Вчора посварилася з хлопцем, з яким зустрічалась 8 місяців... І цього разу мені чомусь здається що вже остаточно... Смаій дивно що все вийшло так просто... Мені здавалось що це буде як завжди довга і нудна розмова з безліччю запитань і незрозумілих моментів... Але на цей раз ми , напевне , зрозуміли одне одного... Причина впринципі банальна : мені надоїла постійність і захотілось не залежати від іншої людини, а йому швидше всього надоїли наші вічні сварки... Коротше, якщо я раніше вважала, що це були справжні почуття, то лише зараз зрозуміла що це була закоханість чи навіть просто захоплення...
Чула , що перше сильне шкільне захоплення залишається в памяті людини назавжди... Побачимо... Впринципі не так і погано було б згадувати приємні моменти, що нас стосуються... Напевне потрібно буде подякувати за них ЙОМУ...

Настроение сейчас - НУДНО

Блін, дома так нудно! Ще й немає можливості нікуди сьогодні вирватись...Так хоч би прийняла трохи на душу і веселіше стало, а то сиджу дома і цілий час дивлюсь в монітор... І поговорити нема нормально з ким...Всі зайняті, всі кудись спішать...

Цей вірш написала я, коли посварилась з свої хлопцем...Сама ніколи не думала, що буду напишу колись щось подібне...Розумію, що він далеко не чудовий чи ідеальний, але я просто писала на папері все що тоді думала, складала своєрідну історію двох закоханих, які заплутались у свої почттях...Хоча у мому випадку все закінчилось нормально -- без загублених длріг...

Вони кохала й мріяли про те, Щоб це кохання не кінчалося ніколи... Вони тонули в пристрасті й словах У ніжності яких границь не було... Та все закінчитись у цьому світі може: Бажання, ненависті і, навіть, те, Про що вона так мріяла у снах, І те що так беріг й надіяв він... А все закінчилось з банальної причини: Їй надоїло бачити його щасливим. Їй надоїло..надоїло все, відчути їй хотілось щось нове... А він страждав..Не міг він пережити, Що втратив те кохання дороге... І кожен день стискалось його серце, Вмирало кожен день в нім щось живе... Вона ж старалася любов забути І повністю піти в нове життя... А там здобула лиш гірке розчарування І море сліз...Безмежне каяття... І захотіла все назад вернути, Відчути ніжність рук його тепла... Та відплатила за любов розбиту -- Назад дороги просто не знайшла...

Привіт, читач мого щоденника! Навіть не знаю, що можна про себе написати, адже те, яка людина видно краще зі сторони.. Взагалі я життєрадісна і стараюсь дивитися на все крізь рожеві окуляри та не помічати дрібниць, що можуть споротити настрій...Завжди відстоюю свою думку і поступаюсь дуже рідко, тому якщо хочете зі мною нормально спілкуватися, то краще не перечити мені.. Всі жарти над собою сприймаю з усмішкою, якщо вони мають міру...Коли ж я ображаюсь, то ображаюсь на довго і просити пробачення в мене дуже важко... І, взагалі, я складаюсь з самих крайностей...Якщо ти мене не полюбиш, то ти мене возненавидиш;)