – запрошує до розмови.
Чи вмиваю росами стежку нову? –
Полиново, світочку, полиново…

Вже снігами куплені всі підкови,
Мороз мою доленьку кує знову,
Приміряє місячно, срібноброво –
Ще зимово, світочку, ще зимово…

Заспіваю віхолі колискову:--
Люляй, люляй, не ходи у діброву.
Біля серця жар-слова, вся обнова,--
Калиново, світочку, калиново…

Неоніла Яніцька .
Світлини:Трач Руслан .



4437240_Pisanka (86x24, 1Kb)

4437240_0_e0111_4ed6f93b_S_3_ (94x150, 14Kb)

Рубрики:  Украинская литература

Метки:  

Понравилось: 2 пользователям

Поиск сообщений в Писанка
Страницы: [880] 879 878 ..
.. 1 Календарь